Баралгін таблетки №10 Sanofi

Фармакологічна дія

Баралгін М – НПЗП, похідне піразолону, за механізмом дії практично не відрізняється від ін. НПЗП (блокує ЦОГ та знижує утворення Pg з арахідонової кислоти).

Перешкоджає проведенню больових екстра- та пропріорецептивних імпульсів по пучках Голля та Бурдаха, підвищує поріг збудливості таламічних центрів больової чутливості, збільшує тепловіддачу.

Відмінною рисою є незначна вираженість протизапального ефекту, що обумовлює слабкий вплив на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку ШКТ.

Має аналгетичну, жарознижувальну та виражену спазмолітичну (на гладку мускулатуру сечовивідних та жовчних шляхів) дію.

Дія розвивається через 20-40 хв і досягає максимуму через 2 год.

Показання

• больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності (головний та зубний біль, невралгії, болі при радикуліті, остеохондрозі, артриті, меналгії),
• спазми гладкої мускулатури (ниркова колька, жовчна колька, кишкова колька),
• гарячкові стани при інфекційно-запальних захворюваннях (у складі комбінованої терапії).

Протипоказання

• гіперчутливість,
• пригнічення кровотворення (агранулоцитоз, цитостатичну або інфекційну нейтропенію),
• печінкова та/або ниркова недостатність,
• спадкова гемолітична анемія, пов'язана з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази,
• "аспіринова" астма,
• анемія,
• лейкопенія.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Протипоказано у І та ІІІ триместрах вагітності.

Застосування у ІІ триместрі – лише за суворими медичними показаннями.

Годування груддю протипоказане протягом 48 годин після прийому Баралгіну М.

особливі вказівки

При лікуванні дітей віком до 5 років та хворих, які отримують цитостатичні засоби, прийом метамізолу натрію повинен проводитись лише під наглядом лікаря.

Під час вагітності, особливо в перші 3 міс та останні 6 тижнів, не можна застосовувати жодні нестероїдні протизапальні засоби.

У хворих на атопічну бронхіальну астму та полінози є підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості.

При тривалому застосуванні слід контролювати картину периферичної крові. На фоні прийому метамізолу натрію можливий розвиток агранулоцитозу, у зв'язку з чим при виявленні невмотивованого підйому температури, ознобу, болю в горлі, утрудненого ковтання, стоматиту, а при розвитку вагініту або проктиту необхідна негайна відміна препарату.

Непереносимість зустрічається дуже рідко, проте загроза розвитку шоку після внутрішньовенного введення препарату відносно вища, ніж після прийому препарату внутрішньо.

Не допустиме використання для зняття гострого болю в животі (до з'ясування причини). Особлива обережність потрібна при призначенні хворим на систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст. або при нестабільності кровообігу (наприклад, тяжке порушення кровообігу, що починається при інфаркті міокарда, множинні травми, шок, що починається), з анамнестичними вказівками на захворювання нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит) і при тривалому алкогольному анамнезі.

Можливе фарбування сечі у червоний колір за рахунок виділення метаболіту.

склад

1 таблетка містить:

Активна речовина:

метамізол натрію 500 мг;

Допоміжні речовини:

макрогол 4000 47 мг,

магнію стеарат 3 мг.

Спосіб застосування та дози

Внутрішньо по 250-500 мг 2-3 рази на добу, максимальна разова доза - 1 г, добова - 3 г.

Разові дози для дітей 2-3 років – 50-100 мг, 4-5 років – 100-200 мг, 6-7 років – 200 мг, 8-14 років – 250-300 мг, кратність призначення – 2-3 рази на добу.

Дітям призначають із розрахунку 5-10 мг/кг 2-3 рази на добу.

Побічні дії

Порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, забарвлення сечі в червоний колір.

Алергічні реакції: кропив'янка (в т.ч. на кон'юнктиві та слизових оболонках носоглотки), набряк Квінке, у поодиноких випадках – злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Дж
онсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), бронхоспастичний синдром, анафілактичний шок.

Порушення з боку органів кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Інші: зниження артеріального тиску.

Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні можливі інфільтрати в місці введення.

Лікарська взаємодія

Посилює ефекти етанолу; одночасне застосування з хлорпромазином або ін. похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпертермії.

Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватися під час лікування метамізолом. При одночасному призначенні циклоспорину знижується концентрація останнього у крові. Метамізол, витісняючи із зв'язку з білком пероральні гіпоглікемічні препарати, непрямі антикоагулянти, кортикостероїди та індометацин, збільшує їх активність.

Фенілбутазон, барбітурати та ін. гепатоіндуктори при одночасному призначенні зменшують ефективність метамізолу.

Одночасне призначення з ін. ненаркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, контрацептивними гормональними засобами та алопуринолом може призвести до посилення токсичності.

Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу.

Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії.

Ефект посилюють кодеїн, гістамінові Н2-блокатори та пропранолол (сповільнює інактивацію).

Передозування

У разі передозування необхідно проконсультуватись із лікарем.

Можлива поява наступних симптомів : нудота, блювання, біль у шлунку, олігурія, гіпотермія, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, шум у вухах, сонливість, марення, порушення свідомості, гострий агранулоцитоз, геморагічний синдром, гостра ниркова, параліч дихальної мускулатури.

Лікування : викликати блювання, промивання шлунка через зонд; сольові проносні, активоване вугілля; проведення форсованого діурезу, гемодіаліз; при розвитку судомного синдрому - внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.

Умови зберігання

У захищеному від світла місці при температурі 8–25 °C

Термін придатності

4 роки.