Лідевін таблетки №20

Пігулки круглі, плоскоциліндричні, білого з кремуватим відтінком кольору, з можливими вкрапленнями, фаскою, з хрестоподібною ризиком на одній стороні.

допоміжні речовини: повідон, целюлоза мікрокристалічна, натрію карбоксиметилцелюлоза, магнію стеарат.

Комбінований препарат для лікування алкогольної залежності являє собою поєднання дисульфіраму з вітамінами групи B.

Дисульфірам є інгібітором ацетальдегіддегідрогенази. Блокування ацетальдегіддегідрогенази призводить до збільшення концентрації ацетальдегіду, що є метаболітом етилового спирту. Ацетальдегід викликає негативні відчуття (в т.ч. приплив крові до обличчя, нудоту, блювання, тахікардію, зниження артеріального тиску), які роблять надзвичайно неприємним вживання алкоголю після прийому Лідевіна. Це призводить до умовно-рефлекторної огиди до смаку та запаху спиртних напоїв.

Максимальний терапевтичний ефект досягається через 12 годин після прийому внутрішньо і може тривати протягом 10-14 днів після припинення лікування.

Комбінація дисульфіраму з вітамінами B ₃ (нікотинамід) і B ₄ (аденін) забезпечує виражений клінічний ефект при прийомі навіть невеликих доз алкоголю, має мінімальні побічні ефекти, зменшує токсичність дисульфіраму, забезпечує профілактику алкогольної невропатії та гіповітамінозів.

Після прийому внутрішньо абсорбція дисульфіраму із ШКТ становить 70-90%. Дисульфірам швидко метаболізується, відновлюючись до дитіокарбамату, який виводиться у вигляді глюкуронового кон'югату, або перетворюється на діетиламін та сульфід вуглецю, частина якого (4-53%) виводиться через легені.

Препарат призначають після ретельного обстеження хворого та попередження про наслідки та ускладнення терапії.

Дозу препарату встановлюють із розрахунку на дисульфірам і приймають внутрішньо по 125-500 мг 2 рази на добу за індивідуальною схемою. Через 7-10 днів терапії проводять дисульфірам алкогольну пробу (20-30 мл 40% горілки після прийому 500 мг препарату), при слабкій реакції дозу алкоголю збільшують на 10-20 мл (максимальна доза становить 100-120 мл). Пробу повторюють через 1-2 дні у стаціонарі та через 3-5 днів амбулаторно, при необхідності - з корекцією доз алкоголю та/або препарату. Надалі можна застосовувати підтримуючу дозу 125-200 мг на добу протягом 1-3 років.

Ефекти, зумовлені дією дисульфіраму: металевий присмак у роті, неприємний запах у пацієнтів з колостомою (пов'язаний з сульфідом вуглецю), поліневропатія нижніх кінцівок, неврит зорового нерва, погіршення пам'яті, сплутаність свідомості, астенія, головні болі, шкірні; в окремих випадках - гепатит (у пацієнтів з нікелевою екземою, які не страждають на хронічний алкоголізм).

Ефекти, зумовлені взаємодією дисульфіраму та етилового спирту: можливі аритмія, напади стенокардії; іноді – інфаркт міокарда, неврологічні розлади; у поодиноких випадках – дихальна недостатність, серцево-судинний колапс, набряк мозку.

Ефекти, пов'язані з тривалим прийомом препарату: рідко – психози (що нагадують алкогольні), гепатит, гастрит; у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями – тромбоз судин головного мозку, загострення поліневриту.

При вживанні алкоголю в кількості, що перевищує 50-80 мл 40% горілки, можливий розвиток тяжких порушень функцій серцево-судинної та дихальної систем, набряків, судом. При цьому терміново проводять дезінтоксикаційну терапію, вводять аналептики, за необхідності показано додаткову симптоматичну терапію.

Абсолютні:

- Захворювання серцево-судинної системи в стадії декомпенсації;

- Неврити слухового нерва;

- Глаукома;

- Неврит зорового нерва;

- бронхіальна астма;

- Емфізема легень;

- Туберкульоз легень;

- Тяжка печінкова недостатність;

- Порушення кровотворення;

- цукровий діабет;

- тиреотоксикоз;

- епілепсія та судомний синдром будь-якого генезу;

- психічні захворювання;

- виразкова хвороба шлунка у фазі загострення;

- Захворювання нирок;

- злоякісні новоутворення;

- поліневрит різної етіології;

- Вагітність;

- Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Відносні:

- Серцево-судинні захворювання у стадії компенсації;

- Літній вік (старше 60 років);

- виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі ремісії;

- Залишкові явища після порушення мозкового кровообігу;

- Дисульфірамові (антабусні) психози в анамнезі.

З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів із гіпотиреозом, особливо при ризику можливого поєднання з алкоголем.

Препарат протипоказаний до застосування при тяжкій печінковій недостатності.

Необхідно попередити пацієнтів про можливі наслідки одночасного вживання алкоголю або прийому лікарських засобів, які містять етанол.

В даний час про випадки передозування Лідевіну не повідомлялося.

При одночасному прийомі препарату та алкоголю можливі пригнічення свідомості аж до коми, серцево-судинний колапс, неврологічні ускладнення.

Лікування: проведення симптоматичної терапії.

Комбінації протипоказані

При одночасному прийомі з алкоголем розвивається реакція непереносимості (припливи крові, еритема, блювання, тахікардія). Слід уникати прийому напоїв та лікарських засобів, що містять етанол.

Небажані комбінації

При одночасному застосуванні Лідевіна та ізоніазиду можливе виникнення порушення поведінки та координації.

При одночасному застосуванні з препаратами групи похідних нітро-5-імідазолу (метронідазол, орнідазол, секнідазол, тінідазол) можливий розвиток деліріозних розладів, сплутаності свідомості.

При одночасному застосуванні з фенітоїном можливий розвиток токсичних ефектів фенітоїну (у зв'язку із уповільненням його метаболізму та підвищенням концентрації у плазмі крові).

Комбінації, які потребують обережності

При одночасному застосуванні Лідевіна та варфарину (або інших пероральних антикоагулянтів) підвищується ризик розвитку кровотеч через посилення дії варфарину (уповільнення біотрансформації останнього).

Лідевін уповільнює біотрансформацію теофіліну, тому при одночасному застосуванні потрібне зниження дози теофіліну залежно від клінічних симптомів та його концентрації у плазмі крові.

При одночасному застосуванні Лідевін потенціює седативний ефект бензодіазепінів за рахунок інгібування окисного шляху метаболізму останніх, особливо хлордіазепоксиду та діазепаму. Дозу бензодіазепіну слід скоригувати відповідно до клінічних проявів.

При одночасному застосуванні Лідевіна та трициклічних антидепресантів можливе посилення реакцій непереносимості алкоголю, особливо якщо пацієнти на фоні прийому Лідевіна вживають спиртні напої.

Список Б. Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 3 роки.

Препарат відпускається за рецептом.