Зокор форте таблетки 40 мг №14

Пігулки, покриті оболонкою рожевого кольору, овальні, з гравіюванням "MSD 749" на одній стороні та гладкі – на іншій.

допоміжні речовини: бутилгідроксіанізол, аскорбінова кислота, лактози моногідрат (лактоза водна), лимонна кислота, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид, тальк.

Зокор Форте (симвастатин) є гіполіпідемічним препаратом, одержуваним синтетичним шляхом з продукту ферментації Aspergillus terreus.

Після прийому внутрішньо симватстатин, що є неактивним лактоном, піддається гідролізу з утворенням відповідного бета-гідроксикислотного похідного, що є основним метаболітом і володіє високою інгібуючою активністю щодо ГМГ-КоА-(3-гідрокси-3-метилглютар початкову та найбільш значиму стадію біосинтезу холестерину. Клінічні дослідження показали ефективність Зокора щодо зниження рівнів загального холестерину в плазмі крові, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), тригліцеридів (ТГ) та ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), а також підвищення рівня ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) у пацієнтів та несемейною гіперхолестеринемією, а також змішаною гіперліпідемією у тих випадках, коли підвищений рівень холестерину є фактором ризику та призначення однієї дієти недостатньо. Помітний терапевтичний ефект відзначається протягом 2 тижнів прийому препарату, максимальний - через 4-6 тижнів після початку лікування. Ефект зберігається під час продовження терапії. При припиненні прийому симвастатину загальний вміст холестерину повертається до початкового рівня, визначеного на початок лікування.

Активний метаболіт симвастатину є специфічним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що каталізує реакцію утворення мевалонату з ГМГ-КоА. Оскільки конверсія ГМГ-КоА в мевалонат є раннім етапом біосинтезу холестерину, вважається, що застосування Зокора не повинно викликати накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. Крім того, ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА, який бере участь у багатьох процесах біосинтезу в організмі.

У Скандинавському Дослідженні Вплив Симвастатину на виживання, вплив терапії Зокором на загальну смертність (медіана часу участі пацієнтів 5.4 року) оцінювалося на 4444 пацієнтів з ІХС та вихідним рівнем загального холестерину 212-309 мг/дл (5.5-5.4). У даному багатоцентровому, рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні Зокор зменшував ризик загальної смертності на 30%, смертності від ІХС на 42%, частоту підтверджених нефатальних інфарктів міокарда на 37%. Зокор також знижував ризик необхідності проведення операцій з відновлення коронарного кровотоку (аорто-коронарне шунтування або черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) на 37%. У пацієнтів із цукровим діабетом ризик виникнення основних коронарних ускладнень знижувався на 55%. Більше того, Зокор значно (на 28%) знижував ризик виникнення смертельних та несмертельних порушень мозкового кровообігу (інсультів та тимчасових порушень мозкового кровообігу).

У 5-річному багатоцентровому, рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому Дослідженні Захисту Серця (HeartProtectionStudy-HPS) ефективність терапії Зокором була продемонстрована у 20536 пацієнтів з гіперліпідемією або без неї, що перебувають у групі інсульту та інших судинних захворювань. Перед початком терапії у 33% пацієнтів рівень ЛПНГ був нижчим за 116 мг/дл, 25% мали рівень ЛПНГ від 116 мг/дл до 135 мг/дл і у 42% рівень ЛПНГ був вищим за 135 мг/дл. У цьому дослідженні Зокор у дозі 40 мг на добу в порівнянні з плацебо знижував загальну смертність на 13%, ризик смерті, пов'язаний з ІХС, на 18%, ризик виникнення основних коронарних ускладнень (нефатальний інфаркт міокарда або смерть, пов'язану з ІХС) на 27 %, ризик виникнення необхідності оперативних втручань щодо відновлення коронарного кровотоку (аорто-коронаронне шунтування та черезшкірну транслюмінальну ангіопластику) на 30%, ризик виникнення необхідності відновлення периферичного кровотоку та інших видів некоронарної реваслуляризації на 16%, ризик виникнення 2 і 5. Частота госпіталізації з приводу серцевої недостатності знижувалася на 17%. Ризик розвитку основних коронарних та судинних ускладнень знижувався на 25% у пацієнтів з ІХС або без неї, включаючи хворих з цукровим діабетом, захворюваннями периферичних судин та цереброваскулярною патологією. У хворих з цукровим діабетом Зокор на 21% знижував ризик розвитку судинних ускладнень, включаючи операції з відновлення периферичного кровотоку, ампутацію нижніх кінцівок та виникнення трофічних виразок.

В іншому багатоцентровому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 404 пацієнтів Зокор за даними коронарної ангіографії уповільнював прогресування коронарного атеросклерозу і поява як нових ділянок атеросклерозу, так і нових тотальних оклюзії, тоді як у пацієнтів, які отримували стандартну терапію, спостерігалося нестандартну терапію.

Аналіз підгруп з 2 досліджень, до яких було включено 147 пацієнтів з гіперхолестеринемією (гіперліпідемія IV типу за класифікацією Фредріксона) показав, що у групі Зокора, що приймається у дозі 20-80 мг на добу, рівень тригліцеридів знижувався на 21-39% (у групі плацебо - на 11-13%), холестерину ЛПНЩ на 23-35% (у групі плабебо - на 1-3%), всіх типів ліпопротеїнів, крім ЛПВЩ, на 26-43% (у групі плацебо - на 1-3%) ), а рівень холестерину ЛПВЩ підвищувався на 9-14% (у групі плацебо - на 3%).

У 7 пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією (гіперліпідемія III типу за класифікацією Фредріксона), Зокор у дозі 80 мг/добу зменшував рівень холестерину ЛПНЩ, включаючи золестерин ЛПСШ на 51% (у групі плацебо - на 8%), а рівень холестерину ЛПНЩ % (у групі плацебо – на 4%).

Головними активними метаболітами симвастатину в плазмі є бетагідроксиацид і його 6-гідрокси, 6-гідроксиметил і 6-ексометилен похідні. C _max метаболітів симвастатину в плазмі досягається через 1.3-2.4 год після одноразового прийому. Є дані про досягнення C _max симвастатину та його метаболітів у період до 4 годин та її повільне зниження через 12 годин приблизно на 10%. При прийомі симвастатину у рекомендованих терапевтичних дозах (5-80 мг на добу) зберігається лінійний характер профілю AUС активних метаболітів у загальному кровотоку. Лінійна залежність зберігається у разі підвищення дози до 120 мг.

Симвастатин є неактивним лактоном, який легко гідролізується, перетворюючись на β-гідроксикислоту, L-654, 969, потужний інгібітор ГМГ-КоА редуктази. У плазмі крові представлені метаболіт L-654, 969 та ще 4 активні метаболіти. Інгібування ГМГ-КоА редуктази є основою всіх фармакокінетичних досліджень метаболітів В-гидроксикислоты (активних інгібіторів). І ті, й інші визначаються в плазмі при призначенні симвастатину.

Всмоктування піддається близько 85% прийнятої внутрішньо дози симвастатину.

Після внутрішнього прийому в печінці визначаються більш високі концентрації симвастатину, ніж в інших тканинах.

Вміст активної форми симвастатину L-654, 969 у системному кровотоку становить менше 5% від притиснутої внутрішньо дози, 95% від цієї кількості знаходиться у зв'язаному з білками стані.

Результатом активного метаболізму симвастатину в печінці (понад 60% у чоловіків) є його низький вміст у загальному кровотоку.

Можливість проникнення симвастатину через гематоенцефалічний бар'єр та гематоплацентарний бар'єр не вивчена.

При першому проходженні через печінковий кровотік симвастатин метаболізується з подальшим виведенням препарату та його метаболітів із жовчю. У дослідженні 100 мг препарату призначалося в капсулах (5 х 20 мг), мічений симвастатин С14 накопичувався у крові, сечі та фекаліях. Близько 60% міченого препарату було виявлено в калових масах і лише близько 13% – у сечі.

Коефіцієнт варіації AUC у загальному кровотоку не залежить від дози симвастатину. У цьому дослідженні пацієнти приймали внутрішньо таблетки симвастатингу у дозах 5, 10, 20, 60, 90 та 120 мг. Їда (в рамках стандартної гіпохолестеринової дієти) відразу після прийому симвастатину не порушує фармакокінетичного профілю препарату. Фармакокінетичні показники прийому разової дози і тривалому лікуванні симвастатином показують, що симвастатин не накопичується в тканинах при тривалому лікуванні. C _max інгібіторів у плазмі досягається протягом 1.3-2.4 год після прийому препарату.

У дослідженні пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс кратинину менше 30 мл/хв) після прийому однієї дози препарату концентрації інгібіторів ГМГ-КоА редуктази в плазмі були приблизно в 2 рази вищими, ніж у здорових добровольців.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) або високий рис розвитку ішемічної хвороби серця.

У пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (за наявності гіперліпідемії або без неї), наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом, у пацієнтів з інсультом або іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин, або у пацієнтів з ІХС або схильністю до ІХС Зокор Форте показано для:

- зниження ризику загальної смертності за рахунок зниження смертності внаслідок ІХС;

- зменшення ризику серйозних судинних та коронарних ускладнень;

- Нефатальний інфаркт міокарда;

- Коронарна смерть;

- Інсульт;

- Операції реваскуляризації;

- зменшення ризику необхідності проведення операцій з відновлення коронарного кровотоку (таких як аорто-коронарне шунтування та черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика);

- зменшення ризику необхідності оперативного втручання щодо відновлення периферичного кровотоку та інших видів некоронарної реваскуляризації;

- Зниження ризику госпіталізації у зв'язку з нападами стенокардії.

Гіперхолестеринемія

Якщо застосування дієти та інших немедикаментозних методів лікування недостатньо, Зокор Форте призначається разом із дієтою для:

- Зниження підвищеного рівня загального холестерину, холестерину ЛПНГ, тригліцеридів, аполіпопротеїну В (апо-В);

- підвищення холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією, включаючи гетерозиготну сімейну гіперхолестеринемію (гіперліпідемія IIа типу за класифікацією Фредріксона), або змішаною гіперхолестеринемією (гіперліпідемія IIb типу за класифікацією Фредріксона);

- зниження показників холестерин ЛПНГ/холестерин ЛПВЩ та загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ;

- Гіпертригліцеридемія (гіперліпідемія IV типу за класифікацією Фредріксона);

- доповнення до дієти та інших способів лікування хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією для зниження підвищеного рівня загального холестерину, холестерину ЛПНГ та аполіпопротеїну В;

- первинна дисбеталіпопротеїнемія (гіперліпідемія III типу за класифікацією Фредріксона);

У пацієнтів із цукровим діабетом - Зокор Форте знижує ризик розвитку периферичних судинних ускладнень (проведення операцій реваскуляризації, ампутації нижніх кінцівок, виникнення трофічних виразок).

У пацієнтів з ІХС та гіперхолестеринемією Зокор Форте уповільнює розвиток коронарного атеросклерозу, включаючи зниження частоти нових ускладнень.

До початку лікування препаратом Зокор Форте пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринову дієту, яка повинна дотримуватись протягом усього курсу лікування.

Рекомендовані дози Зокора Форте – від 5 до 80 мг, слід приймати 1 раз на добу у вечірній час. При доборі дози Зокора Форте її зміну слід проводити з інтервалами не менше ніж у 4 тижні, до досягнення максимальної добової дози 80 мг 1 раз на добу у вечірній час.

Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС) або високим ризиком розвитку ішемічної хвороби серця

Стандартна початкова доза Зокора для пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС у поєднанні з гіперліпідемією або без неї (за наявності цукрового діабету, перенесеного інсульту або інших цереброваскулярних захворювань в анемнезі, захворювань периферичних судин, ішемічної хвороби серця) становить 40 мг 1 раз на добу час. Медикаментозна терапія може бути призначена одночасно з дієтою та лікувальною фізкультурою.

Пацієнти з гіперхолестеринемією, які не мають перерахованих вище факторів ризику

Стандартна початкова доза Зокора Форте становить 20 мг 1 раз на добу у вечірній час. Для пацієнтів, яким необхідне значне (більш ніж на 45%) зниження рівня холестерину ЛПНЩ, початкова доза може становити 40 мг 1 раз на добу ввечері. Пацієнтам з легкою чи помірною гіперхолестеринемією терапію Зокором можна призначати з дози 10 мг 1 раз на добу. У разі необхідності підбір доз слід проводити відповідно до вищезгаданої схеми

Пацієнти з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією

Рекомендована доза Зокора Форте становить 40 мг 1 раз на добу ввечері, або 80 мг на добу на 3 прийоми: 20 мг вранці, 20 мг вдень і 40 мг увечері. У таких пацієнтів Зокор Форте застосовують у комбінації з іншими методами лікування, які знижують рівень холестерину (наприклад, ЛПНГ аферез) або без них, якщо вони недоступні.

Супутня терапія

Зокор Форте може призначатися як монотерапії, так і в поєднанні з секвестрантами жовчних кислот.

У пацієнтів, які приймають циклоспорин, даназол, гемфіброзил або інші фібрати (крім фенофібрату) або ніацин у ліпідознижувальних дозах (>1 г на добу) у комбінації з симвастатином, максимальна рекомендована доза Зокора Форте становить 10 мг на добу. Для пацієнтів, які приймають аміодарон або верапаміл одночасно із Зокора Форте, добова доза Зокора Форте не повинна перевищувати 20 мг.

Ниркова недостатність

Оскільки Зокора Форте виділяється нирками у невеликій кількості, немає потреби у зміні доз у хворих з помірною нирковою недостатністю. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) слід ретельно зважити доцільність призначення препарату в дозах, що перевищують 10 мг/добу. Якщо такі дозування вважаються за необхідне, препарат слід призначати з обережністю.

Зокор Форте в цілому добре переноситься, і більшість побічних ефектів є слабкими і скороминущими. Менше 2% пацієнтів у клінічних дослідженнях припинили лікування у зв'язку з розвитком побічних ефектів властивих Зокору Форте.

До початку широкого застосування препарату, несприятливими ефектами, що виникають із частотою 1% або більше, які оцінювалися дослідниками як можливо, ймовірно чи безумовно пов'язані з прийомом препарату, були біль у животі, запор та метеоризм. Іншими побічними ефектами, що виникають у 0.5-0.9% хворих, були астенія та головний біль.

Є рідкісні повідомлення розвитку міопатії.

У Дослідженні Захисту Серця (HPS) застосування Зокору в дозі 40 мг/сек протягом 5 років підтвердило сумісність профілю безпеки препарату у пацієнтів, які отримують Зокор (n=10269) порівняно з плацебо (n=10267). Відмова від лікування в результаті розвитку небажаних явищ склала 4.8% у групі пацієнтів, які отримували Зокор, та 5.1% у групі пацієнтів, які отримували плацебо.

У Скандинавському дослідженні профілі безпеки та переносимості були порівняні у пацієнтів, які приймали Зокор (n=2221) у дозі 20-40 мг та пацієнтів у групі плацебо (n=2223), при їх спостереженні протягом більш ніж 5.4 років.

Також є повідомлення про розвиток таких побічних ефектів:

З боку системи травлення: диспепсія (нудота, блювання, діарея), панкреатит; рідко – гепатит та жовтяниця.

З боку центральної нервової системи та органи чуття: запаморочення, периферична невропатія, парестезії.

Порушення з боку кістково-м'язової системи: міалгія, судоми м'язів; рідко – рабдоміоліз.

Алергічні та імунопатологічні реакції: ангіоневротичний набряк, вовчаковоподібний синдром, ревматична поліміалгія, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, збільшення ШОЕ, артрит, артралгія, кропив'янка, фотосенсибілізація, лихоманка, гіперемія шкіри, задишка.

Дерматологічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, алопеція, дерматоміозит.

Інші: анемія, загальне нездужання.

Лабораторні показники: є рідкісні повідомлення про розвиток вираженого та стійкого підвищення рівня трансаміназ. Також повідомлялося про підвищення активності лужної фосфатази та гамма-глютамілтранспептидази. Відхилення показників функції печінки зазвичай слабо виражені і мають минущий характер. Є відомості про випадки підвищення активності креатинфосфокінази.

- захворювання печінки в активній фазі або стійке підвищення трансаміназ у плазмі неясної етіології;

- Вагітність;

- Період лактації;

- Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

З обережністю:

Симвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, може іноді викликати міопатію. Багато пацієнтів, які перенесли рабдоміоліз під час терапії симвастатином, мали ускладнений анамнез, у т.ч. страждали нирковою недостатністю, як правило, внаслідок цукрового діабету. Такі пацієнти потребують більш ретельного спостереження. Терапія симвастатином повинна бути тимчасово припинена у таких пацієнтів за кілька днів до виконання великих оперативних втручань, а також у післяопераційному періоді.

Пацієнтам із стійким підвищеним рівнем сироваткових трансаміназ, що перевищує у 3 рази межі верхньої норми, препарат слід відмінити.

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) слід ретельно зважити доцільність призначення препарат у дозах, що перевищують 10 мг на добу. Якщо такі дозування вважаються за необхідне, слід призначати їх з обережністю.

Зловживання алкоголем на початок лікування.

Зокор Форте протипоказаний вагітним. Так як безпека для вагітних жінок не доведена і немає даних, що лікування при вагітності приносить очевидну користь, прийом препарату слід негайно припинити при настанні вагітності. Симвастатин слід призначати жінкам дітородного віку лише у випадках, коли ймовірність вагітності дуже мала. Якщо у процесі лікування Зокором виникає вагітність, препарат має бути скасовано, а сама жінка попереджена про можливу небезпеку для плода.

Дані щодо виділення симвастатину або його метаболітів із грудним молоком відсутні. При необхідності призначення Зокора жінці в період лактації слід враховувати, що багато лікарських препаратів виділяються з грудним молоком, і є загроза розвитку серйозних несприятливих реакцій, тому годування груддю не рекомендується.

Протипоказаний:

- захворювання печінки в активній фазі або стійке підвищення трансаміназ у плазмі неясної етіології.

З обережністю:

Пацієнтам із стійким підвищеним рівнем сироваткових трансаміназ, що перевищує у 3 рази межі верхньої норми, препарат слід відмінити.

Оскільки Зокора Форте виділяється нирками у невеликій кількості, немає потреби у зміні доз у хворих з помірною нирковою недостатністю. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) слід ретельно зважити доцільність призначення препарату в дозах, що перевищують 10 мг/добу. Якщо такі дозування вважаються за необхідне, препарат слід призначати з обережністю.

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) слід ретельно зважити доцільність призначення препарат у дозах, що перевищують 10 мг на добу. Якщо такі дозування вважаються за необхідне, слід призначати їх з обережністю.

Симвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, може викликати міопатію, яка проявляється у вигляді м'язового болю, хворобливості або загальної слабкості та супроводжується зростанням активності креатинфосфокінази більш ніж у 10 разів вище за верхню межу норми. Міопатія може виявлятися у формі рабдоміолізу, що іноді супроводжується гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Ризик міопатії збільшується за рахунок підвищення інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази у плазмі крові.

Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу при терапії симвастатином підвищується при супутньому прийомі наступних препаратів:

— потужні інгібітори CYP3A4: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон, особливо у поєднанні з високими дозами симвастатину;

- гемфіброзил та інші фібрати (крім фенофібрату), а також ліпідознижувальні дози (>1 г/добу) ніацину (нікотинової кислоти), особливо у поєднанні з високими дозами симвастатину. Немає доказів того, що при призначенні симвастатину одночасно з фенофібратом ризик розвитку міопатії перевищує сумарний ризик, який створюється прийомом кожного з цих препаратів;

- Циклоспорин або даназол, особливо в поєднанні з високими дозами симвастатину;

- Аміодарон або верапаміл у поєднанні з високими дозами симвастатину.У ході клінічних досліджень повідомлялося про розвиток міопатії у 6% пацієнтів, які отримували симвастатин у дозі 80 мг одночасно з аміодароном;

— у пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно з симвастатином у дозі 80 мг на добу, ризик розвитку міопатії збільшується і становить приблизно 1%. Ризик розвитку міопатії у пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно з симвастатином у дозі 40 мг на добу, був приблизно рівним такому при прийомі симвастатину в дозі 40 мг на добу без супутнього лікування.