Еуфілін ампули 2% 5 мл №10

Еуфілін

Інструкція

склад

діюча речовина: theophylline;

1 мл теофіліну моногідрату в перерахунку на теофіліну 20 мг

допоміжні речовини: натрію ацетат, тригідрат; гідроксид натрію вода для ін'єкцій.

Упаковка

По 5 мл в ампулах №10 у коробці №5, №5х2 у блістерах у коробці.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або трохи забарвлений розчин.

Фармакологічна група

Кошти для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Ксантини. Теофілін.

Фармакологічні властивості.

Фармакологічні. Теофілін - бронхолітичний, спазмолітичний, судинорозширювальний засіб.

Механізм бронхолітичної дії обумовлений здатністю теофіліну блокувати аденозинові рецептори, неселективно інгібувати фермент фосфодіестеразу і підвищувати тим самим концентрацію циклічного 3', 5'-АМФ (цАМФ) у тканинах, пригнічувати транспорт іонів кальцію через "повільні" канали клітинних мембран і зменшувати депо. Теофілін гальмує вивільнення з опасистих клітин медіаторів запалення, підвищує мукоциліарний кліренс, стимулює скорочення діафрагми та покращує функцію дихальних та міжреберних м'язів.

Виявляє виразний бронхолітичний ефект, зумовлений безпосереднім розслабленням гладкої мускулатури бронхів. Виразність бронхоспазмолітичного ефекту залежить від концентрації теофіліну в крові. Розслаблює також гладку мускулатуру ШКТ, жовчовивідних шляхів, матки.

Нормалізує дихальну функцію, сприяє насичення крові киснем та зниження концентрації вуглекислоти; стимулює центр дихання Підсилює вентиляцію легень за умов гіпокаліємії. Гальмує агрегацію тромбоцитів (інгібує фактор активації тромбоцитів та простагландину F 2α ), підвищує стійкість еритроцитів до деформації (покращує реологічні властивості крові), зменшує тромбоутворення та нормалізує мікроциркуляцію.

Чинить стимулюючий вплив на центральну нервову систему (ЦНС) та діяльність серця, підвищує силу та частоту серцевих скорочень, збільшує коронарний кровотік та потребу міокарда в кисні. Знижує тонус кровоносних судин (головним чином судин мозку, шкіри та нирок). Зменшує перифокальний та загальний набряк мозку, знижує лікворний та, відповідно, внутрішньочерепний тиск. Зменшує легеневий судинний опір, знижує тиск у малому колі кровообігу. Підвищує нирковий кровотік, має помірний діуретичний ефект.

Терапевтичні ефекти розвиваються через 5-15 хвилин після ін'єкції.

Фармакокінетика. Біодоступність – 80-100%. Зв'язок із білками плазми крові – близько 60%.

Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, у СМР, слину, мокротиння та інші секрети організму, у грудне молоко. Метаболізується у печінці (90%) за участю кількох ізоферментів цитохрому Р450 (найважливіший – СYР1А2). Основні метаболіти - 1,3-диметилмочова кислота (має фармакологічну активність, яка поступається теофіліну в 2-5 разів) і 3-метилксантин. Виводиться нирками у незміненому вигляді (у дорослих – 7-13% введеної дози, у дітей – 50%) та у вигляді метаболітів.

T ½ у дорослих пацієнтів з бронхіальною астмою практично без патологічних змін з боку інших органів та систем, які не курять, – 6-12 годин; у тих, хто палить, - 4-5 годин, у дітей - 1-5 годин. T ½ збільшується у хворих на алкоголізм, серцеву недостатність, легенево-серцеву недостатність, «легеневе» серце, ниркову недостатність. Загальний кліренс знижений у хворих з лихоманкою, вираженою дихальною, печінковою та серцевою недостатністю, при вірусних інфекціях у пацієнтів віком від 60 років. Оптимальні терапевтичні концентрації теофіліну в плазмі крові становлять: для досягнення бронхолітичного ефекту – 10-20 мкг/мл, для збуджуючого ефекту на дихальний центр – 5-10 мкг/мл. При менших концентраціях терапевтична дія виражена слабо, при великих – не відзначається значного посилення терапевтичної дії, тоді як суттєво підвищується ризик розвитку побічних ефектів.

Показання

Бронхообструктивний синдром при бронхіальній астмі, бронхіті, емфіземі легень, порушеннях дихального центру (нічне пароксизмальне апное), «легеневе серце».

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату, інших похідних ксантину (кофеїн, пентоксифілін, теобромін); гостра серцева недостатність; декомпенсована хронічна серцева недостатність; стенокардія; гострий інфаркт міокарда; пароксизмальна тахікардія; екстрасистолія; геморагічний інсульт, крововилив у сітківку ока, кровотеча в анамнезі, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, гастроезофагеальний рефлюкс, епілепсія, глаукома, підвищена судомна готовність, неконтрольований гіпотиреоз, гіпертиреоз, гіпертиреоз сепсис; застосування дітям одночасно з ефедрином.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Під час лікування не слід вживати алкогольні напої, велику кількість їжі та напоїв, що містять метилксантин (кава, чай, какао, шоколад, кока-кола), споріднені з теофіліном препарати (кофеїн, теобромін, пентоксифілін), оскільки ці речовини можуть посилити стимулюючу дія теофіліну на ЦНС.

Дія теофіліну може посилитися при одночасному застосуванні флуконазолу, метотрексату, нізатидину, аллопуринолу, ацикловіру, карбімазолу, зафірлукаст, циметидину, дисульфіраму, фенілбутазону, ізомінода, ізони, лінкоміцину, макролідів, аміодарону, мексилетину, парацетамолу, пентоксифіліну, пероральних контрацептивів, пробенециду, пропафенону, пропранололу, ранітидину, такрину, тіабендазолу, тиклопідину, вилоксазину або вакцини проти грипу. У пацієнтів, які паралельно з теофіліном приймають один або кілька із зазначених вище препаратів, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та зменшити дозу, якщо це необхідно. Слід уникати комбінації теофіліну та флувоксаміну. У разі неможливості уникнути цієї комбінації пацієнтам необхідно приймати половину дози теофіліну та уважно контролювати плазмові концентрації останнього.

При одночасному прийомі ципрофлоксацину дозу теофіліну необхідно зменшити як мінімум на 60%, а при одночасному прийомі еноксацином – на 30%.

Ефект теофіліну може зменшитися при одночасному прийомі протиепілептичних засобів (наприклад, фенітоїну, карбамазепіну, примідону), барбітуратів (особливо фенобарбіталу та пентобарбіталу), аміноглутеміду, ізопротеренолу, магнію гідроксиду, морацизину, рифампіразину, сульфату. Ефект теофіліну може бути меншим також у курців. У пацієнтів, які одночасно з теофіліном приймають один або кілька із зазначених вище препаратів, слід контролювати концентрацію теофіліну в крові та коригувати дозу.

Слід уникати одночасного застосування теофіліну з препаратами рослинного походження, які містять звіробій (Hypericum perforatum).

Ефедрін посилює дію теофіліну.

Теофілін може посилити ефект агоністів β-рецепторів, діуретиків та резерпіну. Теофілін може зменшити ефективність аденозину, літію карбонату та антагоністів β-рецепторів. Слід уникати паралельного застосування теофіліну та антагоністів β-рецепторів, оскільки теофілін може втратити свою ефективність.

З особливою обережністю слід застосовувати комбінації теофіліну та бензодіазепіну, галотану та СІІНУ. Наркоз галотаном може спричинити серйозні порушення серцевого ритму у пацієнтів, які приймають теофілін.

Одночасне застосування теофіліну з кетаміном може зменшити судомний поріг, з доксапрамом – спричинити стимуляцію ЦНС.

Під час лікування теофіліном може виникнути гіпокаліємія, особливо при комбінованому лікуванні агоністами -рецепторів, тіазидними діуретиками, фуросемідом, кортикоїдами, а також при гіпоксемії; тому рекомендується періодично перевіряти рівень калію у сироватці крові.

Особливості застосування

Перед введенням розчин необхідно нагріти до температури тіла.

З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, печінки, при вірусній інфекції, при тривалій гіпертермії, гіпертрофії передміхурової залози, тяжкій гіпоксії, цукровому діабеті, пацієнтам віком від 60 років. З обережністю призначати лише у разі крайньої необхідності при порушенні функції нирок, пацієнтам з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі. У пацієнтів із судомними станами в анамнезі слід уникати застосування теофіліну та вдаватися до альтернативного лікування. Підвищеної уваги вимагає застосування препарату пацієнтам, які страждають на безсоння.

Куріння та вживання алкоголю можуть призвести до підвищення кліренсу теофіліну та, відповідно, до зменшення його терапевтичного ефекту та необхідності застосування більш високих доз.

Гарячка, незалежно від причини її виникнення, може зменшити швидкість виведення теофіліну.

Теофілін може змінювати деякі лабораторні показники: збільшувати кількість жирних кислот та рівень катехоламінів у сечі.

Цей лікарський засіб містить 1,86 ммоль (або 42,92 мг) натрію на дозу 250 мг теофіліну. Слід бути обережними при застосуванні у пацієнтів, застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат протипоказаний під час вагітності. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Враховуючи, що у чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення та інші), у період застосування препарату слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, які потребують концентрації уваги.

Спосіб застосування та дози

Препарат вводити. Дозу підбирати індивідуально з огляду на можливість різної швидкості введення.

Якщо пацієнт приймає препарати теофіліну внутрішньо, дозу теофіліну для парентерального введення слід знижувати.

При введенні препарату пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи; лікар повинен контролювати артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, частоту дихання та загальний стан хворого. Розчин готувати безпосередньо перед застосуванням: для струминного введення разову дозу препарату розводити в 10-20 мл 0,9% розчину хлориду натрію, для внутрішньовенного краплинного введення - в 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду.

внутрішньовенно струминно вводити повільно (протягом не менше 5 хвилин), внутрішньовенно крапельно - зі швидкістю 30-50 крапель/хв.

При введенні препарату дозу розраховувати на теофілін у міліграмах з огляду на те, що 1 мл препарату містить 20 мг теофіліну.

Дорослим внутрішньовенно струминно вводити у добовій дозі 10 мг/кг маси тіла (у середньому – 600-800 мг), розділеній на 3 введення. При кахексії та в осіб із початковою низькою масою тіла добову дозу зменшити до 400-500 мг, при цьому під час першого введення вводити не більше 200-250 мг. При появі прискорення серцебиття, запаморочення або нудоти швидкість введення знижуватиме або переходити на введення внутрішньовенно крапельно.

Дітям віком від 14 років внутрішньовенно крапельно у дозі 2-3 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза для дітей віком від 14 років – 3 мг/кг маси тіла.

Максимальні добові дози, які можна застосовувати без контролю концентрації теофіліну в плазмі крові: діти 3-9 років – 24 мг/кг маси тіла, 9-12 років – 20 мг/кг маси тіла, 12-16 років – 18 мг/кг маси тіла, пацієнти старше 16 років – 13 мг/кг маси тіла (або 900 мг).

Найвищі дози для дорослих. Внутрішньовенно: разова – 250 мг, добова – 500 мг.

Найвищі дози для дітей. Внутрішньовенно: разова – 3 мг/кг маси тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання, чутливості до терапії, але не має перевищувати 14 діб.

Діти

Препарат не застосовувати для введення дітям віком до 3 років.

Дітям від 3 років застосування препарату можливе за життєвими показаннями, але не довше 14 днів.

Передозування

При швидкому введенні можливі судоми, аритмії, тяжка гіпотензія, стенокардія. При концентраціях теофіліну в плазмі крові більше 20 мг/мл (110 мкмоль/л) спостерігаються нудота, блювання (неодноразове блювання, іноді з кров'ю, може призводити до дегідратації), діарея, збудження, тремор, артеріальна гіпертензія, шлунково-кишкові залози , артеріальна гіпотензія, кома, судоми, метаболічні розлади (гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпофосфатемія, гіперурикемія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, респіраторний алкалоз) Інші токсичні прояви включають деменцію, токсичний психоз, симптоми гострого панкреатиту, рабдоміоліз із нирковою недостатністю.

Лікування залежить від вираженості симптомів і включає відміну препарату, корекцію гемодинаміки, стимуляцію виведення теофіліну з організму (форсований діурез, гемосорбція, плазмосорбція, гемодіаліз, перитонеальний діаліз), призначення симптоматичних засобів, оксигенотерапію, штучну вентиляцію легень. Для усунення судом застосовувати діазепам. Застосування барбітуратів є недоцільним. Слід уникати при шлуночкових аритміях застосування таких антиаритмічних препаратів, що мають протисудомну дію, як лідокаїн, через ризик загострення судом.

Для ефективності та безпеки сироваткову концентрацію препарату слід підтримувати в межах 10-15 мг/кг, за відсутності можливості визначення концентрації теофіліну в крові, його добова доза не повинна перевищувати 10 мг/кг.

Побічні реакції

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, занепокоєння, тривожність, збудження, дратівливість, порушення сну, тремор, судоми, сплутаність/непритомність, безсоння (особливо у дітей), марення, галюцинації, пресинкопальний стан.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у шлунку, нудота, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс, печія, загострення виразкової хвороби, стимуляція секреції шлункового соку, атонія кишечника, діарея при тривалому застосуванні – зниження апетиту.

Метаболічні порушення: метаболічний ацидоз, гіпок