Акатинол Мемантін таблетки 10 мг №10

Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, довгастої форми, двоопуклі, з ризиком з кожного боку.

Допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, тальк, стеарат магнію.

Склад плівкової оболонки: сополімер метакрилової кислоти, лаурилсульфат натрію, полісорбат 80, триацетин, емульсія симетикона, тальк.

Засіб для лікування деменції. Є неконкурентним антагоністом глутаматних NMDA-peцепторів (в т.ч. у чорній субстанції), внаслідок цього знижує надмірний стимулюючий вплив кортикальних глутаматних нейронів на неостріатум, що розвивається на тлі недостатнього виділення допаміну. Зменшуючи надходження Са 2+ до нейронів, знижує можливість їх деструкції.

Має ноотропну, церебровазодилатуючу, протигіпоксичну та психостимулюючу дію.

Покращує ослаблену пам'ять, підвищує здатність до концентрації уваги, зменшує стомлюваність та симптоми депресії, зменшує спастичність скелетних м'язів, спричинене захворюваннями або ушкодженнями мозку.

Після прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із ШКТ. C _max досягається через 3-8 год. Зв'язування з білками плазми – 45%. При прийомі дози 20 мг/сут досягається C _ss від 70 до 150 нг/мл. V _d становить 10 л/кг. Частково метаболізується у печінці. Виводиться нирками. T _1/2 становить - 60-100 год; кліренс становить 170 мл/хв/1.73 м 2 .

Деменція середнього та тяжкого ступеня при хворобі Альцгеймера.

При прийомі внутрішньо початкова доза для дорослих становить 5 мг на добу. Надалі дозу можна збільшувати щотижня на 5 мг. Середня підтримуюча доза - 10-20 мг на добу. Максимальна доза – 20 мг на добу.

З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість, порушення ходи, сплутаність свідомості, галюцинації, судоми, психоз, підвищена збудливість.

З боку системи травлення: запор, блювання, нудота, панкреатит.

З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску, венозний тромбоз, тромбоемболія.

З боку організму загалом: грибкові інфекції, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, алергічні реакції.

Тяжка печінкова недостатність; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека препарату не вивчені); Підвищена чутливість до мемантину.

З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з епілепсією, нирковою недостатністю, тиреотоксикозом, судомами в анамнезі, артеріальною гіпертензією, інфарктом міокарда в анамнезі, серцевою недостатністю.

При порушеннях функції нирок дозу мемантину слід зменшити.

При одночасному застосуванні мемантин може зменшувати ефекти барбітуратів та нейролептиків.

Дія баклофену та дантролену може змінюватися під впливом мемантину (при даній комбінації може знадобитися корекція доз).

Ефекти леводопи, агоністів допамінових рецепторів та антихолінергічних засобів посилюються при одночасному застосуванні антагоністів NMDA-рецепторів.

У зв'язку з тим, що мемантин і амантадин являють собою антагоністи NMDA-рецепторів, слід уникати одночасного застосування через ризик розвитку токсичної дії.

Потенційно токсичними є комбінації мемантину з кетаміном, декстрометорфаном і фенітоїном.

Для транспорту амантадину, циметидину, ранитидину, хінідину, хініну та нікотину в організмі використовується та сама ниркова катіонна система, що може обумовлювати взаємодію цих препаратів з мемантином, призводячи до збільшення його концентрації в плазмі крові.

При одночасному застосуванні мемантин може спричинити зниження концентрації гідрохлортіазиду у сироватці крові.

При одночасному застосуванні з варфарином та іншими непрямими антикоагулянтами потрібен ретельний контроль протромбінового часу та МНО.