• підвищена чутливість до бетаметазону або інших компонентів препарату або інших кортикостероїдів;
• системні мікози;
• внутрішньовенне, підшкірне, епідуральне, інтратекальне введення;
• введення безпосередньо у сухожилля м'язів;
• при внутрішньосуглобовому введенні: нестабільний суглоб, інфекційний артрит;
• введення в інфіковані поверхні та міжхребцевий простір;
• дитячий вік до 3-х років (наявність у складі бензинового спирту);
• порушення коагуляції (в т.ч. лікування антикоагулянтами);
• тромбоцитопенічна пурпура (внутрішньом'язове введення);
• період грудного вигодовування;
• одночасне введення імуносупресивних доз препарату з живими чи ослабленими вакцинами.

З обережністю

Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний чи латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії.

Період вакцинації (інактивованими вакцинами) за 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації, лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікування).

Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт, абсцес або інші гнійні інфекції.

Захворювання серцево-судинної системи, у т.ч. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та внаслідок цього розрив серцевого м'яза); декомпенсована хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; гіперліпідемія.

Ендокринні захворювання - цукровий діабет, зниження толерантності до глюкози, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння ІІІ-ІV ступеня.

Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз, цироз печінки.
Гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення.

Гострий психоз, тяжкі афективні розлади (в т.ч. в анамнезі, особливо "стероїдний" психоз).

Системний остеопороз, міастенія gravis, поліомієліт (за винятком бульварної форми енцефаліту).

Відкрито- та закритокутова глаукома, захворювання очей, спричинені Herpes simplex (через ризик перфорації рогівки).

Вагітність.

Для внутрішньосуглобового введення: загальний тяжкий стан пацієнта, неефективність (або короткочасність) дії двох попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися).

Потрібне дотримання запобіжних заходів у пацієнтів у похилому віці через підвищену чутливість до кортикостероїдів, особливо у жінок у постменопаузі (високий ризик остеопорозу); при судомному синдромі.

В/м, внутрішньосуглобове, навколосуглобове, інтрабурсальне, в/к, внутрішньотканинне та внутрішньоосередкове введення.

Незначні розміри кристалів бетаметазону дипропіонату дозволяють застосовувати голки невеликого діаметру (аж до 26 калібру) для внутрішньовенного введення та введення безпосередньо в осередок ураження.

Не можна вводити внутрішньовенно та підшкірно.

Суворе дотримання правил асептики є обов'язковим при застосуванні препарату.

Шприц слід струсити перед введенням препарату.

Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта.

При системній терапії початкова доза препарату Бетаспан Депо здебільшого становить 1-2 мл. Введення повторюють за необхідності, залежно від стану пацієнта.

В/м введення

В/м введення препарату Бетаспан Депо слід здійснювати глибоко в м'яз, вибираючи при цьому великі м'язи та уникаючи потрапляння в інші тканини (для запобігання атрофії тканин).

При тяжких станах, що вимагають вживання екстрених заходів, початкова доза становить 2 мл препарату.

При різних дерматологічних захворюваннях зазвичай досить введення 1 мл препарату.

При захворюваннях дихальної системи початок дії препарату настає протягом кількох годин після внутрішньом'язової ін'єкції.

При бронхіальній астмі, сінній лихоманці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення 1-2 мл препарату.

При гострих та хронічних бурситах початкова доза для внутрішньом'язового введення становить 1-2 мл препарату. За потреби проводять кілька повторних ін'єкцій.

Якщо задовільна клінічна відповідь не настає через певний проміжок часу, препарат слід відмінити та призначити іншу терапію.

Місцеве введення

При місцевому введенні одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідне лише в окремих випадках. Якщо воно бажано, то застосовують 1 або 2% розчини прокаїну гідрохлориду або лідокаїну, що не містять метилпарабену, пропілпарабену, фенолу та інших подібних речовин. При цьому змішування виробляють у шприці, спочатку набираючи у шприц із флакона необхідну дозу препарату Бетаспан Депо. Потім цей же шприц забирають з ампули необхідну кількість місцевого анестетика і струшують протягом короткого періоду часу.

При гострих бурситах (субдельтовидний, підлопатковий, ліктьовий та переднадколінниковий) введення 1–2 мл препарату в синовіальну сумку полегшує біль та відновлює рухливість суглоба протягом кількох годин. Після усунення загострення при хронічних бурситах застосовують менші дози препарату.

При гострих тендосиновітах, тендинітах та перитендинітах одна ін'єкція препарату покращує стан хворого; при хронічних ін'єкціях повторюють залежно від реакції пацієнта. Слід уникати введення препарату у сухожилля.

Внутрішньосуглобове введення препарату в дозі 0,5-2 мл знімає біль, обмеження рухливості суглобів при ревматоїдному артриті та остеоартрозі протягом 2-4 годин після введення. Тривалість терапевтичної дії значно варіює і може становити 4 та більше тижнів.

Рекомендовані дози при введенні у великі суглоби становлять від 1 до 2 мл; у середні - 0,5-1 мл; у дрібні - 0,25-0,5 мл.

При деяких дерматологічних захворюваннях ефективне внутрішньовенне введення препарату безпосередньо в осередок ураження, доза становить 0,2 мл/см 2 . Осередок рівномірно обколюють, використовуючи туберкуліновий шприц і голку діаметром близько 0,9 мм. Загальна кількість введеного препарату на всіх ділянках не повинна перевищувати 1 мл протягом 1 тиж. Для введення в осередок ураження рекомендується застосовувати туберкуліновий шприц з голкою 26 калібру.

Рекомендовані разові дози препарату (при інтервалі між введеннями 1 тиж) при бурситах: при омозолілості - 0,25-0,5 мл (зазвичай ефективні 2 ін'єкції), при шпорі - 0,5 мл, при обмеженні рухливості великого пальця стопи - 0,5 мл, при синовіальній кісті - 0,25-0,5 мл, при тендосиновіті - 0,5 мл, при гострому подагричному артриті - 0,5-1 мл. Для більшості ін'єкцій підходить туберкуліновий шприц із голкою 25 калібру.

Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуючу дозу підбирають шляхом поступового зниження дози препарату Бетаспан Депо, що вводиться через відповідні інтервали часу. Зниження продовжують до досягнення ефективної мінімальної дози.

При виникненні або загрозі виникнення стресової ситуації (не пов'язаної із захворюванням) може виникнути необхідність збільшення дози препарату. Скасування препарату після тривалої терапії проводять шляхом поступового зниження дози. Спостереження за станом пацієнта здійснюють принаймні протягом року після закінчення тривалої терапії або застосування у високих дозах.

Повідомлялося про тяжкі ускладнення з боку нервової системи (аж до летального результату) при епідуральному та інтратекальному введенні глюкокортикоїдів (під рентгеноскопічним контролем або без нього), що включають інфаркт спинного мозку, параплегію, квадриплегію, кіркову сліпоту та інсульт. Оскільки безпека та ефективність при епідуральному введенні кортикостероїдів не встановлені, цей спосіб не показаний для цієї групи лікарських препаратів. Рекомендовані способи введення наведені в розділі «Спосіб застосування та дози». Необхідно уникати внутрішньосудинного потрапляння препарату. Через відсутність даних щодо ризику кальцифікації введення препарату у міжхребцевий простір протипоказане.

Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта.

Доза повинна бути якомога меншою, а період застосування якомога коротшим.

Початкову дозу підбирають до тих пір, поки не буде досягнуто необхідного терапевтичного ефекту. Потім поступово знижують дозу препарату Бетаспан Депо до мінімально ефективної підтримуючої дози. При відсутності ефекту від терапії, що проводиться, або при його тривалому застосуванні препарат скасовують також, поступово знижуючи дозу.

Поступове скасування кортикостероїдів дозволяє зменшити ризик розвитку вторинної наднирникової недостатності.

При виникненні або загрозі виникнення стресової ситуації (не пов'язаної із захворюванням) може виникнути необхідність збільшити дозу препарату Бетаспан Депо, препаратами вибору як доповнення мають бути препарати гідрокортизону та кортизону.

Розвиток вторинної недостатності кори надниркових залоз у зв'язку з занадто швидкою скасуванням кортикостероїдів можливе протягом декількох місяців після закінчення терапії. У разі виникнення або загрози виникнення стресової ситуації протягом цього періоду терапію препаратом Бетаспан Депо слід відновити та одночасно призначити мінералокортикостероїдний препарат (через можливе порушення секреції мінералокортикостероїдів).

Спостереження за станом пацієнта здійснюють принаймні протягом одного року після закінчення тривалої терапії або застосування у високих дозах.

Введення препарату в м'які тканини, у вогнище ураження та внутрішньосуглобово може при вираженій місцевій дії одночасно призвести до системної дії.

Враховуючи ймовірність розвитку анафілактоїдних реакцій при парентеральному введенні кортикостероїдів, слід вжити необхідних запобіжних заходів перед введенням препарату, особливо за наявності у пацієнта, вказівок в анамнезі, на алергічні реакції до лікарських засобів.

Препарат Бетаспан Депо містить дві активні речовини - похідні бетаметазону, одна з яких - бетаметазону натрію фосфат - швидко проникає в системний кровотік, у зв'язку з чим слід враховувати його можливу системну дію.
На фоні застосування препарату можливі порушення психіки (особливо у пацієнтів із емоційною лабільністю чи схильністю до психозів).

Дія кортикостероїдів посилюється у пацієнтів з цирозом печінки або гіпотиреозом.

При застосуванні Бетаспан Депо у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція гіпоглікемічної терапії.

Пацієнтів, які отримують кортикостероїди, не слід вакцинувати проти віспи. Не слід проводити й іншу імунізацію у пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди (особливо у високих дозах), зважаючи на можливість розвитку неврологічних ускладнень та низьку імунну реакцію у відповідь (відсутність утворення антитіл). Препарат Бетаспан Депо не слід застосовувати за 8 тижнів до та протягом 2 тижнів після вакцинації вбитими або інактивованими вірусними та антибактеріальними вакцинами. Однак проведення імунізації можливе при проведенні замісної терапії (наприклад, при первинній недостатності кори надниркових залоз).

Пацієнтів, які отримують препарат Бетаспан Депо в дозах, що пригнічують імунітет, слід попередити про необхідність уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір (особливо важливо при застосуванні препарату у дітей).

На фоні застосування кортикостероїдів можливе пригнічення реакції при проведенні шкірних проб.

При застосуванні препарату слід враховувати, що кортикостероїди можуть маскувати ознаки інфекційного захворювання, а також знижувати опірність організму інфекціям. Імуносупресивна дія кортикостероїдів може призвести до активації латентно протікаючої інфекції або загострення інтеркурентних інфекцій, включаючи інфекції, що викликаються мікроорганізмами: Candida, Mycobacterium, Toxoplasma, Strongyloides, Pneumocystis, Cryptococcus, Nocardia або Ameba. Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні кортикостероїдів у пацієнтів з підтвердженою або передбачуваною інфекцією Strongyloides (кишка вугриця). У таких пацієнтів кортикостероїд-індукована імуносупресія може призвести до гіперінфекції Strongyloides та поширення інфекції за рахунок міграції личинок, яка часто супроводжується важким ентероколітом і септицемією, спричиненою грамнегативними мікроорганізмами, можливо з летальним кінцем.

Оскільки кортикостероїди можуть погіршити перебіг амебіазу, що протікає латентно, всі пацієнти з незрозумілою діареєю або пацієнти, що прибули з країн з тропічним кліматом, повинні бути обстежені з метою виключення амебіазу до початку кортикостероїдів терапії.
Необхідно ретельно дотримуватись правил асептики та антисептики при введенні препарату.

Необхідно бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з високим ризиком інфікування (на гемодіалізі або з зубними протезами). Застосування препарату при активному туберкульозі можливе лише у випадках блискавичного або дисемінованого туберкульозу у поєднанні з адекватною протитуберкульозною терапією. При застосуванні препарату пацієнтам з латентним туберкульозом або в період віражу туберкулінової проби, підбір дози препарату Бетаспан Депо має бути дуже ретельним (через небезпеку реактивації туберкульозу), а при тривалому застосуванні необхідно проведення протитуберкульозної хіміопрофілактики. При профілактичному застосуванні рифампіцину слід враховувати прискорення кліренсу печінкового бетаметазону (може знадобитися корекція дози бетаметазону).

За наявності рідини у суглобовій порожнині слід виключити септичний процес. Помітне посилення хворобливості, набряклості, підвищення температури навколишніх тканин та подальше обмеження рухливості суглоба свідчать про септичний артрит. Необхідно провести дослідження аспірованої суглобової рідини. При підтвердженні діагнозу необхідно призначити відповідну антибактеріальну терапію. Застосування Бетаспан Депо при септичному артриті протипоказане.
Повторні ін'єкції суглоба при остеоартрозі можуть підвищити ризик руйнування суглоба. Введення глюкокортикостероїдів у тканину сухожилля поступово призводить до розриву сухожилля. Після успішної внутрішньосуглобової терапії пацієнту слід уникати перевантаження суглобів.

Тривале застосування кортикостероїдів може призвести до задньої субкапсулярної катаракти (особливо у дітей), глаукомі з можливим ураженням зорового нерва і може сприяти розвитку вторинної очної інфекції (грибкової або вірусної). Необхідно періодично проводити офтальмологічне обстеження, особливо у пацієнтів, які отримують препарат Бетаспан Депо понад 6 тижнів.
Необхідно дотримуватись особливої обережності, розглядаючи можливість системного застосування кортикостероїдів у пацієнтів при активному герпетичному ураженні очей (кератит, обумовлений вірусом простого герпесу).

Застосування середніх та високих доз кортикостероїдів може призвести до підвищення артеріального тиску, затримки натрію та рідини в організмі та підвищеного виведення.