Ко-ренітек таблетки 20/12,5 мг №28

Форма випуску

Пігулки.

Упаковка

У блістері 7 пігулок. У картонній коробці 4 блістери.

Фармакологічна дія

Ко-ренітек є комбінацією інгібітора АПФ (еналаприлу малеату) і діуретика (гідрохлортіазиду).

Є високоефективним засобом на лікування артеріальної гіпертензії (АГ). Гіпотензивні ефекти компонентів препарату доповнюють один одного; терапевтичний ефект підтримується протягом 24 годин. Лікування Коренитеком ефективне для більшої кількості пацієнтів з артеріальною гіпертензією, ніж лікування кожним з його компонентів окремо.

Еналаприл - інгібітор АПФ - ферменту, що каталізує перетворення ангіотензину I на пресорну субстанцію ангіотензин II. Після всмоктування еналаприл перетворюється шляхом гідролізу на еналаприлат, який інгібує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку у відповідь на вивільнення реніну) та зменшення секреції альдостерону.

АПФ ідентичний ферменту кининаза II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну, пептиду, що має виражену вазодилатуючу дію. Значення даного механізму у терапевтичній дії еналаприлу потребує уточнення. Незважаючи на те, що еналаприл знижує артеріальний тиск (АТ, за допомогою пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє важливу роль у регуляції АТ, препарат знижує АТ навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.

Зниження АТ супроводжується зниженням загального периферичного судинного опору, невеликим збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами частоти серцевих скорочень (ЧСС). В результаті прийому еналаприлу увінчується нирковий кровотік; швидкість клубочкової фільтрації залишається незміненою. Однак у пацієнтів з початково зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай підвищується.

Гідрохлортіазид є діуретичним та антигіпертензивним засобом, що збільшує активність реніну. Хоча еналаприл сам по собі має антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів з низькореніновою артеріальною гіпертензією, супутнє застосування гідрохлортіазиду у таких пацієнтів веде до більш вираженого зниження артеріального тиску.

Еналаприл. Призначення еналаприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження АТ як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи, без значного збільшення ЧСС. Симптоматична постуральна гіпотензія розвивається рідко. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Переривання терапії еналаприлом не викликає різкого підйому артеріального тиску. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після одноразового прийому еналаприлу всередину. Початок гіпотензивної дії настає протягом 1 години, максимальний ефект спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози. Однак при використанні рекомендованих доз гіпотензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24 годин. Антигіпертензивна терапія еналаприлом веде до значної регресії гіпертрофії лівого шлуночка та збереження систолічної функції лівого шлуночка. Терапія еналаприлом супроводжується сприятливим впливом на співвідношення фракцій ліпопротеїнів та відсутністю ефекту або сприятливим ефектом на рівень загального холестерину. Застосування комбінації еналаприлу та гідрохлортіазиду призводить до більш вираженого зниження АТ у порівнянні з монотерапією кожним із препаратів окремо, і дозволяє зберігати антигіпертензивну дію препарату Ко-ренітек щонайменше протягом 24 годин.

Еналаприл зменшує втрату іонів калію, що викликається застосуванням гідрохлортіазиду.

Еналаприл та гідрохлортіазид мають подібний режим дозування. Тому Коренітек є зручною лікарською формою для комбінованого застосування еналаприлу і гідрохлортіазиду.

Показання

Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію.

Протипоказання

• Анурія.
• Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
• Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, а також спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
• Підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду.

З обережністю:

• Аортальний стеноз.
• Цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу).
• Ішемічна хвороба серця.
• Хронічна серцева недостатність.
• Тяжкі системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія).
• Пригнічення кістковомозкового кровотворення.
• Цукровий діабет.
• Гіперкаліємія.
• Двосторонній стеноз ниркових артерій.
• Стеноз артерії єдиної нирки.
• Стан після трансплантації нирки.
• Ниркова та/або печінкова недостатність.
• Дієта з обмеженням натрію.
• Стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювання).
• Літній вік.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Застосування при вагітності Застосування препарату Ко-ренітек під час вагітності не рекомендується. При виявленні вагітності прийом Ко-ренитека має бути негайно припинено. Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плода або новонародженого при призначенні їх під час другого та третього триместрів вагітності.

Використання інгібіторів AПФ протягом даного періоду супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, яке виявлялося у вигляді артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкалієм та та/або гіпоплазії кісток черепа. Можливий розвиток олігогідрамніону, мабуть, внаслідок порушення функції нирок плода.

Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, та гіпоплазії легень. Використання діуретиків під час вагітності не рекомендується, оскільки може спричинити жовтяницю плода та новонародженого, тромбоцитопенію та, можливо, інші небажані реакції, що спостерігалися у дорослих пацієнтів.

Якщо препарат призначається під час вагітності, пацієнтка має бути попереджена щодо потенційного ризику для плода. У тих поодиноких випадках, коли призначення препарату під час вагітності вважається необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження з метою оцінки інтрамніотичного простору. Новонароджених, чиї матері приймали препарат, слід ретельно спостерігати щодо розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.

Еналаприл, що пройшов через плацентарний бар'єр, може бути видалений із крові новонародженого за допомогою перитонеального діалізу з деяким сприятливим клінічним ефектом, і теоретично він може бути видалений шляхом обмінного переливання крові.

Застосування в період лактації: Як еналаприл, так і тіазидні діуретики виділяються грудними молоком. У разі, якщо застосування препарату необхідне, пацієнтка повинна припинити годування груддю.

особливі вказівки

• Артеріальна гіпотензія та порушення еодно-злектролітного балансу: Як і за будь-якої гіпотензивної терапії, у деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Пацієнти мають бути обстежені з виявлення клінічних ознак порушення водно-электролитного балансу, тобто. гіповолемії, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть виникнути внаслідок діареї чи блювання. У таких пацієнтів має проводитися періодичне визначення електролітів сироватки через певні проміжки часу. З особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам з ішемічними захворюваннями серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. При виникненні гіпотензії пацієнта слід укласти і, в разі необхідності, ввести 0,9% розчин натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія, при призначенні препарату, не є протипоказанням для його подальшого застосування. Після нормалізації АТ та поповнення об'єму циркулюючої крові терапія може бути відновлена у менших дозах або кожен із компонентів препарату може бути використаний окремо.

• Аортальний стеноз/Гіпертрофічна кардіоміопатія: Як і всі препарати, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка.

• Ниркова недостатність: Тіазиді діуретики можуть бути недостатньо ефективні у пацієнтів з порушенням функції нирок та неефективні при рівні кліренсу креатиніну 30 мл/хв і нижче (тобто при помірній або тяжкій нирковій недостатності). Препарат не слід призначати пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 80 мл/хв) доти, доки вибір окремих компонентів препарату не покаже, що необхідні дози присутні в даній лікарській формі. У деяких пацієнтів без будь-яких ознак захворювання нирок до початку лікування, при терапії еналаприлом у поєднанні з діуретиком виникало зазвичай незначне і скороминуще збільшення рівнів сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові. У таких випадках лікування препаратом має бути припинено. Надалі можливе відновлення терапії у менших дозах, або призначення кожного з компонентів препарату окремо. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігалося підвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Ці зміни мали оборотний характер, як правило, показники поверталися до норми після припинення лікування.

• Захворювання печінки Тіазидні діуретики слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки навіть невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми.

• Хірургія/Загальна анестезія: Під час великих хірургічних втручань або загальної анестезії з використанням засобів, що викликають гіпотензивний ефект, еналаприлат блокує утворення ангіотензину II, що викликається компенсаторним вивільненням реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, яке можна пояснити подібним механізмом, її можна коригувати збільшення об'єму циркулюючої крові.

• Метаболічні та ендокринні ефекти: Тіазидні діуретики можуть викликати порушення толерантності до глюкози. Можлива корекція доз гіпоглікемічних засобів, включаючи інсулін. Тіазидні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею, а також викликати незначне та скороминуще підвищення концентрації кальцію в сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Прийом тіазидних діуретиків має бути припинено перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками, проте при дозі гідрохлортіазиду 12,5 мг, що міститься в таблетці КО-РЕНІТЕК, подібні ефекти не спостерігалися або мали незначний характер. Терапія тіазидними діуретиками може призвести до гіперурикемії та/або подагри у деяких пацієнтів. Однак еналаприл може збільшувати вміст сечової кислоти у сечі і тим самим послаблювати гіперурикемічний ефект гідрохлортіазиду.

• Алергічні реакції/Ангіоневротичний набряк: При лікуванні інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, були описані рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Ці явища можуть виникнути у будь-якій фазі терапії. У таких випадках необхідно негайно припинити прийом еналаприлу та ретельно спостерігати за станом пацієнта з метою контролю та корекції клінічних симптомів. Навіть у тих випадках, коли спостерігається лише набряк мови без набряку респіраторних органів, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки терапії антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньо. Є рідкісні повідомлення про смерть через ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані або набряком мови. Набряк язика, голосової щілини чи гортані можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, особливо в пацієнтів, які перенесли хірургічні втручання органів дихання. У тих випадках, коли набряк локалізується в ділянці язика, голосової щілини або гортані, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести підшкірно 0,3-0,5 мл 0,1 % розчину епінефрину (адреналіну) та швидко забезпечити прохідність дихальних шляхів. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, спостерігався ангіоневротичний набряк частіше, ніж у інших пацієнтів. Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильні до підвищеного ризику виникнення ангіоневротичного набряку на фоні терапії інгібіторами АПФ (див. також ПРОТИПОКАЗАННЯ). У пацієнтів, які отримують тіазиди, алергічні реакції можуть виникати незалежно від наявності в анамнезі алергічних станів та бронхіальної астми. Повідомлялося про рецидиви або посилення тяжкості перебігу системного червоного вовчака у пацієнтів, які отримували тіазиди.

• Анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок проведення гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітору АПФ.

• Пацієнти на гемодіалізі: Призначення КО-РЕНІТЕК не показано пацієнтам з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі. Анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням високопроточних мембран (таких як AN 69s), які одночасно одержують лікування інгібіторами АПФ. У цих пацієнтів слід використовувати діалізні мембрани іншого типу або гіпотензивні засоби інших класів.

• Кашель: Наголошувалися випадки виникнення кашлю на фоні терапії інгібіторами АПФ. Як правило, кашель сухий, має постійний характер і зникає після закінчення терапії. Кашель, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, повинен розцінюватись як частина диференціальної діагностики кашлю.

• Використання у літніх пацієнтів: У клінічних дослідженнях ефективність та переносимість еналаприлу та гідрохлортіазиду при їх спільному призначенні були подібними у літніх та молодших пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

• Використання у педіатрії: Безпека та ефективність препарату у дітей не встановлені. Тому застосування КО-РЕНІТЕК у педіатрії не рекомендується.