Папаверин свічки 20 мг №10

Ректальні супозиторії від білого до білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, торпедоподібної форми.

Допоміжні речовини: жир твердий (Вітепсол, Супосир) – до отримання супозиторію масою 1.25 г.

Міотропний спазмолітик. Інгібує ФДЕ, викликає накопичення у клітині цАМФ та зменшує вміст внутрішньоклітинного кальцію. Знижує тонус гладких м'язів внутрішніх органів (ЖКТ, дихальної, сечовидільної, статевої системи) та судин. Викликає розширення артерій, сприяє збільшенню кровотоку, зокрема. церебрального. Чинить гіпотензивну дію.

У високих дозах знижує збудливість серцевого м'яза та уповільнює внутрішньосерцеву провідність.

При застосуванні середніх терапевтичних дозах дію на ЦНС виражено слабо.

Біодоступність становить 54%. Зв'язування з білками плазми – 90%. Добре розподіляється в організмі, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці.

T _1/2 - 0.5-2 год. Можливе збільшення до 24 год.

Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при діалізі.

Спазми гладких м'язів органів черевної порожнини, бронхів, периферичних судин, судин головного мозку, нирок; стенокардія (у складі комбінованої терапії).

Як допоміжний засіб для премедикації.

Всередину – по 40-60 мг 3-5 разів на добу. Ректально – по 20-40 мг 2-3 рази на добу.

При внутрішньом'язовому, підшкірному або внутрішньовенному введенні разова доза для дорослих становить 10-20 мг; інтервал між введеннями – не менше 4 годин. Для пацієнтів похилого віку початкова разова доза – не більше 10 мг. Для дітей віком від 1 до 12 років максимальна разова доза становить 200-300 мкг/кг.

Можливо: нудота, запори, сонливість, підвищена пітливість, гіпотензія, підвищення активності печінкових трансаміназ.

При швидкому внутрішньовенному введенні, а також при застосуванні у високих дозах: розвиток AV-блокади, порушень серцевого ритму.

З обережністю застосовувати при станах після черепно-мозкової травми, при хронічній нирковій недостатності, при недостатності функції надниркових залоз, гіпотиреозі, гіперплазії передміхурової залози, надшлуночковій тахікардії, шокових станах.

В/в слід вводити повільно та під контролем лікаря.

У період лікування слід виключити вживання алкоголю.

При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе посилення антихолінергічних ефектів.

Вважають, що при одночасному застосуванні з алпростадилом для інтракавернозного введення існує ризик розвитку приапізму.

Є повідомлення про зменшення ефективності леводопи при одночасному застосуванні.

Зменшує гіпотензивний ефект метилдопи.