Метреса розчин 0,5% 100 мл

Метреса

Інструкція

склад

речовина, що діє: метронідазол;

100 мл розчину містять метронідазолу 500 мг

Допоміжні речовини: хлорид натрію, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний чи блідо-жовтого кольору розчин.

Фармакологічна група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу.

Код ATX J01X D01.

Фармакологічні властивості

Фармакологічні.

Активний компонент препарату – метронідазол – являє собою синтетичний (похідний 5-нітроімідазол), антипротозойний та антибактеріальний засіб. Механізм його дії полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи метронідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів та найпростіших. Відновлена 5-нітрогрупа метронідазолу взаємодіє з ДНК мікроорганізмів, пригнічуючи її синтез, що призводить до загибелі мікроорганізмів.

Метронідазол ефективний щодо Trichomonas vaginalis , Giardia intestinalis , Gardnerella vaginalis , Entamoeba histolytica , Balantidium coli , Lamblia spp ., а також облігатних анаеробів: Bacteroides spp . ( B. fragilis , B. distasonis , B. thetaiotaomicron, B. vulgatus , B. ovatus ), Fusobacterium spp ., Veillonella spp ., Prevotella spp . ( P.bivia , P.buccae , P.disins ) та деяких грампозитивних мікроорганізмів: Eubacterium spp ., Clostridium spp ., Peptostreptococcus spp ., Peptococcus spp .

У комбінації з амоксициліном метронідазол активний щодо Hilobacter pylori , оскільки амоксицилін пригнічує розвиток резистентності до метронідазолу.

Аеробні мікроорганізми та факультативні анаероби до метронідазолу нечутливі.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного вливання хворим з анаеробними інфекціями 500 мг метронідазолу (протягом 20 хв) концентрація в сироватці крові становила через 1 годину 35,2 мкг/мл, через 4 години – 33,9 мкг/мл та через 8 години – 25, 7мкг/мл. Концентрація метронідазолу в жовчі жовчного міхура після внутрішньовенного вливання 500 мг хворим із нормальною функцією жовчного тракту значно вища, ніж у сироватці крові. Метронідазол досягає бактерицидної концентрації у більшості тканин та рідин тіла людини, включаючи мозок, спинномозкову рідину, порожнини абсцесів, слину, жовч, статеві виділення, амніотичну рідину та грудне молоко.

В організмі людини 30-60% метронідазолу метаболізується шляхом окислення бічного ланцюга, гідроксилювання та глюкуронізації. Основним продуктом метаболізму є 1-(2-оксиетил)-2-оксиметил-5-нітроімідазол, що разом з глюкуронідом становить від 40% до 50% речовини, що виділяється із сечею.

У пацієнтів з нормальною функцією печінки після введення одноразової дози препарату період напіврозпаду метронідазолу становить в середньому 8 годин (6-12 годин). У разі алкоголь-індукованого порушення функції печінки період напіврозпаду збільшується до 18 годин (10-29 годин).

Зв'язування метронідазолу з білками плазми незначне – не перевищує 10 – 20%. Він легко проникає у тканини, об'єм його розподілу становить 70-95 % маси тіла.

Протягом 24 годин із сечею виділяється від 35% до 65% усіх нітропохідних препарату. Нирковий кліренс становить 10,2 мл/хв. У хворих із порушеннями функції нирок після повторних введень препарату відзначається накопичення метронідазолу у сироватці крові. Тому хворим із гострою нирковою недостатністю рекомендується зменшити кількість введень препарату.

Показання

Лікування та профілактика інфекцій, викликаних мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (переважно анаеробними бактеріями).

Лікування ефективне у випадках:

• інфекцій центральної нервової системи (включаючи абсцес мозку, менінгіт)
• інфекцій легень та плеври (включаючи некротизуючу пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легень);
• ендокардиту;
• інфекцій шлунково-кишкового тракту та черевної порожнини, включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на товстій або прямій кишці, гнійні ураження абдомінальної чи тазової порожнини;
• гінекологічних інфекцій (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, родову гарячку, септичний аборт)
• інфекцій ЛОР-органів та порожнини рота (включаючи ангіну Симоновський-Плаута-Вінсента)
• інфекцій кісток та суглобів (включаючи остеомієліт)
• газової гангрени;
• септицемія з тромбофлебітом.

При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково до препарату метреси відповідні антибіотики для лікування аеробних інфекцій.

Профілактичне застосування завжди показано перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (перед гінекологічними та інтраабдомінальними операціями).

При застосуванні метронідазолу слід враховувати національні та міжнародні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до метронідазолу та інших нітроімідазольних похідних. Органічні ураження центральної нервової системи (включаючи епілепсію) захворювання крові на печінкову недостатність (якщо необхідно призначити високі дози препарату).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід обережно призначати метреси під час лікування деякими лікарськими препаратами.

Алкоголь.

Вживання алкоголю під час лікування може призвести до розвитку побічних реакцій, таких як почервоніння, тахікардія, запаморочення та нудота (дисульфірамоподібний ефект).

Аміодарон. При одночасному застосуванні метронідазолу та аміодарону повідомлялося про подовження інтервалу QT та torsade de pointes . При застосуванні аміодарону у комбінації з метронідазолом може бути доцільним моніторинг інтервалу QT на ЕКГ. Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід порадити звернутися до лікаря при появі симптомів, які можуть вказувати на torsade de pointes , таких як запаморочення, прискорене серцебиття або непритомність.

Антибіотики та сульфаніламіди.

Антимікробна дія препарату метреси посилюється у поєднанні з антибіотиками та сульфаніламідами.

Барбітурати.

Фенобарбітал може посилювати печінковий метаболізм метронідазолу, знижуючи період напіввиведення до 3 годин.

Бусульфан. Одночасне застосування метронідазолу може значно підвищувати плазмову концентрацію бусульфану. Механізм їхньої взаємодії не описаний. Через потенційний ризик тяжкої токсичності та летального результату, пов'язаний із зростанням плазмових рівнів бусульфану, слід уникати його одночасного застосування з метронідазолом.

Дисульфірам (еспераль).

Одночасне застосування може викликати сплутаність свідомості чи навіть психотичні реакції. Комбінації цих препаратів слід уникати.

Карбамазепін. Метронідазол може пригнічувати метаболізм карбамазепіну і внаслідок цього збільшувати його плазмові концентрації. Контрацептиви. Деякі антибіотики в окремих випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон'югатів у кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон'югованих стероїдів, внаслідок чого плазмові активні стероїди знижуються. Ця незвичайна взаємодія може відзначатися у жінок із високим рівнем виділення стероїдних кон'югатів із жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів були пов'язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи ампіцилін, амоксицилін, тетрациклін, а також метронідазол. Літій. У пацієнтів, які досить довго отримували лікування препаратами літію у високих дозах, при одночасному прийомі препарату метреси можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові та розвиток симптомів інтоксикації.

Мікофенолату мофетилу.

Речовини, що змінюють шлунково-кишкову флору (наприклад, антибіотики) можуть знижувати оральну біодоступність препаратів МФК. Під час терапії протиінфекційними засобами рекомендується ретельний клінічний та лабораторний моніторинг для виявлення зменшення імуносупресивного ефекту МФК.

Похідні кумарину.

Метронідазол посилює антикоагулянтний ефект похідних кумарину, що призводить до збільшення часу утворення протромбіну та збільшення ризику кровотечі внаслідок зниження деградації у печінці. Може знадобитися корекція дози антикоагулянтів.

Пероральна терапія антикоагулянтами: посилення ефектів пероральних антикоагулянтів та підвищення ризику геморагічних ускладнень через уповільнення їхнього метаболізму в печінці. Необхідно частіше здійснювати нагляд за рівнями МНС (міжнародного нормалізованого співвідношення). Рекомендується корекція дози пероральних антикоагулянтів під час прийому метронідазолу та протягом 8 днів після його відміни.

Особливі проблеми з МНС (міжнародного нормалізованого співвідношення).

Багато випадків підвищення активності пероральних антикоагулянтів спостерігалося у пацієнтів, які лікувалися антибіотиками. Факторами ризику можуть бути інфекційні, запальні захворювання та загальний стан здоров'я. Важко визначити роль інфекційної патології та її лікування у частоті МНС. Однак деякі види антибактеріальних засобів вимагають особливо уваги. Це стосується фторхінолонів, макролідів, циклінів, котримазолу та деяких цефалоспоринів.

Фенітоїн. Метронідазол пригнічує метаболізм фенітоїну при одночасному застосуванні, тобто. плазмові концентрації фенітоїну знижуються. З іншого боку, ефективність метронідазолу знижується при одночасному застосуванні з фенітоїном.

Фторурацил. Метронідазол пригнічує метаболізм фторурацилу за її одночасного застосування, тобто. плазмові концентрації фторурацилу зростають. Циклоспорин. При одночасному лікуванні циклоспорином та метронідазолом існує ризик зростання сироваткових концентрацій циклоспорину. Необхідний регулярний моніторинг рівня циклоспорину та креатиніну.

Циметидін. Циметидин пригнічує метаболізм метронідазолу, що може призвести до підвищення його концентрації у сироватці крові та збільшення ризику виникнення побічних реакцій.

Такролімус. Одночасне застосування метронідазолу може спричиняти зростання концентрації такролімусу в крові. Ймовірний механізм пригнічення печінкового метаболізму такролімусу відбувається за допомогою CYP 3A4. Слід часто контролювати рівень такролімусу в крові та функцію нирок та відповідно коригувати дозування, особливо після початку відміни терапії метронідазолом пацієнтам, стабілізованим на режимі прийому такролімусу.

Вплив на параклінічні випробування.

Слід пам'ятати, що метронідазол здатний зафіксувати трепонеми, що може призводити до хибно-позитивного тесту Нельсона.

Особливості застосування

Не виймати внутрішній контейнер з обгортки до застосування. Зовнішня упаковка захищає від вологи. Внутрішній контейнер забезпечує стерильність препарату. Після видалення зовнішньої обгортки необхідно натиснути на контейнер, щоб перевірити, чи немає часткового витоку препарату. Якщо виток має місце, флакон потрібно замінити.

Безпосередньо перед застосуванням флакон із препаратом необхідно нагріти до кімнатної температури або ще краще – до 37°С. Тільки для одноразового застосування. Невикористані залишки знищити.

Розчин слід застосовувати лише тоді, коли він прозорий, а контейнер або упаковка не мають видимих ознак пошкодження.

При першій нагоді слід переходити від внутрішньовенних вливань препарату метреси до прийому препарату (200-400 мг 3 рази на добу).

Під час застосування препарату не слід вживати алкоголь, оскільки можливе виникнення дисульфірамоподібної реакції: біль у животі, носить спастичний характер, нудота, блювання, біль голови, припливи.

Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушеним гемопоез (включаючи гранулоцитопенію), метронідазол слід застосовувати лише у випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційну небезпеку.

Оскільки метронідазол переважно перетворюється на печінки, кліренс метронідазолу може зменшитися у пацієнтів з порушенням функції печінки. Значне накопичення метронідазолу може спостерігатися у пацієнтів із печінковою енцефалопатією. Внаслідок зростання концентрації метронідазолу в плазмі можуть посилюватися симптоми енцефалопатії. У разі потреби добову дозу можна зменшити до 1/3 та приймати 1 раз на добу .

При нирковій недостатності період напіввиведення метронідазолу залишається незмінним, тому корекція дози не потрібна. Однак, метаболіти метронідазолу у таких пацієнтів затримуються. Клінічне значення цього невідоме.

Метронідазол слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями кісткового мозку або центральної нервової системи, а також пацієнтам похилого віку.

Якщо в анамнезі є гематологічні розлади або при лікуванні більшими дозами метронідазолу та/або тривалому застосуванні, рекомендується регулярно проводити моніторинг кількості лейкоцитів.