Похожие препараты

477.00грн.
Є в наявності

Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від наведеної на сайті

Київ, Межигірська 56

усі питання за телефоном (097) 141-69-71

Суми, Заливна 5

усі питання за телефоном (068) 172-31-12

Фозікард

Діюча речовина:
Фозіноприл (Fosinopril)



Інструкція
Форма випуску, склад та упаковка

Пігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з маркуванням "FL 20".

1 таб.
фозиноприл натрію 20 мг

Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 108 мг, натрію кроскармелозу – 4 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований (крохмаль 1500) – 24 мг, целюлоза мікрокристалічна – 40 мг, гліцерил дибегенат – 4 мг.

7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.

Фармакологічна дія

Інгібітор АПФ. Фозиноприл є проліками, з яких у організмі утворюється активний метаболіт фозиноприлат. Препарат має антигіпертензивну, вазодилатуючу, діуретичну та калійзберігаючу дію.

Фозиноприлат перешкоджає перетворенню ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, що призводить до вазодилатації та зниження секреції альдостерону. Знижує ОПСС та системний АТ. Пригнічує синтез альдостерону, пригнічує тканинні АПФ. Антигіпертензивний ефект обумовлений також пригніченням метаболізму брадикініну, який має виражений судинорозширювальний ефект.

Зниження АТ не супроводжується зміною ОЦК, мозкового та ниркового кровотоку, кровопостачання внутрішніх органів, скелетних м'язів, шкіри, рефлекторної активності міокарда.

Антигіпертензивний ефект препарату зберігається під час тривалого лікування, толерантність до препарату не розвивається. Після прийому внутрішньо антигіпертензивна дія розвивається протягом 1 години, досягає максимуму через 2-6 годин і зберігається 24 години.

Фармакокінетика

Всмоктування

Після прийому внутрішньо абсорбція із ШКТ становить близько 30-40%. Ступінь абсорбції не залежить від прийому їжі, але швидкість всмоктування може бути сповільненою. Час досягнення C max у плазмі становить 3 год і не залежить від прийнятої дози.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми фозиноприлату становить 95%. Фозиноприлат має відносно невеликий Vd і незначною мірою зв'язується з клітинними компонентами крові. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Виведення

Фозиноприл виводиться з організму рівною мірою через печінку та нирки. У хворих на артеріальну гіпертензію з нормальною функцією нирок та печінки Т 1/2 фозиноприлату становить приблизно 11.5 год. У пацієнтів із серцевою недостатністю значення Т 1/2 становить 14 год.

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

У хворих з порушеною функцією нирок (КК менше 80 мл/хв/1.73 м 2 ) загальний кліренс фозиноприлату з організму приблизно вдвічі нижчий, ніж у хворих з нормальною функцією нирок, у той час як всмоктування, біодоступність та зв'язування з білками плазми помітно не змінюються . Знижений виведення через нирки компенсується підвищеним виведенням через печінку. Помірне збільшення значень AUC у плазмі крові (менш ніж удвічі порівняно з нормою) спостерігається у хворих з нирковою недостатністю різного ступеня, включаючи ниркову недостатність у термінальній стадії (КК менше 10 мл/хв/1.73 м 2 ). Кліренс фозиноприлату при гемодіалізі та перитонеальному діалізі в середньому становить 2% та 7%, відповідно до значень кліренсу сечовини.

У хворих з порушеною функцією печінки (при алкогольному або біліарному цирозі) швидкість гідролізу фозиноприлу може бути знижена, але рівень гідролізу помітним чином не змінюється. Загальний кліренс фозиноприлату з організму таких хворих становить приблизно половину, порівняно з хворими з нормальною функцією печінки.

Показання

- артеріальна гіпертензія (у монотерапії або в комбінації з іншими гіпотензивними засобами /зокрема, з тіазидними діуретиками/);

- Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).

Режим дозування

Препарат приймають внутрішньо. Дозу слід підбирати індивідуально.

При артеріальній гіпертензії початкова доза препарату, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. Дозу препарату необхідно підбирати залежно від динаміки артеріального тиску. Підтримуюча доза становить 10-40 мг 1 раз на добу. За відсутності достатнього терапевтичного ефекту можливе додаткове призначення діуретиків.

Якщо лікування препаратом Фозикард починають на тлі теурапії діуретиком, його початкова доза повинна становити не більше 10 мг при ретельному лікарському контролі стану пацієнта.

При хронічній серцевій недостатності початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 або 2 рази на добу. Залежно від терапевтичної ефективності дозу можна збільшувати з тижневим інтервалом аж до максимальної добової дози 40 мг 1 раз на добу.

При порушенні функції нирок та печінки корекція дози препарату не потрібна.

Відмінностей у ефективності та безпеці лікування препаратом у пацієнтів віком 65 років та старших та молодих пацієнтів не спостерігається. Однак не можна виключити велику сприйнятливість у деяких пацієнтів похилого віку до препарату через можливі явища передозування через сповільнене виведення препарату.

Побічна дія

З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, тахікардія, відчуття серцебиття, аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда, біль у грудній клітці, "припливи" крові до шкіри обличчя, гіпертонічний криз, зупинка серця, непритомність.

З боку травної системи: нудота, блювання, запор, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, стоматит, глосит, явища диспепсії, біль у животі, анорексія, інтестинальний набряк, холестатична жовтяниця, дисфагія, метеоризм, порушення апетиту оболонки ротової порожнини.

З боку дихальної системи: сухий кашель, задишка, фарингіт, ларингіт, синусит, легеневі інфільтрати, бронхоспазм, дисфонія, задишка, носові кровоточення, ринорея.

З боку сечовидільної системи: розвиток або посилення симптомів хронічної ниркової недостатності, протеїнурія, олігурія.

З боку центральної нервової системи: інсульт, ішемія головного мозку, запаморочення, головний біль, слабкість; при застосуванні у високих дозах – безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості, парестезії, сонливість.

З боку органів чуття: порушення слуху та зору, шум у вухах.

Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, ангіоневротичний набряк.

Порушення з боку органів кровотворення: запалення лімфатичних вузлів.

З боку скелетно-м'язової системи: артрит.

З боку обміну речовин: загострення перебігу подагри.

З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія; зниження гемоглобіну та гематокриту, нейтропенія, лейкопенія, еозинофілія, підвищення ШОЕ.

Вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, гіпоплазія легень.

Протипоказання до застосування

- Підвищена чутливість до фозиноприлу та інших компонентів препарату;

- Спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк (в т.ч. в анамнезі) після прийому інших інгібіторів АПФ;

- Вагітність;

- Період лактації (грудного вигодовування);

- вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);

- Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози.

З обережністю слід застосовувати препарат при нирковій недостатності, гіпонатріємії (ризик дегідратації, артеріальної гіпотензії, хронічної ниркової недостатності), двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, аортальному стенозі, стані після трансплантації нирки, при десенси .ч. ВКВ, склеродермії (підвищений ризик розвитку нейтропенії або агранулоцитозу), при гемодіалізі, цереброваскулярних захворюваннях (в т.ч. недостатності мозкового кровообігу), ІХС, хронічній серцевій недостатності III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA, цукровому діабеті, пригніченні кісток при дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діареї, блювоті), у пацієнтів похилого віку.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Фозікард протипоказаний до застосування під час вагітності. Застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності викликає пошкодження або навіть загибель плоду, що розвивається. За новонародженими, матері яких приймали інгібітори АПФ під час вагітності, рекомендується проводити ретельне спостереження для своєчасного виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.

Фозиноприл виділяється із грудним молоком, тому приймати препарат у період лактації не рекомендується. Якщо застосування препарату в цей період необхідне, грудне вигодовування слід припинити.

Застосування при порушеннях функції печінки

При порушенні функції печінки корекція дози препарату не потрібна.

Застосування при порушеннях функції нирок

При порушенні функції нирок корекція дози препарату не потрібна.

З обережністю слід застосовувати препарат при нирковій недостатності.

Застосування у дітей

Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.

Застосування у пацієнтів похилого віку

З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів похилого віку.

особливі вказівки

Перед початком лікування потрібно провести аналіз гіпотензивної терапії, ступеня підвищення АТ, обмеження раціону по солі та/або рідини та інших клінічних обставин.

Пацієнти з тяжким перебігом артеріальної гіпертензії або супутньою декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю повинні розпочинати лікування препаратом Фозікард в умовах стаціонару.

До та під час лікування препаратом необхідний контроль АТ, функції нирок, вмісту калію, вмісту гемоглобіну, креатиніну, сечовини, концентрації електролітів та активності печінкових трансаміназ у крові.

Ангіоневротичний набряк

Повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів при застосуванні препарату Фозікард. При набряку язика, глотки або гортані може розвиватися обструкція дихальних шляхів з можливим летальним кінцем. У разі розвитку подібних реакцій необхідне припинення прийому препарату, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) (1:1000) та проведення інших заходів невідкладної терапії.

Набряк слизової оболонки кишечника

Під час прийому інгібіторів АПФ рідко спостерігався набряк слизової оболонки кишечника. Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (при цьому нудоти та блювання могло не бути), у деяких випадках набряк слизової оболонки кишечника виникав без набряку обличчя, рівень С1-естераз був у нормі. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Набряк слизової оболонки кишечника повинен бути включений до диференційної діагностики пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, які скаржаться на абдомінальні болі.

Анафілактичні реакції під час діалізу з використанням високопроникних мембран можуть розвиватися у пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ під час гемодіалізу через високопроникні мембрани, а також під час аферезу ЛПНЩ з адсорбцією на декстран сульфат. У цих випадках слід розглянути можливість використання діалізних мембран іншого типу чи іншої гіпотензивної терапії.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Можливий розвиток агранулоцитозу та пригнічення функції кісткового мозку під час лікування інгібіторами АПФ. Ці випадки спостерігаються частіше у хворих з порушеною функцією нирок, особливо за наявності системних захворювань сполучної тканини (системний червоний вовчак або склеродермія). Перед початком терапії інгібіторами АПФ та в процесі лікування проводять визначення загальної кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули (1 раз на місяць у перші 3-6 місяців лікування та у перший рік застосування препарату у хворих з підвищеним ризиком нейтропенії).

Артеріальна гіпотензія

У хворих з неускладненою формою артеріальної гіпертензії можливий розвиток артеріальної гіпотензії у зв'язку із застосуванням препарату Фозікард.

Симптоматична гіпотензія при застосуванні інгібіторів АПФ найчастіше розвивається у пацієнтів після інтенсивного лікування діуретиками, дієти, що обмежує споживання кухонної солі, або при проведенні ниркового діалізу. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для застосування препарату після проведення заходів відновлення ОЦК.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю лікування інгібіторами АПФ може викликати надлишковий антигіпертензивний ефект, який може призвести до олігурії або азотемії з летальним кінцем. Тому при лікуванні хронічної серцевої недостатності препаратом Фозікард необхідно уважно спостерігати за хворими, особливо протягом перших 2 тижнів лікування, а також за будь-якого збільшення дози препарату Фозікард або діуретика.

Може знадобитися зниження дози діуретика у пацієнтів з гіпонатріємією та пацієнтів, які раніше інтенсивно лікувалися діуретиками. Артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату Фозікард. Деяке зниження системного АТ є звичайним та бажаним ефектом на початку застосування препарату при серцевій недостатності. Ступінь цього зниження максимальна на ранніх етапах лікування та стабілізується в межах одного або двох тижнів від початку лікування. АТ зазвичай повертається до значень періоду на початок лікування без зниження терапевтичної ефективності.

Порушення функції печінки

При появі помітної жовтяничності та вираженому підвищенні активності ферментів печінки лікуванням препаратом Фозікард слід припинити та призначити відповідне лікування.

Порушення функції нирок

У хворих на артеріальну гіпертензію з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, а також при одночасному застосуванні діуретиків без ознак порушення функції нирок під час лікування інгібіторами АПФ може підвищуватись концентрація азоту сечовини крові та креатиніну сироватки крові. Ці ефекти зазвичай оборотні та проходять після припинення лікування. Може знадобитися зниження дози діуретика та/або препарату Фозікард.

У хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, зі зміненою активністю РААС лікування інгібіторами АПФ може призвести до олігурії, прогресуючої азотемії і, в окремих випадках, до гострої ниркової недостатності і можливого летального результату.

Хірургічні втручання/загальна анестезія

Інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивну дію засобів, що застосовуються для проведення загальної анестезії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) слід попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.

Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, т.к. можливе виникнення запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у пацієнтів, які приймають діуретики.

Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ або при спекотній погоді через ризик дегідратації та артеріальну гіпотензію внаслідок зменшення ОЦК.

Використання в педіатрії

Безпека та ефективність застосування препарату Фозікард у дітей не встановлена.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Передозування

Симптоми: надмірне зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність, ступор.

Лікування: прийом препарату слід припинити; показано промивання шлунка, прийом сорбентів (наприклад, активованого вугілля), вазодепресорних засобів, інфузії 0.9% розчину натрію хлориду і далі симптоматичне та підтримуюче лікування. Застосування гемодіалізу є неефективним.

Лікарська взаємодія

Одночасне застосування антацидів (наприклад, алюмінію або магнію гідроксид, симетикон) може знижувати всмоктування препарату Фозікард. Тому застосовувати зазначені кошти необхідно з інтервалом щонайменше 2 год.

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з солями літію концентрація літію в сироватці крові та ризик розвитку літієвої інтоксикації можуть підвищуватися, тому одночасно застосовувати Фозікард та препарати літію слід з обережністю.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивну дію інших інгібіторів АПФ, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та низькою концентрацією реніну в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з діуретиками , у поєднанні зі строгою дієтою, що обмежує споживання кухонної солі, або з діалізом, може розвинутись надмірне зниження артеріального тиску, особливо в першу годину після прийому початкової дози препарату Фозікард.

Препарати калію, калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) підвищують ризик розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів із серцевою недостатністю, цукровим діабетом, які одночасно приймають калійзберігаючі діуретики, калієві, калійвмісні солезамінники або інші засоби, що викликають гіперкаліємію (наприклад, гепарин), інгібітори АПФ підвищують ризик збільшення вмісту калію у сироватці крові.

Фозіноприл посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, інсуліну.

Фозиноприл посилює ризик розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом.

Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект фозиноприлу через здатність затримувати воду.

Гіпотензивні препарати, наркотичні аналгетики, лікарські засоби для загальної анестезії посилюють гіпотензивну дію препарату Фозікард.

Біодоступність препарату при одночасному застосуванні з хлорталідоном, ніфедипіном, пропранололом, гідрохлортіазидом, циметидином, метоклопрамідом, пропантеліну бромідом, дигоксином, ацетилсаліциловою кислотою та варфарином не змінюється.

Умови та термін зберігання

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпустки з аптек

Препарат відпускається за рецептом.

Для опису препарату
Назва Фозікард
Діюча речовина Фозіноприл
Фармакологічна група Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту
Форма випуску Пігулки
Код ATX C09AA09
Показання для лікування Хвороби, що характеризуються підвищеним артеріальним тиском, Серцева недостатність.

Ще не було питань.

Мітки: Фозікард табл. 20 мг №28