Похожие препараты

87.00грн.
Є в наявності

Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від наведеної на сайті

Київ, Межигірська 56

усі питання за телефоном (097) 141-69-71

Суми, Заливна 5

усі питання за телефоном (068) 172-31-12

Еуфілін

Діюча речовина:
Амінофілін (Aminophylline)


Інструкція

Форма випуску, склад та упаковка
Пігулки 1 таб.
амінофілін 150 мг

10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки коміркові контурні (3) - пачки картонні.
30 шт. - банки темного скла (1) - картонні пачки.

Фармакологічна дія

Бронхолітичний засіб, інгібітор ФДЕ. Являє собою етилендіамінову сіль теофіліну (що полегшує розчинність та збільшує абсорбцію). Чинить бронхорозширювальну дію, обумовлену, мабуть, прямим розслаблюючим впливом на гладку мускулатуру дихальних шляхів та кровоносних судин легень. Вважають, що ця дія викликана виборчим придушенням активності специфічних ФДЕ, що призводить до підвищення внутрішньоклітинної концентрації цАМФ. Результати експериментальних досліджень in vitro показують, що основну роль, мабуть, грають ізоферменти ІІІ та ІV типів. Пригнічення активності цих ізоферментів може викликати деякі побічні ефекти амінофіліну (теофіліну), в т.ч. блювання, артеріальну гіпотензію та тахікардію. Блокує аденозинові (пуринові) рецептори, що може бути одним із факторів дії на бронхи.

Зменшує гіперреактивність дихальних шляхів, пов'язану з пізньою фазою реакції, що викликається вдиханням алергенів, за допомогою невідомого механізму, який не відноситься до інгібування ФДЕ або блокади дії аденозину. Є повідомлення про те, що амінофілін збільшує кількість та активність Т-супресорів у периферичній крові.

Підвищує мукоциліарний кліренс, стимулює скорочення діафрагми, покращує функцію дихальних та міжреберних м'язів, стимулює дихальний центр, підвищує його чутливість до вуглекислого газу та покращує альвеолярну вентиляцію, що в кінцевому підсумку призводить до зниження тяжкості та частоти епізодів. Нормалізуючи дихальну функцію, сприяє насичення крові киснем та зниження концентрації вуглекислоти. Підсилює вентиляцію легень за умов гіпокаліємії.

Чинить стимулюючий вплив на діяльність серця, збільшує силу і частоту серцевих скорочень, збільшує коронарний кровотік і підвищує потребу міокарда в кисні. Знижує тонус кровоносних судин (головним чином судин мозку, шкіри та нирок). Чинить периферичну венодилатуючу дію, зменшує легеневу судинний опір, знижує тиск у малому колі кровообігу. Збільшує нирковий кровотік, має помірний діуретичний ефект. Розширює позапечінкові жовчні шляхи. Стабілізує мембрани опасистих клітин, гальмує вивільнення медіаторів алергічних реакцій. Гальмує агрегацію тромбоцитів (пригнічує фактор активації тромбоцитів та PgE ), підвищує стійкість еритроцитів до деформації (покращує реологічні властивості крові), зменшує тромбоутворення та нормалізує мікроциркуляцію. Має токолітичну дію, підвищує кислотність шлункового соку. У високих дозах має епілептогенну дію.

Фармакокінетика

В організмі амінофілін метаболізується при фізіологічних значеннях рН з вивільненням вільного теофіліну. Бронходилатуючі властивості проявляються при концентраціях теофіліну в плазмі 10-20 мкг/мл. Концентрація понад 20 мг/мл є токсичною. Збудливий ефект на дихальний центр реалізується при нижчій концентрації - 5-10 мкг/мл.

Зв'язування теофіліну з білками плазми становить приблизно 40%; у новонароджених, а також у дорослих із захворюваннями зв'язування зменшується. Зв'язування з білками плазми у дорослих становить близько 60%, у новонароджених – 36%, у хворих на цироз печінки – 36%. Проникає через плацентарний бар'єр (концентрація у сироватці крові плода дещо вища, ніж у сироватці матері). Виділяється із грудним молоком.

Теофілін метаболізується в печінці за участю кількох ізоферментів цитохрому P450, найбільш важливим з яких є CYP1A2. У процесі метаболізму утворюються 1,3-диметилсечової кислоти, 1-метилсечової кислоти і 3-метилксантин. Ці метаболіти виводяться із сечею. У незміненому вигляді у дорослих виводиться 10%. У новонароджених значна частина виводиться у вигляді кофеїну (через незрілість шляхів його подальшого метаболізму), у незміненому вигляді – 50%.

Значні індивідуальні відмінності швидкості печінкового метаболізму теофіліну є причиною вираженої варіабельності значень кліренсу, концентрації у плазмі, періоду напіввиведення. На печінковий метаболізм впливають такі фактори як вік, пристрасть до куріння тютюну, дієта, захворювання, одночасно лікувальна терапія.

T 1/2 теофіліну у пацієнтів з бронхіальною астмою, що не палять, практично без патологічних змін з боку інших органів і систем становить 6-12 год, у курців - 4-5 год, у дітей - 1-5 год, у новонароджених і недоношених дітей - 10 -45 год.

T 1/2 теофіліну збільшується у осіб похилого віку та у пацієнтів із серцевою недостатністю або захворюваннями печінки.

Кліренс зменшується при серцевій недостатності, порушення функції печінки, хронічному алкоголізмі, набряку легень, ХОЗЛ.

Етилендіамін не впливає на фармакокінетику теофіліну.

Показання

Для парентерального застосування: астматичний статус (додаткова терапія), апное новонароджених, порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом (у складі комбінованої терапії), лівошлуночкова недостатність з бронхоспазмом та порушенням дихання за типом Чейна-Стокса, набряковий синдром ниркового ; гостра та хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).

Для вживання: бронхообструктивний синдром різного генезу (в т.ч. бронхіальна астма, ХОЗЛ, включаючи емфізему легень, хронічний обструктивний бронхіт), гіпертензія в малому колі кровообігу, легеневе серце, нічне апное; гостра та хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).

Режим дозування

Індивідуальний, залежно від показань, віку, клінічної ситуації, шляхів та схем введення, нікотинової залежності.

Побічна дія

З боку нервової системи: запаморочення, порушення сну, занепокоєння, тремор, судоми.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму; при швидкому внутрішньовенному введенні - поява болю в ділянці серця, зниження артеріального тиску, тахікардія (в т.ч. у плода при прийомі в III триместрі вагітності), аритмії, зниження артеріального тиску, кардіалгія, збільшення частоти нападів стенокардії.

З боку травної системи: нудота, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс, печія, загострення виразкової хвороби, діарея; при тривалому прийомі внутрішньо – анорексія.

З боку сечовидільної системи: альбумінурія, гематурія.

Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка.

З боку обміну речовин: рідко – гіпоглікемія.

Місцеві реакції: ущільнення, гіперемія, болючість у місці ін'єкції; при ректальному застосуванні подразнення слизової оболонки прямої кишки, проктит.

Інші: біль у грудях, тахіпное, відчуття припливів до обличчя, альбумінурія, гематурія, гіпоглікемія, посилення діурезу, підвищене потовиділення.

Протипоказання до застосування

Тяжка артеріальна гіпер- або гіпотензія, тахіаритмії, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гіперацидний гастрит, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, епілепсія, геморагічний інсульт, крововилив у сітківку ока, одночасне застосування (до 3 років, для пролонгованих пероральних форм – до 12 років), підвищена чутливість до амінофіліну та теофіліну.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Теофілін проникає через плацентарний бар'єр. Застосування амінофіліну при вагітності може призвести до створення потенційно небезпечних концентрацій теофіліну та кофеїну у плазмі крові новонародженого. Новонародженим, матері яких при вагітності отримували амінофілін (особливо у III триместрі), потрібне медичне спостереження для контролю можливих симптомів інтоксикації теофіліну.

Теофілін виділяється з грудним молоком. При застосуванні амінофіліну у матері-годувальниці в період лактації можлива поява дратівливості у дитини.

Таким чином, застосування амінофіліну при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Застосування при порушеннях функції печінки

Протипоказаний при тяжких порушеннях функції печінки.

З обережністю застосовувати при печінковій недостатності.

Застосування при порушеннях функції нирок

Протипоказаний при тяжких порушеннях функції нирок.

З обережністю застосовувати при нирковій недостатності.

Застосування у дітей

Протипоказання: дитячий вік (до 3 років, для пролонгованих пероральних форм – до 12 років). Не застосовувати ректально у дітей.

Застосування у пацієнтів похилого віку

З обережністю: пацієнти похилого віку (може знадобитися зменшення дози).

особливі вказівки

З обережністю застосовувати при тяжкій коронарній недостатності (гостра фаза інфаркту міокарда, стенокардія), поширеному атеросклерозі, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, частій шлуночковій екстрасистолії, підвищеній судомній готовності, при печінковій та/або нирковій недостатності, яз при нещодавно перенесеній кровотечі з ШКТ, неконтрольованому гіпотиреозі (можливість кумуляції) або тиреотоксикозі, при тривалій гіпертермії, гастроезофагеальному рефлюксі, гіпертрофії передміхурової залози, у пацієнтів похилого віку, у дітей (особливо всередину).

Корекція режиму дозування амінофіліну може знадобитися при серцевій недостатності, порушення функції печінки, хронічному алкоголізмі, лихоманці, ГРЗ.

У пацієнтів похилого віку може знадобитися зменшення дози.

При заміні застосовуваної лікарської форми амінофіліну на іншу необхідно клінічне спостереження та контроль концентрації теофіліну у плазмі крові.

Амінофілін не застосовують одночасно з іншими похідними ксантину. У період лікування слід уникати вживання харчових продуктів, що містять похідні ксантину (міцна кава, чай).

З обережністю застосовують одночасно з антикоагулянтами, з іншими похідними теофіліну або пурину.

Слід уникати одночасного застосування з бета-адреноблокаторами.

Амінофілін не слід застосовувати одночасно з розчином глюкози.

Не застосовувати ректально у дітей.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з симпатоміметиками відбувається взаємне посилення дії; з бета-адреноблокаторами та препаратами літію – дія взаємно зменшується. Інтенсивність дії амінофіліну може зменшуватися (внаслідок збільшення його кліренсу) при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, рифампіцином, ізоніазидом, карбамазепіном, сульфінпіразоном, фенітоїном, а також у курців.

Інтенсивність дії амінофіліну може збільшуватися (внаслідок зменшення його кліренсу) при одночасному застосуванні з антибіотиками з групи макролідів, лінкоміцином, з хінолонами, алопуринолом, бета-адреноблокаторами, циметидином, дисульфірамом, флувоксаміном, гормональними контраперамином грипу.

Похідні ксантину можуть потенціювати гіпокаліємію, зумовлену дією стимуляторів β 2 -адренорецепторів, кортикостероїдів та діуретиків.

Протидіарейні препарати та ентеросорбенти знижують всмоктування амінофіліну.

Фармацевтично несумісний із розчинами кислот.

Для опису препарату
Назва Еуфілін
Діюча речовина Амінофілін
Фармакологічна група Бронхолітичний препарат – інгібітор фосфодіестераз
Форма випуску Пігулки
Код ATX R03DA05
Показання для лікування Хронічний обструктивний бронхіт; бронхіальна астма (профілактика бронхоспазму, препарат вибору при астмі фізичної напруги, додатковий засіб при інших формах астми); емфізема легенів; нічне пароксизмальне апное (синдром Піквіка);

Ще не було питань.

Мітки: Еуфілін таблетки 0, 15 №30