Дакарбазин Медак порошок 100мг №10

Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення білого або світло-жовтого кольору.

допоміжні речовини: лимонна кислота, манітол.

Флакони темного скла (1) - картонні пачки.
Флакони темного скла (10) – пачки картонні.

Дакарбазин - протипухлинний засіб алкілуючої дії, що за хімічним складом являє собою 5-(3,3-диметил-1-триазено)-імідазол-4-карбоксамід.

Препарат стає активним після метаболізму у печінці, вивільняючи діазометан.

Припускають, що існує три шляхи механізму дії дакарбазину: алкілування за рахунок іонів карбонію, пригнічення пуринових основ та взаємодія з SH-групами. Препарат фазонеспецифічний.

C _max у плазмі зазвичай досягається відразу після внутрішньовенного введення препарату. Зв'язок із білками плазми близько 5%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр у незначній кількості. Немає даних про проникнення його в плаценту та материнське молоко.

Виводиться препарат з організму двофазно з початковим T _1/2 близько 20 хв і кінцевим - приблизно 5 годин, при порушенні функцій печінки або нирок ці показники становлять приблизно 55 хвилин і 7 годин відповідно.

Препарат піддається диметилюванню печінковими мікросомальними ферменатами з утворенням вуглекислого газу, який виводиться з повітрям, що видихається, і аміноімідазолкарбоксаміду, що виводиться з сечею. 40% препарату виводиться нирками в незміненому вигляді переважно за рахунок клубочкової фільтрації.

- Меланома;

- Лімфогранулематоз;

- саркома м'яких тканин (за винятком саркому Капоші).

Є повідомлення про ефективність застосування дакарбазину в поєднанні з іншими цитостатиками при лікуванні остеогенної саркоми, саркоми матки, мезотеліоми плеври та очеревини, дрібноклітинного раку легень, раку щитовидної залози, карциноїду, феохромоцитоми, інсуліноми.

Препарат вводиться лише внутрішньовенно. Дози та режим введення препарату підбираються індивідуально.

Дози до 200 мг/м 2 вводяться струйно повільно протягом 1-2 хв. Вищі дози слід вводити у формі внутрішньовенних інфузій протягом 15-30 хв.

Зазвичай як монотерапію дакарбазин застосовують у дозі 200-250 мг/м 2 щодня протягом 5 днів; можна замість 5-денного курсу ввести препарат одноразово в дозі 850 мг/м 2 . Повторні курси проводять з інтервалом 3 тижні.

При поєднанні з іншими цитостатиками дакарбазин вводиться в дозі 100-150 мг/м 2 4-5 днів поспіль з інтервалом 4 тижні або в дозі 375 мг/м 2 кожні 15 днів.

Перед введенням препарат розводять для ін'єкцій водою до досягнення концентрації 10 мг/мл. Для отримання розчину для інфузій свіжоприготований розчин розбавляють у 200-300 мл 0.9% розчину хлориду натрію або 5% розчину декстрози.

Розчин дакарбазину слід оберігати від світла.

При порушенні функції печінки та/або нирок може знадобитися зниження дози.

Побічні дії класифікуються за частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000).

З боку органів кровотворення: часто – анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. Пригнічення мієлопоезу є побічним явищем, що обмежує дозу. Лейкоцитопенія зазвичай спостерігається на 14 день, тромбоцитопенія – на 18 день після закінчення терапії та триває в середньому до 1 тижня. Відновлення показників крові відбувається на 4-му тижні.

З боку органів травлення: часто – нудота, блювання, зниження апетиту, стоматит; рідко – діарея, підвищення активності печінкових ферментів; дуже рідко – гепатонекроз, зумовлений оклюзією внутрішньопечінкових вен, можливо з летальним кінцем (як правило, синдром відзначався під час другого курсу лікування). До його симптомів входять лихоманка, еозинофілія, біль у животі, збільшення печінки і шок, тяжкість якого швидко наростає протягом кількох годин чи днів.

З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення вмісту креатиіїну та сечовини у сечі.

З боку нервової системи: нечасто – біль голови, порушення зору, сплутаність свідомості, виражена сонливість, судоми, астенічний синдром, парестезії, гіпестезія шкіри обличчя.

З боку репродуктивної системи: часто – аменорея, азооспермія.

Алергічні реакції; дуже рідко – шкірні висипання, гіперемія шкіри обличчя, гарячковий синдром, анафілактичні реакції.

З боку шкіри та шкірних покривів: рідко – алопеція, гіперпігментація та фотосенсибілізація шкіри.

Місцеві реакції: нечасто - болючість у місці введення та по ходу вени; рідко – при потраплянні препарату під шкіру – різкий біль, некроз оточуючих тканин.

Інші: нечасто – грипоподібний синдром, приєднання вторинних інфекцій, тромбоз печінкових вен, міалгія; при тривалому застосуванні підвищується ризик розвитку новоутворень.

- Виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення;

- тяжка печінкова або ниркова недостатність;

- вагітність та період годування груддю;

- Підвищена чутливість до дакарбазину або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату.

З обережністю: при мієлосупресії (в т.ч. на тлі супутньої променевої та хіміотерапії), гострих інфекційних захворюваннях вірусної (в т.ч. вітряна віспа, оперізуючий лишай), грибкової або бактеріальної природи (ризик виникнення тяжких ускладнень та генералізації процесу) супутньої променевої терапії.

При порушенні функції печінки може знадобитися зниження дози.

Протипоказання: тяжка печінкова недостатність

При порушенні функції нирок може знадобитися зниження дози.

Протипоказання: тяжка ниркова недостатність

Дакарбазин слід застосовувати під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами.

У період лікування та після нього необхідний контроль картини периферичної крові, функції нирок, функції печінки та її розміру.

При виникненні порушень функції печінки або нирок, симптомів підвищеної чутливості до препарату або тромбозу печінкових вен лікування дакарбазином слід негайно припинити.

При появі перших ознак екстравазації дакарбазину (печіння чи болючість у місці ін'єкції) введення необхідно негайно припинити. Дозу, що залишилася, слід ввести в іншу вену.

Під час лікування та протягом 6 місяців після його закінчення слід застосовувати надійні методи контрацепції.

Під час проведення терапії дакарбазин не можна проводити вакцинацію вакцинами, що містять живі збудники.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

У разі виникнення таких побічних реакцій з боку нервової системи, як сплутаність свідомості, головний біль, сонливість, судоми, слід утримуватись від керування автомобілем та інших видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги.

Симптоми: посилення пригнічення кістковомозкового кровотворення та виразності диспепсичних порушень.

Лікування: симптоматичне, специфічний антидот невідомий.

Препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки (барбітурати, рифампіцин, фенітоїн), при одночасному застосуванні можуть посилювати метаболізм дакарбазину.

Застосування дакарбазину у поєднанні з меркаптопурином, азатіоприном та алопуринолом посилює дію останніх та збільшує їх токсичність.

Дакарбазин може посилювати фотосенсибілізуючу дію метоксипсоралену.

Розчин дакарбазину хімічно несумісний з гепарином, гідрокортизоном, цистеїном та гідрокарбонатом натрію.

Сумісний з іншими протипухлинними препаратами (блеоміцин, цисплатин, 5-фторурацил, вінкристин та ін.) та преднізолоном.

Зберігати при температурі не вище 25°С, у захищеному від світла місці. Приготований розчин зберігати при температурі не вище 25°С у захищеному від світла місці трохи більше 8 год; при температурі 5°С у захищеному від світла місці не більше 24 годин. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Термін придатності – 3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.