Похожие препараты

393.00грн.
Є в наявності

Зовнішній вигляд упаковки може відрізнятись від наведеної на сайті

Київ, Межигірська 56

усі питання за телефоном (097) 141-69-71

Суми, Заливна 5

усі питання за телефоном (068) 172-31-12

Ітраконазол

Діюча речовина:
Ітраконазол (Itraconazole)


Інструкція

Форма випуску, склад та упаковка
Капсули 1 капс.
ітраконазол (у мікропелетах) 100 мг

Фармакологічна дія

Синтетичний протигрибковий засіб широкого спектра дії. Похідне тріазолу. Пригнічує синтез ергостеролу клітинної мембрани грибів. Активний щодо дермагофітів (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджових грибів Candida spp. (включаючи Candida albicans, Candida parapsilosis), цвілевих грибів (Cryptococcus neoformans, Aspergillus spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp., Penicillium marneffei, Pseudallescheria boydii, Histoplasma spp., Coccidiocіes. Cladosporium spp., Blastomyces dermatidis), Stalassezia spp.

Деякі штами можуть бути стійкими: Candida glabrata, Candida krusei, Candida tropicalis, Absidia spp., Fusarium spp., Mucor spp., Rhizomucor spp., Rhizopus spp., Scedosporium proliferans, Scopulariopsis spp.

Ефективність лікування оцінюється через 2-4 тижні після припинення терапії (при мікозах), через 6-9 місяців – при оніхомікозах (у міру зміни нігтів).

Фармакокінетика

Всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) досить повно. Прийом ітраконазолу у капсулах відразу після їди збільшує біодоступність. Прийом його у вигляді розчину натще призводить до більш високої швидкості досягнення C max і більшої величини концентрації рівноважної фази (Css) порівняно з прийомом після їди (на 25%).

Час досягнення C max при прийомі капсул – близько 3-4 год. Css при прийомі 100 мг препарату 1 раз на добу – 0.4 мкг/мл; при прийомі 200 мг 1 раз на добу -1.1 мкг/мл, 200 мг 2 рази на добу - 2 мкг/мл.

Час досягнення C max при прийомі розчину - близько 2 годин при прийомі натще і 5 годин - після їди. Час настання Css у плазмі при тривалому застосуванні – 1-2 тижні. Зв'язок із білками плазми – 99.8%.

Добре проникає в тканини та органи (в т.ч. у слизову оболонку піхви), міститься в секреті сальних та потових залоз. Концентрація ітраконазолу у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, скелетних м'язах у 2-3 рази перевищує його концентрацію у плазмі; у тканинах, що містять кератин, – у 4 рази. Терапевтична концентрація ітраконазолу у шкірі зберігається протягом 2-4 тижнів після припинення 4 тижневого курсу лікування. Терапевтична концентрація в кератині нігтів досягається через 1 тиждень після початку лікування та зберігається протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу лікування. Низькі концентрації визначаються в сальних та потових залозах шкіри. Метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів, у т. ч. гідроксиітраконазолу. Є інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7.

Виведення з плазми - двофазне: нирками протягом 1 тижня (35% у вигляді метаболітів, 0.03% - у незміненому вигляді) та через кишечник (3-18% у незміненому вигляді). T 1/2 – 1-1.5 дня. Не видаляється під час проведення діалізу.

Показання

Вульвовагінальний кандидоз; дерматомікоз, різнобарвний лишай, кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, кератомнкоз; оніхомікоз, викликаний дерматофітами або дріжджоподібними грибами; системні мікози - системний аспергільоз або кандидоз, криптококоз (в т.ч. криптококовий менінгіт) у імунокомпромітованих осіб та криптококоз центральної нервової системи незалежно від імунного статусу при неефективності терапії 1-ї лінії; гістоплазмоз, бластомікоз, споротрихоз, паракокцидіоїдоз; інші системні і тропічні мікози, що рідко зустрічаються.

Режим дозування

Всередину. Відразу після їди. Капсули ковтають цілком.

Виведення препарату ітраконазол зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж із плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування при інфекціях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування нігтьових інфекцій. Тривалість лікування може бути скоригована залежно від клінічної картини лікування:

- при вульвовагінальному кандидозі - 200 мг 2 рази на добу протягом 1 дня або 200 мг 1 раз на добу протягом 3 днів;

- при дерматомікозах - 200 мг 1 раз на добу протягом 7 днів або 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів;

- ураження висококератинізованих ділянок шкіри (дерматофітія стоп та кистей) -200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів або 100 мг 1 раз на добу протягом 30 днів;

- при висівковому лишаї - 200 мг 1 раз на добу протягом 7 днів;

- при кандидозі слизової оболонки ротової порожнини - 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів (у деяких випадках у імунокомпромітованих осіб біодоступність ітраконазолу може знижуватися, що іноді вимагає подвоєння дози);

- при кератомікозах - 200 мг 1 раз на добу протягом 21 дня (тривалість лікування залежить від клінічної відповіді);

- при оніхомікозі - 200 мг 1 раз на добу протягом 3 місяців або 200 мг 2 рази на добу протягом 1 тижня на курс;

- при ураженні нігтів на ногах (незалежно від наявності ураження нігтів на руках) проводять 3 курси з інтервалом 3 тижні. При ураженні нігтів тільки на руках проводять 2 курси з інтервалом 3 тижні;

- елімінація ітраконазолу зі шкіри та нігтів повільна; оптимальна клінічна відповідь при дерматомікозах досягається через 2-4 місяці після завершення лікування, при оніхомікозах – 6-9 місяців;

- при системному аспергільозі - 200 мг на добу протягом 2-5 місяців; при прогресуванні та дисемінації захворювання дозу збільшують до 200 мг 2 рази на добу;

- при системному кандидозі - 100-200 мг 1 раз на добу протягом 3 тижнів - 7 місяців, при прогресуванні та дисемінації захворювання дозу збільшують до 200 мг 2 рази на добу;

- при системному криптококкозі без ознак менінгіту - 200 мг 1 раз на добу протягом 2-12 місяців. При криптококовому менінгіті – 200 мг 2 рази на добу протягом 2-12 місяців;

- Лікування гістоплазмозу починають з 200 мг 1 раз на добу, підтримуюча доза - 200 мг 2 рази на добу протягом 8 місяців;

- при бластомікозі – 100 мг 1 раз на добу, підтримуюча доза – 200 мг 2 рази на добу протягом 6 місяців;

- при споротрихозі - 100 мг 1 раз на добу протягом 3 місяців;

- при паракокцидіоїдозі - 100 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців;

- при хромомікозі -100-200 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців;

— дітям призначають, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.

Побічна дія

З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія (нудота, блювання, діарея, запор, зниження апетиту), біль у животі.

З боку гепато-біліарної системи: оборотне підвищення «печінкових» ферментів, гепатит, у дуже поодиноких випадках при застосуванні Ітраконазолу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним кінцем.

З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, периферична нейропатія.

З боку імунної системи: анафілактичні, анафіпактоїдні та алергічні реакції.

З боку шкірних покривів: у дуже рідкісних випадках - мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона) висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, алопеція, світлочутливість.

Інші: порушення менструального циклу, гіпокаліємія, набряковий синдром, хронічна серцева недостатність та набряк легень.

Протипоказання до застосування

Гіперчутливість, хронічна серцева недостатність, зокрема. в анамнезі (за винятком терапії життєзагрозних станів); одночасний прийом субстратів ізоферменту CYP3A4, що подовжують інтервал QT(астемізол, беприділ, цизаприд, дофетилід, левацетилметадол, мізоластин, пімозід, хінідин, сертнідол, терфенадин); інгібітори ГМГ-КоА редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвестатин); одночасний пероральний прийом триазоламу та мідазоламу, алкалоїдів ріжків (дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін, метилерготамін), нісолдипіну, елетриптану; вагітність; період лактації.

З обережністю. Ниркова та печінкова недостатність, периферична нейропатія, фактори ризику: хронічна серцева недостатність (ішемічна хвороба серця, ураження серцевих клапанів, тяжкі захворювання легень, у т.ч. хронічна обструктивна хвороба легень, стани, що супроводжуються набряковим синдромом); повільних кальцієвих каналів, дитячий та літній вік.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Протипоказаний під час вагітності та в період лактації.

Застосування при порушеннях функції печінки

З обережністю: печінкова недостатність.

При порушенні функції печінки повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшений, тому рекомендується здійснювати контроль концентрації ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату.

У дуже поодиноких випадках при застосуванні Ітраконазолу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. У більшості випадків це відзначалося у пацієнтів, які вже мали захворювання печінки, у пацієнтів, з іншими тяжкими захворюваннями, які отримували терапію ітраконазолом за системними показаннями, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичокську дію. У деяких пацієнтів не виявляли очевидних факторів ризику ураження печінки. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію ітраконазолом. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно зв'язатися зі своїм лікарем у разі виникнення симптомів, що передбачають виникнення гепатиту, а саме: анорексину, нудоти, блювання, слабкості, болю в животі та потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною концентрацією «печінкових» ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.

Застосування при порушеннях функції нирок

З обережністю: ниркова недостатність.

При порушенні функції нирок повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшений, тому рекомендується контролювати концентрацію ітраконазолу в плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату.

Застосування у дітей

З обережністю: дитячий вік. Дітям призначають, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.

Застосування у пацієнтів похилого віку

З обережністю: літній вік.

особливі вказівки

— Жінкам дітородного віку, які приймають Ітраконазол, необхідно використовувати надійні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення.

— Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. При одночасному прийомі ітраконазолу і блокаторів кальцієвих каналів, які можуть мати той самий ефект, необхідно бути обережними. Повідомлялося про випадки хронічної серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Ітраконазолу. Ітраконазол не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевищує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користі та ризику слід брати до уваги такі фактори, як серйозність показань, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення хронічної серцевої недостатності. Фактори ризику включають наявність захворювань серця, таких як ішемічна хвороба серця або ураження клапанів; серйозні захворювання легень, такі як обструктивні ураження легень; ниркова недостатність або інші захворювання, що супроводжуються набряками. Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та симптоми застійної серцевої недостатності. Лікування має проводитися з обережністю, при цьому необхідно моніторувати хворого щодо виникнення симптомів застійної серцевої недостатності. При появі прийом Ітраконазолу необхідно припинити.

- При зниженій кислотності шлунка: при цьому стані абсорбція ітраконазолу із капсул порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, алюмінію гідроксид), рекомендується використовувати не раніше, ніж через 2 години після прийому капсул Ітраконазолу. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим блокатори Н 1 гістамінових рецепторів та інгібітори протонної помпи, рекомендується приймати капсули Ітраконазолу з напоями, що містять колу.

— У дуже поодиноких випадках при застосуванні Ітраконазолу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. У більшості випадків це відзначалося у пацієнтів, які вже мали захворювання печінки, у пацієнтів, з іншими тяжкими захворюваннями, які отримували терапію ітраконазолом за системними показаннями, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичокську дію. У деяких пацієнтів не виявляли очевидних факторів ризику ураження печінки. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію ітраконазолом. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно зв'язатися зі своїм лікарем у разі виникнення симптомів, що передбачають виникнення гепатиту, а саме: анорексину, нудоти, блювання, слабкості, болю в животі та потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною концентрацією «печінкових» ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.

- Порушення функції печінки: ітраконазол метаболізується переважно у печінці. Оскільки у пацієнтів з порушеннями функції печінки повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено, рекомендується здійснювати контроль концентрації ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату.

— Порушення функції нирок: Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено, рекомендується здійснювати контроль концентрації ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату.

— Пацієнти з імунодефіцитом: біодоступність ітраконазала при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або органів, що перенесли операцію з трансплантації.

— Пацієнти з системними грибковими інфекціями, що становлять загрозу життю: внаслідок фармакокінетичних характеристик Ітраконазол у вигляді капсул не рекомендується для початку лікування системних мікозів, які становлять загрозу життю пацієнтів.

- Хворі на СНІД.

— Лікар повинен оцінити необхідність призначення підтримуючої терапії хворим на СНІД, який раніше отримував лікування з приводу системних грибкових інфекцій, наприклад, споротригозу, бластомікозу, гістоплазмозу або криптококозу (як менінгеального, так і неменінгеального), у яких існує ризик рецидиву.

— Клінічні дані щодо застосування капсул Ітраконазол у педіатричній практиці обмежені. Капсули Ітраконазол не слід призначати дітям, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.

— Лікування слід припинити у разі виникнення периферичної нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул Ітраконазолу.

— Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Ітраконазол може спричинити запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами та іншою технікою, яка потребує підвищеної уваги під час роботи.

Передозування

Дані відсутні. При випадковому передозуванні слід застосовувати підтримуючі заходи. Протягом першої години провести промивання шлунка та, якщо це необхідно, призначити активоване вугілля. Ітраконазол не виводиться при гемодіалізі. Якогось специфічного антидоту не існує.

Лікарська взаємодія

1. Лікарські засоби, що впливають на абсорбцію ітраконазолу Лікарські засоби, що зменшують кислотність шлунка, знижують абсорбцію ітраконазолу, що пов'язано з розчинністю оболонок капсул.

2. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу. Ітраконазол переважно метаболізується ізоферментом CYP3A4. Було вивчено взаємодію ітраконазолу з рифампіцином, рифабутином і фенітоїном, які є потужними індукторами ізоферменту CYP3A4. Дослідженням було встановлено, що в цих випадках бнодоступність ітраконазолу та пірокснітраконазолу значно знижується, що призводить до суттєвого зменшення ефективності препарату. Одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, які є потенційними індукторами мікросомальних ферментів печінки, не рекомендується. Дослідження взаємодії з іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводилися, однак аналогічні результати можна припустити.

Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин, можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу.

3. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів. Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ізоферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Перед початком прийому супутніх лікарських препаратів, необхідно проконсультуватися з лікарем щодо шляхів метаболізму даного препарату, зазначених в інструкції з медичного застосування. Після припинення лікування концентрації ітраконазолу у плазмі
знижуються поступово залежно від дози та тривалості. Це необхідно брати до уваги під час обговорення мігруючого ефекту ітраконазолу на супутні лікарські засоби.

Прикладами таких ліків є:

Препарати, які не можна призначати одночасно з ітраконазолом:

- терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозид, левацетилметадол, сертиндол - спільне застосування даних лікарських засобів з ітраконазолом може викликати підвищення концентрації цих речовин в плазмі і збільшувати ризик подовження інтервалу QT і в рідких випадках - torsade des pointes);

— інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, такі, як симвастатин і ловастатин;

- Мідазолам для прийому внутрішньо та триазолам;

- алкалоїди ріжків такі як дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін і метилергометрин;

блокатори «повільних» кальцієвих каналів - на додаток до можливої фармакокінетичної взаємодії, пов'язаної із загальним шляхом метаболізму за участю ізоферменту CYP3A4, блокатори «повільних» кальцієвих каналів можуть чинити негативний інотропний ефект, який посилюється при одночасному прийомі з ітраконазолом.

Препарати, при призначенні яких необхідно стежити за їх концентраціями у плазмі, дією, побічними ефектами. У разі одночасного призначення з ітраконазолом, дозу цих препаратів, якщо необхідно, слід зменшувати.

- Непрямі антикоагулянти;

- інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір;

- Деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди барвінку рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат;

- метаболізовані ізоферментом CYP3A4 блокатори «повільних» кальцієвих каналів, такі як верапаміл та похідні дигідропіридину;

- Деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, сиролімус (також відомий як рапаміцин);

- деякі інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, такі, як аторвастатин;

- Деякі глюкокортикостероїди, такі як будесонід, дексаметазон і метилпреднізолон;

інші препарати: днгоксин, карбамазепін, буспірон алфентаніл, алпразолам, бротшолам, мідазолам для внутрішньовенного введення, рифабутин, ебастин, ребоксетин, цилостазол, дизолірамнд, елетрнптан, галофатрин, репаглінід.

Взаємодії між ітраконазолом та зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетистерону.

4. Вплив зв'язок білками плазми.

Дослідження in vitro продемонстрували відсутність взаємодії між ітраконазолом та такими препаратами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфаметазин при зв'язуванні з білками плазм.

Для опису препарату
Назва Ітраконазол
Діюча речовина Ітраконазол
Фармакологічна група
Форма випуску Капсули
Код ATX J02AC02
Показання для лікування При різних грибкових захворюваннях: мікоз шкіри, слизових рота та очей; кандидоз; криптоккок; вульвовагініт різного походження; споротригосп; гістоплазмоз; паракокцидіоїдоз; бластомікоз; висівковий лишай; запущені форми нігтьового грибка; рідкісні інфекції, спричинені тропічними грибками.

Ще не було питань.

Мітки: Ітраконазол 100мг №15