1 таблетка містить

діюча речовина:

калію йодиду – 0,25г, у перерахунку на йодид відповідно – 0,25г.

допоміжні речовини:

лактоза (цукор молочний),

магнію гідроксикарбонат (магнію карбонат основний),

целюлоза мікрокристалічна,

натрію кроскармелозу,

магнію стеарат,

тальк,

кремнію діоксид колоїдний (аеросил).

Фармакодинаміка

Йод відноситься до незамінних мікроелементів, необхідних для нормального функціонування щитовидної залози. При надходженні йодидів клітини епітелію фолікула щитовидної залози іони йоду під впливом ферменту йодид-пероксидази окислюються з утворенням елементарного йоду, який включається в молекулу тирозину.

При цьому одна частина радикалів тирозину в тиреоглобуліні йодується, у результаті утворюються тироніни, основними з яких є тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3). Тироніни утворюють комплекс із білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитовидної залози.

Йод, що надходить в організм у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба, пов'язаного з нестачею йоду в їжі; нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, дітей та підлітків; впливає показники співвідношення Т3/Т4, рівень тиреотропного гормону.

Фармакокінетика

При прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується у тонкому кишечнику і протягом 2 годин розподіляється у внутрішньоклітинному просторі.

Накопичується в основному в щитовидній залозі (концентрація йодиду понад 500 мкг/г тканини), а також у слинних та молочних залозах, слизовій оболонці шлунка.

Добре проникає крізь плаценту.

Виводиться переважно нирками (слідові кількості визначаються у сечі через 10 хв після прийому, 80 % дози виводиться протягом 48 год, решта – протягом 10-20 днів), частково – із секретами слинних, бронхіальних, потових та інших залоз.

• Профілактика розвитку ендемічного зоба, зокрема при вагітності;
• профілактика рецидиву зоба після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення;
• лікування дифузного еутиреоїдного зоба у новонароджених, дітей, підлітків та дорослих пацієнтів молодого віку.

У період вагітності та грудного вигодовування потреба у йоді підвищується.

Калій йодид призначають за показаннями у трьох випадках, коли надходження йоду з їжею становить менше 200 мкг/добу.

Препарат добре проникає через плаценту і може спричиняти розвиток гіпотиреозу та зоба у плода.

Йод також виділяється із грудним молоком.

Тому в період вагітності та грудного вигодовування препарат слід приймати лише у рекомендованих дозах.

• Виражений тиреотоксикоз;
• прихований тиреотоксикоз (при застосуванні доз, що перевищують 150 мкг/добу);
• герпетиформний дерматит;
• токсична аденома, вузловий зоб при застосуванні в дозах понад 300 мкг/добу (за винятком передопераційної терапії з метою блокади щитовидної залози);
• Підвищена чутливість до йоду.

Калій йодид не слід приймати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли розвиток останнього спричинений вираженим дефіцитом йоду.

Призначення препарату слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на карциному щитовидної залози.

З обережністю застосовують у пацієнтів із порушенням функції нирок.

При застосуванні Калію йодиду за показаннями в дозах, що рекомендуються, виникнення побічних явищ малоймовірне.

Іноді розвиваються алергічні реакції: висипання на шкірі, набряк Квінке.

При застосуванні препарату у дозі, що перевищує 150 мкг/добу, прихований гіпертиреоз може перейти у маніфестну форму.

При тривалому застосуванні препарату в дозі, що перевищує 300 мкг/добу, можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у літніх пацієнтів, які страждають на зоб протягом тривалого часу, за наявності вузлового зоба або токсичної аденоми).

Одночасний прийом антитиреоїдних лікарських засобів послаблює ефект йодиду калію (взаємно).

Перхлорат і тіоцінат калію пригнічують поглинання йоду щитовидною залозою. Тиреотропний гормон покращує засвоєння йоду щитовидною залозою та стимулює вироблення її гормонів.

Одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (в т.ч. каптоприлу, еналаприлу, лізиноприлу) збільшує ризик виникнення гіперкаліємії.

Високі дози йоду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть призводити до гіперкаліємії.

Одночасне призначення терапії йодом у високих дозах та препаратами літію сприяє розвитку зобу та гіпотиреозу.

Знижує захоплення щитовидною залозою 131I та 123I.

Добову дозу препарату Калію йодид слід приймати в один прийом після їди, запиваючи великою кількістю рідини.

При призначенні препарату новонародженим та дітям до 3 років рекомендується розчинити таблетку у невеликій кількості (1 столова ложка) кип'яченої води кімнатної температури.

Якщо лікар не призначив інакше, слідуйте наступним вказівкам з дозування:

Профілактика розвитку ендемічного зобу:

1. новонароджені та діти: 50-100 мкг йоду на день.

2. підлітки та дорослі: 100-200 мкг йоду на день.

3. при вагітності та годуванні груддю: 150-200 мкг йоду на день.

Профілактика рецидиву зоба після завершення курсу лікування препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення: 100-200 мкг йоду щодня.

Лікування еутиреоїдного зоба:

1. новонароджені, діти та підлітки: 100-200 мкг йоду щодня.

2. дорослі пацієнти молодого віку: 300-500 мкг щоденно.

Профілактичний прийом препарату з профілактичною метою проводиться протягом, як правило, кількох місяців або років, за наявності показань – довічно.

Лікування зоба у новонароджених проводиться в середньому протягом 2-4 тижнів, у дітей, підлітків і дорослих зазвичай потрібно 6-12 місяців, можливий тривалий прийом.

Тривалість лікування встановлюється лікарем.

Симптоми гострого передозування: фарбування слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання, біль у животі та діарея (можливо, мелена). У важких випадках можливий розвиток дегідратації та шоку.

Лікування при гострому передозуванні: промивання шлунка, введення натрію тіосульфату, симптоматична терапія порушення водно-електролітного балансу, протишокова терапія.

Хронічна передозування може призвести до розвитку феномена "йодизму": "металевий" присмак у роті; набряк та запалення слизових (риніт, кон'юнктивіт, гастроентерит, бронхіт); вугровий висип; дерматит; набряк слинних залоз; лихоманка; нервова збудливість.

Лікування при хронічному передозуванні: відміна препарату.

До початку лікування необхідно виключити злоякісне ураження щитовидної залози, гіпертиреоз або вузловий токсичний зоб.

На тлі терапії препаратом у хворих з порушенням функції нирок можливий розвиток гіперкаліємії (необхідний періодичний контроль рівня калію в крові).

Калію йодид не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.

Пігулки