Імунат флакони 500 МО

Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, без сторонніх частинок.

Допоміжні речовини: альбумін людини, гліцин, лізину гідрохлорид, натрію хлорид, натрію цитрату дигідрат, кальцію хлориду дигідрат.

Розчинник: вода д/і – 5 мл.

* - активність фактора VIII визначалася відповідно до Міжнародного Стандарту (ВООЗ) для концентратів фактора VIII.
** - колаген-зв'язуюча активність фактора Віллебранда визначалася відповідно до Стандарту плазми Комітету зі стандартизації Міжнародного Товариства з Тромбозу та Гемостазу.

Флакони (1) у комплекті з розчинником (фл. 1 шт.), комплектом для розчинення та введення препарату (голка-фільтр для перенесення, одноразовий шприц, голка-"метелик" для трансфузії, стерильна голка для ін'єкцій) - пачки картонні.

Імунат являє собою високоочищений ліофілізований концентрат комплексу факторів згортання крові VIII та Віллебранду, приготований з людської плазми, двічі вірусінактивований (обробка гарячою парою та сольвент-детергентна обробка).

Комплекс фактор VIII/фактор Віллебранда складається з 2 молекул, фактора VIII (фVIII) та фактора Віллебранда (фВ), з різними фізіологічними функціями. Активований фактор VIII є кофактором активації фактора IX, який прискорює перехід фактора X в активований фактор X. Активований фактор X необхідний для перетворення протромбіну на тромбін. Тромбін, у свою чергу, перетворює фібриноген на фібрин, і формується потік. Гемофілія А - спадкове зчеплене зі статтю порушення згортання крові, обумовлене дефіцитом фVIII, в результаті якого у хворих розвиваються профузні кровотечі або крововиливи в суглоби, м'язи або внутрішні органи як в результаті травм і хірургічних втручань, так і спонтанно. Замісна терапія підвищує вміст фVIII у плазмі і тим самим тимчасово коригує дефіцит фактора та знижує тенденцію до кровоточивості.

ФВ крім функції білка, що стабілізує фVIII у плазмі, сприяє адгезії тромбоцитів до місця ушкодження судини, бере участь в агрегації тромбоцитів та необхідний для замісної терапії у пацієнтів із хворобою Віллебранду.

Після введення препарату підвищення активності фVIII у плазмі становить 80-120% від очікуваного. У фармакокінетичних дослідженнях відновлення фVIII in vivo (recovery) після введення імунату в середньому склало близько 100%.

Активність фVIII у плазмі крові знижується за двофазною експоненційною кривою. У початковій фазі відбувається його розподіл між внутрішньосудинним руслом та позасудинними тканинними рідинами з T _1/2 з плазми 3-6 год; приблизно від 2/3 до 3/4 внутрішньовенного введеного фVIII залишається в судинному руслі. Наступна повільна фаза, можливо, відбиває розпад фVIII. У цій фазі T _1/2 становить від 8-20 год, у середньому 12 год. Це відбиває істинний біологічний T _1/2 фVIII. У вищезгаданих фармакокінетичних дослідженнях Імунату з використанням методів залежних та незалежних моделей середнє значення T _1/2 фVIII становило 11 год.

— лікування та профілактика кровотеч при спадкових (гемофілія А) та набутих дефіцитах фVIII;

- Хвороба Віллебранда з дефіцитом фVIII.

Препарат після приготування розчину вводиться внутрішньовенно повільно. Терапія має починатися під наглядом лікаря, який має досвід лікування гемофілії. Дози та тривалість замісної терапії залежать від ступеня дефіциту фVIII, локалізації, інтенсивності кровотечі та тяжкості клінічного стану хворого. Кількість фVIII, що вводиться, виражається в Міжнародних Одиницях (ME), які відповідають загальноприйнятому стандарту ВООЗ для препаратів, що містять фVIII. Активність фVIII у плазмі виражається або у відсотках (відповідає нормальній плазмі людини), або у Міжнародних Одиницях (відповідає Міжнародному Стандарту для фVIII у плазмі).

Одна Міжнародна Одиниця (ME) активності фVIII еквівалентна такій кількості фVIII в 1 мл нормальної плазми людини.

А. Розрахунок дози при гемофілії А

Розрахунок необхідної дози фVIII ґрунтується на емпірично встановленому факті, що при введенні 1 ME фVIII на кг маси тіла активність фVIII у плазмі підвищується на 1.5-2% нормальної активності. Доза препарату розраховується за такою формулою:

Необхідна доза імунату (ME фVIII) = маса тіла (кг) х бажане підвищення фVIII (в%) х 0.5.

У кожному конкретному випадку кількість препарату, що вводиться, і частота введення повинні співвідноситися з клінічною ефективністю.

Кровотечі та хірургічні втручання

У разі нижченаведених геморагічних епізодів активність фактора VIII у плазмі не повинна бути нижчою за рекомендовану.

У деяких випадках, особливо на початку терапії, може знадобитися введення препарату в дозах, вищих від розрахункових.

Протягом курсу лікування рекомендується визначати активність фVIII у плазмі з метою корекції дози та частоти введення препарату. Точний моніторинг замісної терапії на підставі даних коагулологічних досліджень (активність фVIII у плазмі) особливо необхідний при великих хірургічних втручаннях. Серед хворих можливі індивідуальні особливості відповіді на введення фVIII, що проявляється у відмінностях у показниках відновлення in vivo та T _1/2 .

Тривала профілактика

Для тривалої профілактики при тяжких формах гемофілії А рекомендуються дози 20-40 МБ фVIII на кг маси тіла кожні 2-3 доби. У деяких випадках, особливо у пацієнтів молодшого віку, для профілактики геморагії може знадобитися зменшення інтервалів між введеннями або збільшення доз препарату.

B. Інгібіторні форми гемофілії А

Якщо не вдається досягти очікуваного підвищення активності фактора в плазмі пацієнта або усунути кровотечу введенням розрахункових доз препарату, необхідно провести дослідження на наявність інгібіторів до фVIII. У пацієнтів з титром інгібіторів нижче 10 Бетезда Одиниць (БЕ) на 1 мл інгібітор можна нейтралізувати додатковим введенням людського фVIII. У пацієнтів з титром інгібітора вище 10 БЕ/мл або з високою відповіддю в анамнезі (high-responders) ефективно усунути кровотечі введенням фVIII, як правило, не вдається. У цих випадках слід проводити відповідну спеціальну антиінгібіторну терапію. Подібна терапія повинна проводитись виключно лікарями, які мають досвід лікування хворих на гемофілію.

C. Хвороба Віллебранда з дефіцитом фактора VIII

Імунат показаний як замісна терапія хворим на хворобу Віллебранда зі зниженою активністю фактора VIII. Замісна терапія Імунатом з метою зупинки та профілактики кровотеч, пов'язаних із хірургічними втручаннями, проводиться відповідно до рекомендацій для хворих на гемофілію А.

Приготування розчину препарату

Розчин Імунату готується безпосередньо перед введенням. Приготований розчин зберігає хімічну та фізичну стабільність протягом 3 годин при температурі 20-25°С, проте його слід використовувати відразу після приготування, тому що. він не містить консервантів. За умови та тривалість зберігання приготовленого розчину несе відповідальність користувач. Не можна використовувати каламутний розчин або розчин із включеннями. Невикористаний розчин підлягає відповідній утилізації.

1. Нагрійте флакон із розчинником (стерильною водою для ін'єкцій) до кімнатної температури (не вище 37°С).

2. Видаліть захисні кришки з флаконів з концентратом та розчинником та продезінфікуйте гумові пробки обох флаконів.

3. Встановіть, а потім натисніть на хвилястий край системи для перенесення на флакон з розчинником.

4. Видаліть захисний ковпачок з іншого кінця системи переносу. Не торкайтеся оголеного кінця системи.

5. Переверніть флакон із розчинником над флаконом із сухим концентратом і проткніть вільним кінцем голки центр пробки флакона. За рахунок вакууму, розчинник перетіче у флакон з препаратом. Зачекайте приблизно 1 хв.

6. Роз'єднайте флакони, витягнувши голку системи для перенесення із пробки флакона з препаратом. Т.к. препарат легко розчиняється, злегка - якщо потрібно - похитайте флакон. Не трясіть флакон із препаратом. Не перевертайте флакон із препаратом до вилучення його вмісту.

7. Препарати для парентерального введення, такі як Імунат, слід візуально обстежити на наявність включень та зміну кольору після приготування розчину та перед введенням. Навіть у разі ретельного дотримання інструкцій з приготування розчину, зрідка можуть бути дрібні частинки. Вони видаляються фільтром, що додається в комплекті. При цьому концентрація фармацевтично активного інгредієнта на етикетці не знижується.

Вступ

1. При заборі приготованого розчину в шприц використовуйте голку, що додається, з метою уникнення попадання частинок гумової пробки (ризик мікроемболії). Встановіть голку, що фільтрує, на одноразовий шприц, що додається, і проткніть нею гумову пробку.

2. Ненадовго зніміть шприц з голки, що фільтрує. Повітря потрапить усередину флакона з розчином і осадить піну, що утворилася. Потім наберіть розчин через голку, що фільтрує, в шприц.

3. Зніміть шприц з фільтруючої голки і введіть розчин внутрішньовенно повільно (максимальна швидкість введення - 2 мл/хв) за допомогою системи, що додається або одноразової голки, що додається.

У відповідь на введення препаратів фактора VIII дуже рідко спостерігалися реакції підвищеної чутливості або алергічні реакції (в т.ч. ангіоневротичний набряк, відчуття печіння в місці ін'єкції, гіперемія шкіри, кропив'янка, свербіж, озноб, головний біль, артеріальна гіпотензія, сонливість, нудота, блювання, занепокоєння, тахікардія, відчуття стискання в грудях, стридорозне дихання) аж до розвитку алергічного шоку. У поодиноких випадках можливе підвищення температури тіла.

У пацієнтів з гемофілією А можуть розвинутися антитіла до фактора VIII (інгібітори), що клінічно проявляється відсутністю гемостатичного ефекту у відповідь на терапію. У таких випадках слід проконсультувати пацієнта у спеціалізованому гемофілічному центрі.

В даний час підтверджених клінічних даних щодо застосування імунату у раніше нелікованих хворих (PUPs) немає, тому такі пацієнти повинні бути ретельно обстежені на наявність інгібіторів відповідними методами (Бетесда тест).

У відповідь на введення високих доз препарату у хворих із групами крові А(II), В(III) або АВ(IV) може спостерігатися гемоліз.

Контрольовані дослідження, що підтверджують безпеку застосування концентратів фактора згортання VIII людини при вагітності та під час лактації, не проводилися. Тому при вагітності та в період лактації препарат слід призначати лише за суворими показаннями.

Розвиток алергічних реакцій можливий, як і на внутрішньовенне введення будь-яких білкових препаратів. У цих випадках слід негайно припинити введення препарату та проводити лікування залежно від реакції та її тяжкості. При легких реакціях призначаються протишокові препарати, у тяжких випадках проводиться протишокова терапія.

Імунат виробляється із плазми людини. При використанні плазми або продуктів, виготовлених із людської плазми, не можна повністю виключити ризик передачі інфекційних агентів, у т.ч. поки що не відомих. Однак ризик передачі інфекційних агентів максимально знижений завдяки наступним заходам:

- ретельне медичне обстеження та відбір донорів та скринінгове тестування окремих доз та пулів плазми на HbsAg та антитіла до ВІЛ та гепатиту С;

- Дослідження пулів плазми на геномні послідовності вірусу гепатиту С;

- включення в процес виробництва обробки гарячою парою та сольвент-детергентної обробки з метою видалення/інактивації вірусів, ефективність яких доведена на вірусах-моделях. Підтверджено ефективність даних методів щодо ВЙЧ-1, ВІЛ-2, гепатитів С, А та В.

Методи видалення/інактивації вірусів, що використовуються в процесі виробництва, можуть бути частково ефективні щодо деяких безоболонкових вірусів, таких як парвовірус В19. Інфекція, викликана парвовірусом В19, може призвести до серйозного захворювання у вагітних жінок (інфікування плода) та у пацієнтів з імунодефіцитом або підвищеним розпадом еритроцитів (наприклад, при гемолітичній анемії).

При лікуванні плазмовими концентратами фVIII рекомендується відповідна вакцинація хворих (проти гепатитів А та В).

При лікуванні хворих на гемофілію А можливий розвиток такого ускладнення, як поява нейтралізуючих антитіл (інгібіторів) до фактора VIII. Ці інгібітори відносяться до класу імуноглобулінів G. спрямовані проти прокоагулянтної активності фактора VIII та вимірюються в Бетесда Одиницях (БЕ) на 1 мл плазми (модифікований Бетесда метод). Ризик розвитку інгібіторів корелює із застосуванням препаратів людського фVIII, найбільший ризик розвитку інгібіторів – перші 20 днів введення препарату. Рідко інгібітори можуть утворюватися після 100 днів лікування. Для своєчасного виявлення інгібіторів слід проводити ретельне клінічне спостереження та лабораторне обстеження хворих, які перебувають на лікуванні концентратами людського фVIII.

Слід з обережністю застосовувати у дітей віком до 6 років, які рідко отримували лікування препарату фVIII.

Вміст натрію в максимальній добовій дозі препарату становить 200 мг, що слід враховувати в осіб, які перебувають на гіпо- та безсольовій дієті.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Імунат не впливає на здатність керування автомобілем та виконання роботи, що вимагає підвищеної концентрації уваги та рухової реакції.

Взаємодія препаратів фVIII людини з іншими лікарськими засобами невідома.

Перед введенням імунату не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, що може погіршити ефективність та безпеку препарату.

Бажано промивати загальний венозний доступ ізотонічним (фізіологічним) розчином хлориду натрію перед та після введення імунату.

Список Б. Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі від 2° до 8°С. Термін придатності – 2 роки.

Хімічна та фізична стабільність готового розчину для внутрішньовенного введення зберігається протягом 3 годин при температурі 20-25°С.

З мікробіологічної точки зору препарат може включати ризик мікробного забруднення, тому препарат слід використовувати негайно після розчинення.

Якщо готовий розчин препарату не використовується негайно, відповідальність за час та умови зберігання несе користувач.