Добутамін 250 мг

Ліофілізат для приготування розчину для інфузій у вигляді ліофілізованої маси від білого до рожевого кольору.

допоміжні речовини: манітол – 250 мг.

Бета ₁ -адреноміметик. Має позитивну інотропну дію, яка пов'язана з посиленням трансмембранного струму кальцію всередині кардіоміоцитів зі збільшенням вмісту в них цАМФ внаслідок бета-адренергічної стимуляції та активації G-протеїну аденілатциклази. Помірно підвищує ЧСС, збільшує ударний та хвилинний об'єм, знижує кінцевий діастолічний тиск у лівому шлуночку, зменшує ОПСС та судинний опір малого кола кровообігу. Системне АТ у своїй значно змінюється, т.к. збільшення ударного обсягу нівелюється зменшенням ОПСС.

Знижує тиск наповнення шлуночків серця, збільшує коронарний кровотік та сприяє покращенню постачання міокарда киснем. Збільшення серцевого викиду може спричинити підвищення перфузії нирок та збільшення виведення натрію та води.

У дітей збільшення ударного об'єму, що спостерігається під впливом добутаміну, супроводжується менш вираженим зниженням ОПСС та тиску наповнення шлуночків; при цьому відзначається більш виражене збільшення ЧСС та підвищення артеріального тиску.

Гостра серцева недостатність (у т.ч. при гострому інфаркті міокарда, кардіогенному шоку, наслідках оперативного втручання на серце, застосуванні лікарських засобів з негативною інотропною дією), хронічна серцева недостатність (декомпенсація).

Як допоміжний засіб: тимчасове підтримуюче лікування хворих з хронічною серцевою недостатністю, які отримують стандартну терапію; гостра серцева недостатність некардіогенного генезу (в т.ч. при токсичному та травматичному шоці), деякі форми серцевої недостатності на тлі гіповолемії (коли середній АТ вище 70 мм рт.ст. та внутрішньокапілярний тиск у системі малого кола кровообігу – від 18 мм рт. ст і вище, при неадекватній реакції на заповнення ОЦК та підвищення тиску наповнення шлуночків); низький хвилинний об'єм крові на фоні ШВЛ при позитивному залишковому тиску на видиху; діагностика ІХС (фармакологічна проба як замінник фізичних вправ).

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, миготлива аритмія (тахісистолічна форма), біль за грудиною, задишка, підвищення або зниження артеріального тиску.

З боку системи травлення: нудота, блювання.

З боку нервової системи: біль голови, дратівливість, руховий неспокій.

З боку обміну речовин: гіпокаліємія.

Місцеві реакції: флебіт.

Інші: неспецифічний біль у грудях.

З обережністю слід застосовувати при метаболічному ацидозі, гіперкапнії, гіпоксії, тахіаритмії, миготливій аритмії, інфаркті міокарда (високі дози добутаміну можуть збільшувати ЧСС і скоротливість міокарда і, підвищуючи потребу міокарда в кисні, посилювати ішемію. артеріальна тромбоемболія, атеросклероз, облітеруючий тромбангіїт, діабетичний ендартеріїт, хвороба Рейно), холодову травму (в т.ч. при відмороженні), закритокутову глаукому, у дітей та підлітків віком до 18 років.

За наявності гіповолемії її слід компенсувати на початок введення добутаміну.

За наявності перешкоди наповненню шлуночків та/або відтоку крові із шлуночків введення добутаміну не викликає покращення гемодинаміки.

У випадках суттєво зниженого діастолічного розслаблення шлуночків (при тампонаді серця, клапанному стенозі аорти та ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі) реакція серцевого м'яза на введення добутаміну може бути неадекватною.

Якщо, незважаючи на адекватні величини тиску наповнення шлуночків та серцевого викиду, АТ залишається низьким або прогресивно знижується під час введення добутаміну, необхідно розглянути можливість одночасного застосування судинозвужувальних засобів.

Введення добутаміну слід проводити під контролем ЧСС, АТ, ЕКГ, величини діурезу; рекомендується також контролювати ударний об'єм серця, тиск наповнення шлуночків, центральний венозний тиск, тиск у легеневій артерії. Необхідно спостерігати за температурою тіла та психічним станом пацієнта.

При проведенні безперервної інфузії тривалістю 72 години і більш можливим є розвиток толерантності, тому можуть знадобитися вищі дози для збереження початкового ефекту.

При одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів та добутаміну в малих дозах можливе звуження артеріальних судин, зумовлене альфа-адреноміметичною активністю добутаміну. При одночасному застосуванні бета-адреноблокатора та добутаміну у високих дозах можлива антагоністична взаємодія на рівні β-адренорецепторів.

При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами взаємно посилюється інотропна дія, підвищується ризик розвитку аритмії.

При одночасному застосуванні з дипіридамолом виникає ризик розвитку тяжкої гіпотензії.

При одночасному застосуванні з допаміном підвищується системний артеріальний тиск, збільшується нирковий кровотік, екскреція натрію та діурез, при цьому не підвищується тиск наповнення шлуночків (що можливо при введенні тільки допаміну).

При одночасному застосуванні з нітрогліцерином, нітропрусидом натрію (особливо у хворих на ІХС) збільшується хвилинний об'єм серця, знижується ОПСС та тиск наповнення шлуночків.

При одночасному застосуванні з теофіліном виникає ризик розвитку тахікардії.

Толкапон пригнічує активність КОМТ, тому теоретично можливе підвищення концентрації добутаміну в плазмі крові та посилення його побічних ефектів.

При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ спостерігаються біль у серці, аритмії.

При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО (в т.ч. з фуразолідоном, прокарбазином, селегіліном) є ризик розвитку загрозливих для життя станів (гіпертонічний криз, геморагічний інсульт, аритмії).

Інгаляційні анестетики - похідні вуглеводнів (у т.ч. хлороформ, енфлуран, галотан, ізофлуран, метоксифлуран) збільшують ризик виникнення тяжких передсердних або шлуночкових аритмій при застосуванні добутаміну (збільшують чутливість міокарда до симпатоміметику).

Трициклічні антидепресанти, мапротилін, кокаїн, доксапрам, гуанадрел, гуанетидин, посилюють пресорний ефект та ризик розвитку кардіотоксичних побічних ефектів.

При одночасному застосуванні з добутаміном ергометрин, ерготамін, метилергометрин, окситоцин збільшують вазоконстрикторний ефект та ризик виникнення ішемії та гангрени, а також тяжкої артеріальної гіпертензії, аж до внутрішньочерепного крововиливу.

Леводопа підвищує ризик виникнення аритмій (потрібне зменшення дози симпатоміметику).

При одночасному застосуванні з тиреоїдними гормонами відбувається взаємне посилення дії, що підвищує ризик коронарної недостатності (особливо при коронарному атеросклерозі).

Добутамін фармацевтично несумісний з 5% розчином натрію гідрокарбонату або будь-яким іншим лужним розчином, а також з розчинами, що містять бісульфат натрію або етанол.