Іпігрікс ампули 5 мг 1 мл №10

Розчин для внутрішньовенного та підшкірного введення прозорий, безбарвний.

Допоміжні речовини: 1М розчин хлористоводневої кислоти – до рН 2.8-4.0, вода д/і – до 1 мл.

Іпідакрин – оборотний інгібітор холінестерази. Безпосередньо стимулює проведення імпульсів у ЦНС та нервово-м'язових синапсах, блокуючи калієві канали мембран. Підсилює дію на гладку мускулатуру як медіатора ацетилхоліну, а й адреналіну, серотоніну, гістаміну і окситоцину.

Головні фармакологічні ефекти іпідакрину:

- відновлення та стимуляція нервово-м'язового проведення;

- відновлення проведення імпульсу в периферичній нервовій системі після блокади, спричиненої деякими факторами (наприклад, травма, запалення, дія місцевих анестетиків, антибіотиків, токсинів та калію хлориду);

- посилення скоротливості та тонусу гладкої мускулатури внутрішніх органів;

- специфічна помірна стимуляція ЦНС у комбінації з окремими проявами седативної дії;

- Поліпшення пам'яті.

Терапевтичний ефект проявляється через 15-20 хв після парентерального введення. Тривалість дії препарату становить 3-5 годин.

При доклінічному вивченні іпідакрин не чинив тератогенної, ембріотоксичної, мутагенної, канцерогенної та імунотоксичної дії, не впливав на ендокринну систему.

Всмоктування та розподіл

Після застосування внутрішньо іпідакрин швидко всмоктується із ШКТ. C _max у плазмі після п/к або внутрішньом'язового введення досягається протягом 25-30 хв. Близько 40-55% активної речовини зв'язується із білками плазми.

Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Іпідакрин швидко надходить у тканини, у рівноважному стані в плазмі знаходять лише 2% препарату.

Метаболізм та виведення

Препарат метаболізується у печінці. Виведення іпідакрину здійснюється нирками та через кишечник, переважає виведення із сечею. Т _1/2 іпідакрину становить 40 хв. Після парентерального введення 34.8% введеної дози іпідакрину виводиться у незміненому вигляді із сечею. Це свідчить про швидкий метаболізм препарату в організмі.

- захворювання периферичної нервової системи (неврит, поліневрит, поліневропатія, полірадикулопатія, міастенія та міастенічний синдром різної етіології);

- захворювання ЦНС (бульбарні паралічі та парези);

- Період реконвалесценції після органічних уражень ЦНС, що супроводжуються руховими порушеннями.

Препарат застосовують внутрішньом'язово або підшкірно.

Дози та тривалість лікування визначають індивідуально залежно від ступеня тяжкості захворювання.

Захворювання периферичної нервової системи

При моно- та поліневропатії різного генезу: п/к та в/м 5-15 мг 1-2 рази/добу; курс 10-15 днів (у тяжких випадках – до 30 днів); далі переходять прийом іпідакрину в таблетках.

При міастенії та міастенічному синдромі: підшкірно та внутрішньом'язово 5-30 мг 1-3 рази на добу; далі переходять прийом іпідакрину в таблетках. Загальний курс лікування становить 1-2 місяці. При необхідності лікування можна повторити кілька разів із перервою між курсами в 1-2 місяці.

Захворювання ЦНС

При бульбарних паралічах та парезах: п/к та внутрішньом'язово 5-15 мг 1-2 рази/добу, курс 10-15 днів; далі переходять прийом іпідакрину в таблетках.

У період реабілітації при органічних ураженнях ЦНС: внутрішньом'язово 10-15 мг 1-2 рази на добу, курс до 15 днів; далі переходять прийом іпідакрину в таблетках.

Зазвичай іпідакрин добре переноситься. Побічні ефекти переважно пов'язані зі стимуляцією м-холінорецепторів.

Наведені нижче побічні ефекти іпідакрину класифіковані за групами систем та органів із зазначенням частоти народження: часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/ 10000 до <1/1000).

З боку травної системи: часто – гіперсалівація, нудота; нечасто – блювання; рідко – діарея, біль у епігастрії; частота невідома – диспепсія.

З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, головний біль, сонливість, м'язовий спазм, слабкість.

З боку серцево-судинної системи: часто – серцебиття, брадикардія.

З боку органу зору: частота невідома – міоз.

З боку дихальної системи: нечасто – збільшення бронхіальної секреції, бронхоспазм.

З боку кістково-м'язової системи: частота невідома – тремор, судоми.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – пітливість; нечасто – алергічні реакції (свербіж, висипання), зазвичай при застосуванні великих доз препарату.

Інші: частота невідома – гіпотермія, біль у грудній клітці, жовтяниця, підвищення тонусу матки.

При появі перелічених побічних ефектів, а також при появі побічного ефекту, не згаданого в інструкції, пацієнту необхідно звернутися до лікаря.

- Епілепсія;

- Екстрапірамідні порушення з гіперкінезами;

- Стенокардія;

- Виражена брадикардія;

- бронхіальна астма;

- вестибулярні порушення;

- Загострення виразки шлунка або дванадцятипалої кишки;

- Механічна непрохідність кишечника або сечовивідних шляхів;

- Вагітність;

- Період грудного вигодовування;

- дитячий та підлітковий вік до 18 років (відсутні систематизовані дані про безпеку застосування);

- Підвищена чутливість до іпідакрину та/або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

З обережністю слід призначати препарат при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, тиреотоксикозі, захворюваннях серцево-судинної системи, а також пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальної системи в анамнезі або при гострих захворюваннях дихальних шляхів.

Іпідакрин посилює тонус матки і може спричинити передчасну родову діяльність, тому препарат протипоказаний під час вагітності.

Застосування іпідакрину в період грудного вигодовування протипоказане.

На час лікування слід утриматися від вживання алкоголю, який посилює побічні ефекти іпідакрину.

Іпідакрин може загострити перебіг епілепсії, а також посилити негативний вплив алкоголю на організм.

У пацієнтів із депресіями іпідакрин може посилити прояв симптомів депресії.

У зв'язку з можливим ризиком брадикардії під час застосування іпідакрину слід контролювати діяльність серця.

Використання в педіатрії

Відсутні систематизовані дані щодо застосування у дітей.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Іпідакрин може мати седативну дію, тому пацієнтам, які піддаються даному впливу при застосуванні препарату, слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами.

Симптоми: при тяжкому передозуванні можливий розвиток холінергічного кризу (зниження апетиту, бронхоспазм, сльозотеча, посилене потовиділення, звуження зіниць, ністагм, посилена перистальтика шлунково-кишкового тракту, спонтанна дефекація та сечовипускання, блювота, жовтяниця, брадикардія, брадикардія; , тривога, збудження, почуття страху, атаксія, судоми, кома, порушення мови, сонливість, загальна слабкість).

Лікування: проводять симптоматичну терапію, застосовують м-холінолітичні речовини (в т.ч. атропін, циклодол, метацин).

Іпідакрин послаблює пригнічуючу дію на нервово-м'язову передачу та проведення збудження по периферичних нервах місцевих анестетиків, аміноглікозидів та калію хлориду.

Седативний ефект лікарських засобів, що пригнічують ЦНС, у т.ч. етанолу, а також дія інших інгібіторів холінестерази та м-холіноміметиків під впливом іпідакрину посилюються.

При одночасному застосуванні інших холінергічних лікарських засобів іпідакрин збільшує ризик розвитку холінергічного кризу у хворих на міастенію.

Бета-адреноблокатори посилюють вираженість брадикардії, що викликається іпідакрином.

Церебролізин потенціює дію іпідакрину.

Етанол посилює небажані побічні ефекти іпідакрину.

Іпідакрин можна застосовувати в комбінації з ноотропними препаратами.

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С; не заморожувати. Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.