1 таблетка містить:

Речовини, що діють:

капецітабін 500 мг.

Допоміжні речовини:

лактоза – 52 мг,

целюлоза мікрокристалічна - 24 мг,

кроскармелоза натрію - 20 мг,

гіпромелоза (3 мПа.с) - 15 мг,

магнію стеарат – 9 мг.

Склад оболонки:

опадрай рожевий 03A14380 (гіпромелоза (6 мПа.с), тальк, титану діоксид (E171), барвник заліза оксид жовтий (E172), барвник заліза оксид червоний (E172)) - 18 мг.

У блістері 10 пігулок.

У картонній упаковці 12 блістерів.

Протипухлинний препарат відноситься до антиметаболітів і має у своєму складі компонент, здатний активуватися в пухлинній тканині і надавати на неї вибіркову цитотоксичну дію.

комбінована терапія з доцетакселом місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози при неефективності хіміотерапії, що включає препарат антрациклінового ряду;

монотерапія місцево-поширеного чи метастатичного раку молочної залози, при неефективності хіміотерапії таксанами чи препаратами антрациклінового ряду, чи за наявності протипоказань до терапії антрациклінами;

ад'ювантна терапія раку товстої кишки;

терапія першої лінії метастатичного колоректального раку;

терапія першої лінії поширеного раку шлунка

Препарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації.

Під час терапії препаратом Кселода та, як мінімум, протягом 3 місяців після її закінчення слід використовувати надійні методи контрацепції.

Якщо вагітність настала в період проведення терапії, пацієнтка має бути поінформована про потенційну загрозу для плода.

Встановлений дефіцит ДПД (дигідропіримідиндегідрогенази), як і для інших фторпіримідинів;

одночасний прийом соривудину та його структурних аналогів типу бривудину;

ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК нижче 30 мл/хв);

вихідний вміст нейтрофілів < 1,5 × 109/л та/або тромбоцитів < 100 × 109/л;

за наявності протипоказань до одного із препаратів комбінованої терапії не слід призначати препарат Кселода; вагітність;

період годування груддю;

дитячий вік (ефективність та безпека застосування не встановлені);

підвищена чутливість до капецитабіну або до будь-яких інших компонентів препарату;

підвищена чутливість до фторурацилу або за зареєстрованих випадків розвитку несподіваних або тяжких побічних реакцій на лікування похідними фторпіримідину в анамнезі.

З обережністю:

слід призначати препарат при ІХС, нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості, печінкової недостатності, одночасному застосуванні з пероральними антикоагулянтами кумаринового ряду, спадковому дефіциті лактази, непереносимості лактози, глюкозо-галактозної мальабсорбції, пацієнтам у віці.

Найчастіше (10%): діарея, стоматит, нудота, блювання, долонно-підошовний синдром, підвищена стомлюваність, слабкість, загальмованість, підвищена сонливість.

З боку травної системи: діарея, блювання, стоматит (в т.ч. виразковий); відсутність апетиту; зниження апетиту; менш ніж у 5% випадків – метеоризм, езофагіт, гастрит, дуоденіт, коліт, гикавка, шлунково-кишкові кровотечі; у поодиноких випадках – печінкова недостатність та холестатичний гепатит; їх причинний зв'язок із застосуванням капецитабіну не встановлено.

Дерматологічні реакції: долонно-підошовний синдром (парестезії, набряк, гіперемія, лущення шкіри, утворення пухирів), дерматит, сухість шкіри, еритематозний висип, еритема, алопеція, свербіж, вогнищеве лущення, гіперпігментація шкіри, порушення структури та обі; менш ніж у 5% випадків – реакції фотосенсибілізації, синдром, що нагадує променевий дерматит, тріщини шкіри.

З боку центральної нервової системи та периферичної нервової системи: головний біль, порушення сну (виражена сонливість, безсоння), парестезії, запаморочення, периферична невропатія; менш ніж у 5% випадків - сплутаність свідомості, енцефалопатія, мозочкова симптоматика (атаксія, дизартрія, порушення рівноваги та координації), депресія.

З боку органів чуття: посилення сльозовиділення, кон'юнктивіт, порушення смаку; дуже рідко – стеноз слізно-носового каналу.

З боку дихальної системи: біль у горлі, задишка, кашель, носова кровотеча, дисфонія.

Порушення з боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії.

З боку серцево-судинної системи: набряки нижніх кінцівок; менш ніж у 5% випадків – кардіалгії, стенокардія, кардіоміопатія, ішемія міокарда, інфаркт міокарда, серцева недостатність, раптова смерть, тахікардія, надшлуночкові аритмії, включаючи фібриляцію передсердь, шлуночкові екстрасистоли.

З боку системи кровотворення: анемія, нейтропенія, гранулоцитопенія, лімфоцитопенія, тромбоцитопенія; менш ніж у 5% випадків – панцитопенія.

З боку лабораторних показників: (незалежно від їх зв'язку з прийомом капецитабіну) – гіпербілірубінемія, підвищення активності АЛТ/АСТ, гіперкреатинінемія, підвищення активності ЛФ, гіперглікемія, гіпо-/гіперкальціємія, гіпоальбумінемія, гіпонатріємія, гіпокаліємія.

З боку організму загалом: підвищена стомлюваність, лихоманка, слабкість, дегідратація, зменшення маси тіла, загальмованість, біль у спині; менш ніж у 5% випадків - інфекційні ускладнення на тлі мієлосупресії, ослаблення імунітету та порушення цілісності слизових оболонок, місцеві та системні (бактеріальні, вірусні та грибкові), можливо з фатальним результатом, сепсис.

Капецитабін посилює ефекти непрямих антикоагулянтів, що може призводити до порушення показників згортання та кровотеч через кілька днів або місяців від початку терапії капецитабіном, а в одному випадку – через місяць після її завершення. Збільшує AUC варфарину на 57% та МНО на 91%. Дослідження щодо взаємодії капецитабіну та інших препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2С9, не проводилися. Необхідно бути обережними при призначенні капецитабіну з цими препаратами.

Капецитабін збільшує концентрацію фенітоїну у плазмі. Передбачається, що в основі лежить пригнічення ізоферменту CYP2C9 під впливом капецитабіну. У хворих, які приймають капецитабін одночасно з фенітоїном, рекомендується регулярно контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі.

Антациди, що містять алюмінію та магнію гідроксид, трохи підвищують концентрації капецитабіну та одного метаболіту (5'-ДФЦТ) у плазмі; на три основні метаболіти (5'-ДФУР, 5-ФУ та ФБАЛ) капецитабіну вони не впливають.

Кальція фолінат (лейковорин) не впливає на фармакокінетику капецитабіну та його метаболітів, може посилювати токсичний ефект капецитабіну. При одночасному застосуванні капецитабіну з соривудином та його аналогами потенційно може статися фатальне посилення токсичності фторпіримідинів через пригнічення дигідропіримідиндегідрогенази соривудином.

Препарат приймають внутрішньо, запиваючи водою, не пізніше ніж через 30 хв після їди.

Стандартний режим дозування При проведенні монотерапії препарат Кселода призначають у дозі 2500 мг/м2/ (по 1250 мг/м2, вранці та ввечері) протягом 2 тижнів з наступною семиденною перервою. При комбінованій терапії з доцетакселом Кселоду призначають по 1250 мг/м2 2 рази/протягом 2 тижнів з наступною тижневою перервою у поєднанні з доцетакселом у дозі 75 мг/м2 1 раз на 3 тижні.

Премедикація проводиться перед введенням доцетакселу відповідно до інструкції із застосування доцетакселу.

При комбінованій терапії з цисплатином Кселоду призначають по 1000 мг/м2 протягом 2 тижнів з наступною тижневою перервою в поєднанні з цисплатином (80 мг/м2 1 раз на 3 тижні, внутрішньовенна інфузія протягом 2 годин). Перша доза Кселоди призначається ввечері в перший день циклу терапії, остання - вранці на 15-й день.

Симптоми: нудота, блювання, діарея, мукозит, подразнення шлунково-кишкового тракту та кровотечі, а також пригнічення функції кісткового мозку.

Лікування: проводять симптоматичну терапію.

Необхідно ретельний медичний контроль за проявами токсичності у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Кселода.

Більшість небажаних явищ оборотні і не вимагають повного відміни препарату, хоча може виникнути необхідність корекції дози або тимчасової відміни препарату.

Діарея

Лікування препаратом Кселода може спричинити діарею, іноді важку. Хворих із тяжкою діареєю слід ретельно спостерігати, а при розвитку дегідратації необхідно проводити регідратацію та відшкодування втрати електролітів. Стандартні протидіарейні препарати (наприклад, лоперамід) слід призначати якомога раніше за медичними показаннями. При необхідності слід зменшити дозу Кселоду.

Дегідратація

Дегідратацію слід попереджати або усувати на самому початку виникнення. Дегідратація може швидко розвинутися у хворих на анорексію, астенію, нудоту, блювоту або діарею.

При розвитку дегідратації 2 ступеня або вище лікування препаратом Кселода слід негайно перервати і провести регідратацію. Лікування не можна відновлювати до завершення регідратації і усунення або корекції факторів, що викликали її. Дозу препарату слід модифікувати відповідно до рекомендацій для небажаних явищ, що призвели до дегідратації.

Токсичність

Спектр кардіотоксичності при лікуванні капецитабіном аналогічний такому при використанні інших фторпіримідинів та включає інфаркт міокарда, стенокардію, аритмії, зупинку серця, серцеву недостатність та зміни на ЕКГ. Ці небажані явища більш характерні для хворих, які страждають на ІХС в анамнезі.

У поодиноких випадках несподівані важкі явища токсичності (наприклад, стоматит, діарея, нейтропенія та нейротоксичність), асоційовані з 5-ФУ, зумовлені недостатньою активністю дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД). Таким чином, не можна виключити зв'язок між зниженою активністю ДПД та більш вираженою, потенційно летальною токсичністю 5-ФУ.

Проявом шкірної токсичності препарату Кселода є розвиток долонно-підошовного синдрому (синоніми – долонно-підошовна еритродизестезія або акральна еритема, спричинена хіміотерапією). Медіана часу до розвитку проявів токсичності у пацієнтів, які отримують монотерапію препаратом Кселода, становить 79 днів (в діапазоні від 11 до 360 днів), а ступінь тяжкості варіює від 1 до 3 ступеня. Долоново-підошовний синдром 1-го ступеня не порушує повсякденної активності хворого і проявляється онімінням, дизестезіями/парестезіями, поколюванням або почервонінням долонь та/або підошв, дискомфортом. Долонно-підошовний синдром 2-го ступеня характеризується хворобливим почервонінням і набряками кистей та/або стоп, причому дискомфорт, що викликається цими симптомами, порушує повсякденну активність пацієнта. Долонно-підошовний синдром 3-го ступеня визначається як волога десквамація, виразка, утворення пухирів та різкі болі в кистях та/або стопах, а також сильний дискомфорт, що унеможливлює для пацієнта будь-які види повсякденної діяльності. При виникненні долонно-підошовного синдрому 2-го чи 3-го ступеня терапію препаратом Кселода слід перервати до зникнення симптомів або їх зменшення до 1-го ступеня. У разі виникнення синдрому 3-го ступеня наступні дози препарату Кселода повинні бути зменшені.

Вітамін В6 (піридоксин) не рекомендується застосовувати для симптоматичного або вторинного профілактичного лікування долонно-підошовного синдрому при призначенні препарату Кселода у комбінації з цисплатином, оскільки він може знижувати ефективність цисплатину.

Гіпербілірубінемія

Препарат Кселода може спричинити гіпербілірубінемію. Якщо у зв'язку з лікуванням препаратом Кселода відзначається гіпербілірубінемія > 3 ВГН або підвищення активності печінкових амінотрансфераз (АЛТ, ACT) > 2,5 ВГН, лікування слід перервати.

Проведення терапії можна відновити при зниженні рівня білірубіну та активності печінкових амінотрансфераз нижче вказаних меж.

Одночасний прийом із кумариновими антикоагулянтами

У хворих, які одночасно приймають препарат Кселода та пероральні антикоагулянти – похідні кумарину, слід контролювати показники згортання (протромбіновий час або MHO) та відповідно добирати дозу антикоагулянту.

Застосування препарату у пацієнтів похилого та старечого віку

Частота токсичних явищ з боку шлунково-кишкового тракту у пацієнтів з колоректальним раком у віці 60-79 років, які отримували монотерапію препаратом Кселода, не відрізнялася від такої у загальній популяції хворих. У пацієнтів 80 років і старше оборотні небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту 3-го та 4-го ступеня, такі як діарея, нудота та блювання, розвивалися частіше. У пацієнтів ≥ 65 років, які отримували комбіновану терапію капецитабіном та іншими протипухлинними препаратами, відзначалося збільшення частоти небажаних реакцій 3-го та 4-го ступеня тяжкості та небажаних явищ, які призводили до припинення терапії порівняно з пацієнтами віком до 65 років.

При аналізі даних безпеки у пацієнтів ≥60 років, які отримували комбіновану терапію препаратом Кселода та доцетакселом, відмічено збільшення частоти пов'язаних з терапією небажаних явищ 3-го та 4-го ступеня тяжкості, серйозних небажаних явищ та раннього скасування терапії через небажані явища. з такими у пацієнтів віком до 60 років.

Ниркова недостатність

Слід бути обережними при призначенні препарату Кселода пацієнтам з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Як і при лікуванні фторурацилом, частота розвитку пов'язаних з терапією небажаних явищ 3-го і 4-го ступеня тяжкості була вищою у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв).

Печінкова недостатність

Пацієнти з печінковою недостатністю під час терапії препаратом Кселода повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Вплив порушення функції печінки, що не обумовлена метастатичним ураженням печінки або тяжкою печінковою недостатністю, на розподіл препарату Кселода невідомий.

додаткова інформація

Поводження з невикористаним препаратом і препаратом з терміном придатності, що минув. Попадання лікарського препарату разом із відходами у довкілля має бути зведено до мінімуму. Не слід утилізувати препарат за допомогою стічних вод або разом із побутовими відходами. По можливості, необхідно використовувати спеціальні системи для утилізації лікарських препаратів.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги

Препарат Кселода має невеликий або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Пацієнтам, у яких виникли такі небажані явища, як запаморочення, слабкість чи нудота, слід утриматися від керування транспортними засобами, механізмами.

Пігулки, покриті плівковою оболонкою.