Анафраніл таблетки 25 мг №30

Таблетки, вкриті оболонкою (цукровою) світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі.

Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 15 мг, крохмаль кукурудзяний – 3.5 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний – 3 мг, стеаринова кислота – 1.5 мг, тальк – 1.5 мг, магнію стеарат – 250 мкг, гліцерол 85.

Склад цукрової оболонки: тальк - 6.22 мг, гіпромеллоза - 430 мкг, коповідон (сополімер вінілпіролідон/вінілацетат) - 430 мкг, титану діоксид - 260 мкг, сахароза кристалічна - 16.5 мг, K3300 15093 анстед (заліза оксид жовтий (ЕЕС172) 5%+титану діоксид (ЕЕС171) 95%) - 320 мкг, поліетиленгліколь 8000 (макрогол 8000) - 240 мкг, мікрокристалічна целюлоза - 2.

Фармакологічна дія

Трициклічний антидепресант, інгібітор зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну. Вважається, що лікувальна дія Анафраніла здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) і серотоніну (5-HT), що вивільняються в синаптичну щілину, причому найбільш важливим є пригнічення зворотного захоплення серотоніну.

Анафранілу, крім того, притаманний широкий спектр інших фармакологічних дій: альфа ₁ -адренолітична, антихолінергічна, антигістамінна та антисеротонінергічна (блокада 5-HT-рецепторів).

Анафраніл діє депресивний синдром загалом, зокрема. особливо такі його типові прояви як психомоторна загальмованість, пригнічений настрій і тривожність. Клінічний ефект відзначається зазвичай через 2-3 тижні лікування.

Крім того, Анафраніл має специфічну (що відрізняється від його антидепресивного ефекту) дію при обсесивно-компульсивних розладах.

Дія Анафраніла при хронічних больових синдромах, як обумовлених, так і не обумовлених соматичними захворюваннями, пов'язана, ймовірно, з полегшенням передачі нервового імпульсу, що опосередковується серотоніном та норадреналіном.

Всмоктування

Після прийому внутрішньо кломіпрамін повністю всмоктується із ШКТ. Системна біодоступність незміненого кломіпраміну становить близько 50%. Таке зниження біодоступності обумовлено ефектом "першого проходження" через печінку з утворенням активного метаболіту N-десметилкломіпраміну. Прийом їжі не істотно впливає на біодоступність кломіпраміну. Можливе лише деяке уповільнення його абсорбції та, отже, збільшення часу досягнення _Cmax у плазмі крові. Анафраніл (таблетки, вкриті оболонкою) та Анафраніл СР (таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою) біоеквіваленти.

Після прийому препарату внутрішньо у постійній добовій дозі _Css кломіпраміну у плазмі крові значною мірою варіюють у різних пацієнтів.

При щоденному прийомі препарату в дозі 75 мг на добу _Css кломіпраміну в плазмі встановлюється в діапазоні від 20 до 175 нг/мл. Значення C _ss активного метаболіту N-десметилкломіпраміну на 40-85% вище, ніж концентрація кломіпраміну.

Розподіл

Зв'язування кломіпраміну з білками плазми становить 97.6%. Здається V _d становить близько 12-17 л/кг маси тіла. Концентрації кломіпраміну в спинномозковій рідині становлять близько 2% від рівня його у плазмі крові. Кломіпрамін проникає в материнське молоко, де визначається у концентраціях, близьких до концентрацій у плазмі крові.

Метаболізм

Кломіпрамін метаболізується, головним чином, шляхом деметилювання з утворенням активного метаболіту N-деcметилкломіпраміну. У цій реакції беруть участь кілька ізоферментів цитохрому Р ₄₅₀ але в основному CYP3A4, CYP2C19 і CYP1A2. Кломіпрамін та N-десметилкломіпрамін гідроксилюються до 8-гідроксикломіпраміну та 8-гідрокси-N-десметилкломіпраміну. Активність 8-гідроксиметаболітів in vivo не визначена. Кломіпрамін також гідроксилюється в положенні 2; N-десметилкломіпрамін може надалі деметилюватися до дідесметилкломіпраміну. 2- та 8-гідрокси метаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів з сечею. Елімінація двох активних компонентів – кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну каталізується CYP2D6.

Виведення

Близько 2/3 від одноразової дози кломіпраміну виводиться у вигляді водорозчинних кон'югатів із сечею та приблизно 1/3 дози – з калом. У незміненому вигляді із сечею виводиться близько 2% від прийнятої дози кломіпраміну та близько 0.5% десметилкломіпраміну. T _1/2 з плазми кломіпраміну становить у середньому 21 год (діапазон коливань від 12 до 36 год), а дезметилкломіпраміну - в середньому 36 год.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У пацієнтів похилого віку, незалежно від використовуваної дози Анафранілу, внаслідок зниження інтенсивності метаболізму концентрація кломіпраміну в плазмі вища, ніж у пацієнтів молодшого віку.

Даних щодо впливу порушень функції печінки та нирок на фармакокінетичні параметри кломіпраміну дотепер не отримано.

Дорослі

- Лікування депресивних станів різної етіології, що протікають з різною симптоматикою: ендогенні, реактивні, невротичні, органічні, масковані, інволюційні форми депресії; депресія у хворих на шизофренію та психопатії; депресивні синдроми, що виникають у старечому віці, обумовлені хронічним больовим синдромом або хронічними соматичними захворюваннями; депресивні порушення настрою реактивної, невротичної чи психопатичної природи;

- обсесивно-компульсивні синдроми;

- Хронічний больовий синдром;

- Фобії та панічні атаки;

- Катаплексія, супутня нарколепсії.

Діти та підлітки

- обсесивно-компульсивні синдроми;

- нічний енурез (тільки у пацієнтів віком від 5 років і за умови виключення органічних причин захворювання).

До початку терапії Анафранілом при нічному енурезі у дітей та підлітків слід оцінити співвідношення потенційної користі та ризику для пацієнта. Слід враховувати можливість проведення альтернативної терапії.

В даний час не отримано достатніх доказів ефективності та безпеки застосування кломіпраміну у дітей та підлітків при лікуванні депресивних станів різної етіології, що протікають з різною симптоматикою, фобій та панічних атак, катаплексії, супутньої нарколепсії та хронічного больового синдрому. Тому застосування Анафранілу у дітей та підлітків (0-17 років) при цих показаннях не рекомендується.

Дози препарату підбирають індивідуально з урахуванням стану пацієнта. Мета лікування полягає у досягненні оптимального ефекту на фоні застосування якомога менших доз препарату, а також у обережному їх збільшенні, особливо у пацієнтів похилого віку та підлітків, які загалом більш чутливі до Анафранілу, ніж пацієнти проміжних вікових груп.

Перед початком терапії слід усунути гіпокаліємію.

При депресії, обсесивно-компульсивному синдромі та фобіях початкова добова доза становить 75 мг (по 25 мг 2-3 рази на добу) Анафранілу або по 75 мг 1 раз на добу Анафраніла СР. Потім протягом першого тижня лікування дозу препарату поступово підвищують, наприклад, на 25 мг через кожні кілька днів (залежно від переносимості) до досягнення добової дози, що становить 100-150 мг. У тяжких випадках добова доза може бути підвищена до максимальної 250 мг. Після того, як буде досягнуто поліпшення стану, пацієнта переводять на підтримуючу дозу препарату, що становить 50-100 мг (2-4 таб. Анафранілу або 1 таб. Анафранілу СР).

При панічному розладі, агорафобії початкова доза становить 10 мг на добу. Потім, залежно від переносимості Анафранілу, його дозу збільшують до досягнення бажаного ефекту. Добова доза препарату значною мірою варіює і може становити від 25 мг до 100 мг. При необхідності можливе підвищення дози до 150 мг на добу. Рекомендується не припиняти лікування протягом принаймні 6 місяців, повільно знижуючи протягом цього часу підтримуючу дозу препарату.

При катаплексії, що супроводжує нарколепсію, добова доза Анафранілу становить 25-75 мг.

При хронічних больових синдромах дозу Анафранілу слід підбирати індивідуально. Добова доза значною мірою варіює і може становити від 10 мг до 150 мг. При цьому слід враховувати супутній прийом аналгетичних засобів та можливість зменшення використання останніх.

У пацієнтів похилого віку початкова доза становить 10 мг на добу. Потім поступово приблизно протягом 10 днів добову дозу препарату підвищують до оптимального рівня, який становить 30-50 мг.

Діти та підлітки

При обсесивно-компульсивних синдромах початкова доза становить 25 мг на добу. Протягом перших 2 тижнів дозу поступово підвищують, з урахуванням переносимості, до досягнення добової дози або рівної 100 мг або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг маси тіла, залежно від того, яка доза менша. Протягом наступних кількох тижнів дозу продовжують поступово підвищувати до досягнення добової дози або дорівнює 200 мг або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг маси тіла, залежно від того, яка доза менша.

При нічному енурезі початкова добова доза Анафраніла для дітей віком 5-8 років становить 20-30 мг; для віком 9-12 років – 25-50 мг; для дітей віком від 12 років – 25-75 мг. Застосування більш високих доз показане пацієнтам, у яких повністю відсутній клінічний ефект після 1 тижня лікування. Зазвичай вся добова доза препарату призначається в один прийом після вечері, але в тих випадках, коли мимовільне сечовипускання відзначається в ранні нічні години, частину дози Анафраніла призначають раніше - о 16 год. Після досягнення бажаного ефекту лікування слід продовжувати протягом 1-3 місяців. поступово знижуючи дозу Анафранілу.

Небажані реакції перераховані за частотою, починаючи з найчастіших: що виникають дуже часто (≥10%); часто (≥1%, але <10%); іноді (≥0.1%, але <1%); рідко (≥0.01%, але <0.1%); дуже рідко (<0.01%, включаючи окремі випадки).

З боку ЦНС та периферичної нервової системи. Психічний статус: дуже часто – сонливість, почуття втоми, занепокоєння, підвищення апетиту; часто – сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із хворобою Паркінсона), тривожний стан, ажитація, порушення сну, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агресивність, порушення пам'яті, деперсоналізація, посилення депресії, порушення концентрації уваги безсоння, нічні кошмари, позіхання; іноді – активація симптомів психозу. Неврологічний статус: дуже часто – запаморочення, тремор, головний біль, міоклонус; часто – делірій, порушення мови, парестезії, м'язова слабкість, підвищення тонусу м'язів; іноді - судоми, атаксія; дуже рідко – зміни на ЕЕГ, підвищення температури тіла.

Ефекти, зумовлені антихолінергічною активністю: дуже часто - сухість у роті, підвищена пітливість, запори, порушення акомодації, нечіткість зору ("завіса перед очима"), порушення сечовипускання; часто – припливи, мідріаз; дуже рідко – глаукома, затримка сечі.

З боку серцево-судинної системи: часто – синусова тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначущі зміни на ЕКГ (наприклад, інтервалу ST або зубця T) у пацієнтів без серцевої патології; іноді – аритмії, підвищення артеріального тиску; дуже рідко - порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT, зміни інтервалу PQ, блокада ніжок пучка Гіса, двонаправлена веретеноподібна шлуночкова тахікардія /шлуночкові порушення ритму типу "пірует"/), особливо у пацієнтів з гіпокалієм.

З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто – блювання, дискомфорт у животі, діарея, анорексія, підвищення рівня трансаміназ; дуже рідко – гепатит із жовтяницею або без неї.

Дерматологічні реакції: часто – алергічні шкірні реакції (висип, кропив'янка), фотосенсибілізація, свербіж; дуже рідко – набряки (місцеві чи загальні), випадання волосся.

З боку ендокринної системи та обміну речовин: дуже часто – підвищення маси тіла, порушення лібідо та потенції; часто – галакторея, збільшення молочних залоз; дуже рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Реакції підвищеної чутливості: дуже рідко – алергічний альвеоліт (пневмоніт) з еозинофілією або без неї, системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію.

З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія, пурпура.

З боку органів чуття: часто – порушення смакових відчуттів, шум у вухах.

Інші: після раптової відміни або швидкого зниження дози Анафранілу часто виникають такі симптоми: нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль, дратівливість, відчуття тривоги.

Небажані явища, що спостерігаються, зазвичай слабо виражені і транзиторні, проходять в ході продовження лікування або після зниження дози Анафраніла. Вони не завжди корелюють з концентрацією активної речовини препарату в плазмі або з його дозою. Деякі небажані явища, такі як загальна слабкість, порушення сну, хвилювання, відчуття тривоги, запор, сухість у роті, часто важко відрізнити від проявів депресії.

У разі розвитку серйозних побічних ефектів з боку нервової системи чи психічного статусу Анафраніл має бути скасовано.

Особи похилого віку особливо чутливі до дії Анафраніла на нервову систему, серцево-судинну систему, вплив препарату на психічний статус, а також до антихолінергічної дії Анафраніла. Метаболізм та виведення лікарських засобів у цьому віці можуть сповільнюватися, що призводить до підвищення концентрацій препаратів у плазмі навіть при використанні в середніх терапевтичних дозах.

- підвищена чутливість до кломіпраміну та інших компонентів препарату, перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів із групи дибензазепіну;

- одночасне застосування інгібіторів МАО, а також період менше 14 днів до та після їх застосування;

- одночасне застосування селективних інгібіторів МАО типу А оборотної дії (таких як моклобемід);

- Нещодавно перенесений інфаркт міокарда;

- Природжений синдром подовження інтервалу QT.

Не рекомендують застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування.

Препарат не рекомендують застосовувати у дітей віком до 5 років.

Досвід застосування Анафранілу при вагітності обмежений. Оскільки відомі окремі повідомлення про можливий зв'язок між прийомом трициклічних антидепресантів та порушеннями розвитку плода, слід уникати використання Анафранілу при вагітності, за винятком тих випадків, коли очікуваний ефект лікування матері, безперечно, перевищує потенційний ризик для плода.

У тих випадках, коли трициклічні антидепресанти застосовувалися при вагітності аж до настання пологів, у новонароджених протягом перших кількох годин або днів розвивався синдром відміни, що проявлявся задишкою, сонливістю, коліками, дратівливістю, гіпотензією або гіпертензією, тремором, спастичними явищами або судомами. Щоб уникнути розвитку даного синдрому, Анафраніл повинен бути по можливості поступово скасований принаймні за 7 тижнів до очікуваних пологів.

Так як активна речовина препарату виділяється з грудним молоком, слід припиняти грудне вигодовування, або поступово відмінити Анафраніл.

У пацієнтів із захворюваннями печінки рекомендується періодичний контроль активності печінкових ферментів.

Обережність необхідна при лікуванні трициклічними антидепресантами пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки, а також у пацієнтів з пухлинами мозкового шару надниркових залоз (наприклад, феохромоцитомою, нейробластомою), тому що в цьому випадку ці препарати можуть провокувати розвиток гіпертонічного кризу.

З особливою обережністю слід призначати Анафраніл пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, насамперед із серцево-судинною недостатністю, порушеннями внутрішньосерцевої провідності (наприклад, AV-блокадою І-ІІІ ступеня) або аритміями. У таких пацієнтів, як і у пацієнтів похилого віку, необхідно регулярно контролювати показники роботи серця та ЕКГ.

Необхідна обережність при використанні Анафранілу у пацієнтів із хронічними запорами. Трициклічні антидепресанти можуть викликати паралітичну кишкову непрохідність, переважно у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів, змушених дотримуватись постільного режиму.

Відомо, що трициклічні антидепресанти знижують поріг судомної готовності. від алкоголю або відміни препаратів, що мають протисудомні властивості (наприклад, бензодіазепінів). Вважається, що виникнення судом під час прийому Анафранілу залежить від величини дози препарату. У зв'язку з цим слід перевищувати рекомендовану добову дозу Анафранила.

З особливою обережністю слід призначати Анафраніл пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, насамперед із серцево-судинною недостатністю, порушеннями внутрішньосерцевої провідності (наприклад, AV-блокадою І-ІІІ ступеня) або аритміями. У таких пацієнтів, як і у пацієнтів похилого віку, необхідно регулярно контролювати показники роботи серця та ЕКГ.

Перед початком терапії Анафранілом рекомендується виміряти артеріальний тиск, оскільки у пацієнтів з ортостатичною гіпотензією або лабільністю серцево-судинної системи може спостерігатися різке зниження артеріального тиску.

Оскільки препарат має антихолінергічні властивості, його слід використовувати з особливою обережністю у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про підвищений внутрішньоочний тиск, закритокутову глаукому або затримку сечі (наприклад, внаслідок захворювань передміхурової залози).

Внаслідок антихолінергічної дії, властивої трициклічним антидепресантам, можливе зниження сльозовиділення та накопичення слизового секрету, що може призвести до пошкодження епітелію рогівки у пацієнтів, які користуються контактними лінзами.

Обережність необхідна при лікуванні трициклічними антидепресантами пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки, а також у пацієнтів з пухлинами мозкового шару надниркових залоз (наприклад, феохромоцитомою, нейробластомою), тому що в цьому випадку ці препарати можуть провокувати розвиток гіпертонічного кризу.

Відомо, що у пацієнтів із циклічними афективними розладами, які приймають трициклічні антидепресанти, у період депресивної фази можуть розвиватися маніакальні або гіпоманіакальні стани. У таких випадках може виникнути необхідність у зниженні дози Анафранілу або його скасуванні та призначенні антипсихотичної терапії. Після усунення зазначених станів, якщо є показання, лікування Анафранілом у низьких дозах може бути відновлено.

У схильних пацієнтів та пацієнтів похилого віку трициклічні антидепресанти можуть провокувати розвиток лікарських деліріозних психозів, переважно у нічний час. Після відміни препарату ці розлади проходять протягом декількох днів.

Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів, які страждають на гіпертиреоз, або отримують препарати гормонів щитовидної залози, які можуть надавати кардіотоксичну дію.

Хоча про зміни рівня лейкоцитів у період лікування Анафранілом повідомлялося лише в окремих випадках, рекомендується періодичне дослідження складу периферичної крові та увага до таких симптомів, як лихоманка та біль у горлі, особливо у перші місяці терапії або при тривалому застосуванні препарату.

Необхідна обережність при використанні Анафранілу у пацієнтів із хронічними запорами. Трициклічні антидепресанти можуть викликати паралітичну кишкову непрохідність, переважно у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів, змушених дотримуватись постільного режиму.

При застосуванні Анафранілу в дозах, що перевищують середні терапевтичні, або в тому випадку, якщо концентрація кломіпраміну в плазмі перевищує середню терапевтичну, існує ризик подовження інтервалу QT _c та виникнення двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії (шлуночкові порушення ритму типу "пірует"). Це спостерігається у разі сумісного прийому з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну. У зв'язку з цим необхідно уникати сумісного прийому кломіпраміну та препаратів, що викликають його кумуляцію. Також необхідно уникати сумісного прийому з препаратами, що викликають подовження інтервалу QT _c . Застосування діуретиків може призводити до розвитку гіпокаліємії. Встановлено, що гіпокаліємія є фактором ризику подовження інтервалу QT _c та виникнення двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії (шлуночкові порушення ритму типу "пірует"). Тому гіпокаліємія повинна бути усунена до початку терапії Анафранілом. Анафраніл слід з обережністю призначати одночасно з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, а також з діуретиками.

Через ризик розвитку серотонінової токсичності слід дотримуватися рекомендованих доз та підвищувати дозу з обережністю, якщо Анафраніл застосовують одночасно з серотонінергічними препаратами.

При одночасному застосуванні Анафранілу з серотонінергічними препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, трициклічні антидепресанти або препарати літію, можливий розвиток серотонінового синдрому з такими симптомами як підвищення температури тіла, міо . При необхідності призначення флуоксетину рекомендується робити дво-тритижневу перерву між застосуванням Анафранілу та флуоксетину.

У багатьох пацієнтів із панічними розладами на початку лікування Анафранілом посилюється тривога. Таке парадоксальне посилення тривоги найбільше виражено в перші дні терапії і зазвичай стихає протягом двох тижнів.

У хворих на шизофренію, які отримують трициклічні антидепресанти, іноді відзначається активація психозу.

У пацієнтів із захворюваннями печінки рекомендується періодичний контроль