Похожие препараты

583.00грн.
Є в наявності

Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від наведеної на сайті

Київ, Межигірська 56

усі питання за телефоном (097) 141-69-71

Суми, Заливна 5

усі питання за телефоном (068) 172-31-12

Анафраніл

Інструкція

Форма випуску, склад та упаковка

Розчин для внутрішньовенного та внутрішньовенного введення прозорий, безбарвний.

1 мл 1 амп.
кломіпраміну гідрохлорид 12.5 мг 25 мг

Допоміжні речовини: гліцерол – 47 мг, вода д/і – 1944 мг.

Фармакологічна дія

Анафраніл є трициклічним антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (неселективний інгібітор зворотного захоплення моноамінів). Вважається, що дія Анафраніла здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) і серотоніну (5-НТ), що вивільняються в синаптичну щілину, причому найбільш важливим є пригнічення зворотного захоплення серотоніну.

Анафранілу , крім того, притаманний широкий спектр інших фармакологічних дій: альфа 1 -адренолітична, антихолінергічна, антигістамінна та антисеротонінергічна (блокада 5-НТ-рецеїторів).

Анафраніл діє на депресивний синдром в цілому, включаючи такі його типові прояви, як психомоторна загальмованість, пригнічений настрій та тривога. Клінічний ефект відзначається зазвичай через 2-3 тижні лікування.

Крім того, Анафраніл має специфічну (що відрізняється від його антндепресивного ефекту) дію при обсесивно-компульсивних розладах та хронічних больових синдромах.

Фармакокінетика

Всмоктування

Після внутрішньом'язового введення кломіпрамін всмоктується повністю. При повторному внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні Анафранілу в дозі 50-150 мг на добу. рівноважна концентрація досягається на 2-му тижні лікування. Значення рівноважної концентрації кломіпраміну коливаються від 15 до 447 нг/мл, а активного метаболіту N-десметилкломіпраміну - від 15 до 669 нг/мл.

Розподіл

Зв'язок кломіпраміну з білками плазми становить 97.6%. Здається V d становить близько 12-17 л/кг маси тіла. Концентрації кломіпраміну у спинномозковій рідині становлять близько 2% від концентрацій його у плазмі крові. Кломіпрамін проникає в материнське молоко, де визначається у концентраціях, близьких до концентрацій у плазмі крові.

Метаболізм

Кломіпрамін метаболізується головним чином шляхом деметилювання з утворенням активного метаболіту N-десметилкломіпраміну. У цій реакції беруть участь кілька ізоформ цитохрому Р450, але переважно CYP3A4, CYP2C19 і CYP1A2. Кломіпрамін і N-десметилкломіпрамін гідроксилюються до 8-гідроксикломіпроміну або 8-гідрокси-N-десметилкломіпраміну. Активність 8-гідроксиметаболітів in vivo не визначена. Кломіпрамін також гідроксилюється в положенні 2; N-десметилкломіпрамін може надалі демітуватися до дідесметилкломіпраміну. 2- та 8-гідрокси метаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів із сечею. Елімінація двох активних компонентів - кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну каталізується CYP2D6.

Виведення

Після внутрішньом'язового та внутрішньовенного введення Анафранілу кінцевий T 1/2 кломіпраміну становить у середньому 25 годин (діапазон коливань від 20 до 40 годин) та 18 годин відповідно.

Близько 2/3 від одноразової дози кломіпраміну виводиться у вигляді водорозчинних кон'югатів із сечею та приблизно 1/3 дози – з калом. У незміненому вигляді із сечею виводиться близько 2% дози кломіпраміну та близько 0.5% десметилкломіпраміну.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів

У пацієнтів похилого віку внаслідок зниження інтенсивності метаболізму концентрація кломіпраміну в плазмі вища, ніж у пацієнтів молодшого віку, незалежно від дози Анафранілу . Даних щодо впливу порушень функції печінки та нирок на фармакокінетичні параметри кломіпраміну дотепер не отримано.

Показання

Лікування депресивних станів різної етіології, що протікають із різною симптоматикою:

- ендогенні, реактивні, невротичні, органічні, масковані, інволюційні форми депресії;

— депресія у хворих на шизофренію та психопатії;

- Депресивні синдроми, що виникають у старечому віці, обумовлені хронічним больовим синдромом або хронічними соматичними захворюваннями;

- Депресивні порушення настрою реактивної, невротичної чи психопатичної природи.

Обсесивно-компульсивні синдроми.

Фобія.

Катаплексія, що супроводжує нарколепсію.

Хронічні болючі синдроми.

Режим дозування

Режим дозування та спосіб застосування препарату встановлюють індивідуально, з урахуванням стану пацієнта. Слід дотримуватись особливої обережності при підвищенні доз у пацієнтів похилого віку та підлітків, які загалом більш чутливі до Анафранілу , ніж пацієнти проміжних вікових груп.

В/м ін'єкції

Починають лікування із введення 25-50 мг (вміст 1-2 ампул), потім щодня підвищують дозу на 25 мг (1 ампула) до досягнення добової дози 100-150 мг (4-6 ампул). Після того, як буде відмічено поліпшення, кількість ін'єкцій поступово зменшується, замінюючи їх підтримуючою терапією пероральними формами препарату.

В/в інфузії

Лікування починають з внутрішньовенного краплинного введення 50-75 мг (вміст 2-3 ампул) 1 раз на добу. Для приготування інфузійного розчину використовують 250-500 мл ізотонічного розчину хлориду натрію або розчину глюкози; тривалість інфузії 1.5-3 год. У ході інфузії необхідне ретельне спостереження за пацієнтом для своєчасного виявлення можливих небажаних реакцій. Особливу увагу необхідно приділяти контролю артеріального тиску, оскільки може розвинутись ортостатична гіпотензія. При досягненні чіткого поліпшення Анафраніл вводять внутрішньовенно протягом 3-5 днів. Потім для підтримки досягнутого ефекту переходять на прийом препарату всередину; 2 таблетки по 25 мг зазвичай еквівалентні 1 ампулі Анафраніла , що містить 25 мг. З метою поступового переходу від інфузійної терапії до перорального прийому препарату, що підтримує, можна спочатку перевести хворого на внутрішньом'язове введення. Максимальна терапевтична доза препарату становить 150 мг на добу.

Побічна дія

Небажані явища, що спостерігаються, зазвичай слабо виражені і транзиторні, проходять в ході продовження лікування або після зниження дози Анафраніла . Вони не завжди корелюють із концентрацією активної речовини в плазмі крові або з дозою препарату. Деякі небажані явища, такі як почуття втоми, порушення сну, ажитація, тривожність, запор, сухість у роті, часто важко відрізнити від проявів депресії. У разі розвитку серйозних реакцій з боку нервової системи чи психічного статусу Анафраніл має бути скасовано.

Особи похилого віку особливо чутливі до дії Анафраніла на нервову систему, серцево-судинну систему, вплив препарату на психічний статус, а також до антихолінергічного ефекту Анафраніла . Метаболізм та виведення лікарських засобів у цьому віці можуть сповільнюватися, що призводить до підвищення концентрацій препаратів у плазмі при використанні терапевтичних доз.

Небажані реакції перераховані за частотою, починаючи з найчастіших: "часто", що виникають "дуже часто" - = 1/10, "часто" - =1/100-<1/10, "іноді" - =1/1000-<1/100, "рідко" - =1/10000-<1/1000, "дуже рідко" -<1/10000, включаючи окремі випадки.

Психічні порушення: дуже часто – сонливість, підвищена стомлюваність, неспокій, підвищення апетиту; часто - сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у хворих з хворобою Паркінсона), тривога аж до ажитації, порушення сну, маніакальний розлад, агресивність, порушення пам'яті, деперсоналізація, зниження настрою, порушення концентрації уваги, безсоння, ніч кошмари, позіхання, делірій; іноді – активація психотичних симптомів.

З боку центральної та периферичної нервової системи: дуже часто – запаморочення, тремор, головний біль, міоклонус; часто – порушення мови, парестезії, м'язова слабкість, підвищення тонусу м'язів; іноді - судоми, атаксія; дуже рідко – зміни на електроенцефалограмі, підвищення температури тіла та злоякісний нейролептичний синдром.

Антихолінергічні ефекти: дуже часто - сухість у роті, підвищена пітливість, запори, порушення акомодації, нечіткість зору ("завіса перед очима"), порушення сечовипускання; часто – припливи, мідріаз; дуже рідко – глаукома, затримка сечі.

З боку серцево-судинної системи: часто – синусова тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначні зміни на ЕКГ (наприклад, інтервалу ST або зубця Т) у пацієнтів без серцевої патології; іноді – аритмії, підвищення артеріального тиску; дуже рідко - порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT, зміни інтервалу PQ, блокада ніжок пучка Гіса, шлуночкова тахікардія типу "бенкетує" ("torsade des pointes"), особливо у пацієнтів з гіпокаліємією).

З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто – блювання, дискомфорт у животі, діарея, анорексія.

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення рівня трансаміназ; дуже рідко – гепатит із жовтяницею або без неї.

Дерматологічні реакції: часто алергічні шкірні реакції (висипання, кропив'янка), фотосенсибілізація, свербіж; дуже рідко – набряки (місцеві або загальні), випадання волосся, місцеві реакції на внутрішньовенне введення (тромбофлебіт, лімфангіт, відчуття печіння, алергічні шкірні реакції).

З боку ендокринної системи та обміну речовин: дуже часто – підвищення маси тіла, порушення лібідо та потенції; часто – галакторея, збільшення молочних залоз; дуже рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Реакції підвищеної чутливості: дуже рідко – алергічний альвеоліт (пневмоніт) з еозинофілією або без неї, системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію.

З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія, пурпура.

З боку органів чуття: часто – порушення смакових відчуттів, шум у вухах.

Синдром відміни: після раптової відміни або швидкого зниження дози анафранілу часто виникають такі симптоми: нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль, дратівливість, тривога.

Протипоказання до застосування

— Підвищена чутливість до кломіпраміну або інших інгредієнтів препарату, перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів з групи дибензазепіну.

— Одночасне застосування інгібіторів моноамінооксидази (МАО), а також період менше 14 днів до та після їх застосування. Протипоказано також одночасне застосування селективних інгібіторів МАО-А оборотної дії, таких як моклобемід.

- Нещодавно перенесений інфаркт міокарда.

- Уроджений синдром подовження QT-інтервалу.

Не рекомендують застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування. Препарат не рекомендують застосовувати у дітей та підлітків.

З обережністю

Відомо, що трициклічні антидепресанти знижують поріг судомної готовності. від алкоголю або відміни препаратів, що мають протисудомні властивості (наприклад, бензодіазепінів). Вважається, що виникнення судом на фоні застосування Анафранілу залежить від дози препарату. У зв'язку з цим слід перевищувати рекомендовану добову дозу Анафранила . З особливою обережністю слід призначати Анафраніл пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, насамперед із серцево-судинною недостатністю, порушеннями внутрішньосерцевої провідності (наприклад, атріовентрикулярною блокадою І-ІІІ ступеня) або аритміями. У таких пацієнтів, як і у пацієнтів похилого віку, необхідно регулярно контролювати показники роботи серця та ЕКГ.

Перед початком терапії Анафранілом рекомендується виміряти артеріальний тиск, оскільки у пацієнтів з ортостатичною гіпотензією або лабільністю серцево-судинної системи може спостерігатися різке зниження артеріального тиску.

Оскільки препарат має антихолінергічні властивості, його слід використовувати з особливою обережністю у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про підвищений внутрішньоочний тиск, закритокутову глаукому або затримку сечі (наприклад, внаслідок захворювань передміхурової залози).

Внаслідок антихолінергічної дії, властивої трициклічним антидепресантам, можливе зниження сльозовиділення та накопичення слизового секрету, що може призвести до пошкодження епітелію рогівки у пацієнтів, які користуються контактними лінзами.

Обережність необхідна при лікуванні трициклічними антидепресантами пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки, а також у пацієнтів з пухлинами мозкового шару надниркових залоз (наприклад, феохромоцитомою, нейробластомою), оскільки в цьому випадку ці препарати можуть провокувати розвиток гіпертонічного кризу. Відомо, що у пацієнтів із циклічними афективними розладами, які приймають трициклічні антидепресанти, у період депресивної фази можуть розвиватися маніакальні розлади. У таких випадках може виникнути необхідність у зниженні дози Анафранілу або його скасуванні та призначенні антипсихотичної терапії. Після усунення зазначених станів, якщо є показання, лікування Анафранілом у низьких дозах може бути відновлено.

При парентеральному введенні Анафраніла повідомлялося про окремі випадки анафілактичного шоку. Тому при внутрішньовенному введенні препарату необхідна обережність.

Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів, які страждають на гіпертиреоз, або отримують препарати гормонів щитовидної залози, які можуть надавати кардіотоксичну дію.

Хоча про зміни рівня лейкоцитів у період лікування Анафранілом повідомлялося лише в окремих випадках, рекомендується періодичне дослідження складу периферичної крові та увага до таких симптомів, як лихоманка та біль у горлі, особливо у перші місяці терапії або при тривалому застосуванні препарату.

Необхідна обережність при використанні Анафранілу у пацієнтів із хронічними запорами. Трициклічні антидепресанти можуть викликати паралітичну кишкову непрохідність, переважно у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів, змушених дотримуватись постільного режиму.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Досвід застосування Анафранілу у період вагітності обмежений. Оскільки є окремі повідомлення про можливий зв'язок між прийомом трициклічних антидепресантів та порушеннями розвитку плода, слід уникати використання Анафранілу у період вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері безперечно перевищує потенційний ризик для плода.

У тих випадках, коли мати приймала трициклічні антидепресанти в період вагітності аж до настання пологів, у новонароджених протягом перших кількох годин або днів життя розвивався синдром відміни, що виявлявся задишкою, сонливістю, кишковими кольками, підвищеною нервовою збудливістю, вираженим підвищенням або вираженим зниженням АТ, тремором, спастичними явищами чи судомами. Щоб уникнути розвитку даного синдрому, Анафраніл слід, по можливості, поступово відмінити принаймні за 7 тижнів до очікуваних пологів.

Так як активна речовина препарату проникає в грудне молоко, слід або припинити грудне вигодовування, або поступово відмінити Анафраніл .

Застосування при порушеннях функції печінки

Необхідна обережність при лікуванні трициклічних антидепресантів пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки.

Застосування у дітей

Препарат не рекомендують застосовувати у дітей та підлітків.

Даних про вплив тривалого лікування Анафранілом на ріст, розвиток, когнітивні функції та поведінку дітей та підлітків віком до 18 років немає.

Застосування у пацієнтів похилого віку

Застосовувати з великою обережністю в осіб похилого віку.

Пацієнти похилого віку особливо чутливі до дії Анафраніла на нервову систему, серцево-судинну систему (необхідно регулярно контролювати показники роботи серця та ЕКГ!), вплив препарату на психічний статус, а також до антихолінергічного ефекту Анафраніла . Метаболізм та виведення лікарських засобів у цьому віці можуть сповільнюватися, що призводить до підвищення концентрацій препаратів у плазмі при використанні терапевтичних доз.

Трициклічні антидепресанти можуть викликати паралітичну кишкову непрохідність у пацієнтів похилого віку.

особливі вказівки

Перед початком терапії слід усунути гіпокаліємію. При застосуванні Анафранілу в дозах, що перевищують середні терапевтичні, або в тому випадку, якщо концентрація кломіпраміну в плазмі перевищує середню терапевтичну, існує ризик подовження QTc-інтервалу та виникнення шлуночкової тахікардії типу «бенкет» (torsade des pointes). Це спостерігається у разі сумісного прийому з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну. У зв'язку з цим необхідно уникати сумісного прийому кломіїраміну та препаратів, що викликають його кумуляцію. Також необхідно уникати сумісного прийому з препаратами, що викликають подовження інтервалу QTc. Встановлено, що гіпокаліємія є фактором ризику подовження QTc-інтервалу та виникнення шлуночкової тахікардії типу "бенкетує" ("torsade des pointes"). Тому гіпокаліємія повинна бути усунена до початку терапії Анафранілом .

Через ризик подовження інтервалу QTc та розвитку серотонінового синдрому слід дотримуватися рекомендованих доз та з обережністю підвищувати дозу при сумісному призначенні з препаратами, що подовжують інтервал QT та серотонінергічними препаратами. При одночасному застосуванні Анафранілу з серотонінергічними препаратами, такими як, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, трициклічні антидепресанти або препарати літію, можливий розвиток серотонінового синдрому з такими симптомами, як підвищення температури, та кома. При необхідності призначення флуоксетину рекомендується робити дво-тритижневу перерву між застосуванням Анафранілу та флуоксетину.

У багатьох пацієнтів із панічними розладами на початку лікування Анафранілом посилюється тривога. Таке парадоксальне посилення тривоги найбільше виражено в перші дні терапії і зазвичай стихає протягом двох тижнів.

У пацієнтів із захворюваннями печінки рекомендується періодичний контроль активності печінкових ферментів.

Анафраніл , так само, як і інші трициклічні антидепресанти, призначають у поєднанні з електросудомною терапією лише за умови ретельного медичного спостереження.

У схильних пацієнтів та пацієнтів похилого віку трициклічні антидепресанти можуть провокувати розвиток лікарських деліріозних психозів, переважно у нічний час. Після відміни препарату ці розлади проходять протягом декількох днів.

При застосуванні трициклічних антидепресантів у хворих на шизофренію іноді відзначається активація психозу. Вираженим депресіям властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися до досягнення достовірної ремісії. У пацієнтів з депресією, як у дорослих, так і у дітей, може спостерігатися посилення депресії та/або суїцидальної поведінки або інших психічних синдромів незалежно від того, отримують вони терапію антидепресантами чи ні. Антидепресанти збільшували ризик суїцидальних думок та суїцидальної поведінки у короткострокових дослідженнях у дітей та підлітків з депресіями та іншими психічними захворюваннями. Всіх пацієнтів, які приймають Анафраніл за будь-яким із показань, слід обстежити на предмет погіршення клінічної картини, суїцидальної поведінки та інших психічних синдромів, особливо в початковій фазі терапії або при
зміна дози препарату. У таких пацієнтів слід розглядати можливість зміни режиму терапії, включаючи можливу відміну препарату, особливо, якщо такі зміни яскраво виражені, з'явилися раптово або не спостерігалися у пацієнта початково.

Сім'ї та опікуни пацієнтів (як дітей, так і дорослих), які приймають антидепресанти за психічними чи не психічними показаннями, повинні бути попереджені про необхідність спостерігати за пацієнтами через ризик виникнення інших психічних синдромів, у тому числі суїцидальної поведінки, і негайно повідомляти про таких симптомах лікарям. Є дані, що свідчать про те, що на фоні прийому Анафраніла відзначається менша кількість смертей внаслідок передозування, ніж на фоні прийому інших трициклічних антидепресантів.

Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає Анафраніл . Повідомлялося збільшення частоти розвитку карієсу зубів при тривалому лікуванні трициклічними антидепресантами. Тож у разі тривалої терапії Анафранілом рекомендується регулярний огляд пацієнта стоматологом.

Застосування діуретиків може призводити до розвитку гіпокаліємії, при якій зростає ризик подовження QTc-інтервалу та виникнення шлуночкової тахікардії типу "бенкетує" ("torsade des pointes"). До початку терапії Анафранілом має бути проведена корекція гіп.

Слід уникати різкої відміни Анафраніла , оскільки це може призвести до побічних реакцій. Якщо прийнято рішення припинити лікування, препарат слід скасовувати поступово, настільки швидко, наскільки це дозволяє клінічна ситуація. При цьому необхідно враховувати, що різке скасування препарату може супроводжуватися розвитком певних симптомів відміни.

Даних про вплив тривалого лікування Анафранілом на ріст, розвиток, когнітивні функції та поведінку дітей та підлітків віком до 18 років немає.

Вплив на здатність керувати автотранспортом та/або працювати з механізмами.При виникненні на фоні застосування Анафранілу сонливості, нечіткості зору та інших порушень з боку ЦНС пацієнтам слід відмовитися від керування автотранспортом та роботи з механізмами, а також від виконання інших видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкої реакції.

Передозування

Про випадки передозування Анафранілу у формі розчину для ін'єкцій не повідомлялося. Нижче наведено інформацію про передозування Анафранілу при прийомі внутрішньо. Симптоми, що розвиваються при передозуванні Анафраніла , подібні до тих, що описуються.

Для опису препарату
Назва Анафраніл
Діюча речовина Кломіпрамін
Фармакологічна група Антидепресанти
Форма випуску Розчин для ін'єкцій
Код ATX N06AA04
Показання для лікування депресивний епізод; Агорафобія; обсесивно-компульсивний розлад; дисоціативні (конверсійні) розлади; Нарколепсія та катаплексія; Нетримання сечі.

Ще не було питань.

Мітки: Анафраніл амп. 2 мл №10 Новартіс Фарма