Тріампур композитум таблетки №50

Тріампур композитум

Інструкція

Форма випуску

Пігулки

Упаковка

50 шт.

Фармакологічна дія

Фармакодинаміка

Комбінований препарат. Чинить діуретичну та гіпотензивну дію. Містить гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект, пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію та води в дисталіюм відділі нефрону: затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти.

Має антигіпертензивну дію, яка обумовлена розширенням артеріол. Не впливає на нормальний артеріальний тиск (АТ). Діуретичний ефект проявляється через 1-2 години та досягає максимуму – через 4 години, тривалість дії залежно від дози – 10-12 годин. Гіпотензивна дія розвивається через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.

Тріамтерен – калійзберігаючий діуретик, зменшує проникність клітинних мембран дистальних канальців для іонів натрію та посилює їх виведення із сечею без збільшення виведення іонів калію. Секреція іонів калію у дистальних канальцях знижується.

У комбінації з гідрохлортіазидом тріамтерен здатний зменшувати гіпокаліємію, що викликається тіазидними діуретиками та посилювати діуретичний ефект гідрохлортіазиду. Діуретична дія триамтерену після прийому внутрішньо відзначається через 15-20 хв. Максимальний ефект – через 2-3 години, тривалість дії – 12 годин.

Фармакокінетика

Гідрохлортіазид всмоктується із шлунково-кишкового тракту не повністю (60-80% від прийнятої внутрішньо дози), проте досить швидко. Зв'язок із білками плазми крові – 40%, видимий об'єм розподілу – 3-4 л/кг. Максимальна концентрація гідрохлортіазиду у плазмі становить 2 мкг/мл.

Період напіввиведення – близько 3-4 годин. Гідрохлортіазид не піддається суттєвому метаболізму. Первинним шляхом його виведення є ниркова екскреція (фільтрація та секреція) незміненого препарату. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр.

Тріамтерен швидко, але не повністю (30-70% від прийнятої дози) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Помірно (67 %) зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-4 год.

Піддається біотрансформації у печінці з утворенням як активних, так і неактивних метаболітів. Період напіввиведення незміненого препарату в нормі становить 1,5-2 години (при анурії 10 годин), метаболітів – до 12 годин. Основний шлях виведення триамтерену – через кишечник, вторинний – нирками.

Показання

Набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність; нефротичний синдром, цироз печінки);

артеріальна гіпертензія.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату або до сульфаніламідів, хронічна ниркова недостатність, анурія, гострий гломерулонефрит, виражена печінкова недостатність, прекома та печінкова кома, гіперкаліємія, період лактації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), І триместр вагітності.

З обережністю – цукровий діабет, подагра, хворим на порушення функції печінки та/або нирок, дефіцит фолієвої кислоти (у хворих на цироз печінки).

особливі вказівки

При тривалому лікуванні необхідно періодично контролювати у крові вміст калію, натрію, хлору, сечовини, креатиніну, глюкози, сечової кислоти, картину периферичної крові (при підозрі на нестачу фолієвої кислоти).

На початку лікування препаратом слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій (на фоні зниження АТ – уповільнення швидкості реакції).

Не можна приймати дві дози препарату одночасно, якщо пропущено прийом препарату.

склад

У 1 таблетці міститься:

активні речовини:

тріамтерен 25,000 мг,

гідрохлортіазид 12,500 мг;

допоміжні речовини:

лактози моногідрат 63,000 мг,

картопляний крохмаль 20,725 мг,

повідон До 25 3,900 мг,

магнію стеарат 1,300 мг,

кремнію діоксид колоїдний 0,975 мг,

карбоксиметилкрохмаль натрію 2,600 мг.

Спосіб застосування та дози

Не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води, після їжі. При набряковому синдромі початкова доза визначається вираженістю порушень водно-електролітного обміну і зазвичай становить по 1 таблетці 2 рази на день після їди, далі можливе збільшення дози до максимальної добової (4 таблетки на добу): 2 таблетки після сніданку та 2 таблетки після обіду.

При компенсуванні набряків переходять на підтримуючу терапію по 1-2 таблетки через 1-2 дні.

При артеріальній гіпертензії – початкова доза 1 таблетка на добу (вранці після сніданку), потім дозу поступово збільшують. Максимальна добова доза – 4 таблетки.

У хворих із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну – 30-50 мл/хв.) максимальна добова доза – 1 таблетка.

Побічні дії

З боку травної системи: нудота, блювання та іноді діарея (при прийомі препарату перед їдою), біль та дискомфорт в епігастральній ділянці, колікоподібний біль у животі, запор, сухість у роті, відчуття спраги, у поодиноких випадках – геморагічний панкреатит, а за наявності жовчного каміння – гострий холецистит.

З боку центральної нервової системи: некоординовані рухи, сонливість, відчуття втоми, біль голови, нервозність.

З боку опорно-рухової системи: напруга м'язів, м'язова слабкість, судоми литкових м'язів.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття, зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму та порушення регуляції кровообігу з запамороченням, сплутаністю свідомості або схильністю до непритомності. У зв'язку з великою втратою рідини та зменшенням об'єму циркулюючої крові при застосуванні препарату у високих дозах та/або рясному виділенні сечі можуть утворюватися тромби, розвинутися емболія, у поодиноких випадках – судоми, сплутаність свідомості, судинний колапс та гостра ниркова недостатність.

З боку обміну речовин: тимчасове підвищення концентрації азотовмісних речовин, що виділяються нирками (сечовина, креатиніну), у крові (переважно на початку лікування), порушення водно-електролітної рівноваги, в основному зменшення вмісту натрію, магнію, хлоридів у крові, зниження або підвищення вміст калію (при тривалому безперервному застосуванні препарату), гіперкальціємія, зниження толерантності до глюкози.

Можливе збільшення вмісту сечової кислоти в крові, на основі чого у деяких особливо схильних хворих можуть бути спровоковані напади подагри, може відзначатися утворення сечового каміння. У чутливих хворих, залежно від прийнятої сумарної дози препарату, може спостерігатися підвищення вмісту ліпідів у крові.

У зв'язку з підвищенням концентрації глюкози в крові може виявитися латентна або посилитися вже існуюча форма цукрового діабету. Лікарський засіб може сприяти накопиченню нелетких кислот у крові (метаболічний ацидоз).

З боку органів зору: порушення зору, погіршення наявної короткозорості або зменшення продукції сльозової рідини.

З боку системи кровотворення: апластична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, мегалобластична анемія при попередньому дефіциті фолієвої кислоти в організмі, гемоліз, що виникає в результаті появи в крові аутоантитіл до активної речовини гідрохлортіазиду при одночасному застосуванні.

Алергічні реакції: почервоніння шкіри, свербіж шкіри, кропив'янка, системний червоний вовчак, фотоалергічна екзантема, лихоманка, реакції підвищеної чутливості (анафілактоїдні реакції), тяжкі запалення кровоносних судин і небактеріальні запалення тканини нирок (асептичний інтерстиціальний нефрит). У поодиноких випадках був описаний набряк легені з симптомами шоку, що раптово розвивається. Причиною цього, ймовірно, є алергічна реакція хворих на активну речовину гідрохлортіазид.

Інші: жовтяничне забарвлення шкіри, слизових оболонок та склер.

Лікарська взаємодія

Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками крові (непрямі антикоагулянти, клофібрат, нестероїдні протизапальні препарати) посилюють діуретичний ефект препарату.

Гіпотензивний ефект посилюють вазодилататори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол.

Тріампур посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію пероральних гіпоглікемічних препаратів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних засобів, посилює ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, кардіотоксичну та нейротоксичну дію літію, дію курареподібних міорелаксантів.

При одночасному прийомі з метилдопою збільшується ризик розвитку гемолізу. Колестирамін зменшує абсорбцію Тріампуру.

Хлорпропамід при одночасному прийомі з Тріампур може призвести до вираженої гіпокаліємії.

При поєднанні з нестероїдними протизапальними препаратами можливий розвиток гострої ниркової недостатності.

Передозування

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску.

Лікування: симптоматичне.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.