Методжект 50 мг/мл шприц 0,3 мл 15 мг

Методжект

Інструкція

Форма випуску, склад та упаковка

Розчин для підшкірного введення від жовтого до жовто-коричневого кольору, прозорий.

	1 мл	1 шприц
метотрексат динатрію	54.84 мг
що відповідає змісту метотрексату	50 мг	15 мг

допоміжні речовини: натрію хлорид 4 мг, натрію гідроксид до pH 8.5-8.9 qs, вода д/і до 1 мл.

Фармакологічна дія

Протипухлинний засіб із групи антиметаболітів - антагоністів фолієвої кислоти. Діє у S-фазу мітозу. Механізм дії пов'язаний з інгібуванням синтезу пуринових нуклеотидів та тимідилату в результаті незворотного зв'язування з дигідрофолатредуктазою, що перешкоджає відновленню дигідрофолату в активний тетрагідрофолат. Більш активний щодо швидко зростаючих клітин. Чинить деяку імунодепресивну дію.

Фармакокінетика

Незначною мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (залежно від застосовуваної дози). При інтратекальному введенні у значній кількості надходить у системний кровотік. Зв'язування із білками (переважно з альбуміном) плазми близько 50%. Біотрансформується у печінці. Виводиться нирками (у незміненому вигляді) та з жовчю (менше 10%). T _1/2 залежить від застосовуваної дози та має суттєві індивідуальні відмінності. При повторному введенні накопичується у тканинах у вигляді метаболітів.

Показання

Гострий лімфолейкоз, трофобластічна хвороба, рак шкіри, рак шийки матки та вульви, рак стравоходу, плоскоклітинний рак голови та шиї, рак ниркової балії та сечоводів, остеогенна та м'якоклітинна саркома, саркома Юінга, рак легені, рак молочної залози, рак молочної залози , рак печінки, рак нирки, ретинобластоми, медуллобластоми, рак статевого члена, лімфогранулематоз.

Тяжкі форми псоріазу (у разі неефективності стандартної терапії).

Тяжка форма ревматоїдного артриту (у разі неефективності стандартної терапії).

Режим дозування

Приймають внутрішньо, вводять внутрішньовенно, внутрішньом'язово, інтралюмбально. Встановлюють індивідуально, залежно від показань та стадії захворювання, стану системи кровотворення, схеми протипухлинної терапії.

Побічна дія

З боку системи травлення: можливі виразковий стоматит, анорексія, гінгівіт, фарингіт, нудота; рідко – діарея, мелена, ентерит, панкреатит; в окремих випадках (при тривалому щоденному застосуванні) – некроз печінки, цироз, жирова атрофія, перипортальний фіброз печінки.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія.

З боку центральної нервової системи: відчуття втоми, запаморочення; рідко – головний біль, афазія, сонливість, судоми.

З боку репродуктивної системи: порушення оогенезу та сперматогенезу, олігоспермія, порушення менструального циклу, зниження лібідо, імпотенція.

Порушення з боку сечовидільної системи: гематурія, цистит, виражені порушення функції нирок.

Алергічні реакції: озноб; зниження опірності до інфекції; рідко – кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

Дерматологічні реакції: висипання на шкірі, фотосенсибілізація, порушення пігментації, телеангіектазії, акне, фурункульоз.

Протипоказання до застосування

Виражені порушення функції печінки та/або нирок, лейкопенія, тромбоцитопенія, вагітність. Метотрексат не слід застосовувати за імунодефіцитних станів.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Метотрексат протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю.

Жінки дітородного віку повинні застосовувати надійні методи контрацепції під час застосування метотрексату.

В експериментальних дослідженнях встановлено ембріотоксичну та тератогенну дію метотрексату.

Застосування при порушеннях функції печінки

Протипоказаний при виражених порушеннях функції печінки.

Застосування при порушеннях функції нирок

Протипоказаний при виражених порушеннях функції нирок.

особливі вказівки

Не слід застосовувати метотрексат при асциті, плевральному випоті, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковому коліті, подагрі чи нефропатії (в т.ч. в анамнезі).

Не рекомендують застосовувати у пацієнтів з вітряною віспою (в т.ч. нещодавно перенесеною або після контакту з хворими), герпесом, що оперізує, та іншими гострими інфекційними захворюваннями.

Перед початком терапії та на фоні лікування слід контролювати картину периферичної крові, функцію печінки та нирок, рентгенографію грудної клітини.

При лікуванні ревматоїдного артриту або псоріазу розгорнутий загальний аналіз крові слід робити не рідше 1 разу на місяць, а лабораторні дослідження функції печінки або нирок не рідше 1 разу на 1-2 місяці.

При застосуванні щодо псоріазу не слід переривати місцеве лікування захворювання. При передозуванні рекомендується застосування фолінату кальцію (але не пізніше ніж через 4 год).

При проведенні комбінованої протипухлинної терапії слід дотримуватись особливої обережності при одночасному застосуванні метотрексату у високих дозах з препаратами, що мають нефротоксичну дію (наприклад, з цисплатином).

Не рекомендують проводити вакцинацію пацієнтів та членів їх сімей.

З обережністю слід поєднувати метотрексат (навіть у низьких дозах) з ацетилсаліциловою кислотою.

В експериментальних дослідженнях встановлено канцерогенну та мутагенну дію метотрексату.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з вітамінними препаратами, що містять фолієву кислоту або її похідні, можливе зниження ефективності метотрексату.

Одночасне застосування НПЗЗ у високих дозах може призвести до збільшення концентрації метотрексату в плазмі та до подовження його T _1/2 , а також до збільшення концентрації метотрексату, не пов'язаного з альбумінами плазми, що у свою чергу посилює токсичні ефекти метотрексату (насамперед на ЖКТ систему кровотворення).

При одночасному застосуванні з пеніцилінами метотрексату (навіть у низьких дозах) можливе посилення його токсичних ефектів.

При одночасному застосуванні з сульфаніламідами, особливо з котримоксазолом, існує ризик посилення мієлодепресивної дії.

При застосуванні азоту закису у пацієнтів, які отримують метотрексат, можливий розвиток тяжкої непередбачуваної мієлодепресії, стоматиту.

При одночасному застосуванні з метотрексатом вальпроєвої кислоти можливе зменшення її концентрації у плазмі крові.

Колестирамін пов'язує метотрексат, зменшує його ентерогепатичну рециркуляцію, що призводить до зниження його концентрації у плазмі крові.

При одночасному застосуванні з меркаптопурином можливе підвищення його біодоступності через порушення метаболізму при "першому проходженні" через печінку.

Неоміцин та паромоміцин зменшують абсорбцію метотрексату із ШКТ.

У пацієнтів, які отримують омепразол, можливе підвищення концентрації метотрексату у плазмі.

При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе 3-4 кратне збільшення концентрації метотрексату в плазмі внаслідок зменшення його ниркової екскреції.

При одночасному застосуванні метотрексату з ретиноїдами можливе підвищення ризику гепатотоксичної дії.

Саліцилат потенціює дію метотрексату внаслідок зменшення його ниркової екскреції.

Після курсу лікування тетрацикліном метотрексат, що застосовується навіть у низьких дозах, може чинити токсичну дію.

При послідовному введенні метотрексату та фторурацилу можливий синергізм дії; фторурацил, що введений перед метотрексатом, може зменшувати його токсичність.

Цисплатин має нефротоксичну дію і тому може зменшувати ниркову екскрецію метотрексату, що призводить до посилення його токсичності.

Можливе підвищення токсичності при застосуванні циклоспорину у пацієнтів, які отримували метотрексат.