Преднізолон Реневал таблетки 5мг №100

Активна речовина:

преднізолон – 0,001 г – 0,005 г

Допоміжні речовини:

сахароза – 0,0300 г – 0,1500 г

крохмаль картопляний – 0,0185 г – 0,0925 г

стеаринова кислота – 0,0005 г – 0,0025 г

Фармакотерапевтична група: глюкокортикостероїд.

Код АТХ: Н02АВ06

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Преднізолон – синтетичний глюкокортикоїдний препарат, дегідрований аналог гідрокортизону. Чинить протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну дію, підвищує чутливість бета-адренорецепторів до ендогенних катехоламінів.

Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами (рецептори для глюкокортикостероїдів є у всіх тканинах, особливо їх багато в печінці) з утворенням комплексу, що індукує утворення білків (в т.ч. ферментів, що регулюють у клітинах життєво важливі процеси).

Білковий обмін: зменшує кількість глобулінів у плазмі, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках (з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін), знижує синтез та посилює катаболізм білка у м'язовій тканині.

Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового поясу, обличчя, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії.

Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази (підвищення надходження глюкози з печінки до крові); збільшує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз (активація глюконеогенезу); сприяє розвитку гіперглікемії.

Водно-електролітний обмін: затримує натрій та воду в організмі, стимулює виведення калію (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію зі шлунково-кишкового тракту, знижує мінералізацію кісткової тканини.

Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран (особливо лізосомальних) та мембран органел. Діє на всі етапи запального процесу: інгібує синтез простагландинів на рівні арахідонової кислоти (ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А 2 , пригнічує ліберацію арахідонової кислоти та інгібує біосинтез ендоперекисів, лейкотрієнів, сприяють процесам запалення і ін. , фактор некрозу пухлини альфа та ін); підвищує стійкість клітинної мембрани до дії різних факторів, що ушкоджують.

Імунодепресивний ефект обумовлений викликаною інволюцією лімфоїдної тканини, пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), пригніченням міграції В-клітин і взаємодії Т-і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіна-1); та зниженням утворення антитіл.

Протиалергічний ефект розвивається в результаті зниження синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення числа циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зменшення кількості Т- зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму

При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія обумовлена, головним чином, гальмуванням запальних процесів, попередженням або зменшенням вираженості набряку слизових оболонок, зниженням еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів і відкладення в слизовій оболонці бронзу циркулюючих імунних комплексів. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок зменшення її продукції.

Пригнічує синтез та секрецію адренокортикотропного гормону та вдруге – синтез ендогенних глюкокортикостероїдів.

Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.

Фармакокінетика

При прийомі внутрішньо преднізолон добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-1,5 години після перорального прийому. До 90% препарату зв'язується з білками плазми: транскортином (кортизолзв'язуючим глобуліном) та альбумінами. Преднізолон метаболізується в печінці, частково в нирках та інших тканинах, переважно шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Метаболіти неактивні.

Виводиться з жовчю та сечею шляхом клубочкової фільтрації та на 80-90 % реабсорбується канальцями. 20% дози виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення із плазми після перорального прийому становить 2-4 години.

• Системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт, дерматоміозит, ревматоїдний артрит);
• гострі та хронічні запальні захворювання суглобів: подагричний та псоріатичний артрит, остеоартрит (в т.ч. посттравматичний), поліартрит (в т.ч. старечий), плечолопатковий періартрит, анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева), ювенільний арт бурсит, неспецифічний тендосиновіт, синовіт та епікондиліт;
• гострий ревматизм; ревматичний кардит; мала хорея;
• бронхіальна астма; астматичний статус;
• гострі та хронічні алергічні захворювання, в т.ч. алергічні реакції на лікарські засоби та харчові продукти, сироваткова хвороба, кропив'янка, алергічний риніт, набряк Квінке, лікарська екзантема, поліноз та ін;
• захворювання шкіри: пухирчатка, псоріаз, екзема, атопічний дерматит (поширений нейродерміт), контактний дерматит (з ураженням великої поверхні шкіри), токсидермія, себорейний дерматит, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), буллез ;
• набряк мозку (в т.ч. на фоні пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови) після попереднього парентерального застосування;
• алергічні захворювання очей (алергічні форми кон'юнктивіту);
• запальні захворювання очей: симпатична офтальмія, важкі мляві передні та задні увеїти, неврит зорового нерва;
• первинна або вторинна надниркова недостатність (у т.ч. стан після видалення надниркових залоз);
• вроджена гіперплазія надниркових залоз;
• захворювання нирок аутоімунного генезу (у т.ч. гострий гломерулонефрит);
• нефротичний синдром;
• підгострий тиреоїдит;
• захворювання крові та системи кровотворення: агранулоцитоз, панмієлопатія, аутоімунна гемолітична анемія, лімфо- та мієлоїдний лейкози, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, вторинна тромбоцитопенія у дорослих, еритробластопенія (еритрообластопенія;
• інтерстиціальні захворювання легень: гострий альвеоліт, фіброз легень, саркоїдоз ІІ-ІІІ стадій;
• туберкульозний менінгіт, туберкульоз легень, аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною хіміотерапією);
• бериліоз, синдром Леффлера (що не піддається іншій терапії);
• рак легені (у комбінації з цитостатиками);
• розсіяний склероз;
• шлунково-кишкові захворювання: виразковий коліт, хвороба Крона, локальний ентерит;
• гепатит, гіпоглікемічні стани;
• профілактика реакції відторгнення трансплантату при пересадці органів;
• гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань, нудота та блювання при проведенні цитостатичної терапії;
• мієломна хвороба.

Для короткочасного застосування за життєвими показаннями єдиним протипоказанням є підвищена чутливість до преднізолону або до компонентів препарату.

У дітей у період зростання глюкокортикостероїди повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря.

З обережністю

Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, неспецифічний виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертику.

Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (що нині протікають або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим): простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної терапії.

Пре- та поствакцинальний період (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ.

Імунодефіцитні стани (в т. ч. СНІД або ВІЛ-інфікування).

Захворювання серцево-судинної системи, у т.ч. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та, внаслідок цього, розрив серцевого м'яза), тяжка хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія.

Ендокринні захворювання: цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV ступеня).

Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз.

Гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення.

Системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома, вагітність.

Частота розвитку та вираженість побічних ефектів залежить від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення препарату.

При застосуванні препарату можуть спостерігатися такі побічні ефекти.

З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, стероїдний цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценка-Кушинга (місяцеподібне обличчя, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дисмен , затримка статевого розвитку у дітей

З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі та перфорація стінки шлунково-кишкового тракту, підвищення або зниження апетиту, порушення травлення, метеоризм. У поодиноких випадках – підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази.

З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення вираженості серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза.

З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми.

З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових чи вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм.

З боку обміну речовин: підвищений виведення кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищена пітливість.

Зумовлені мінералокортикоїдною активністю: затримка рідини та натрію в організмі (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність).

З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, стероїдна міопатія (Атрофія).

З боку шкірних покривів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів.

Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, анафілактичний шок.

Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільні імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром «скасування».

При одночасному призначенні преднізолону з:

- індукторами «печінкових» мікросомальних ферментів (фенобарбітал, рифампіцин, фенітоїн, теофілін, ефедрин) – знижується його концентрація;

- діуретиками (особливо «тіазидними» та інгібіторами карбоангідрази) та амфотерицином В – посилюється виведення з організму калію та збільшується ризик розвитку серцевої недостатності;

- натрійсодержащими препаратами – призводить до розвитку набряків та підвищення артеріального тиску;

- серцевими глікозидами – погіршується їх переносимість та підвищується ймовірність розвитку шлуночкової екстрасистолії (через викликану гіпокаліємію);

- міорелаксантами – гіпокаліємія, що викликається преднізолоном, може збільшувати вираженість та тривалість м'язової блокади;

- непрямими антикоагулянтами – послаблює (рідше посилює) їхню дію (потрібна корекція дози);

- антикоагулянтами та тромболітиками – підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у шлунково-кишковому тракті;

- етанолом та нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) – посилюється ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень у шлунково-кишковому тракті та розвитку кровотеч (у комбінації з НПЗП при лікуванні артритів можливе зниження дози глюкокортикостероїдів через суми);

- парацетамолом – зростає ризик розвитку гепатотоксичності (індукція печінкових ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу);

- ацетилсаліциловою кислотою – прискорює її виведення та знижує концентрацію в крові (при відміні преднізолону рівень саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ);

- інсуліном та пероральними гіпоглікемічними препаратами, гіпотензивними засобами – зменшується їх ефективність;

- вітаміном D – знижується його вплив на всмоктування кальцію у кишечнику;

- соматотропним гормоном – знижується ефективність останнього;

- празіквантелом – знижується концентрація останнього;

- М-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати та трициклічні антидепресанти) та нітратами – сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску;

- ізоніазидом та мекселітином – збільшує їхній метаболізм (особливо у «повільних» ацетилаторів), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій;

- інгібіторами карбоангідрази та «петльовими» діуретиками – збільшується ризик розвитку остеопорозу;

- індометацином – витісняє преднізолон у зв'язку з альбумінами, збільшуючи ризик розвитку його побічних ефектів;

- адренокортикотропним гормоном – посилюється дія преднізолону;

- ергокальциферолом та паратгормоном – перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається преднізолоном;

- циклоспорином та кетоконазолом – уповільнюючи метаболізм преднізолону, можуть у ряді випадків збільшувати його токсичність;

- андрогенами та стероїдними анаболічними препаратами – розвиток периферичних набряків та гірсутизму, поява вугрів;

- естрогенами та пероральними естрогеновмісними контрацептивами – знижується кліренс преднізолону, що може супроводжуватися посиленням вираженості його дії;

- мітотаном та іншими інгібіторами функції кори надниркових залоз – можуть обумовлювати необхідність підвищення дози преднізолону;

- живими противірусними вакцинами та на тлі інших видів імунізацій – збільшується ризик активації вірусів та розвитку інфекцій;

- антипсихотичними засобами (нейролептиками) та азатіоприном – підвищується ризик розвитку катаракти;

- антацидами – знижується всмоктування преднізолону;

- антитиреоїдними препаратами – знижується, а з тиреоїдними гормонами – підвищується кліренс преднізолону;

- імунодепресантами – підвищується ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних із вірусом Епштейна-Барр.

При тривалій терапії преднізолон підвищує вміст фолієвої кислоти.

Доза препарату та тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально залежно від показань та тяжкості захворювання.

Всю добову дозу препарату рекомендується приймати одноразово або подвійну добову дозу через день з урахуванням циркадного ритму ендогенної секреції глюкокортикостероїдів в інтервалі від 6 до 8 години ранку. Високу добову дозу можна розподілити на 2-4 прийоми, при цьому вранці слід приймати більшу дозу. Таблетки слід приймати під час або після їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини.

При гострих станах і як замісна терапія дорослим призначають у початковій дозі 20-30 мг на добу, підтримуюча доза становить 5-10 мг на добу. При необхідності початкова доза може становити 15-100 мг на добу, підтримуюча – 5-15 мг на добу.

Для дітей початкова доза становить 1-2 мг/кг маси тіла на добу 4-6 прийомів, підтримуюча – 300-600 мкг/кг на добу.

При отриманні терапевтичного ефекту дозу поступово знижують - по 5 мг, потім по 2,5 мг з інтервалами в 3-5 днів, скасовуючи спочатку пізніші прийоми.

При тривалому прийомі препарату добову дозу слід поступово знижувати. Тривалу терапію не можна припиняти раптово! Скасування підтримуючої дози проводиться тим повільніше, що довше застосовувалася глюкокортикостероїдна терапія.

При стресових впливах (інфекція, алергічна реакція, травма, операція, психічне перевантаження), щоб уникнути загострення основного захворювання, доза преднізолону повинна бути тимчасово збільшена (у 1,5-3, а у важких випадках – у 5-10 разів).

Під час лікування препаратом (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску, стан водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та рівня глюкози крові.

З метою зменшення побічних явищ можна призначати антациди, а також збільшити надходження калію до організму (дієта, препарати калію). Їжа має бути багатою на білки, вітаміни, з обмеженням вмісту жирів, вуглеводів і кухонної солі.

Дія препарату посилюється у хворих з гіпотиреозом та цирозом печінки. Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність чи психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі препарат у високих дозах призначають під суворим контролем лікаря.

У стресових ситуаціях під час підтримуючого лікування (наприклад, хірургічні операції, травма або інфекційні захворювання) слід провести корекцію дози препарату через підвищення потреби в глюкокортикостероїдах.

Слід ретельно спостерігати за хворими протягом року після закінчення тривалої терапії препаратом через можливий розвиток відносної недостатності кори надниркових залоз у стресових ситуаціях.

При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток синдрому «скасування» (анорексія, нудота, загальмованість, генералізовані м'язово-скелетні болі, загальна слабкість), а також загострення захворювання, з приводу якого було призначено препарат.

Під час лікування препаратом не слід проводити вакцинацію через зниження її ефективності (імунної відповіді).

Призначаючи препарат при інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі, необхідно одночасно проводити лікування антибіотиками бактерицидної дії.

У дітей під час тривалого лікування препаратом необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни.

Внаслідок слабкого мінералокортикоїдного ефекту для замісної терапії при недостатності надниркових залоз препарат використовують у комбінації з мінералокортикоїдами.

У хворих на цукровий діабет слід контролювати вміст глюкози крові та при необхідності коригувати терапію.

Показано рентгенологічний контроль за кістково-суглобовою системою (знімки хребта, кисті).

У хворих з латентними інфекційними захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів препарат здатний викликати лейкоцитурію, що може мати діагностичне значення.

Препарат підвищує вміст метаболітів 11- та 17-оксикетокортикостероїдів.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом чи роботі з іншими механізмами

Немає відомостей.