Карбоплатин Тева 10 мг/1мл 5 мл 450 мг 45 мл

Ліофілізований порошок для приготування розчину для внутрішньовенного введення білого кольору.

допоміжні речовини: манітол.

450 мг - флакони (1) - картонні коробки.

Карбоплатин є неорганічною комплексною сполукою, що містить важкий метал - платину.

Припускають, що основний механізм дії даного препарату обумовлений зв'язуванням з ДНК, у результаті утворюються переважно внутрішньоспіральні зшивки, які змінюють структуру ДНК і пригнічують її синтез. Цей ефект проявляється незалежно від фази клітинного циклу. Гідратація карбоплатину, у результаті якої утворюється активна форма (форми) препарату, відбувається повільніше, ніж гідратація цисплатину.

Після одноразового введення карбоплатину у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю 1 год концентрація в плазмі загальної платини і вільної (піддається ультрафільтрації) платини знижується відповідно до двофазної моделі кінетики першого порядку. Початковий T _1/2 вільної платини становить близько 1-2 год, а термінальний T _1/2 дорівнює 3-6 год; загальна платина характеризується подібним початковим T _1/2 але термінальний T _1/2 у неї більш тривалий (близько 24 год). При повторних введеннях дози протягом чотирьох днів поспіль накопичення платини у плазмі не відзначається. Через 24 години після введення дози більше 85% платини в плазмі знаходиться у зв'язаному з білками стані.

Карбоплатин виводиться переважно нирками і близько 30% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. У пацієнтів з КК, рівним 60 мл/хв або більше, приблизно 65% та 70% від введеної дози виводиться відповідно протягом 12 та 24 годин після введення. Оскільки карбоплатин виводиться майже повністю за допомогою клубочкової фільтрації, лише дуже мала концентрація карбоплатину присутня у ниркових канальцях, що, можливо, пояснює невеликий нефротоксичний потенціал препарату порівняно з цисплатином.

Лікування наступних солідних пухлин:

- Рак яєчників;

- герміногенні пухлини чоловіків та жінок;

- Рак легені;

- рак шийки матки;

- Пухлини голови та шиї;

- остеогенні саркоми;

- Медулобластома.

Карбоплатин може застосовуватися як у вигляді монотерапії, так і у поєднанні з іншими протипухлинними препаратами. Препарат вводиться внутрішньовенно у наступних дозових режимах:

- 300 - 400 мг/м 2 внутрішньовенно крапельно протягом 15-60 хв або у вигляді 24-годинної інфузії;

- 100 мг/м 2 внутрішньовенно крапельно протягом 15-60 хв щодня протягом 5 днів.

Введення карбоплатину повторюють з інтервалом не менше 4-х тижнів при показниках тромбоцитів не менше 100000 клітин/ мм3 крові та нейтрофілів не менше 1500 клітин/ мм3 крові.

Введення рідини до або після застосування карбоплатину, а також форсованого діурезу не потрібне.

Залежно від стану кісткового мозку або функції нирок, терапевтична доза карбоплатину може коригуватися таким чином:

— для пацієнтів, у яких спостерігаються симптоми помірної або тяжкої гематологічної токсичності (тобто кількість тромбоцитів та нейтрофілів менше 50000 та 500/мм 3 відповідно), слід розглянути можливість зниження дози – як у випадках монотерапії, так і в комбінованих схемах лікування - на 25%;

— у пацієнтів із симптомами порушення функції нирок (КК < 60 мл/хв) зростає ризик розвитку токсичних ефектів карбоплатину, тому дозу карбоплатину слід зменшити так:

За наявності факторів ризику, таких як, наприклад, курси мієлосупресивної терапії, що проводилися раніше, та/або вік понад 65 років, рекомендується зниження дози на 20-25%; обережне застосування карбоплатину рекомендується також у випадку, якщо пацієнт раніше проходив лікування нефротоксичними препаратами, такими як цисплатин.

Перед застосуванням розчин карбоплатину необхідно піддати візуальному контролю щодо наявності в ньому механічних включень і порушення забарвлення. Розбавляти карбоплатин слід у фізіологічному розчині або 5% розчині глюкози до досягнення концентрації 1-0.5 мг/мл безпосередньо перед застосуванням - інфузія повинна бути зроблена не більше ніж через 24 години після приготування розчину.

З боку системи кровотворення: основним токсичним фактором, який обмежує дозу карбоплатину, є пригнічення функції кістковомозкового кровотворення. Мієлосупресія дозозалежна. Максимально низький рівень тромбоцитів і лейкоцитів/гранулоцитів зазвичай досягається через 2-3 тижні після початку прийому препарату, при цьому тромбоцитопенія зустрічається частіше. Адекватне відновлення рівня, що дозволяє прийом наступної дози карбоплатину, зазвичай займає щонайменше 4 тижнів. У досить великої кількості пацієнтів можуть виявлятися симптоми анемії (рівень гемоглобіну менше 11 г/дл), інтенсивність якої залежить від сумарної дози препарату. Може виникнути необхідність проведення трансфузійної терапії, особливо у пацієнтів, які проходять тривале лікування (наприклад, більше 6 циклів прийому препарату). Існує також ймовірність клінічних ускладнень, таких як лихоманка, інфекційні захворювання, сепсис/септичний шок та кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: протягом 6-12 годин після прийому препарату існує ймовірність появи нудоти та/або блювання (від легкого до помірного), що триває до 24 годин або більше. Ризик блювотних ефектів може бути знижений за допомогою попередньої терапії протиблювотними засобами, безперервної внутрішньовенної інфузії карбоплатину протягом 24 годин або дробового введення дози протягом 5 днів поспіль. Також у ряді випадків спостерігалися й інші види небажаних впливів на шлунково-кишковий тракт, такі як запалення слизової оболонки рота, діарея, запори та абдомінальні болі.

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: існує ймовірність виникнення периферичних невропатій, в основному у формі парестезії та зниження глибоких сухожильних рефлексів, що більш ймовірно у пацієнтів віком від 65 років при тривалому або попередньому лікуванні цисплатином. Можлива також поява симптомів порушення функції центральної нервової системи. Тривала терапія може призвести до кумулятивної нейротоксичності.

З боку органів слуху: ототоксичність проявляється у вигляді шуму у вухах та погіршення слуху.

З боку органів зору: існує ймовірність тимчасового погіршення або повної втрати зору (можлива втрата здатності розрізняти кольори та бачити світло), а також інших порушень зорової функції. Поліпшення та/або повне відновлення зору, як правило, відбувається протягом декількох тижнів після припинення прийому препарату. У пацієнтів з порушенням функції нирок, які проходили лікування високими дозами карбоплатину, спостерігалася кіркова сліпота.

З боку нирок: може спостерігатися легке та тимчасове підвищення концентрацій креатиніну та сечовини у сироватці крові. Гострі ураження нирок спостерігалися рідко. Ризик появи нефротоксичності на фоні прийому карбоплатину (зниження кліренсу креатиніну) підвищується при збільшенні дози карбоплатину, а також у пацієнтів, які раніше проходили лікування цисплатином.

З боку печінки: може спостерігатися легке і, як правило, тимчасове підвищення концентрацій ACT, білірубіну та лужної фосфатази у сироватці крові. У пацієнтів, які зазнавали лікування високими дозами карбоплатину з аутологічною трансплантацією кісткового мозку, спостерігалися значні порушення функції печінки.

З боку електролітного балансу: можливі гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпонатріємія та/або гіпомагніємія.

Алергічні реакції: еритематозний висип, лихоманка, свербіж, кропив'янка, бронхоспазм, артеріальна гіпотензія та анафілактичні реакції. Ці реакції можуть виявлятися через кілька хвилин після введення карбоплатину. У поодиноких випадках може також спостерігатися ексфоліативний дерматит.

Інші побічні ефекти: алопеція, астенія, грипоподібні симптоми, гемолітико-уремічний синдром, міалгія/артралгія, серцева недостатність, цереброваскулярні порушення та алергічні реакції безпосередньо у місці введення препарату.

- Виражені порушення функції нирок;

- Виражена мієлосупресія;

- рясні кровотечі;

- вагітність та період годування груддю;

- Підвищена чутливість до карбоплатину або інших платиносодержащих сполук.

у пацієнтів із симптомами порушення функції нирок (КК < 60 мл/хв) зростає ризик розвитку токсичних ефектів карбоплатину, тому дозу карбоплатину слід зменшити наступним чином:

Введення карбоплатину слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід застосування цитотоксичних препаратів. Постійний контроль за можливими токсичними ефектами при лікуванні карбоплатином є обов'язковим, особливо при використанні високих доз препарату.

Не слід застосовувати для приготування та введення препарату голки, що містять алюміній, шприци, катетери та інфузійні системи. Алюміній може реагувати з карбоплатином, що призводить до утворення осаду або втрати активності препарату.

У пацієнтів слід регулярно (наприклад, раз на тиждень) проводити підрахунок формених елементів периферичної крові та контролювати функцію нирок (найбільш чутливим показником є КК).

Періодично рекомендується проводити неврологічні огляди, особливо у пацієнтів, які раніше проходили терапію цисплатином та у пацієнтів віком від 65 років. Карбоплатин може викликати кумулятивні ототоксичні ефекти. Аудіографічні дослідження слід проводити до початку та протягом лікування або у разі прояву симптомів порушення слуху. У разі клінічно значущого порушення функції слуху може знадобитися відповідна зміна дози препарату або припинення лікування.

Жінкам та чоловікам під час лікування Карбоплатином та протягом 3-х місяців після слід використовувати надійні способи контрацепції.

У разі потрапляння препарату у вічі їх необхідно негайно промити великою кількістю води або розчину хлориду натрію. При попаданні препарату на шкіру необхідно негайно промити місце зіткнення з препаратом великою кількістю води. У разі вдихання препарату або попадання його до рота необхідно негайно звернутися до лікаря.

Спеціальних антидотів, які застосовуються у разі передозування карбоплатину, не існує. При передозуванні слід очікувати більш виражених перелічених вище побічних реакцій. Лікування симптоматичне. У перші 3 години після введення препарату можливе застосування гемодіалізу.

Застосування карбоплатину в комбінації з іншими мієлосупресивними препаратами або променевою терапією може підвищити ризик гематологічної токсичності.

Застосування карбоплатину в комбінації з аміноглікозидами, а також іншими нефротоксичними препаратами збільшує ризик виникнення нефротоксичних та/або ототоксичних ефектів.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі 15-25°С. Захищати від світла. Термін придатності для розчину – 2 роки, для ліофілізованого порошку 50 мг та 450 мг – 3 роки, 150 мг – 4 роки.