• Рейтинг:
  • Бренд:
  • Модель:
    Бетаспан-Депо сусп/ин. 7мг/мл 1мл №1
  • Артикул:
    sku-106221
22.00грн.
Є в наявності

Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від наведеної на сайті

Київ, Межигірська 56

усі питання за телефоном (097) 141-69-71

Суми, Заливна 5

усі питання за телефоном (068) 172-31-12

Бетаспан Депо

Інструкція із застосування

склад

1 мл:

бетаметазону дипропіонат 6,43 мг, що відповідає вмісту бетаметазону 5 мг;

бетаметазону натрію фосфат 2,63 мг, що відповідає вмісту бетаметазону 2 мг.

Допоміжні речовини:

метилпарагідроксибензоат (Е218) - 1.3 мг,

пропілпарагідроксибензоат (Е216) - 0.2 мг,

бензиловий спирт - 9 мг,

натрію хлорид - 5.5 мг,

натрію гідрофосфат - 0.6 мг,

динатрію едетату дигідрат - 0.1 мг,

кармелозу натрію - 5.2 мг,

полісорбат 80 - 0.5 мг,

макрогол 4000 - 25 мг,

вода д/і – до 1 мл.

Фармакологічна дія

Протизапальна, протиалергічна, імунодепресивна, глюкокортикоїдна.

Показання

Лікування станів та захворювань, при яких терапія кортикостероїдами дозволяє досягти адекватного клінічного ефекту (необхідно враховувати, що при деяких захворюваннях терапія кортикостероїдів є додатковою і не замінює стандартну терапію):

• Захворювання кістково-м'язової системи та м'яких тканин у т. ч. ревматоїдний артрит, остеоартроз, бурсити, анкілозуючий спондилоартрит, епікондиліт, кокцигодинія, кривошия, гангліозна кіста, екзостоз, фасціїт.
• Алергічні захворювання, у тому числі бронхіальна астма, сінна лихоманка (поліноз), алергічний бронхіт, сезонний або цілорічний риніт, лікарська алергія, сироваткова хвороба, реакції на укуси комах.
• Дерматологічні захворювання, у т.ч.
• Системні захворювання сполучної тканини, включаючи системний червоний вовчак, склеродермію, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт.
• Гемобластози (паліативна терапія лейкозу та лімфом у дорослих; гострий лейкоз у дітей).
• Первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз (при обов'язковому одночасному застосуванні мінералокортикостероїдів).
• Інші захворювання та патологічні стани, що потребують системної кортикостероїдів терапії (адреногенітальний синдром, регіонарний ілеїт, патологічні зміни крові при необхідності застосування кортикостероїдів).

Протипоказання

• підвищена чутливість до бетаметазону або інших компонентів препарату або інших кортикостероїдів;
• системні мікози;
• внутрішньовенне, підшкірне, епідуральне, інтратекальне введення;
• введення безпосередньо у сухожилля м'язів;
• при внутрішньосуглобовому введенні: нестабільний суглоб, інфекційний артрит;
• введення в інфіковані поверхні та міжхребцевий простір;
• дитячий вік до 3-х років (наявність у складі бензинового спирту);
• порушення коагуляції (в т.ч. лікування антикоагулянтами);
• тромбоцитопенічна пурпура (внутрішньом'язове введення);
• період грудного вигодовування;
• одночасне введення імуносупресивних доз препарату з живими чи ослабленими вакцинами.

З обережністю

Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний чи латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії.

Період вакцинації (інактивованими вакцинами) за 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації, лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікування).

Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт, абсцес або інші гнійні інфекції.

Захворювання серцево-судинної системи, у т.ч. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та внаслідок цього розрив серцевого м'яза); декомпенсована хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; гіперліпідемія.

Ендокринні захворювання - цукровий діабет, зниження толерантності до глюкози, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння ІІІ-ІV ступеня.

Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз, цироз печінки.
Гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення.

Гострий психоз, тяжкі афективні розлади (в т.ч. в анамнезі, особливо "стероїдний" психоз).

Системний остеопороз, міастенія gravis, поліомієліт (за винятком бульварної форми енцефаліту).

Відкрито- та закритокутова глаукома, захворювання очей, спричинені Herpes simplex (через ризик перфорації рогівки).

Вагітність.

Для внутрішньосуглобового введення: загальний тяжкий стан пацієнта, неефективність (або короткочасність) дії двох попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися).

Потрібне дотримання запобіжних заходів у пацієнтів у похилому віці через підвищену чутливість до кортикостероїдів, особливо у жінок у постменопаузі (високий ризик остеопорозу); при судомному синдромі.

Побічні дії

Частота розвитку та вираженість побічних ефектів, як при застосуванні та інших кортикостероїдів, залежать від величини використовуваної дози та тривалості застосування препарату. Ці явища зазвичай є оборотними і можуть бути усунені або зменшені при зниженні дози.

Порушення імунної системи: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

Порушення з боку ендокринної системи: вторинна надниркова недостатність (особливо в період стресу при захворюванні, травмі, хірургічному втручанні), синдром Іценка-Кушинга, зниження толерантності до глюкози, «стероїдний» цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету гіпоглікемічні препарати, порушення внутрішньоутробного розвитку, затримка росту та статевого розвитку у дітей, гірсутизм, гіпертрихоз, витончення волосся на голові, пригнічення функції гіпофіза.

Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіпернатріємія, збільшення виведення калію, збільшення виведення кальцію, гіпокаліємічний алкалоз, затримка рідини в тканинах, негативний азотистий баланс (через катаболізм білка), ліпоматоз (в т.ч. медіастинальний та епідуральний ліпоматоз, які можуть викликати неврологічні ускладнення), підвищення маси тіла, підвищення апетиту, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія.

Порушення психіки: ейфорія, зміни настрою, депресія (з вираженими психотичними реакціями), особистісні розлади, підвищена дратівливість, безсоння.

Порушення з боку нервової системи: судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком диска зорового нерва (частіше після закінчення терапії), запаморочення, головний біль, неврит, нейропатія, парестезія, при інтекальному введенні – арахноїдит, менінгіт, парез/параліч, сенсорні порушення.

Порушення з боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм, погіршення симптомів виразки рогівки, перфорація рогівки при кератиті (особливо герпетичному), птоз, мідріаз, хемоз; у поодиноких випадках - сліпота (при введенні препарату в області обличчя та голови).

Порушення з боку серця: хронічна серцева недостатність (у схильних пацієнтів), порушення ритму серця, брадикардія, тахікардія, непритомність, набряк легень, дилятаційна кардіоміопатія, гіпертрофічна міопатія у недоношених дітей, розрив міокарда після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда.

Порушення судини: зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, васкуліт, тромбоемболічні ускладнення.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту з можливою подальшою перфорацією та кровотечею, гострий панкреатит, метеоризм, гикавка, нудота, гепатомегалія, підвищення активності «печінкових» ферментів (зазвичай оборотне).

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: порушення загоєння ран, атрофія та витончення шкіри, петехії, екхімози, підвищене потовиділення, дерматит, «стероїдні вугри», стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозу, зниження реакції при проведенні шкірних тестів, , алергічний дерматит, еритема, телеангіоектазії, розацеа.

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: м'язова слабкість, «стероїдна» міопатія, втрата м'язової маси, посилення міастенічних симптомів при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, остеопороз, компресійний перелом хребта, асептичний некроз головки стегнових, сухожилля, нестабільність суглобів (при повторних внутрішньосуглобових введеннях), нейрогенна артропатія.

Порушення з боку статевих органів та молочної залози: порушення менструального циклу, збільшення або зменшення рухливості та кількості сперматозоїдів.

Загальні розлади та порушення в місці введення: гіперпігментація, гіпопігментація, підшкірна та шкірна атрофія, асептичний абсцес, «припливи» крові до обличчя після ін'єкції (або внутрішньосуглобового введення).

Взаємодія

При одночасному застосуванні з фенобарбіталом, рифампіцином, карбамазепіном, примідоном, фенітоїном або ефедрином можливе прискорення метаболізму кортикостероїдів при зниженні їх терапевтичної активності.

При сумісному застосуванні кортикостероїдів та калій виводять діуретиків підвищується ймовірність розвитку гіпокаліємії.

ГКС можуть посилювати виведення калію, спричинене амфотерицином B.

Одночасне застосування кортикостероїдів та серцевих глікозидів підвищує ризик виникнення аритмії або дигіталісної інтоксикації (через гіпокаліємію).

При сумісному застосуванні кортикостероїдів та непрямих антикоагулянтів можливі зміни згортання крові, що вимагають корекції дози антикоагулянтів.

При комбінованому застосуванні кортикостероїдів з нестероїдними протизапальними препаратами, саліцилатами, етанолом та етанолвмісними препаратами можливе підвищення частоти появи або інтенсивності ерозивно-виразкових уражень ШКТ, збільшення ризику шлунково-кишкових кровотеч.

При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів можуть знизити концентрацію саліцилатів у плазмі крові.

Одночасне введення глюкокортикостероїдів та соматропіну може призвести до уповільнення абсорбції останнього (слід уникати введення доз бетаметазону, що перевищують 0,3-0,45 мг/м2 поверхні тіла на день).

Аміноглутетімід може спричинити зниження кортикостероїд-індукованого пригнічення функції надниркових залоз.
При одночасному застосуванні кортикостероїдів та кетоконазолу або ітраконазолу можливе посилення системних побічних ефектів кортикостероїдів.
Естрогени, включаючи естрогеновмісні пероральні контрацептивні препарати, можуть зменшити метаболізм кортикостероїдів у печінці, тим самим збільшити їх ефект.

ГКС можуть зменшити ефект інгібіторів холінестерази, що може призвести до розвитку вираженої слабкості у пацієнтів із міастенією gravis. По можливості, інгібітори холінестерази повинні бути скасовані принаймні за 24 години до початку терапії кортикостероїдами.
При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) можлива зміна картини крові.
При одночасному застосуванні з протитуберкульозним препаратом ізоніазидом спостерігалося зниження концентрації ізоніазиду у плазмі крові. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають ізоніазид.

Одночасне застосування циклоспорину та кортикостероїдів може призвести до підвищення концентрації циклоспорину та посилення дії кортикостероїдів. Існує високий ризик розвитку судом.

При одночасному застосуванні кортикостероїдів з антибіотиками групи макролідів можливе значне зменшення виведення кортикостероїдів.
При одночасному застосуванні з колестираміном можливе збільшення виведення кортикостероїдів.

Гіпокаліємія, що викликається кортикостероїдами, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на фоні прийому міорелаксантів.
При одночасному застосуванні бетаметазону та атропіну або інших холінолітичних засобів можливе додаткове підвищення внутрішньоочного тиску.

При одночасному застосуванні кортикостероїдів та протималярійних препаратів групи хінолінів (хлорохін, гідроксихлорохін, мефлохін) існує підвищений ризик розвитку міопатії, кардіоміопатії.

При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів та празиквантелу можливе зниження його концентрації в крові.

При одночасному застосуванні кортикостероїдів та протиреліну можливе зниження стимульованого протиреліном вивільнення тиреотропного гормону.

На фоні застосування кортикостероїдів може бути отриманий хибнонегативний результат при проведенні азотного блакитного тетразолевого тесту для виявлення бактеріальної інфекції.

Як приймати, курс прийому та дозування

В/м, внутрішньосуглобове, навколосуглобове, інтрабурсальне, в/к, внутрішньотканинне та внутрішньоосередкове введення.

Незначні розміри кристалів бетаметазону дипропіонату дозволяють застосовувати голки невеликого діаметру (аж до 26 калібру) для внутрішньовенного введення та введення безпосередньо в осередок ураження.

Не можна вводити внутрішньовенно та підшкірно.

Суворе дотримання правил асептики є обов'язковим при застосуванні препарату.

Шприц слід струсити перед введенням препарату.

Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта.

При системній терапії початкова доза препарату Бетаспан Депо здебільшого становить 1-2 мл. Введення повторюють за необхідності, залежно від стану пацієнта.

В/м введення

В/м введення препарату Бетаспан Депо слід здійснювати глибоко в м'яз, вибираючи при цьому великі м'язи та уникаючи потрапляння в інші тканини (для запобігання атрофії тканин).

При тяжких станах, що вимагають вживання екстрених заходів, початкова доза становить 2 мл препарату.

При різних дерматологічних захворюваннях зазвичай досить введення 1 мл препарату.

При захворюваннях дихальної системи початок дії препарату настає протягом кількох годин після внутрішньом'язової ін'єкції.

При бронхіальній астмі, сінній лихоманці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення 1-2 мл препарату.

При гострих та хронічних бурситах початкова доза для внутрішньом'язового введення становить 1-2 мл препарату. За потреби проводять кілька повторних ін'єкцій.

Якщо задовільна клінічна відповідь не настає через певний проміжок часу, препарат слід відмінити та призначити іншу терапію.

Місцеве введення

При місцевому введенні одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідне лише в окремих випадках. Якщо воно бажано, то застосовують 1 або 2% розчини прокаїну гідрохлориду або лідокаїну, що не містять метилпарабену, пропілпарабену, фенолу та інших подібних речовин. При цьому змішування виробляють у шприці, спочатку набираючи у шприц із флакона необхідну дозу препарату Бетаспан Депо. Потім цей же шприц забирають з ампули необхідну кількість місцевого анестетика і струшують протягом короткого періоду часу.

При гострих бурситах (субдельтовидний, підлопатковий, ліктьовий та переднадколінниковий) введення 1–2 мл препарату в синовіальну сумку полегшує біль та відновлює рухливість суглоба протягом кількох годин. Після усунення загострення при хронічних бурситах застосовують менші дози препарату.

При гострих тендосиновітах, тендинітах та перитендинітах одна ін'єкція препарату покращує стан хворого; при хронічних ін'єкціях повторюють залежно від реакції пацієнта. Слід уникати введення препарату у сухожилля.

Внутрішньосуглобове введення препарату в дозі 0,5-2 мл знімає біль, обмеження рухливості суглобів при ревматоїдному артриті та остеоартрозі протягом 2-4 годин після введення. Тривалість терапевтичної дії значно варіює і може становити 4 та більше тижнів.

Рекомендовані дози при введенні у великі суглоби становлять від 1 до 2 мл; у середні - 0,5-1 мл; у дрібні - 0,25-0,5 мл.

При деяких дерматологічних захворюваннях ефективне внутрішньовенне введення препарату безпосередньо в осередок ураження, доза становить 0,2 мл/см 2 . Осередок рівномірно обколюють, використовуючи туберкуліновий шприц і голку діаметром близько 0,9 мм. Загальна кількість введеного препарату на всіх ділянках не повинна перевищувати 1 мл протягом 1 тиж. Для введення в осередок ураження рекомендується застосовувати туберкуліновий шприц з голкою 26 калібру.

Рекомендовані разові дози препарату (при інтервалі між введеннями 1 тиж) при бурситах: при омозолілості - 0,25-0,5 мл (зазвичай ефективні 2 ін'єкції), при шпорі - 0,5 мл, при обмеженні рухливості великого пальця стопи - 0,5 мл, при синовіальній кісті - 0,25-0,5 мл, при тендосиновіті - 0,5 мл, при гострому подагричному артриті - 0,5-1 мл. Для більшості ін'єкцій підходить туберкуліновий шприц із голкою 25 калібру.

Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуючу дозу підбирають шляхом поступового зниження дози препарату Бетаспан Депо, що вводиться через відповідні інтервали часу. Зниження продовжують до досягнення ефективної мінімальної дози.

При виникненні або загрозі виникнення стресової ситуації (не пов'язаної із захворюванням) може виникнути необхідність збільшення дози препарату. Скасування препарату після тривалої терапії проводять шляхом поступового зниження дози. Спостереження за станом пацієнта здійснюють принаймні протягом року після закінчення тривалої терапії або застосування у високих дозах.

Передозування

Симптоми: гостре передозування бетаметазону не призводить до загрозливих для життя ситуацій. Введення протягом кількох днів кортикостероїдів у високих дозах не призводить до небажаних наслідків (за винятком випадків застосування дуже високих доз або при застосуванні при цукровому діабеті, глаукомі, загостренні ерозивно-виразкових уражень ШКТ або при одночасному застосуванні серцевих глікозидів, непрямих антикоагулянтів або калій виводять) .

Лікування: необхідний ретельний медичний контроль стану пацієнта; слід підтримувати оптимальне споживання рідини та контролювати вміст електролітів у плазмі та сечі (особливо співвідношення іонів Na+ та K+). За потреби слід провести відповідну терапію.

Спеціальні вказівки

Повідомлялося про тяжкі ускладнення з боку нервової системи (аж до летального результату) при епідуральному та інтратекальному введенні глюкокортикоїдів (під рентгеноскопічним контролем або без нього), що включають інфаркт спинного мозку, параплегію, квадриплегію, кіркову сліпоту та інсульт. Оскільки безпека та ефективність при епідуральному введенні кортикостероїдів не встановлені, цей спосіб не показаний для цієї групи лікарських препаратів. Рекомендовані способи введення наведені в розділі «Спосіб застосування та дози». Необхідно уникати внутрішньосудинного потрапляння препарату. Через відсутність даних щодо ризику кальцифікації введення препарату у міжхребцевий простір протипоказане.

Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта.

Доза повинна бути якомога меншою, а період застосування якомога коротшим.

Початкову дозу підбирають до тих пір, поки не буде досягнуто необхідного терапевтичного ефекту. Потім поступово знижують дозу препарату Бетаспан Депо до мінімально ефективної підтримуючої дози. При відсутності ефекту від терапії, що проводиться, або при його тривалому застосуванні препарат скасовують також, поступово знижуючи дозу.

Поступове скасування кортикостероїдів дозволяє зменшити ризик розвитку вторинної наднирникової недостатності.

При виникненні або загрозі виникнення стресової ситуації (не пов'язаної із захворюванням) може виникнути необхідність збільшити дозу препарату Бетаспан Депо, препаратами вибору як доповнення мають бути препарати гідрокортизону та кортизону.

Розвиток вторинної недостатності кори надниркових залоз у зв'язку з занадто швидкою скасуванням кортикостероїдів можливе протягом декількох місяців після закінчення терапії. У разі виникнення або загрози виникнення стресової ситуації протягом цього періоду терапію препаратом Бетаспан Депо слід відновити та одночасно призначити мінералокортикостероїдний препарат (через можливе порушення секреції мінералокортикостероїдів).

Спостереження за станом пацієнта здійснюють принаймні протягом одного року після закінчення тривалої терапії або застосування у високих дозах.

Введення препарату в м'які тканини, у вогнище ураження та внутрішньосуглобово може при вираженій місцевій дії одночасно призвести до системної дії.

Враховуючи ймовірність розвитку анафілактоїдних реакцій при парентеральному введенні кортикостероїдів, слід вжити необхідних запобіжних заходів перед введенням препарату, особливо за наявності у пацієнта, вказівок в анамнезі, на алергічні реакції до лікарських засобів.

Препарат Бетаспан Депо містить дві активні речовини - похідні бетаметазону, одна з яких - бетаметазону натрію фосфат - швидко проникає в системний кровотік, у зв'язку з чим слід враховувати його можливу системну дію.
На фоні застосування препарату можливі порушення психіки (особливо у пацієнтів із емоційною лабільністю чи схильністю до психозів).

Дія кортикостероїдів посилюється у пацієнтів з цирозом печінки або гіпотиреозом.

При застосуванні Бетаспан Депо у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція гіпоглікемічної терапії.

Пацієнтів, які отримують кортикостероїди, не слід вакцинувати проти віспи. Не слід проводити й іншу імунізацію у пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди (особливо у високих дозах), зважаючи на можливість розвитку неврологічних ускладнень та низьку імунну реакцію у відповідь (відсутність утворення антитіл). Препарат Бетаспан Депо не слід застосовувати за 8 тижнів до та протягом 2 тижнів після вакцинації вбитими або інактивованими вірусними та антибактеріальними вакцинами. Однак проведення імунізації можливе при проведенні замісної терапії (наприклад, при первинній недостатності кори надниркових залоз).

Пацієнтів, які отримують препарат Бетаспан Депо в дозах, що пригнічують імунітет, слід попередити про необхідність уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір (особливо важливо при застосуванні препарату у дітей).

На фоні застосування кортикостероїдів можливе пригнічення реакції при проведенні шкірних проб.

При застосуванні препарату слід враховувати, що кортикостероїди можуть маскувати ознаки інфекційного захворювання, а також знижувати опірність організму інфекціям. Імуносупресивна дія кортикостероїдів може призвести до активації латентно протікаючої інфекції або загострення інтеркурентних інфекцій, включаючи інфекції, що викликаються мікроорганізмами: Candida, Mycobacterium, Toxoplasma, Strongyloides, Pneumocystis, Cryptococcus, Nocardia або Ameba. Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні кортикостероїдів у пацієнтів з підтвердженою або передбачуваною інфекцією Strongyloides (кишка вугриця). У таких пацієнтів кортикостероїд-індукована імуносупресія може призвести до гіперінфекції Strongyloides та поширення інфекції за рахунок міграції личинок, яка часто супроводжується важким ентероколітом і септицемією, спричиненою грамнегативними мікроорганізмами, можливо з летальним кінцем.

Оскільки кортикостероїди можуть погіршити перебіг амебіазу, що протікає латентно, всі пацієнти з незрозумілою діареєю або пацієнти, що прибули з країн з тропічним кліматом, повинні бути обстежені з метою виключення амебіазу до початку кортикостероїдів терапії.
Необхідно ретельно дотримуватись правил асептики та антисептики при введенні препарату.

Необхідно бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з високим ризиком інфікування (на гемодіалізі або з зубними протезами). Застосування препарату при активному туберкульозі можливе лише у випадках блискавичного або дисемінованого туберкульозу у поєднанні з адекватною протитуберкульозною терапією. При застосуванні препарату пацієнтам з латентним туберкульозом або в період віражу туберкулінової проби, підбір дози препарату Бетаспан Депо має бути дуже ретельним (через небезпеку реактивації туберкульозу), а при тривалому застосуванні необхідно проведення протитуберкульозної хіміопрофілактики. При профілактичному застосуванні рифампіцину слід враховувати прискорення кліренсу печінкового бетаметазону (може знадобитися корекція дози бетаметазону).

За наявності рідини у суглобовій порожнині слід виключити септичний процес. Помітне посилення хворобливості, набряклості, підвищення температури навколишніх тканин та подальше обмеження рухливості суглоба свідчать про септичний артрит. Необхідно провести дослідження аспірованої суглобової рідини. При підтвердженні діагнозу необхідно призначити відповідну антибактеріальну терапію. Застосування Бетаспан Депо при септичному артриті протипоказане.
Повторні ін'єкції суглоба при остеоартрозі можуть підвищити ризик руйнування суглоба. Введення глюкокортикостероїдів у тканину сухожилля поступово призводить до розриву сухожилля. Після успішної внутрішньосуглобової терапії пацієнту слід уникати перевантаження суглобів.

Тривале застосування кортикостероїдів може призвести до задньої субкапсулярної катаракти (особливо у дітей), глаукомі з можливим ураженням зорового нерва і може сприяти розвитку вторинної очної інфекції (грибкової або вірусної). Необхідно періодично проводити офтальмологічне обстеження, особливо у пацієнтів, які отримують препарат Бетаспан Депо понад 6 тижнів.
Необхідно дотримуватись особливої обережності, розглядаючи можливість системного застосування кортикостероїдів у пацієнтів при активному герпетичному ураженні очей (кератит, обумовлений вірусом простого герпесу).

Застосування середніх та високих доз кортикостероїдів може призвести до підвищення артеріального тиску, затримки натрію та рідини в організмі та підвищеного виведення.

Для опису препарату
Назва Бетаспан Депо
Діюча речовина Бетаметазон
Фармакологічна група Глюкокортикостероїди
Форма випуску суспензія для ін'єкцій
Код ATX H02AB01
Показання для лікування Лікування у дорослих станів та захворювань, при яких кортикостероїд терапія дозволяє домогтися необхідного клінічного ефекту (необхідно враховувати, що при деяких захворюваннях кортикостероїд терапія є додатковою і не замінює стандартну терапію): захворювання кістково-м'язової системи та м'яких тканин, в т.ч. ревматоїдний артрит, остеоартроз, бурсити, анкілозуючий спондилоартрит, епікондиліт, кокцигодинія, кривошия, гангліозна кіста, фасціїт; алергічні захворювання, зокрема. бронхіальна астма, сінна лихоманка (поліноз), алергічний бронхіт, сезонний або цілорічний риніт, лікарська алергія, сироваткова хвороба, реакції на укуси комах; дерматологічні захворювання, у т.ч. атопічний дерматит, монетоподібна екзема, нейродерміти, контактний дерматит, виражений фотодерматит, кропив'янка, червоний плоский лишай, гніздова алопеція, дискоїдний червоний вовчак, псоріаз, келоїдні рубці, звичайна пухирчатка, кістозні вугри; системні захворювання сполучної тканини, включаючи системний червоний вовчак, склеродермію, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт; гемобластози (паліативна терапія лейкозу та лімфом у дорослих; гострий лейкоз у дітей); первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз (при обов'язковому одночасному застосуванні мінералокортикостероїдів). Інші захворювання та патологічні стани, що потребують системної кортикостероїдів терапії (адреногенітальний синдром, регіонарний ілеїт, патологічні зміни крові при необхідності застосування кортикостероїдів).

Ще не було питань.