Торгова назва препарату

L-Тироксин таблетки

Лікарська форма

Пігулки.

склад

Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,125 мг.

Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні.

Опис

Круглі злегка опуклі пігулки білого або білого з трохи жовтуватим відтінком кольору, з ризиком на одній стороні та тисненням «125».

Фармакотерапевтична група

Тиреоїдний засіб.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Діюча речовина препарату L-Тироксин 125 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках і переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи.

У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу.

Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів від початку застосування, протягом такого ж часу зберігається дія препарату після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.

Фармакокінетика

Абсорбція

При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Час досягнення максимальної концентрації левотироксину натрію (TCmax) у плазмі після прийому внутрішньо разової дози становить приблизно 5-6 год.

Розподіл

Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксинзв'язуючим глобуліном, тіроксинзв'язуючим преальбуміном і альбуміном).

Метаболізм

Процес монодейодування в різних тканинах піддається приблизно 80% левотироксину натрію з утворенням Т3 і неактивних метаболітів. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та м'язах. Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці).

Виведення

Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення коротшає до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів.

Ниркова недостатність

У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок із білками.

Показання до застосування

• Гіпотеріоз;

• еутиреоїдний зоб;

• як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі;

• як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування;

• дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії);

• як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.

Протипоказання

• Підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату;

• нелікований тиреотоксикоз;

• нелікована недостатність надниркових залоз;

• нелікована гіпофізарна недостатність;

• застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами.

Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту.

З обережністю

Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічної хвороби серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальної гіпертензії, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирниковій недостатності, при цукровому діабеті, тяжкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.

Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування

Вагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись.

У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксизв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів при прийомі левотироксину натрію у рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію в комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів.

Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане.

Період грудного вигодовування

У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини.

Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.

Спосіб застосування та дози

Добова доза визначається індивідуально в залежності від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натщесерце, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1,6-1,8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0,9 мкг на 1 кг маси тіла.

Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі:

Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років:

Початкова доза:

- жінки - 75-100 мкг/добу;

- чоловіки – 100-150 мкг/добу

Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями віком від 55 років:

Початкова доза – 25 мкг/добу

- збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові

- При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань.

Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу

Вік / Добова доза (мкг) / Доза для маси тіла (мкг/кг).

0-6 місяців/25-50/10-15;

6-12 місяців/50-75/6-8;

1-5 років/75-100/5-6;

6-12 років/100-150/4-5;

>12 років / 100-200 / 2-3.

Показання / Рекомендовані дози левотироксину натрію (мкг на добу):

Лікування еутиреоїдного зоба/75-200;

Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба/75-200;

У комплексній терапії тиреотоксикозу/50-100;

Супресивна терапія раку щитовидної залози/150-300.

Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають додатково запивати невеликою кількістю рідини (5-10 мл).

У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз - з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримує через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові.

При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар.

Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.

Побічна дія

При правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. Були зареєстровані випадки алергічних реакцій як ангіоневротичного набряку.

Передозування

Симптоми

При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується занадто швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювання, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіперсонія, тре, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея.

Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози натрію левотироксину протягом багатьох років. У схильних пацієнтів були виявлені окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості.

Лікування

Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва в лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою.

Передозування левотироксину натрію потребує тривалого спостереження. Через поступове перетворення левотироксину натрію на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Застосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів.

Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів.

При одночасному застосуванні колестирамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію необхідно приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів.

Колесевелам зв'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу.

При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми.

Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію.

Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію у печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів.

Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати.

Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому потрібний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході поєднаної терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати.

Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію через білки плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4.

Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують.

Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також стосується застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію.

Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту.

Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. p align="justify"> Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком нерозпізнаної функціональної автономії.

Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові.

Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію.

У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію.

Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою.

При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або левотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.

особливі вказівки

До початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофіза або недостатності надниркових залоз.

До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози.

У пацієнтів із ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати

терапію з низькою дозою левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується спостерігати за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів, доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована.

Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів.

До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів із недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофіза може спровокувати аддисонічний криз.

При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку терапії рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії.

Через незрілу функцію надниркових залоз та можливість розвитку циркуляторного колапсу, особлива обережність потрібна на початку терапії левотироксином натрію у недоношених дітей з дуже низькою масою тіла при народженні.

У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози.

Слід бути обережними при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів.

Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами.

З моменту початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження.

Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла.

Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може спричинити серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла.

Препарат L-Тироксин 50 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як не містить натрію препарат.

Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами, що рухаються.

Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується.

Форма випуску

Пігулки, 50 мкг.

По 25 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]

По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування у картонній пачці.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці!

Термін придатності

2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови відпустки

Відпускають за рецептом.

Виробник

Берлін-Хемі АГ

8312347 Берлін

Німеччина