Профілактика захитування

Захитування при русі є симптомокомплексом, який зазвичай включає нудоту, яка часто супроводжується вагусним абдомінальним дискомфортом, блюванням, запамороченням, блідістю, підвищеним потовиділенням і схожими симптомами. Воно викликається специфічними формами руху, зокрема, кутовими і лінійними прискореннями і уповільненнями, що повторюються, а також суперечливими імпульсами від вестибулярної, зорової і пропріоцептивної систем. Зміна поведінки та лікарська терапія можуть запобігти або контролювати ці симптоми.

Характерні прояви: нудота, блювання, блідість, потовиділення та вагусний абдомінальний дискомфорт.

Інші симптоми можуть передувати характерним проявам: позіхання, гіпервентиляція, слинотеча та сонливість. Також можливі аерофагія, запаморочення, біль голови, втома, загальна слабкість і нездатність сконцентруватися. Біль, задишка, осередкове випадання сили м'язів або неврологічні дефіцити, а також зорові та мовні порушення відсутні.

При тривалому русі хвора часто адаптується протягом кількох днів. Однак, симптоми можуть з'явитися знову при прискоренні руху або після відновлення руху після короткого перепочинку.

Тривале блювання при заколисуванні може рідко призводити до дегідратації з гіпотензією, виснаженням та депресією.

Фактори, які можуть збільшити ризик заколисування або посилити тяжкість симптомів, включають такі:

- Погана вентиляція (наприклад, вплив диму, сигаретного диму, чадного газу)

- Емоційні фактори (наприклад, страх, занепокоєння з приводу подорожі або можливого заколисування)

- головний біль мігренозного характеру

- Лабіринтит

- гормональні фактори (наприклад, вагітність, прийом гормональних протизаплідних засобів)

Лікування

Профілактичні лікарські препарати (наприклад, скополамін, антигістамінні, дофамінергічні препарати)

Безмедикаментозна профілактика та методи лікування

Протиблювотні препарати (наприклад, антагоністи серотоніну)

Іноді – внутрішньовенне відшкодування рідини та електролітів

Людям, схильним до заколисування, необхідно вжити профілактичних засобів або використовувати інші профілактичні заходи до розвитку симптомів; з появою симптомів втручання менш ефективні. Якщо почалося блювання, призначаються протиблювотні препарати або ректально або парентерально, що може бути ефективно. Якщо блювання тривала, як замісна терапія може знадобитися внутрішньовенне введення рідини та електролітів.

Вагітним жінкам слід лікувати заколисування такими ж способами, які застосовуються при лікуванні нудоти та блювання на ранніх термінах вагітності.