113.00грн.
Є в наявності

Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від наведеної на сайті

Київ, Межигірська 56

усі питання за телефоном (097) 141-69-71

Суми, Заливна 5

усі питання за телефоном (068) 172-31-12


Ви маєте питання?

З будь-яких питань телефонуйте за телефонами вказаними в шапці

L-Тироксин, таблетки 100мкг

Інструкція із застосування

склад

1 таб. левотироксин натрію 100 мкг

Допоміжні речовини:

кальцію гідрофосфату дигідрат,

целюлоза мікрокристалічна,

карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А),

декстрин,

довголанцюгові неповні гліцериди.


Фармакологічна дія

Після часткового перетворення на ліотиронін (у печінці та нирках) та переходу в клітини організму впливає на розвиток та зростання тканин, на обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та ЦНС. У великих дозах пригнічує вироблення тиреотропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону гіпофіза.

Фармакодинаміка

Терапевтичний ефект спостерігається через 7–12 днів, протягом цього часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 місяців.

Фармакокінетика

При внутрішньому прийомі левотироксин всмоктується майже виключно у верхньому відділі тонкої кишки. Всмоктується до 80% прийнятої дози. Прийом їжі знижує всмоктування левотироксину. Сmax у сироватці крові досягається через 6 годин після прийому. Після всмоктування понад 99% препарату зв'язується із білками сироватки. У різних тканинах відбувається моно-дейодування левотироксину з утворенням трийодтироніну та неактивних продуктів. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та в м'язах. Невелика кількість препарату піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновими кислотами (у печінці). Метаболіти виводяться із сечею та жовчю. T1/2 - 6-8 днів.


Показання

  • Гіпотиреоз будь-якого генезу: первинний та вторинний гіпотиреоз, у т.ч. після операцій з приводу зобу, як наслідок терапії радіоактивним йодом чи тиреостатиками, як наслідок різних тиреоїдитів.
  • Профілактика рецидиву вузлового зоба після оперативного лікування (за нормальної функції щитовидної залози).
  • Дифузний еутиреоїдний зоб.
  • Дифузний токсичний зоб після компенсації тиреотоксикозу тиреостатиками (у складі комбінованої терапії).
  • Рак щитовидної залози після оперативного лікування (з метою придушення рецидиву пухлини та як замісна терапія).
  • Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

При вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) прийом препарату слід продовжити. При вагітності потреба у тиреоїдних гормонах підвищується, тому необхідно проводити корекцію дози препарату.

Однак левотироксин не рекомендують застосовувати при вагітності одночасно з тиреостатичними засобами, які проникають через плаценту та можуть викликати у плода гіпофункцію щитовидної залози.

Діти початкова добова доза становить 12.5-50 мкг. При тривалому курсі лікування дозу препарату визначають із орієнтовного розрахунку 100-150 мкг/м2 площі поверхні тіла.

Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу препарату L-Тироксин Берлін-Хемі дають в один прийом за 30 хв до першого годування. Таблетку розчиняють у воді до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату.


Протипоказання

  • Гіперфункція щитовидної залози будь-якого походження.
  • Нелікована недостатність кори надниркових залоз.
  • Гострий інфаркт міокарда.
  • Підвищений артеріальний тиск.
  • Підвищена індивідуальна чутливість до препарату.

Побічні дії

Алергічні реакції (шкірні висипання, свербіж шкіри).

При застосуванні у надмірно високих дозах:

-Гіпертиреоз (зміна апетиту, дисменорея, біль у грудній клітці, діарея, тахікардія, аритмія, лихоманка, тремор, головний біль, дратівливість, судоми м'язів нижніх кінцівок, нервозність, пітливість, утруднення засипання, блювання, втрата маси тіла).

При застосуванні у недостатньо ефективних дозах:

-гіпотиреоз (дисменорея, запор, сухість, одутлість шкіри, головний біль, млявість, міалгія, сонливість, слабкість, апатія, збільшення маси тіла).


Взаємодія

Левотироксин посилює дію непрямих антикоагулянтів, що може вимагати зниження їхньої дози.

Застосування трициклічних антидепресантів із левотироксином може призвести до посилення дії антидепресантів.

Тиреоїдні гормони можуть збільшувати потребу в інсуліні та пероральних гіпоглікемічних препаратах. Частіший контроль рівня глюкози крові рекомендується проводити в періоди початку лікування левотироксином, а також при зміні дози препарату.

Левотироксин знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестирамін, колестипол та алюмінію гідроксид зменшують плазмову концентрацію левотироксину за рахунок гальмування всмоктування його в кишечнику.

При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білком.

При одночасному застосуванні з фенітоїном, саліцилатами, клофібратом, фуросемідом у високих дозах підвищується вміст незв'язаного з білками плазми левотироксину і Т4.

Соматотропін при одночасному застосуванні з левотироксином може прискорити закриття епіфізарних зон росту.

Прийом фенобарбіталу, карбамазепіну та рифампіцину може збільшувати кліренс левотироксину та вимагати підвищення дози.

Естрогени підвищують концентрацію пов'язаної з тиреоглобуліном фракції, що може призвести до зниження ефективності препарату.

Аміодарон, аміноглутетімід, ПАСК, етіонамід, антитиреоїдні лікарські засоби, бета-адреноблокатори, карбамазепін, хлоралгідрат, діазепам, леводопа, допамін, метоклопрамід, ловастатин, соматостатин впливають на синтез, секре.


Як приймати, курс прийому та дозування

Добову дозу препарату встановлюють та контролюють індивідуально на підставі лабораторних та клінічних даних.

  • При гіпотиреозі
    • Для дорослих: початкова добова доза становить від 25 до 100 мкг, потім її збільшують кожні 2-4 тижні на 25-50 мкг до досягнення підтримуючої добової дози 125-250 мкг.
    • Для дітей початкова добова доза становить 12.5-50 мкг. При тривалому курсі лікування дозу препарату визначають із орієнтовного розрахунку 100-150 мкг/м 2 площі поверхні тіла.
  • Для попередження рецидиву зоба та при дифузному еутиреоїдному зобі
    • Дорослим: від 75 до 200 мкг/добу.
  • У складі комбінованої терапії дифузного токсичного зоба

    Призначають від 50 до 100 мкг/добу.

  • При раку щитовидної залози (після оперативного лікування)

    Добова доза препарату становить 150–300 мкг.

Середня добова підтримуюча доза препарату представлена у таблиці.

Група пацієнтівЗобГіпотиреозНовонароджені 12.5 мкг4 мкг/кгГрудні діти у віці 3 міс25-37.5 мкг25 мкгГрудні діти у віці 6 міс25-37.5 мкг37.5 мкгДіти у віці 1 року2. -100 мкг75-100 мкгДіти у віці 12 років100-150 мкг100 мкгДорослі75-200 мкг125-250 мкг

Добову дозу приймають вранці натщесерце, не менше ніж за 30 хв до сніданку, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю рідини.

Таблетки слід приймати регулярно. Якщо пропущено чергове застосування препарату, не слід приймати пропущену дозу, а продовжити прийом у встановленому режимі.


Передозування

Симптоми: тиреотоксичний криз, іноді відстрочений кілька днів після прийому.

Лікування: призначення бета-адреноблокаторів, внутрішньовенне введення глюкокортикостероїдів, плазмаферез.


Спеціальні вказівки

За необхідності призначення інших препаратів, що містять йод, потрібна консультація лікаря. Рекомендується періодично визначати у крові вміст ТТГ, підвищений рівень якого свідчить про недостатність дози. Адекватність супресивної тиреоїдної терапії оцінюється також щодо придушення захоплення радіоактивного йоду. При довготривалому багатовузловому зобі перед початком лікування слід проводити стимуляційний тест з тиреотропін-рилізинг гормоном. У більшості випадків при гіпотиреозі метаболічний статус слід відновлювати поступово, особливо у хворих похилого віку та пацієнтів із патологією серцево-судинної системи. Для пацієнтів похилого віку початкова доза не повинна перевищувати 50 мкг. При застосуванні у ІІ та ІІІ триместрах вагітності дозу зазвичай підвищують на 25%.

З обережністю призначають при тяжкій тривало існуючої гіпофункції щитовидної залози. До початку лікування слід виключити можливість гіпофізарного або гіпоталамічного гіпотиреозу.


Форма випуску

Пігулки


Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.

Термін придатності

2 роки.


Для опису препарату
Назва L-Тіроксин 100
Діюча речовина Левотироксин натрію
Фармакологічна група Препарат гормонів щитовидної залози
Форма випуску Пігулки
Код ATX H03AA01
Показання для лікування гіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія і для профілактики рецидиву зоба після резекції щитовидної залози; рак щитовидної залози (після оперативного лікування); дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану тиреостатиками (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.

Ще не було питань.