Діюча речовина:

Преднізолону натрію фосфат – 40,32 мг

(у перерахунку на преднізолон) – 30,00 мг

Допоміжні речовини:

натрію гідрофосфат (натрію фосфат двозаміщений) – 0,91 мг

динатрію едетату дигідрат (трилон Б) – 0,50 мг

натрію дигідрофосфату дигідрат

(натрію фосфат однозаміщений 2-водний) – 0,34 мг

пропіленгліколь – 0,25 мл

вода для ін'єкцій – до 1 мл

Застосовують для екстреної терапії при станах, що потребують швидкого підвищення концентрації глюкокортикостероїдів в організмі:

• шокові стани (опіковий, травматичний, операційний, токсичний, кардіогенний) – при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії;
• алергічні реакції (гострі важкі форми), гемотрансфузійний шок, анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції;
• набряк мозку (у тому числі на тлі пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією чи травмою голови);
• бронхіальна астма (важка форма); астматичний статус;
• системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит);
• гостра надниркова недостатність;
• тиреотоксичний криз;
• гострий гепатит, печінкова кома;
• зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень (при отруєнні рідинами, що припікають).

Для короткочасного застосування за життєвими показаннями єдиним протипоказанням є гіперчутливість до преднізолону або до компонентів препарату; системний мікоз; епідуральне та інтратекальне введення препарату; набряк головного мозку внаслідок черепно-мозкової травми; одночасне застосування живих або ослаблених вакцин із імуносупресивними дозами препарату; інфекція очей, зумовлена вірусом простого герпесу (через ризик перфорації рогівки); застосування препарату не рекомендується у пацієнтів з гострим або підгострим інфарктом міокарда, оскільки можливі розповсюдження вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та внаслідок цього розрив серцевого м'яза; у дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря; період грудного вигодовування.

З обережністю

При захворюваннях шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт.

При паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесених, включаючи недавній контакт з хворим) – простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії.

У пре- та поствакцинальний період (період тривалістю 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), при лімфаденіті після щеплення БЦЖ. При імунодефіцитних станах (у тому числі СНІД чи ВІЛ-інфекції).

При захворюваннях серцево-судинної системи: нещодавно перенесений інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія.

При ендокринних захворюваннях: цукровий діабет (у тому числі порушення толерантності до глюкози), гіпертиреоз, гіпотиреоз, ожиріння ІІІ-ІV ступеня).

При хронічній нирковій та/або печінковій недостатності тяжкого ступеня, нефроуролітіазі. При гіпоальбумінемії та станах, що схильні до її виникнення (цироз печінки, нефротичний синдром).

При системному остеопорозі, міастенії gravis, гострому психозі, поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито – та закритокутовій глаукомі.

У пацієнтів із тромбоемболічними ускладненнями нині або мають схильність до розвитку цих ускладнень.

При тяжких афективних розладах в анамнезі.

При судомному синдромі.

При вагітності.

У пацієнтів похилого віку препарат Преднізолон буфус слід застосовувати з обережністю у зв'язку з підвищеною небезпекою розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії.

У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря.

При короткочасному застосуванні преднізолону, як і інших кортикостероїдів, побічні ефекти спостерігаються рідко. При застосуванні преднізолону протягом тривалого часу можливий розвиток наступних побічних ефектів:

Порушення водно-електролітного обміну: затримка натрію та рідини в організмі, гіпокаліємія, гіпокаліємічний алкалоз.

З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску, недостатність кровообігу.

З боку опорно-рухового апарату: м'язова слабкість, стероїдна міопатія, втрата м'язової маси, остеопороз, компресійний перелом хребта, асептичний некроз головок стегнової та плечової кісток, патологічні переломи довгих трубчастих кісток.

З боку органів шлунково-кишкового тракту: стероїдна виразка з можливим проривом та кровотечею, панкреатит, метеоризм, виразковий езофагіт, порушення травлення, нудота, підвищений апетит.

З боку шкірних покривів: атрофічні смуги, вугри, уповільнене загоєння ран, стоншення шкіри, петехії та гематоми, еритема, підвищена пітливість, алергічний дерматит, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку нервової системи та органів чуття: підвищення внутрішньочерепного тиску з синдромом застійного соска зорового нерва (псевдопухлина мозку – частіше у дітей, зазвичай після надто швидкого зменшення дози, симптоми – головний біль, погіршення гостроти зору або двоїння в очах); судоми, запаморочення, біль голови, порушення сну, задня субкапсулярна катаракта, збільшення внутрішньоочного тиску, глаукома; екзофтальм.

Ендокринний статус: вторинна наднирникова та гіпоталамо-гіпофізарна недостатність (особливо під час стресових ситуацій, таких як хвороба, травма, хірургічна операція); синдром Кушінга; пригнічення зростання у дітей; порушення менструального циклу; зниження толерантності до вуглеводів; маніфестація латентного цукрового діабету та підвищення потреби в інсуліні або пероральних протидіабетичних препаратах у хворих на цукровий діабет, гірсутизм.

З боку обміну речовин: негативний баланс азоту в результаті катаболізму білка, гіперглікемія, глюкозурія.

Психічні порушення: симптоми, що імітують шизофренію, манію або деліріозний синдром (найчастіше з'являються протягом перших двох тижнів лікування). Найбільш схильні до появи психічних порушень жінки і хворі на червоний вовчак.

Інші: анафілактичні реакції та реакції гіперчутливості, облітеруючий ендартеріїт, збільшення маси тіла, маскування симптомів інфекційних захворювань, непритомність.

Серцеві глікозиди: підвищення ризику порушень серцевого ритму та токсичності глікозидів, пов'язаних із гіпокаліємією.

Барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін), рифампіцин, глютетимід прискорюють метаболізм кортикостероїдів (шляхом індукції мікросомальних ферментів), послаблюють їх дію.

Антигістамінні препарати послаблюють дію преднізолону.

Амфотерицин В, інгібітори карбоангідрази: гіпокаліємія, гіпертрофія міокарда лівого шлуночка серця, недостатність кровообігу.

Парацетамол: гіпернатріємія, периферичні набряки, збільшення виведення кальцію, ризик гіпокальціємії та остеопорозу. Підвищення ризику гепатотоксичності парацетамолу.

Анаболічні стероїди, андрогени: підвищення ризику розвитку периферичних набряків, вугрів; застосовувати обережно, особливо у разі захворювання печінки та серця.

Пероральні протизаплідні препарати, що містять естрогени: збільшення концентрації глобулінів, що зв'язують глюкокортикостероїди у сироватці, уповільнення метаболізму, збільшення T1/2, посилення дії преднізолону.

Холіноблокуючі препарати (в основному атропін) - збільшення внутрішньоочного тиску.

Антикоагулянти (похідні кумарину, індандіон, гепарин), стрептокіназа, урокіназа: зниження, а у деяких хворих підвищення ефективності; доза має бути визначена на підставі ПВ; підвищення ризику утворення виразки та кровотечі із ШКТ.

Трициклічні антидепресанти можуть посилювати психічні розлади, пов'язані з прийомом преднізолону. Не слід призначати їх для лікування цих порушень.

Пероральні протидіабетичні препарати, інсулін: ослаблення гіпоглікемічної дії, збільшення концентрації глюкози у крові. Можлива корекція дози протидіабетичних препаратів.

Антитиреоїдні препарати, гормони щитовидної залози – зміна функції щитовидної залози (можлива корекція дози цих препаратів або припинення їх прийому).

Сечогінні препарати: ослаблення дії діуретиків (калійзберігаючих), гіпокаліємія.

Проносні засоби: ослаблення дії, гіпокаліємія.

Ефедрін може прискорювати метаболізм кортикостероїдів (можлива корекція дози преднізолону).

Імунодепресивні препарати: підвищення ризику розвитку інфекції, лімфоми та інших лімфопроліферативних захворювань.

Ізоніазид: зниження концентрації ізоніазиду в плазмі крові, в основному у осіб із швидким ацетилюванням (можлива зміна дози).

Мексилетин: прискорення метаболізму мексилетину та зниження його концентрації у сироватці крові.

Препарати, що блокують нервово-м'язову провідність (деполяризуючі міорелаксанти):гіпокальціємія, пов'язана із застосуванням преднізолону, може посилювати блокаду синапсів, що призводить до збільшення тривалості нервово-м'язової блокади.

НПЗЗ, ацетилсаліцилова кислота, алкоголь: ослаблення дії, підвищення ризику розвитку виразкової хвороби та кровотечі із ШКТ.

Препарати та їжа, що містять натрій: периферичні набряки, артеріальна гіпертензія (можливе зниження прийому натрію з їжею та лікарських препаратів з високим вмістом натрію; іноді застосування кортикостероїдів вимагає додаткового введення натрію).

Вакцини, що містять живі віруси: у період застосування імунодепресивних доз кортикостероїдів можлива реплікація вірусів та розвиток вірусних захворювань; зниження вироблення антитіл (одночасне застосування не рекомендується).

Інші вакцини: підвищення ризику неврологічних ускладнень та зниження вироблення антитіл.

Фолієва кислота: підвищення потреби у цьому препараті.

В/в (струменево, потім крапельно) або в/м. Доза Преднізолону та тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально, залежно від показань та тяжкості захворювання.

При гострій недостатності надниркових залоз разова доза препарату становить 100–200 мг, добова 300–400 мг.

При тяжких алергічних реакціях Преднізолон вводять у добовій дозі 100–200 мг протягом 3–16 днів.

При бронхіальній астмі препарат вводять залежно від тяжкості захворювання та ефективності комплексного лікування від 75 мг до 675 мг на курс лікування від 3 до 16 днів; у тяжких випадках доза може бути підвищена до 1400 мг на курс лікування та більше з поступовим зниженням дози.

При астматичному статусі Преднізолон вводять у дозі 500-1200 мг на добу з подальшим зниженням до 300 мг на добу та переходом на підтримуючі дози.

При тиреотоксичному кризі вводять по 100 мг препарату у добовій дозі 200–300 мг; за потреби добова доза може бути збільшена до 1000 мг. Тривалість застосування залежить від терапевтичного ефекту, зазвичай до 6 днів.

При шоці, резистентному до стандартної терапії, Преднізолон на початку терапії зазвичай вводять струминно, після чого переходять на крапельне введення. Якщо протягом 10-20 хв артеріальний тиск не підвищується, повторюють струменеве введення препарату. Після виведення із шокового стану продовжують краплинне введення до стабілізації АТ. Разова доза становить 50-150 мг (у тяжких випадках - до 400 мг). Повторно препарат вводять через 3-4 години. Добова доза може становити 300-1200 мг (з подальшим зниженням дози).

При гострій печінково-нирковій недостатності (при гострих отруєннях, післяопераційному та післяпологовому періодах), Преднізолон вводять по 25–75 мг на добу; за наявності показань добова доза може бути збільшена до 300-1500 мг на добу та вище.

При ревматоїдному артриті та системному червоному вовчаку Преднізолон вводять додатково до системного прийому препарату в дозі 75-125 мг на добу не більше 7-10 днів.

При гострому гепатиті Преднізолон вводять 75-100 мг на добу протягом 7-10 днів.

При отруєння рідинами, що припікають, з опіками травного тракту і верхніх дихальних шляхів Преднізолон призначають у дозі 75-400 мг на добу протягом 3-18 днів.

При неможливості внутрішньовенного введення Преднізолон вводять внутрішньом'язово в тих же дозах. Після усунення гострого стану призначають внутрішньо Преднізолон у таблетках, з подальшим поступовим зменшенням дози.

При тривалому прийомі препарату добову дозу слід поступово знижувати. Тривалу терапію не можна припиняти раптово!

Ризик передозування посилюється при тривалому застосуванні преднізолону, особливо у великих дозах.

Симптоми: підвищення артеріального тиску, периферичні набряки, посилення небажаних ефектів, описаних вище.

Слід тимчасово припинити прийом препарату або зменшити дозу.

Преднізолон протипоказаний хворим із системними грибковими інфекціями через ризик посилення інфекції. Препарат може в деяких випадках застосовуватись при грибкових інфекціях, лікованих амфотерицином B для зменшення його побічних ефектів, однак у цих випадках може викликати недостатність кровообігу та гіпертрофію міокарда лівого шлуночка серця, а також тяжку гіпокаліємію. Прийом препарату під час їжі може зменшити побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту.

Ефективність антацидних препаратів у запобіганні утворенню виразки, кровотеч із травного тракту або перфорації кишечника не підтверджена. При тривалому лікуванні може бути необхідним обмеження натрію та збільшення вмісту калію, а також збільшення вмісту білка в їжі.

У разі розвитку стероїдної міопатії, якщо не можна відмінити терапію преднізолоном, заміна його на інший кортикостероїд може пом'якшити симптоми.

Ризик розвитку остеопорозу, пов'язаний із тривалим застосуванням кортикостероїдів, можна зменшити, приймаючи кальцій і вітамін D або, якщо дозволяє стан хворого, виконуючи відповідні фізичні вправи.

У разі появи психозу або депресії слід, якщо можливо, зменшити дозу або припинити прийом препарату. У разі потреби можна застосовувати фенотіазини або сполуки літію.

З метою пом'якшення деяких симптомів синдрому відміни глюкокортикостероїдів (без пригнічення системи гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози) можна призначити ацетилсаліцилову кислоту або інші НПЗЗ.