Ензікс дуо таблетки 10 мг + 2,5 мг №45

Набір таблеток.

Таблетки індапаміду, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі; (5 шт. у блістері).

Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 76.96 мг, повідон К30 – 2.82 мг, кросповідон – 0.88 мг, магнію стеарат – 0.88 мг, натрію лаурилсульфат – 0.44 мг, тальк – 3.52 мг.

Склад оболонки таблеток індапаміду: гіпромелоза – 1.7222 мг, макрогол 6000 – 0.3445 мг, тальк – 1.9030 мг, титану діоксид (Е171) – 0.4303 мг.

Таблетки еналаприлу, білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком з одного боку; (10 шт. у блістері).

Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 125 мг, магнію карбонат – 84.6 мг, желатин – 9.2 мг, кросповідон – 9.2 мг, магнію стеарат – 2 мг.

Антигіпертензивний препарат, що містить два лікарські засоби в одній упаковці: інгібітор АПФ – еналаприл та діуретик – індапамід.

Еналаприл – інгібітор АПФ. Є проліками: фармакологічна активність має метаболіт еналаприлу - еналаприлат. Пригнічує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І, що призводить до зниження вмісту альдостерону. При цьому знижується ОПСС, систолічний та діастолічний АТ, пост- та переднавантаження на міокард. Еналаприл розширює артерії більшою мірою, ніж вени (при цьому рефлекторного підвищення ЧСС не відзначається), зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландину.

Антигіпертензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми, ніж при нормальному або зниженому рівні.

Еналаприл посилює коронарний та нирковий кровотік. Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровотік у судинах мозку підтримується на достатньому рівні та на фоні зниженого тиску.

При тривалому застосуванні еналаприлу зменшується гіпертрофія міокарда лівого шлуночка та міоцитів стінок артерій резистивного типу, що запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Еналаприл покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.

Знижує агрегацію тромбоцитів. Має деякий діуретичний ефект.

Дія еналаприлу настає через 1 годину, досягає максимуму через 4-6 годин і зберігається до 24 годин.

Індапамід – тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою дією. Має помірний салуретичний і діуретичний ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, і в меншій мірі іонів калію в проксимальних канальцях і кортикальному сегменті дистального канальця нефрону.

Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує ОПСС за рахунок зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, що мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму кальцію в гладком'язові клітини судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка.

У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у т.ч. у хворих із супутнім цукровим діабетом).

Антигіпертензивний ефект індапаміду розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату. Після одноразового прийому антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин.

Одночасне застосування еналаприлу та індапаміду призводить до посилення антигіпертензивного ефекту еналаприлу.

Еналаприл

Всмоктування

Після прийому внутрішньо близько 60% абсорбується в ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. C _max еналаприлу в плазмі досягається через 1-2 год, еналаприлату - через 3-4 год. Біодоступність препарату - 40%.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми для еналаприлату становить 50-60%.

Еналаприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний бар'єр, невелика кількість проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком.

Метаболізм

Еналаприл швидко і повністю гідролізується в печінці з утворенням активного метаболіту - еналаприлату, який є активнішим інгібітором АПФ, ніж еналаприл.

Виведення

T _1/2 еналаприлату - близько 11 год. Виводиться з сечею 60% (20% - у вигляді еналаприлу і 40% - у вигляді еналаприлату), з калом - 33% (6% - у вигляді еналаприлу та 27% - у вигляді еналаприлату ).

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

При хронічній нирковій недостатності кумуляція еналаприлу настає при зниженні фільтрації менше 10 мл/хв.

Еналаприл видаляється при гемодіалізі (швидкість 62 мл/хв) та перитонеальному діалізі.

Індапамід

Всмоктування

Після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Їда трохи уповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на її повноту. C _max досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Висока біодоступність (93%).

Розподіл

C _ss встановлюється через сім днів регулярного прийому.

Зв'язування з білками плазми становить 79%. Зв'язується також з еластином гладких м'язів судинної стінки. Має значний _Vd , проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. плацентарний) та у грудне молоко.

Метаболізм

Метаболізується у печінці.

Виведення

T _1/2 становить середньому 14-18 год. З сечею виводиться 60-80% як метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%), з калом - 20%. Чи не кумулює.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється.

Ензікс та Ензікс Дуо

1 таб. еналаприлу (10 мг) та 1 таб. індапаміду (2.5 мг) приймають внутрішньо вранці одночасно. В залежності від динаміки показників АТ доза еналаприлу може бути збільшена до прийому 2 рази на добу.

Ензікс Дуо Форте

1 таб. еналаприлу (20 мг) та 1 таб. індапаміду (2.5 мг) приймають внутрішньо вранці одночасно. В залежності від динаміки показників АТ доза еналаприлу може бути збільшена до прийому 2 рази на добу.

Максимальна добова доза еналаприлу становить 40 мг, індапаміду – 2.5 мг.

При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) доза еналаприлу повинна становити 5-10 мг/добу.

Еналаприл

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, безсоння, тривога, сплутаність свідомості, стомлюваність, сонливість (2-3%); в окремих випадках при застосуванні у високих дозах – нервозність, депресія, парестезія.

З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм/бронхіальна астма, задишка, ринорея, фарингіт.

З боку органів чуття: порушення вестибулярного апарату, порушення слуху та зору, шум у вухах.

З боку травної системи: сухість у роті, анорексія, диспептичні симптоми (нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі), кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки та жовчовиділення, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), трансаміназ, гіпербілірубінемія.

З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатичний колапс; рідко - загрудинний біль, стенокардія, інфаркт міокарда (зазвичай пов'язані з вираженим зниженням АТ), аритмії (передсердна бради-або тахікардія, мерехтіння передсердь), серцебиття, тромбоемболія гілок легеневої артерії, біль у ділянці серця, непритомність.

З боку обміну речовин: гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом).

З боку системи кровотворення: рідко – зниження гематокриту та концентрації гемоглобіну, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія, підвищення ШОЕ.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія, гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини.

Порушення з боку статевої системи: зниження лібідо, припливи, зниження потенції.

Дерматологічні реакції: алопеція, фотосенсибілізація.

Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, дисфонія, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, кроп міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит; дуже рідко – інтестинальний ангіоневротичний набряк.

Індапамід

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: астенія, нервозність, головний біль, запаморочення, сонливість, вертиго, безсоння, депресія, парестезія; рідко – підвищена стомлюваність, загальна слабкість, нездужання, спазм м'язів, напруженість, дратівливість, тривога.

З боку системи травлення: можливі нудота, анорексія, сухість у роті, гастралгія, блювання, діарея або запор, відчуття дискомфорту в ділянці живота, панкреатит.

З боку органів чуття: кон'юнктивіт, порушення зору.

З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, синусит, ринорея; рідко – риніт.

Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, характерні для гіпокаліємії зміни на ЕКГ, аритмії, серцебиття.

З боку сечовидільної системи: збільшення частоти розвитку інфекцій, ніктурія, поліурія, підвищення азоту сечовини у плазмі, гіперкреатинінемія.

З боку обміну речовин: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіперкальціємія, глюкозурія, пітливість, зниження маси тіла.

Порушення з боку статевої системи: зниження потенції, зниження лібідо.

Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж, геморагічний васкуліт.

Інші: грипоподібний синдром, біль у грудній клітці, біль у спині, інфекції, загострення ВКВ.

Еналаприл

- Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з лікуванням інгібіторами АПФ;

- порфірія;

- Вагітність;

- Період лактації;

- дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);

- Підвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ.

З обережністю слід застосовувати еналаприл при первинному гіперальдостеронізмі, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки, станах, що супроводжуються зменшенням ОЦК (в т.ч. блювота, діарея), при аортальному стені. порушеннями гемодинаміки), ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі, системних захворюваннях сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, цукровому діабеті, при нирковій недостатності (протеїнурія - більше 1 г/добу), при печінковій недостатності, у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням гемодіалізі, при одночасному прийомі з імунодепресантами та салуретиками, у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).

Індапамід

- Анурія;

- Гіпокаліємія;

- Виражена печінкова недостатність (в т.ч. з енцефалопатією);

- Виражена ниркова недостатність;

- Вагітність;

- Період лактації;

- дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);

- Одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT;

- Підвищена чутливість до препарату, інших похідних сульфонаміду або інших компонентів препарату.

З обережністю слід застосовувати індапамід при цукровому діабеті на стадії декомпенсації, гіперурикемії (особливо, що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом).

Препарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. При необхідності застосування препарату Ензікс у період лактації грудне вигодовування слід припинити.

За новонародженими та грудними дітьми, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії та неврологічних розладів, розвиток яких можливий внаслідок зменшення ниркового та мозкового кровотоку при зниженні артеріального тиску. При олігурії необхідна підтримка АТ та ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин та судинозвужувальних засобів.

При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК від 30 до 80 мл/хв) доза еналаприлу повинна становити 5-10 мг/добу.

Препарат протипоказаний при анурії, виражених порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв).

Еналаприл

Пацієнтам необхідне медичне спостереження протягом 2 годин після прийому початкової дози препарату та додатково 1 години до стабілізації АТ.

У пацієнтів із зменшенням ОЦК (внаслідок терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї, блювоті) при застосуванні еналаприлу (як і інших інгібіторів АПФ) навіть у початковій дозі підвищується ризик раптового та вираженого зниження артеріального тиску.

Транзиторна гіпертензія не є протипоказанням для продовження лікування препаратом після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат.

Застосування високоміцних діалізних мембран збільшує ризик розвитку анафілактичної реакції. У дні, вільні від діалізу, слід коригувати режим дозування залежно від артеріального тиску.

Слід ретельно контролювати стан пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, ІХС та із захворюваннями судин мозку. У таких пацієнтів різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок.

Раптова відміна препарату не призводить до різкого підвищення артеріального тиску.

Перед дослідженням функції паращитовидних залоз еналаприл слід відмінити.

У разі розвитку побічних ефектів або набряку Квінке препарат слід відмінити та призначити відповідне лікування.

Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) пацієнт повинен попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.

До та під час лікування інгібіторами АПФ необхідний періодичний контроль артеріального тиску, показників крові (гемоглобіну, калію, креатиніну, сечовини, активності печінкових трансаміназ), білка у сечі.

Індапамід

При призначенні індапаміду пацієнтам, які приймають серцеві глікозиди, проносні препарати на тлі гіперальдостеронізму, а також пацієнтам похилого віку показаний регулярний контроль вмісту калію та креатиніну.

На тлі прийому індапаміду слід систематично контролювати концентрацію калію, натрію, магнію в плазмі крові, рН, концентрацію глюкози, сечової кислоти та залишкового азоту. Найбільш ретельний контроль показаний при цирозі печінки (особливо з набряками або асцитом – ризик розвитку метаболічного алкалозу, що посилює прояви печінкової енцефалопатії), ІХС, серцеву недостатність, а також у пацієнтів похилого віку. До групи підвищеного ризику також належать пацієнти зі збільшеним інтервалом QT на ЕКГ (вродженим або розвиненим на тлі будь-якого патологічного процесу). Перше визначення концентрації калію у крові слід провести протягом першого тижня лікування.

Гіперкальціємія на фоні прийому індапаміду може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу.

У хворих на цукровий діабет дуже важливо контролювати рівень глюкози в крові, особливо за наявності гіпокаліємії.

Значна дегідратація може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження клубочкової фільтрації). Хворим необхідно компенсувати втрату води та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок.

Індапамід може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та гіпонатріємією (внаслідок прийому діуретиків) необхідно за 3 дні до початку прийому інгібіторів АПФ припинити прийом діуретиків (при необхідності прийом діуретиком можна відновити трохи пізніше), або в таких випадках призначають початкові низькі дози інгібіторів АПФ.

При призначенні індапаміду слід враховувати, що похідні сульфонамідів можуть загострювати перебіг ВКВ.

Використання в педіатрії

Ефективність та безпека застосування еналаприлу та індапаміду у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

На початку лікування, до завершення періоду підбору дози пацієнт повинен утримуватись від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози препарату.

Еналаприл

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень, судоми, ступор.

Лікування: хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показано промивання шлунка та прийом внутрішньо сольового проносного. У більш важких випадках проводять заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення фізіологічного розчину, плазмозамінників, ангіотензину II, можливе проведення гемодіалізу.

Індапамід

Симптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту, водно-електролітні порушення; у деяких випадках – надмірне зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми.

Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, корекція водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.

Еналаприл

Одночасне застосування еналаприлу та індапаміду призводить до посилення антигіпертензивної дії еналаприлу.

При одночасному застосуванні еналаприлу з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, анальгетиками-антипіретиками можливе зниження гіпотензивного ефекту еналаприлу.

У деяких випадках у пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримують НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці зміни оборотні.

Антигіпертензивну дію еналаприлу посилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопа, нітрати, блокатори повільних кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, гідралазин, празозин.

Застосування еналаприлу спільно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), а також з препаратами, що містять калій, посилює ризик гіперкаліємії.

Еналаприл послаблює дію лікарських засобів, що містять теофілін.

Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичність еналаприлу. Препарати, що спричиняють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.