Склад, форма випуску та упаковка

Пігулки - 1 таб.

• діюча речовина: капецитабін – 500 мг;
• допоміжні речовини: лактоза – 52.0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 24.0 мг, кроскармелоза натрію – 20.0 мг, гіпромелоза (3 мПа.с) – 15.0 мг, магнію стеарат – 9.0 мг;
• оболонка: Опадрай рожевий 03А14380 (гіпромелоза (6 мПа.с), тальк, титану діоксид (Е171), барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172)) 18.0 мг.

По 10 таблеток у блістер із плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої.

По 6 (таблетки 150 мг) або 12 (таблетки 500 мг) блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.

Опис лікарської форми

Двоопуклі, довгастої форми таблетки, покриті плівковою оболонкою персикового (молочно-рожевого) кольору, з гравіюванням "XELODA" на одній стороні таблетки і "500" на іншій стороні таблетки.

Фармакотерапевтична група

Протипухлинний засіб, антиметаболіт.

Фармакокінетика

Всмоктування

Після перорального застосування капецитабін всмоктується швидко і повністю, після чого відбувається його трансформація в метаболіти 5'-дезокси-5-фторцитидин (5'-ДФЦТ) і 5'-ДФУР. Їжа зменшує швидкість всмоктування капецитабіну, проте на величину площі під кривою "концентрація-час" (AUC) 5'-ДФУР та наступного метаболіту ФУ впливає незначно. При призначенні капецитабіну після їди в дозі 1250 мг/м2 на 14-й день максимальні концентрації в плазмі (Сmaх) капецитабіну, 5'-ДФЦТ, 5'-ДФУР, ФУ та ФБАЛ склали відповідно: 4.47, 3.05, 12.1. 5.46 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Тmах) дорівнював 1.50, 2.00, 2.00, 2.00 і 3.34 год.

Розподіл (зв'язування з білками)

Дослідження in vitro у плазмі крові людини показало, що для капецитабіну, 5'-ДФЦТ, 5'-ДФУР та ФУ зв'язок з білками (головним чином, з альбуміном) становить 54%, 10%, 62% та 10%, відповідно.

Метаболізм

Первинно метаболізується в печінці під впливом карбоксилестерази до метаболіту 5'-ДФЦТ, який потім трансформується в 5'-ДФУР під дією цитидиндезаміназ, що знаходиться в основному в печінці та пухлинних тканинах. Подальша трансформація до активного цитотоксичного метаболіту ФУ відбувається переважно в тканині пухлини під дією ангіогенного пухлинного фактора - тимідинфосфорілази.

AUC для ФП у плазмі у 6-22 рази менше, ніж після внутрішньовенного болюсного введення ФП у дозі 600 мг/м2. Метаболіти капецитабіну стають цитотоксичними лише після перетворення на ФУ та метаболіти ФУ.

Далі ФУ катаболізується з утворенням неактивних метаболітів: дигідро-5 - фторурацилу (ФУН2), 5-фторуреідопропіонової кислоти (ФУПК) та α-фтор-β-аланіну (ФБАЛ); цей процес відбувається під впливом дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД), активність якої обмежує швидкість реакції.

Виведення

Період напіввиведення з організму Дщ) капецитабіну, 5'-ДФЦР, 5'-ДФУР, ФУ та ФБАЛ становить 0.85, 1.11, 0.66, 0.76 та 3.23 години, відповідно. Фармакокінетику капецитабіну вивчали у дозах від 502 до 3514 мг/м на добу. Фармакокінетичні параметри капецитабіну, 5'-ДФЦТ та 5'-ДФУР на 1-й та 14-й день були однакові. AUC ФУ збільшувалася до 14-го дня на 30-35% і більше не зростала (22 день). У діапазоні терапевтичних доз фармакокінетичні параметри капецитабіну та його метаболітів, за винятком ФУ, мали дозозалежний характер.

Після прийому капецитабіну всередину його метаболіти виводяться головним чином із сечею. Більшість (95.5%) прийнятої дози капецитабіну виводиться із сечею. Виведення з калом мінімальне (2.6%). Основним метаболітом у сечі є ФБАЛ, на який припадає 57% прийнятої дози. Близько 3% прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді.

Комбінована терапія

Будь-якого впливу капецитабіну на фармакокінетику доцетакселу або паклітакселу (Сmах і AUC), а також впливу доцетакселу або паклітакселу на фармакокінетику 5'-ДФУР (основного метаболіту капецитабіну) не виявлено.

Фармакокінетика в спеціальних клінічних групах

Стать, наявність або відсутність метастазів у печінці до початку лікування, індекс загального стану пацієнта, концентрація загального білірубіну, сироваткового альбуміну, активність ACT та АЛТ не мали статистично значущого ефекту на фармакокінетичні властивості 5'-ДФУР, ФУ та ФБАЛ.

Хворі на печінкову недостатність, обумовлену метастатичним ураженням печінки

У хворих з легким та середнім ступенем порушень функції печінки, зумовлених метастазами, клінічно значущої зміни біоактивації та фармакокінетики капецитабіну не відбувається. Дані щодо фармакокінетики у хворих з тяжким порушенням функції печінки відсутні.

Хворі з порушенням функції нирок

Результати фармакокінетичного дослідження показують, що при різному ступені (від легкого до тяжкого) ниркової недостатності фармакокінетика незміненого препарату та ФУ не залежить від кліренсу креатиніну (КК). КК впливає величину AUC 5'- ДФУР - безпосередній попередник ФУ (збільшення AUC на 35% при зниженні КК на 50%) і ФБАЛ (збільшення AUC на 114% при зниженні КК на 50%). ФБАЛ - метаболіт, який не має антипроліферативної активності; 5'-ДФУР – безпосередній попередник ФУ.

Хворі похилого віку

Вік не впливає на фармакокінетику 5'-ДФУР та ФУ. AUC ФБАЛ збільшувалась з віком (збільшення віку хворих на 20% супроводжувалося збільшенням AUC ФБАЛ на 15%), що, ймовірно, обумовлено зміною функції нирок.

Раса

Фармакокінетика капецитабіну у пацієнтів негроїдної раси не відрізняється від такої у пацієнтів європеоїдної раси.

Фармакодинаміка

Капецитабін - похідне фторпіримідину карбамату, пероральний цитостатик, що активується в тканині пухлини і надає на неї селективну цитотоксичну дію.

In vitro капецитабін не має цитотоксичного ефекту, in vivo перетворюється на фторурацил (ФУ), який піддається подальшому метаболізму.

Утворення ФУ відбувається переважно в тканині пухлини під дією ангіогенного пухлинного фактора - тимідинфосфорілази, що зводить до мінімуму системний вплив ФУ на здорові тканини організму.

Послідовна ферментна біотрансформація капецитабіну в ФУ створює більш високі концентрації препарату в тканинах пухлини, ніж у здорових здорових тканинах. Після перорального призначення капецитабіну хворим на колоректальний рак (N=8) концентрація ФУ в тканині пухлини в 3.2 рази більша за його концентрацію в прилеглих здорових тканинах (діапазон від 0.9 до 8.0).

Співвідношення концентрацій ФУ в тканині пухлини та плазмі – 21.4 (діапазон від 3.9 до 59.9), співвідношення його концентрації у здорових тканинах та у плазмі – 8.9 (діапазон від 3.0 до 25.8). Активність тимідинфосфорілази у первинній колоректальній пухлині так само в 4 рази вища, ніж у прилеглих здорових тканинах.

У пухлинних клітинах у хворих на рак молочної залози, шлунка, колоректального раку, шийки матки та яєчників міститься більш високий рівень тимідинфосфорілази, здатної перетворювати 5'-ДФУР (5'-дезокси-5-фторуридин) у ФУ, ніж у відповідних здорових тканинах.

Як здорові, так і пухлинні клітини метаболізують ФУ в 5-фтор-2-дезоксіурідінмонофосфат (ФдУМФ) та 5-фторуридінтрифосфат (ФУТФ). Ці метаболіти ушкоджують клітини за допомогою двох різних механізмів. По-перше, ФдУМФ та фолатний кофактор N5-10-метилентетрагідрофолат зв'язуються з тимідилатсинтазою (ТЗ) з утворенням ковалентно зв'язаного третинного комплексу. Це зв'язування пригнічує утворення тимідилат з урацилу. Тіміділат є необхідним попередником тимідинтрифосфату, який, у свою чергу, вкрай важливий для синтезу ДНК, тому недолік цієї речовини може призвести до пригнічення клітинного поділу.

По-друге, у процесі синтезу РНК транскрипційні ферменти ядра можуть помилково включити до неї ФУТФ замість уридінтрифосфату (УТФ). Ця метаболічна "помилка" порушує процесинг РНК та синтез білка.

Показання до застосування

Рак молочної залози

• Комбінована терапія з доцетакселом місцевопоширеного або метастатичного раку молочної залози при неефективності хіміотерапії, що включає препарат антрациклінового ряду;
• монотерапія місцевопоширеного або метастатичного раку молочної залози резистентного до хіміотерапії таксанами або препаратами антрациклінового ряду або за наявності протипоказань до них.

Колоректальний рак

• Ад'ювантна терапія раку товстої кишки ІІІ стадії після хірургічного лікування;
• терапія метастатичного колоректального раку

Рак шлунку

• Терапія першої лінії поширеного раку шлунка.

Протипоказання до застосування

Гіперчутливість до капецитабіну або до будь-яких інших компонентів препарату.

Гіперчутливість до фторурацилу або за зареєстрованих випадків розвитку несподіваних або тяжких побічних реакцій на лікування похідними фторпіримідину в анамнезі.

Встановлений дефіцит ДПД (дигідропіримідиндегідрогенази), як і для інших фторпіримідинів.

Одночасний прийом соривудину або його структурних аналогів типу бривудину. Тяжка печінкова недостатність, лейкопенія.

Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв).

Початковий вміст нейтрофілів

За наявності протипоказань до одного із препаратів комбінованої терапії його не слід використовувати.

Вагітність та період годування груддю.

Дитячий вік (ефективність та безпека застосування не встановлені).

З обережністю: при ішемічній хворобі серця (ІХС), анемії та стенокардії в анамнезі, нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості або печінкової недостатності, гіпо-або гіперкальціємії, захворюваннях центральної та периферичної нервової системи, цукровому діабеті та порушеннях водно-електролітного балансу, віці років, одночасному застосуванні з пероральними антикоагулянтами кумаринового ряду, спадковому дефіциті лактази, непереносимості лактози, глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Побічні дії

Для опису частоти небажаних реакцій використовуються такі категорії: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 та 1/1000 та 1/10000 та

Найчастіше зустрічаються та/або клінічно значущими небажаними реакціями в ході терапії препаратом Кселода були порушення з боку шлунково-кишкового тракту (особливо діарея, нудота, блювання, біль у животі, стоматит), долонно-підошовний синдром, стомлюваність, сонливість, анор кардіотоксичність, наростання ниркової недостатності у пацієнтів з порушеннями функції нирок в анамнезі, тромбоз/емболія.

Монотерапія препаратом Кселода

Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – герпес вірусна інфекція, назофарингіт, інфекція нижніх дихальних шляхів; нечасто – сепсис, інфекція сечовивідних шляхів, целюліт, тонзиліт, фарингіт, кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, грип, гастроентерит, грибкові інфекції, інфекції, абсцес зуба.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення: нечасто – ліпома.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – нейтропенія; нечасто – фебрильна нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення, подовження протромбінового часу.

Порушення з боку імунної системи: нечасто – підвищення чутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – анорексія; часто – дегідратація, зниження маси тіла; нечасто – цукровий діабет, гіпокаліємія, розлад травлення, гіпертригліцеридемія.

Порушення психіки: нечасто - панічні атаки, пригнічений настрій, зниження лібідо.

Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення (крім вертиго), млявість, парестезія, дисгевзія (перекручення смаку); нечасто – афазія, розлад пам'яті, непритомність, порушення рівноваги, втрата чутливості, периферична нейропатія.

Порушення з боку органу зору: часто – підвищене сльозовиділення, кон'юнктивіт; нечасто – зниження гостроти зору, диплопія.

Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго, біль у вухах.

Порушення з боку серця: нечасто – стенокардія, у тому числі нестабільна, аритмія, синусова тахікардія, серцебиття.

Порушення з боку судин: часто – тромбофлебіт; нечасто – тромбоз глибоких вен, підвищення артеріального тиску, петехії, зниження артеріального тиску, “припливи”, похолодання дистальних відділів кінцівок.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – носова кровотеча, ринорея; нечасто – пневмоторакс, кровохаркання, бронхіальна астма, задишка при фізичному навантаженні.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, блювання, нудота, стоматит (у тому числі виразковий), біль у животі; часто – запор, болі в епігастрії, диспепсія; нечасто – кишкова непрохідність, асцит, ентерит, дисфагія, біль унизу живота, дискомфорт у животі, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, кров у стільці.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – зміна функціональних тестів печінки; нечасто - жовтяниця.