Орунгал розчин 10мг 1мл 150мл

Розчин для прийому внутрішньо жовтого або світло-жовтогарячого кольору, з вишневим запахом.

допоміжні речовини: гідроксипропілбетадекс - 400 мг, хлористоводнева кислота концентрована - 3.76 мг, пропіленгліколь - 100 мкл, натрію гідроксид - до pH 1.7-1.9, натрію сахаринат - 0.6 мг, сорбітол розчин 70% 1,0 - 1. ароматизатор вишневий 2 – 0.5 мг, ароматизатор карамельний – 0.2 мг, вода очищена – до 1 мл.

150 мл - флакони темного скла (1) у комплекті із мірною чашкою на 10 мл - пачки картонні.

Протигрибковий препарат широкого спектру дії, похідне тріазолу. Інгібує синтез ергостерину клітинної мембрани грибів, що зумовлює протигрибковий ефект препарату.

Ітраконазол активний щодо інфекцій, що викликаються дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дріжджоподібними та дріжджовими грибами (Candida spp., у т.ч. Candida albicans, Candida glabrata та Candida krusei, Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp.); Aspergillus spp.; Histoplasma spp.; Paracoccidioides brasiliensis; Sporothrix schenckii; Fonsecaea spp.; Cladosporium spp.; Blastomyces dermatitidis; Pseudoallescheria boydii; Penicillium marneffei та інші.

Candida glabrata та Candida tropicalis є найменш чутливими до дії ітраконазолу видами Candida.

Основними типами грибів, розвиток яких не пригнічується ітраконазолом, є Zygomycetes (Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp., Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium spp., Scopulariopsis spp.

Всмоктування

Після прийому внутрішньо добре всмоктується. C _max у плазмі відзначається через 2.5 год. Абсолютна біодоступність ітраконазолу при прийомі препарату з їжею становить близько 55%, при прийомі натще біодоступність збільшується на 30%.

Розподіл

Більшість ітраконазолу в плазмі зв'язується з білками (99.8%), переважно з альбуміном (для метаболіту ітраконазолу – гидрокси-итраконазола зв'язок із білками становить 99.6%). Відзначено також спорідненість ітраконазолу до ліпідів. Тільки 0.2% ітраконазолу у плазмі представлено у незв'язаному вигляді.

Ітраконазол добре проникає у тканини, концентрації у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці та м'язах у 2-3 рази вище, ніж відповідні концентрації у плазмі. Співвідношення концентрацій ітраконазолу в тканинах мозку та плазмі приблизно однаково.

Концентрація препарату в кератинових тканинах, особливо у шкірі, приблизно в 4 рази перевищує концентрацію у плазмі.

При тривалому застосуванні _Css ітраконазолу у плазмі досягається через 15 днів. При призначенні 200 мг ітраконазолу 1 раз на добу натщесерце C _ss становить близько 2 мкг/мл.

Метаболізм

Ітраконазол біотрансформується у печінці з утворенням великої кількості метаболітів. Один з метаболітів, гідрокси-ітраконазол, in vitro має протигрибкову дію, порівнянну з дією ітраконазолу. Концентрації гідрокси-ітраконазолу у плазмі майже в 2 рази вищі, ніж відповідні концентрації ітраконазолу.

Як показано в дослідженнях in vitro, ітраконазол метаболізується головним чином за участю ферменту CYP3A4.

Кліренс ітраконазолу зменшується при більш високих дозах через насичення печінкового метаболізму.

Виведення

Після повторного прийому внутрішньо виведення ітраконазолу з плазми є двофазним з кінцевим T _1/2 - 40 год. Від 3 до 18% введеної дози виділяється з калом у незміненому вигляді. У незміненому вигляді із сечею виводиться менше 0.03%. Близько 35% дози виводиться у вигляді неактивних метаболітів із сечею та близько 54% – з калом.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

T _1/2 ітраконазолу у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю дещо збільшено.

- лікування кандидозу порожнини рота та/або стравоходу у ВІЛ-позитивних хворих та пацієнтів з імунодефіцитом;

- Профілактика системних грибкових інфекцій у пацієнтів зі злоякісними захворюваннями крові або у пацієнтів при пересадці кісткового мозку з високою ймовірністю нейтропенії (менше 500 клітин/мкл).

При лікуванні кандидозу ротової порожнини та/або стравоходу Орунгал призначають по 200 мг (2 мірні чашки)/добу в 1 або 2 прийоми протягом 1 тижня. За відсутності позитивного ефекту через 1 тиждень курс лікування слід продовжувати також ще протягом 1 тижня.

При лікуванні кандидозу ротової порожнини та/або стравоходу, при резистентності до флуконазолу призначають 200-400 мг (2-4 мірні чашки)/добу в 1-2 прийоми протягом 2 тижнів. За відсутності позитивного ефекту через 2 тижні лікування слід продовжувати ще 2 тижні.

Для профілактики системних грибкових інфекцій препарат призначають у дозі 5 мг/кг маси тіла/добу на 2 прийоми. Прийом препарату починають за 1 тиждень до початку лікування цитостатиками або через тиждень після пересадки кісткового мозку та продовжують до відновлення кількості нейтрофілів (не менше 1000 клітин/мкл).

Розчин слід приймати внутрішньо, натще. Розчином потрібно прополоскати рота і потім проковтнути його. Після цього не слід полоскати рот водою.

Всі наведені нижче побічні ефекти зустрічалися в окремих випадках (менше 0.01%), включаючи поодинокі випадки.

З боку травної системи: диспепсія, нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор, транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів у плазмі, гепатит. У поодиноких випадках розвивалося тяжке токсичне ураження печінки (у т.ч. випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом).

З боку центральної нервової системи та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, периферична невропатія.

Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичні та анафілактоїдні реакції.

Дерматологічні реакції: свербіж шкіри, висипання, фоточутливість, алопеція.

Серцево-судинна система: застійна серцева недостатність, набряк легень.

Порушення менструального циклу.

Інші: гіпокаліємія, набряковий синдром.

- Одночасний прийом препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4 та здатних збільшити QT-інтервал, в т.ч. терфенадину, астемізолу, мізоластину, цизаприду, дофетиліду, хінідину, пімозиду, сертиндолу, левометадону;

- Одночасний прийом триазоламу та перорального мідазоламу;

- одночасний прийом лікарських засобів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4 та інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, таких як симвастатин та ловастатин;

- одночасний прийом алкалоїдів ріжків таких, як дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін і метилергометрин;

- Підвищена чутливість до ітраконазолу та інших компонентів препарату.

З обережністю слід призначати препарат при цирозі печінки, хронічній нирковій недостатності, хронічній серцевій недостатності, підвищеній чутливості до інших препаратів групи азолів, а також дітям та літнім пацієнтам.

Орунгал не слід призначати при вагітності за винятком загрозливих для життя випадків і якщо очікуваний позитивний ефект терапії перевищує можливий ризик для плода.

Даних щодо використання препарату Орунгал при вагітності недостатньо. У ході клінічного застосування препарату після реєстрації було виявлено випадки вроджених аномалій. Такі випадки включали порушення розвитку зору, скелета, сечостатевої та серцево-судинної систем, а також хромосомні порушення та множинні вади розвитку. Однак чи застосування розчину Орунгал причиною виникнення даних порушень достовірно не встановлено.

Епідеміологічні дані щодо впливу Орунгалу в І триместрі вагітності, в основному у пацієнток, які отримували короткострокову терапію з приводу вульвовагінальних кандидозів, не виявили підвищеного ризику розвитку вроджених аномалій порівняно з контрольною групою, що не зазнавала впливу жодного з відомих тератогенних факторів.

Оскільки ітраконазол може виділятися з грудним молоком, при необхідності застосування Орунгалу у період лактації грудне вигодовування слід припинити.

Жінкам дітородного віку в період прийому препарату необхідно використовувати адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення.

З обережністю слід призначати препарат під час цирозу печінки.

У дослідженні внутрішньовенної лікарської форми препарату Орунгал відзначалося минуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Клінічна значущість даних для пероральних лікарських форм невідома.

Ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки застійної серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Орунгалу, у зв'язку з чим препарат не слід приймати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю або з наявністю цього симптомокомплексу в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевищує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користі та ризику слід брати до уваги серйозність показань, режим дозування та фактори ризику застійної серцевої недостатності. Фактори ризику включають наявність захворювань серцево-судинної системи, таких як ІХС або ураження клапанів серця; захворювання легень, такі як обструктивні ураження легень; ниркова недостатність або інші захворювання, що супроводжуються набряками. Лікування Орунгалом у цьому випадку має проводитися з обережністю, при цьому слід відстежувати симптоми та ознаки застійної серцевої недостатності. При появі подібних ознак або симптомів під час курсу лікування прийом Орунгалу слід припинити.

У пацієнтів з муковісцидозом відмічено мінливість терапевтичних рівнів ітраконазолу при постійному прийомі розчину в дозі 2.5 мг/кг маси тіла 2 рази на добу.

У дуже поодиноких випадках при застосуванні Орунгалу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки (в т.ч. випадки гострої печінкової недостатності з летальним кінцем). У більшості випадків це відбувалося у пацієнтів з вже наявними захворюваннями печінки, або у хворих, яким препарат був призначений для лікування системних захворювань, що мають інші тяжкі захворювання, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. У деяких пацієнтів не виявляли очевидних факторів ризику ураження печінки. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі – в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію Орунгалом. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення симптомів, що передбачають виникнення гепатиту (анорексії, нудоти, блювання, слабкості, біль у животі та потемніння сечі). У разі таких симптомів необхідно негайно припинити терапію Орунгалом і провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеними рівнями печінкових ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки внаслідок прийому інших препаратів не слід призначати Орунгал за винятком випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У таких випадках необхідно під час лікування контролювати рівень печінкових ферментів.

При призначенні Орунгалу пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок у зв'язку з можливістю зниження біодоступності ітраконазолу рекомендується здійснювати контроль за концентраціями ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату.

Зважаючи на підвищений ризик швидкого розвитку системних кандидозів, у пацієнтів з тяжкою нейтропенією не слід застосовувати Орунгал як засіб початкової терапії.

У разі виникнення невропатії, спричиненої прийомом розчину Орунгалу, лікування слід припинити.

Оскільки клінічних даних про використання Орунгалу у пацієнтів похилого віку недостатньо, рекомендується призначати розчин ітраконазолу пацієнтам цієї вікової групи лише у випадку, якщо потенційна користь перевищує можливий ризик.

Використання в педіатрії

Оскільки клінічних даних про застосування розчину Орунгалу у дітей недостатньо, рекомендується призначати препарат дітям лише у тому випадку, якщо потенційна користь перевищує можливий ризик.

За окремими повідомленнями, ітраконазол застосовується у педіатричній практиці для профілактики грибкових інфекцій у пацієнтів з нейтропенією у дозі 5 мг/кг маси тіла при прийомі 2 рази на добу. Побічні ефекти, такі як діарея, біль у животі, підвищення температури тіла, блювання, мукозит (запалення слизової оболонки ротової порожнини), у дітей спостерігалися частіше, ніж у дорослих. Однак достовірно встановити, що є причиною даних побічних реакцій (Орунгал або хіміотерапевтичні препарати, що одночасно приймаються), важко.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Впливу на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою прийом Орунгала не надає.

Про випадки передозування препарату Орунгал не повідомлялося.

Лікування: при випадковому передозуванні протягом першої години після прийому препарату показано промивання шлунка. За потреби пацієнту призначається активоване вугілля. Ітраконазол не видаляється з організму за допомогою гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.

Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу.

Встановлено, що індуктори мікросомального окислення у печінці (рифампіцин, рифабутин та фенітоїн) можуть зменшувати біодоступність ітраконазолу та відповідно знижувати його ефективність.

Дослідження щодо взаємодії ітраконазолу з іншими індукторами ферментів, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводилися, але очікується виникнення аналогічного ефекту.

Т.к. ітраконазол переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4, потенційні інгібітори цього ферменту, такі як ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу.

Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів

Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їхньої дії (в т.ч. і побічних ефектів). Після припинення лікування концентрації ітраконазолу у плазмі знижуються поступово залежно від дози та тривалості лікування. Це слід брати до уваги при оцінці інгібуючого ефекту ітраконазолу на метаболізм препаратів, що одночасно призначаються.

При проведенні курсу лікування Орунгалом не можна призначати:

-терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозид, сертиндол, левометадон, застосування яких спільно з розчином Орунгал може призвести до збільшення концентрації цих речовин у плазмі, що в свою чергу може спричинити збільшення інтервалу QT і в поодиноких випадках - пароксизм. шлуночкову тахікардію типу "пірует" (torsade de pointes);

-мідазолам для прийому внутрішньо та триазолам;

-метаболізовані ферментом CYP3A4 інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, такі як симвастатин та ловастатин;

-препарати алкалоїдів ріжків, такі як дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін і метилергометрин.

При одночасному прийомі Орунгала і блокаторів кальцієвих каналів необхідно бути обережними, т.к. блокатори кальцієвих каналів мають негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу. Ітраконазол може знижувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів.

При одночасному призначенні з Орунгалом слід стежити за рівнями у плазмі, дією, побічними ефектами пероральних антикоагулянтів; інгібіторів ВІЛ-протеази (таких як ритонавір, індинавір, саквінавір); деяких протипухлинних препаратів (таких як алкалоїди барвінку рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат); метаболізуються ізоферментом CYP3A4 блокаторів кальцієвих каналів (дигідропіридин та верапаміл); деяких імуносупресивних засобів (таких як циклоспорин, такролімус, сиролімус); деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, таких як аторвастатин; деяких кортикостероїдів, таких як будесонід, дексаметазон і метилпреднізолон; а також дигоксину, карбамазепіну, буспірону, альфентанілу, алпразоламу, бротизоламу, мідазоламу (в/в), рифабутину, метилпреднізолону, ебастину, ребоксетину, репаглініду, дизопіраміду, цилостазолу, елетриптану. При одночасному застосуванні з Орунгалом дозу вищезазначених препаратів, якщо необхідно, слід зменшувати.

Взаємодії між ітраконазолом та зидовудином та флувастатином не виявлено.

Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетисетрону.

Вплив на зв'язування з білками

Дослідження in vitro продемонстрували відсутність взаємодії, зумовленої конкуренцією за зв'язування з білками плазми, між ітраконазолом та такими препаратами як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфаметазин.

Список Б. Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки. Після розтину упаковки препарат придатний для вживання протягом 1 місяця.