Допігіт таблетки 250 мг №50

Пігулки білі або сірувато-білі, круглі, плоскі, з фаскою, з гравіюванням "DOPEGYT" на одній стороні, без або майже без запаху.

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 45.7 мг, етилцелюлоза – 8.8 мг, тальк – 6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 3.5 мг, стеаринова кислота – 3 мг, магнію стеарат – 1 мг.

Антигіпертензивний препарат центральної дії. Метаболізується з утворенням альфа-метилнорадреналіну, який має гіпотензивний ефект через кілька механізмів:

- зниження симпатичного тонусу шляхом стимуляції центральних гальмівних пресинаптичних α ₂ -рецепторів;

- Заміщення ендогенного допаміну на допамінергічних нервових закінченнях (як помилковий нейромедіатор);

- зниження активності реніну плазми крові та зменшення ОПСС;

- Пригнічення синтезу норадреналіну, зменшення концентрації допаміну, серотоніну, норадреналіну та адреналіну в тканинах за рахунок пригнічення активності ферменту допа-декарбоксилази.

Метилдопа не має прямого впливу на функцію серця, не знижує серцевий викид, не викликає рефлекторну тахікардію, а також не знижує швидкість клубочкової фільтрації, нирковий кровотік, фракцію, що фільтрується. У деяких випадках знижується частота серцевих скорочень. Ефективно знижує АТ як у положенні лежачи, так і стоячи. Рідко спричинює постуральну гіпотензію.

Після прийому пероральної дози максимальний ефект розвивається протягом 4-6 годин і триває приблизно 12-24 години. При багаторазовому застосуванні препарату максимальне зниження артеріального тиску досягається на 2-3 добу. Після припинення терапії рівень артеріального тиску повертається до вихідних значень протягом 1-2 днів.

Всмоктування

Всмоктування метилдопи із ШКТ становить приблизно 50%. Після прийому внутрішньо біодоступність метилдопи становить близько 25%. C _max у плазмі крові досягається через 2-3 год.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми – менше 20%. Метилдоп проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком.

Метаболізм

Метаболізм метилдопи відбувається інтенсивно. Метилдопа метаболізується переважно у печінці. Активний метаболіт метилдопи – альфа-метилнорадреналін, що утворюється в адренергічних нейронах ЦНС. Також є деякі інші похідні метилдопи, які виводяться з організму нирками.

Виведення

Приблизно дві третини метилдопи, що всмокталася, виводяться з організму нирками в незміненому вигляді, а також у формі сульфатних сполук. Решта препарату виводиться через кишечник (також у незміненому стані). Виведення метилдопи має двофазний характер. При збереженні функції нирок T _1/2 препарату становить 1,8±0,2 год. Діюча речовина повністю виводиться з організму протягом 36 годин. Метилдопа видаляється з організму за допомогою діалізу. Шестигодинний сеанс гемодіалізу призводить до виведення приблизно 60% дози, що всмокталася, тоді як в результаті 20-30-годинного перитонеального діалізу видаляється орієнтовно 22-39% препарату.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

При порушенні функції ночі виведення метилдопи сповільнюється пропорційно тяжкості ниркової недостатності. При тяжкій нирковій недостатності (без гемодіалізу) T _1/2 препарату збільшується приблизно в 10 разів.

Таблетки приймають внутрішньо до або після їди. Режим дозування встановлюють індивідуально.

Дорослі пацієнти

Рекомендована початкова доза препарату Допегіт у перші 2 дні терапії становить 250 мг 2-3 рази на добу. Потім дозу можна поступово збільшити або зменшити (залежно від ступеня зниження артеріального тиску). Тривалість інтервалів між підвищенням та зниженням дози препарату Допегіт повинна становити не менше 2 днів. Оскільки протягом 2-3 днів після початку терапії, а також при подальшому збільшенні дози може спостерігатись побічний седативний вплив препарату, рекомендується спочатку збільшувати вечірню дозу препарату.

Стандартна підтримуюча доза препарату Допегіт становить 0.5-2 г на добу. Ця доза поділяється на 2-4 прийоми. Максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 3 г. У випадках, коли на фоні прийому препарату в дозі 2 г на добу відзначається недостатньо ефективне зниження рівня артеріального тиску, рекомендується комбінувати Допегіт з іншими антигіпертензивними препаратами. Через 2-3 місяці терапії до метилдопи може виробитися толерантність. Ефективне зниження рівня АТ може бути досягнуто за рахунок збільшення дози препарату або супутнього застосування діуретиків. Через 48 годин після припинення терапії препаратом Допегіт ® АТ зазвичай повертається до вихідного рівня. "Ефект рикошету" при цьому немає.

Препарат Допегіт можна призначати пацієнтам, які вже отримують терапію іншими антигіпертензивними препаратами, за умови поступового відміни цих препаратів. У таких випадках початкова доза препарату Допегіт не повинна перевищувати 500 мг на добу. Збільшення дози здійснюється при необхідності з інтервалами не менше 2 днів.

При застосуванні препарату Допегіт на додаток до раніше призначеної антигіпертензивної терапії, для того щоб гарантувати плавний перехід може знадобитися корекція доз гіпотензивних препаратів.

Літні пацієнти

Літнім пацієнтам препарат призначається у мінімальній початковій дозі, яка не повинна перевищувати 250 мг на добу. За потреби дозу можна поступово збільшувати. Тривалість інтервалів між підвищенням дози препарату не менше 2 днів. Максимальна добова доза препарату Допегіт не повинна перевищувати 2 г.

У пацієнтів похилого віку частіше спостерігаються непритомності. Це може бути пов'язано з підвищеною сприйнятливістю до препарату та вираженим атеросклеротичним ураженням судин. Розвитку непритомності можна уникнути за рахунок зниження дози препарату Допегіт .

Діти старше 3 років

Для дітей початкова доза становить 10 мг/кг маси тіла на добу. Добова доза поділяється на 2-4 прийоми. При необхідності дозу можна поступово збільшувати, доки не буде досягнуто бажаного ефекту. Між підвищенням дози препарату необхідно дотримуватись інтервалу не менше 2 днів. Максимальна добова доза препарату Допегіт становить 65 мг/кг маси тіла/добу, але не більше 3 г/добу.

Порушення функції нирок

Метилдопа виводиться переважно нирками, тому при лікуванні хворих з порушеною функцією нирок дозу препарату Допегіт необхідно знижувати. При легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації – 60-89 мл/хв/1.73 м 2 ) інтервал між прийомами препарату рекомендується збільшити до 8 год, при нирковій недостатності середньої тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації – 30-59 мл/хв/ 1.7 ) - до 8-12 год, а при тяжкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації - < 30 мл/хв/1.73 м 2 ) - до 12-24 год.

Метилдопа видаляється з організму при діалізі, тому рекомендується використовувати додаткову дозу 250 мг для профілактики збільшення рівня АТ після сеансу гемодіалізу.

На початку терапії препаратом Допегіт , а також при збільшенні дози препарату можуть спостерігатися минущі седативні ефекти, головний біль, загальна слабкість та підвищена стомлюваність.

Класифікація небажаних реакцій залежно від частоти народження: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від > 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (<1/10 000), окремі випадки.

У кожній із зазначених категорій небажані ефекти представлені в порядку зменшення серйозності.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – прогресування стенокардії, міокардит, перикардит; окремі випадки – застійна серцева недостатність, тривала гіперчутливість каротидного синусу, ортостатична гіпотензія (рекомендується зниження дози препарату), периферичні набряки, збільшення маси тіла, синусова брадикардія.

Периферичні набряки і збільшення маси тіла зазвичай регресують і натомість терапії діуретиками. Якщо набряки наростають або з'являються ознаки серцевої недостатності, препарат слід припинити.

З боку центральної нервової системи: дуже рідко – паркінсонізм; окремі випадки - периферичний параліч лицьового нерва (параліч Белла), зниження інтелекту, мимовільна хореоатетотическая рухова активність, симптоми недостатності мозкового кровообігу (можливо, як наслідок гіпотензії), розлади психіки, (включаючи кошмарні сновидіння, звичайна) седативний ефект (звичайно минущий), загальна слабкість або підвищена стомлюваність, запаморочення, парестезії, зниження лібідо.

З боку дихальної системи: окремі випадки – закладеність носа.

З боку травної системи: дуже рідко – панкреатит; окремі випадки – коліт, блювання, діарея, запалення слинних залоз, біль або темне фарбування язика, нудота, запор, здуття живота, метеоризм, сухість слизової оболонки рота, гепатит, некротичний гепатит; холестаз, жовтяниця.

З боку шкірних покривів: окремі випадки – токсичний епідермальний некроліз, екзема або висип, що нагадує лишай.

З боку кістково-м'язової системи: окремі випадки – легкий біль у суглобах з набряком або без нього, міалгія.

З боку ендокринної системи: окремі випадки – гіперпролактинемія, гінекомастія, галакторея, аменорея.

З боку імунної системи: окремі випадки – васкуліт, вовчаковий синдром, медикаментозна лихоманка, еозинофілія.

Лабораторні показники: дуже часто – позитивна проба Кумбса; рідко – гемолітична анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія; окремі випадки – пригнічення функції кісткового мозку, позитивні результати тестів на антинуклеарні антитіла, LE-клітини та ревматоїдний фактор, підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищена концентрація сечовини у крові.

Інші: окремі випадки – імпотенція, порушення сім'явипорскування.

- Гострий гепатит, цироз печінки;

- Захворювання печінки в анамнезі (на фоні прийому метилдопи);

- Супутня терапія інгібіторами МАО;

- Депресія;

- Гемолітична анемія;

- гострий інфаркт міокарда;

- Феохромоцитома;

- дитячий вік до 3-х років (для цієї лікарської форми);

- Підвищена чутливість до препарату.

З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності (потрібна корекція дози), діенцефальному синдромі, пацієнтам похилого віку та дітям старше 3 років.

За результатами клінічних досліджень після застосування метилдопи у ІІ та ІІІ триместрах вагітності не виявлено ознак пошкодження плода або новонародженого. Оскільки адекватних та строго контрольованих досліджень у III триместрі вагітності проведено не було, застосовувати препарат рекомендується лише після ретельного зіставлення очікуваної користі терапії для матері та потенційного ризику для плода.

Дослідження дітей, народжених матерями, які приймали метилдопу після 26 тижня вагітності, не виявило небажаних ефектів препарату. У вагітних, які приймали препарат у III триместрі, стан плоду був кращим, ніж у жінок, які не приймають препарат.

Метилдопа виділяється з грудним молоком, тому призначати препарат у період лактації рекомендується лише після ретельного зіставлення очікуваної користі для матері та потенційного ризику для дитини.

Протипоказано при гострому гепатиті, цирозі печінки, пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання печінки, що розвинулися на фоні прийому метилдопи.

Пацієнтам із захворюванням або порушенням функції печінки в анамнезі цей препарат слід призначати з обережністю.

Метилдопа виводиться переважно нирками, тому при лікуванні хворих з порушеною функцією нирок дозу препарату Допегіт необхідно знижувати. При легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації – 60-89 мл/хв/1.73 м 2 ) інтервал між прийомами препарату рекомендується збільшити до 8 год, при нирковій недостатності середньої тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації – 30-59 мл/хв/ 1.7 ) - до 8-12 год, а при тяжкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації - < 30 мл/хв/1.73 м 2 ) - до 12-24 год.

Метилдопа видаляється з організму при діалізі, тому рекомендується використовувати додаткову дозу 250 мг для профілактики збільшення рівня АТ після сеансу гемодіалізу.

Діти старше 3 років

Для дітей початкова доза становить 10 мг/кг маси тіла на добу. Добова доза поділяється на 2-4 прийоми. При необхідності дозу можна поступово збільшувати, доки не буде досягнуто бажаного ефекту. Між підвищенням дози препарату необхідно дотримуватись інтервалу не менше 2 днів. Максимальна добова доза препарату Допегіт становить 65 мг/кг маси тіла/добу, але не більше 3 г/добу.

Протипоказаний дітям віком до 3 років.

Літнім пацієнтам препарат призначається у мінімальній початковій дозі, яка не повинна перевищувати 250 мг на добу. За потреби дозу можна поступово збільшувати. Тривалість інтервалів між підвищенням дози препарату не менше 2 днів. Максимальна добова доза препарату Допегіт не повинна перевищувати 2 г.

У пацієнтів похилого віку частіше спостерігаються непритомності. Це може бути пов'язано з підвищеною сприйнятливістю до препарату та вираженим атеросклеротичним ураженням судин. Розвитку непритомності можна уникнути за рахунок зниження дози препарату Допегіт .

У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймали метилдопу, розвивалася гемолітична анемія. При появі ознак анемії необхідно визначити концентрацію гемоглобіну та гематокриту. Якщо підтверджується анемія, слід додатково оцінити ступінь гемолізу. У разі розвитку гемолітичної анемії терапію препаратом Допегіт необхідно припинити. Після припинення терапії (з призначенням або без кортикостероїдів) зазвичай вдається швидко досягти ремісії. Тим не менш, у поодиноких випадках спостерігалися летальні наслідки. Прийом препарату Допегіт протипоказаний пацієнтам з гемолітичною анемією, що розвинулася на тлі терапії цим препаратом.

У деяких пацієнтів, які тривалий час приймають препарат Допегіт , визначається позитивна проба Кумбса. Згідно з повідомленнями різних дослідників, поширеність цієї реакції варіює від 10 до 20%. Позитивна проба Кумбса рідко спостерігається протягом перших шести місяців терапії. Якщо це явище не розвинулося протягом перших 12 місяців терапії, то його виявлення малоймовірно. Поширеність позитивної проби Кумбса має дозозалежний характер. Найрідше це явище спостерігається у пацієнтів, які приймають препарат у дозі 1000 мг на добу або менше. Проба Кумбса, позитивна на фоні прийому метилдопу, стає негативною через кілька тижнів або місяців після припинення терапії препаратом. Перед початком лікування, а також на 6 та 12 місяці терапії рекомендується виконувати загальний аналіз крові та пряму пробу Кумбса.

Виявлення позитивної проби Кумбса в минулому або на тлі терапії, що проводиться, само по собі не є протипоказанням до прийому препарату Допегіт . У випадках, коли позитивна пряма проба Кумбса виявляється на фоні прийому препарату, необхідно виключити наявність у хворого на гемолітичну анемію та визначити клінічну значимість цього явища.

Відомості про попередні позитивні результати проби Кумбса допомагають в оцінці крові на перехресну сумісність перед трансфузією. Якщо при лікуванні пацієнта, який приймає препарат Допегіт , виникає необхідність у проведенні трансфузії, то перед переливанням крові необхідно виконати як пряму, так і непряму пробу Кумбса. За відсутності гемолітичної анемії зазвичай позитивної буває лише пряма проба Кумбса. Позитивна пряма проба Кумбса не впливає визначення групи крові і результат проби на перехресну сумісність. Якщо непряма проба Кумбса теж позитивна, можуть виникнути труднощі в оцінці перехресної сумісності. У таких випадках потрібна консультація гематолога або трансфузіолога.

У поодиноких випадках на тлі терапії метилдопою спостерігався розвиток оборотної лейкопенії та гранулоцитопенії. Після припинення терапії кількість гранулоцитів поверталася до норми. Крім того, у пацієнтів, які приймали метилдопу, реєструвалися рідкісні випадки оборотної тромбоцитопенії.

У деяких пацієнтів протягом перших трьох тижнів терапії препаратом спостерігалася лихоманка, яка іноді супроводжувалася еозинофілією або підвищенням активності печінкових трансаміназ. Крім того, прийом метилдопи може супроводжуватись розвитком жовтяниці. Жовтяниця зазвичай з'являється протягом перших 2-3 місяців терапії. У деяких випадках на тлі жовтяниці підтверджувався холестаз. Дуже рідко у пацієнтів розвивався фатальний некротичний гепатит. Біопсія печінки, вироблена у кількох пацієнтів із порушеннями функції цього органу, показала мікроскопічний фокальний некроз, характерний для лікарської гіперчутливості. Перед початком прийому препарату Допегіт на 6 та 12 тижнях лікування, а також у будь-який час при появі незрозумілої лихоманки рекомендується визначати активність печінкових трансаміназ та загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою.

При появі лихоманки, жовтяниці або підвищенні активності печінкових трансаміназ, прийом препарату Допегіт необхідно відразу припинити. Якщо поява цих ознак пов'язана з гіперчутливістю до метилдопи, після відміни препарату лихоманка зникне, а функціональні печінкові проби повернуться до нормальних значень. Відновлювати препарат таким пацієнтам не рекомендується. Пацієнтам з патологією печінки в анамнезі терапію препаратом Допегіт слід проводити з особливою обережністю.

Пацієнтам, які приймають Допегіт® , може знадобитися зниження доз анестетиків. У разі розвитку гіпотонії під час проведення загальної анестезії рекомендується використовувати терапію вазопресорами. Адренергічні рецептори не втрачають своєї чутливості і натомість терапії метилдопа.

У деяких пацієнтів, які приймають метилдопу, з'являються периферичні набряки і збільшується маса тіла. Ці побічні явища легко усунути за допомогою діуретиків. При наростанні набряків та появі симптомів серцевої недостатності терапію препаратом Допегіт необхідно припинити.

Оскільки метилдопа видаляється з організму діалізом, після завершення сеансу може спостерігатися зростання рівня АТ.

У пацієнтів із двостороннім ураженням судин головного мозку (цереброваскулярна хвороба) прийом метилдопу може супроводжуватись мимовільними хореоатетотичними рухами. У таких випадках терапію препаратом слід припинити.

Препарат Допегіт необхідно з великою обережністю застосовувати при лікуванні хворих на печінкову порфірію та їх близьких родичів.

Терапія препаратом Допегіт може впливати на результати вимірювання концентрації сечової кислоти (із застосуванням фосфорно-вольфрамового реактиву), креатиніну (за допомогою лужного пікрата) та АСТ (колориметричним методом) у сироватці крові. Про вплив терапії метилдопи на спектрофотометричний аналіз концентрації АСТ не повідомлялося.

На тлі терапії метилдопу можуть бути отримані хибнопозитивні