Еритроміцинова мазь зовнішня 15 г

Антибіотик групи макролідів. Чинить бактеріостатичну дію. Однак у високих дозах щодо чутливих мікроорганізмів має бактерицидну дію. Еритроміцин оборотно зв'язується з рибосомами бактерій, пригнічуючи цим синтез білка.

Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (штами, що продукують та не продукують пеніциліназ), Streptococcus spp. (В т.ч. Streptococcus pneumoniae); грамнегативних бактерій: Neisseria gonorrhoeae, Haemophilus influenzae, Bordetella pertussis, Brucella spp., Legionella spp., Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae; анаеробних бактерій: Clostridium spp.

Еритроміцин активний також щодо Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Spirochaetaceae, Rickettsia spp.

До еритроміцину стійкі грамнегативні палички, у т.ч. Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Shigella spp., Salmonella spp.

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до еритроміцину мікроорганізмами, у т.ч. дифтерія, кашлюк, трахома, бруцельоз, хвороба легіонерів, ангіна, скарлатина, отит, синусит, холецистит, пневмонія, гонорея, сифіліс. Лікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних збудниками (зокрема, стафілококами), стійкими до пеніциліну, тетрациклінів, хлорамфеніколу, стрептоміцину.

Для зовнішнього застосування: юнацькі вугри.

Для місцевого застосування: інфекційно-запальні захворювання очей.

Встановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. У дорослих застосовують у добовій дозі 1-4 г. Дітям віком до 3 місяців – 20-40 мг/кг/добу; у віці від 4 місяців до 18 років – 30-50 мг/кг/добу. Кратність застосування - 4 рази на добу. Курс лікування – 5-14 днів, після зникнення симптомів лікування продовжують ще протягом 2 днів. Приймають за 1 годину до їди або через 2-3 години після їжі.

Розчином для зовнішнього застосування змащують уражені ділянки шкіри.

Мазь наносять на область ураження, а при захворюваннях очей закладають за нижню повіку. Дозу, частоту та тривалість застосування визначають індивідуально.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль у епігастрії, холестатична жовтяниця, тенезми, діарея, дисбактеріоз; рідко – псевдомембранозний ентероколіт, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ, панкреатит.

Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, еозинофілія; рідко – анафілактичний шок.

Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: кандидоз ротової порожнини, кандидоз піхви.

З боку органів чуття: оборотна ототоксичність – зниження слуху та/або шум у вухах (при застосуванні високих доз – більше 4 г/добу).

З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, подовження інтервалу QT на ЕКГ, мерехтіння та/або тріпотіння передсердь (у хворих з подовженим інтервалом QT на ЕКГ).

Місцеві реакції: флебіт у місці внутрішньовенного введення.

Еритроміцин проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком.

При застосуванні еритроміцину при вагітності слід оцінити ймовірну користь для матері та потенційний ризик для плода. При необхідності застосування під час лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.

Застосування можливе згідно з режимом дозування.

З обережністю застосовують при порушеннях функції печінки та нирок.

Препарати, що підвищують кислотність шлункового соку, та кислі напої інактивують еритроміцин. Еритроміцин не можна запивати молоком та молочними продуктами.

При одночасному застосуванні еритроміцину з теофіліном, амінофіліном, кофеїном відзначається збільшення їхньої концентрації в плазмі крові і тим самим підвищується ризик розвитку токсичної дії.

Еритроміцин збільшує концентрацію циклоспорину в плазмі крові та може підвищувати ризик розвитку нефротоксичної дії.

Препарати, що блокують канальцеву секрецію, подовжує T _1/2 еритроміцину.

Несумісний з лінкоміцином, кліндаміцином та хлорамфеніколом (антагонізм).

Еритроміцин знижує бактерицидну дію бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми).

При одночасному застосуванні еритроміцин підвищує вміст теофіліну.

При одночасному прийомі з препаратами, метаболізм яких здійснюється в печінці (карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, гексобарбіталу, фенітоїну, альфентанілу, дизопіраміду, ловастатину, бромокриптину), може підвищуватися концентрація цих препаратів у плазмі (є інгібітором мікросомальних ферментів).

В/в введення еритроміцину посилює дію етанолу (прискорення спорожнення шлунка та зниження тривалості дії алкогольдегідрогенази у слизовій оболонці шлунка).

Еритроміцин знижує кліренс триазоламу та мідазоламу і тому може посилювати фармакологічні ефекти бензодіазепінів.

При одночасному прийомі з терфенадином або астемізолом можливий розвиток аритмії (мерехтіння та тріпотіння шлуночків, шлуночкової тахікардії, аж до смертельного наслідку); з дигідроерготаміном або негідрованими алкалоїдами ріжків можливе звуження судин до спазму, дизестезії.

При одночасному застосуванні уповільнює елімінацію (підсилює ефект) метилпреднізолону, фелодипіну та антикоагулянтів кумаринового ряду.

При сумісному призначенні з ловастатином посилюється рабдоміоліз.

Еритроміцин підвищує біодоступність дигоксину.

Еритроміцин знижує ефективність гормональної контрацепції.