Пролонгування дії ферменту досягається ковалентним зв'язуванням ферменту із фізіологічно активним полімерним носієм (азоксимер). Лонгідаза виявляє протифіброзні властивості, послаблює перебіг гострої фази запалення, регулює (підвищує або знижує залежно від вихідного рівня) синтез медіаторів запалення (інтерлейкіну-1 та фактора некрозу пухлини – альфа), підвищує гуморальну імунну відповідь та резистентність організму до інфекції.

Виражені протифіброзні властивості Лонгідази забезпечуються кон'югацією гіалуронідази з носієм, що значно збільшує стійкість ферменту до денатуруючих впливів і дії інгібіторів: ферментативна активність Лонгідази зберігається при нагріванні до 37 °С протягом 20 діб, в той час як протягом доби.

У препараті Лонгідаза забезпечується одночасна локальна присутність ферменту гіалуронідази і носія, здатного пов'язувати інгібітори ферменту, що звільняються при гідролізі компонентів матриксу, і стимулятори синтезу колагену (іони заліза, міді, гепарин та ін.). Завдяки зазначеним властивостям Лонгідазу має не тільки здатність деполімеризувати матрикс сполучної тканини у фіброзно-гранулематозних утвореннях, але й пригнічувати зворотну регуляторну реакцію, спрямовану на синтез компонентів сполучної тканини.

Специфічним субстратом тестикулярної гіалуронідази є глікозаміноглікани (гіалуронова кислота, хондроїтин, хондроїтин-4-сульфат, хондроїтин-6-сульфат), що становлять основу матриксу сполучної тканини.

В результаті деполімеризації (розриву зв'язку між С1 ацетилглюкозаміну та С4 глюкуронової або індуронової кислот) глікозаміноглікани змінюють свої основні властивості: знижується в'язкість, зменшується здатність зв'язувати воду, іони металів, тимчасово збільшується проникність тканинних бар'єрів, полегшується рух рідини , що проявляється у зменшенні набряклості тканини, сплощенні рубців, збільшенні обсягу руху суглобів, зменшенні контрактур та попередженні їх формування, зменшенні спайкового процесу.

Біохімічними, імунологічними, гістологічними та електронно-мікроскопічними дослідженнями доведено, що Лонгідаза не пошкоджує нормальну сполучну тканину, а викликає деструкцію зміненої за складом та структурою сполучної тканини в області фіброзу.

Лонгідаза не має мутагенної, ембріотоксичної, тератогенної та канцерогенної дії.

Препарат добре переноситься пацієнтами, не відмічено місцевих та загальних алергічних реакцій.

Застосування Лонгідази у терапевтичних дозах під час або після оперативного лікування не спричиняє погіршення перебігу післяопераційного періоду або прогресування інфекційного процесу; не уповільнює відновлення кісткової тканини.

• в урології: хронічний простатит, інтерстиціальний цистит, стриктури уретри та сечоводів, хвороба Пейроні, початкова стадія доброякісної гіперплазії передміхурової залози, профілактика утворення рубців та стриктур після оперативних втручань на уретрі, сечовому міхурі, сечоводі;
• у гінекології: спайковий процес (профілактика та лікування) у малому тазі при хронічних запальних захворюваннях внутрішніх статевих органів, після гінекологічних маніпуляцій, у тому числі штучних абортів, перенесених раніше оперативних втручань на органах малого тазу; внутрішньоматкові синехії, трубно-перитонеальна безплідність, хронічний ендоміометрит;
• у дерматовенерології: обмежена склеродермія, профілактика фіброзних ускладнень інфекцій, що передаються статевим шляхом;
• у хірургії: профілактика та лікування спайкового процесу після оперативних втручань на органах черевної порожнини; рани, що довго не гояться;
• у пульмонології та фтизіатрії: пневмофіброз, сидероз, туберкульоз (кавернозно-фіброзний, інфільтративний, туберкульома), інтерстиційна пневмонія, альвеоліт, що фіброзує, плеврит;
• для збільшення біодоступності антибактеріальної терапії в урології, гінекології, дерматовенерології, хірургії, пульмонології та ін.

• підвищена індивідуальна чутливість до препаратів з гіалуронідазною активністю, Лонгідазе;
• злоякісні новоутворення;
• вагітність (клінічний досвід застосування відсутня);
• дитячий вік до 12 років (ефективність та безпека не вивчалися).

З обережністю (застосовувати не частіше 1 разу на тиждень): ниркова недостатність; легеневі кровотечі в анамнезі

Рідко – алергічні реакції при підвищеній індивідуальній чутливості.

У разі застосування Лонгідази у пацієнтів, які отримують великі дози саліцилатів, кортизону, АКТГ, естрогенів або антигістамінних препаратів, може бути знижена ефективність дії ферменту гіалуронідази.

При призначенні в комбінації з іншими ЛЗ слід враховувати можливість збільшення їх абсорбції (біодоступності) та посилення системної дії.

Ректально, по 1 суп. 1 раз на добу після очищення кишківника.

Вагінально, 1 раз на добу (на ніч) 1 суп. вводиться в піхву в лежачому положенні.

Лонгідаза супозиторії 3000 ME рекомендується курсом від 10 до 20 вступів.

Схема введення коригується в залежності від тяжкості, стадії та тривалості захворювання: Лонгідаза призначається через день або з перервами у 2-3 дні.

Рекомендовані схеми та дози:

- В урології: по 1 супп. через день - 10 вступів, далі через 2-3 дні - 10 вступів, загальним курсом 20 супп.;

- у гінекології: ректально чи вагінально по 1 супп. через 2 дні - 10 вступів, далі при необхідності призначається підтримуюча терапія;

- у дерматовенерології: по 1 супп. через 1-2 дні - 10-15 вступів;

- у хірургії: по 1 супп. через 2-3 дні - 10 вступів;

- у пульмонології та фтизіатрії: по 1 супп. через 2-4 дні - 10-20 вступів.

При необхідності рекомендується повторний курс Лонгідази не раніше ніж через 3 місяці або тривала підтримуюча терапія - по 1 суп. 1 раз на 5-7 днів протягом 3-4 міс.

Перервати використання Лонгідази у разі розвитку алергічної реакції.

При застосуванні на фоні загострення осередків інфекції для попередження поширення інфекції призначати під прикриттям антимікробних засобів.

Супозиторії торпедо-подібної форми, світло-жовтого кольору, зі слабким специфічним запахом масла какао, допускається мармуровість фарбування.