Кетоконазол ДС таблетки 200 мг №10

Пігулки білі або білі з жовтуватим відтінком, круглої форми, з хрестоподібною рискою з одного боку.

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, мікрокристалічна целюлоза, повідон, магнію стеарат, карбоксиметилкрохмаль натрію.

Протигрибковий засіб. Чинить фунгіцидну та фунгістатичну дію. Механізм дії полягає в інгібуванні синтезу ергостеролу та зміні ліпідного складу мембрани. Активний щодо збудника різнобарвного лишаю Malassezia furfur, збудників деяких дерматомікозів (Trichophyton, Epidermophyton floccosum, Microsporum), збудників кандидозу (Candida), а також збудників системних мікозів (Cryptococcus).

Активний також щодо грампозитивних коків: Staphylococcus spp., Streptococcus spp.

Кетоконазол є слабкою двоосновною сполукою, яка розчиняється і абсорбується в кислому середовищі. C _max кетоконазолу в плазмі становить близько 3.5 мкг/мл і досягається через 1-2 години після одноразового прийому внутрішньо в дозі 200 мг під час їжі. Біодоступність кетоконазолу максимальна при прийомі з їжею. Абсорбція кетоконазолу знижена у пацієнтів зі зниженою кислотністю шлункового соку, наприклад, які приймають антацидні препарати, такі як гідроксид алюмінію, та антисекреторні препарати, такі як блокатори гістамінових Н ₂ -рецепторів та інгібітори протонового насоса, а також у пацієнтів з ахлоргідрією, викликаний.

Зв'язування з білками плазми, головним чином альбумінової фракцією, становить 99%. Кетоконазол широко розподіляється у тканинах, проте лише незначна частина препарату проникає у спинномозкову рідину.

Після абсорбції із ШКТ кетоконазол метаболізується у печінці з утворенням великої кількості неактивних метаболітів.

Дослідження in vitro показали, що у метаболізмі кетоконазолу бере участь ізофермент CYP3A4. Головними шляхами метаболізму є окислення та розщеплення імідазольного та піперазинового кілець, окислювальне О-деалкілування та ароматичне гідроксилювання. Кетоконазол не є індуктором власного метаболізму. Виведення з плазми є двофазним: протягом перших 10 годин T _1/2 становить 2 години, в подальшому - 8 годин.

Близько 13% виводиться із сечею, з яких 2-4% – у незміненому вигляді. Виділяється в основному з жовчю в шлунково-кишковому тракті і близько 57% екскретується з калом.

Для прийому внутрішньо (при недоступності та непереносимості інших методів терапії): бластомікоз, кокцидіоїдомікоз, гістоплазмоз, хромомікоз, паракокцидіоїдомікоз.

Для прийому внутрішньо дорослим та дітям з масою тіла більше 30 кг – 200-400 мг на добу. Дітям з масою тіла менше 30 кг – 4-8 мг/кг/добу. Приймають 1 раз на добу під час їжі.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, сонливість, підвищена збудливість, безсоння, тривога, стомлюваність, загальна слабкість, оборотне підвищення внутрішньочерепного тиску (наприклад, набряк дисків зорових нервів, набухання джерельця у дітей молодшого віку).

З боку травної системи: нудота, біль у животі, діарея, порушення функції печінки, блювання, диспепсія, запор, сухість у роті, дисгевзія, здуття живота, зміна кольору язика, токсичний гепатит (підвищення активності печінкових трансаміназ або ЩФ, жовтяниця, включаючи холестатичний гепатит, гепатонекроз (біопсія), цироз печінки, печінкова недостатність (включаючи випадки трансплантації та смерті).

Порушення з боку обміну речовин: непереносимість алкоголю, анорексія, гіперліпідемія, підвищення апетиту.

З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія.

З боку дихальної системи: носова кровотеча.

З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: алопеція, дерматит, еритема, багатоформна еритема, свербіж, висипання, ксеродерма, припливи крові, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, фотосенсибілізація.

Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія.

З боку ендокринної системи: гінекомастія, недостатність функції надниркових залоз, порушення менструального циклу, можливе тимчасове зниження концентрації тестостерону в плазмі (нормалізується через 24 години після прийому).

З боку органів чуття: фотофобія.

Алергічні реакції: висипання, кропив'янка, анафілактичний шок, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

З боку імунної системи: псевдоанафілактичний шок.

З боку статевої системи: еректильна дисфункція, азооспермія (при дозах, що перевищують терапевтичні – 200-400 мг на добу).

З боку лабораторних показників: зменшення кількості тромбоцитопенії.

Загальні реакції: пропасниця, периферичний набряк, озноб.

Гострі та хронічні захворювання печінки, вагітність, лактація, дитячий вік до 3 років, підвищена чутливість до кетоконазолу; Одночасний прийом з наступними субстратами ізоферменту CYP3A4 (підвищення концентрації цих препаратів у плазмі, викликане спільним прийомом з кетоконазолом, може призвести до збільшення або продовження як терапевтичних, так і побічних ефектів та розвитку потенційно небезпечних ефектів, в т.ч. розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует"): аналгетики (левацетилметадол, метадон); антиаритміки (дізопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин); антигельмінтні та антипротозойні препарати (галофантрин); антигістамінні препарати (астемізол, мізоластин, терфенадін); препарати для лікування мігрені (дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін, метилергометрин); протипухлинні препарати (іринотекан); антипсихотичні препарати, анксіолітики та снодійні препарати (луразидон, мідазолам перорально, пімозід, сертиндол, тріазолам); блокатори кальцієвих каналів (беприділ, фелодипін, лерканідіпін, нісолдипін); серцево-судинні препарати різних груп (івабрадин, ранолазин); діуретики (еплеренон); імунодепресанти (еверолімус); шлунково-кишкові препарати (цизаприд, домперидон); гіполіпідемічні препарати (ловастатин, симвастатин); інші (колхіцин при лікуванні хворих з порушеннями функцій печінки та нирок).

Застосування при грибковому менінгіті є недоцільним, т.к. Кетоконазол погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Через ризик гепатотоксичності, у т.ч. кетоконазол слід застосовувати лише у випадках, коли потенційна користь перевищує можливий ризик.

У пацієнтів з підвищеною активністю печінкових ферментів або при перенесеному токсичному ураженні печінки внаслідок прийому інших препаратів не слід застосовувати кетоконазол, за винятком випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки.

Перед початком лікування необхідно оцінити функцію печінки для унеможливлення гострих або хронічних захворювань. Під час лікування необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, функціональний стан печінки та
нирок у пацієнтів, щоб не пропустити перші симптоми гепатотоксичності. Не можна виключити розвиток гепатотоксичності протягом першого місяця і навіть протягом першого тижня терапії. Сумарна доза кетоконазолу є фактором ризику тяжкої гепатотоксичності. У зв'язку з цим у період лікування рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію кетоконазолом.

У пацієнтів з наднирковою недостатністю або прикордонними станами на тлі стресової дії (в т.ч. великі хірургічні втручання, умови інтенсивної терапії), у пацієнтів з тривалим курсом терапії при підозрі на недостатність надниркових залоз слід контролювати функцію надниркових залоз, т.к. у добровольців кетоконазол у добовій дозі 400 мг і більше викликав зниження кортизолової відповіді на стимуляцію АКТГ.

Вживання кислих напоїв підвищує всмоктування кетоконазолу.

При одночасному застосуванні кетоконазолу з антацидними засобами (алюмінію гідроксид, блокатори гістамінових Н ₂ -рецепторів, інгібітори протонового насосу) зменшується абсорбція кетоконазолу із ШКТ. При цих комбінаціях слід контролювати протигрибкову активність кетоконазолу та за необхідності проводити корекцію його дози.

При одночасному застосуванні кетоконазолу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 можливе зниження біодоступності кетоконазолу, що може спричинити значне зниження його ефективності. До таких препаратів належать ізоніазид, рифабутин, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, ефавіренз, невірапін. Якщо цих комбінацій уникнути неможливо, слід контролювати протигрибкову активність кетоконазолу і за необхідності збільшувати його дозу.

При одночасному застосуванні кетоконазолу з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, противірусні препарати, включаючи ритонавір, посилений ритонавіром дарунавір та посилений ритонавіром фосампренавір) можливе підвищення біодоступності кетоконазолу. При цих комбінаціях слід контролювати стан пацієнта для виявлення симптомів збільшення інтенсивності та тривалості дії кетоконазолу, концентрацію кетоконазолу у плазмі крові та за необхідності зменшити його дозу.

При одночасному застосуванні кетоконазол здатний пригнічувати CYP3A4-опосередкований метаболізм препаратів, а також транспорт активних речовин, зумовлений P-глікопротеїном. Це може призвести до збільшення концентрацій цих препаратів у плазмі та/або з активних метаболітів, що спричиняє збільшення інтенсивності та тривалості терапевтичних або побічних ефектів застосовуваних одночасно лікарських засобів.

Не рекомендується одночасне застосування з кетоконазолом таких препаратів: тамсулозин, фентаніл, рифабутин, ривароксабан, карбамазепін, дазатиніб, нілотиніб, трабектедин, салметерол. Якщо цих комбінацій уникнути неможливо, слід забезпечити клінічний моніторинг стану пацієнта для виявлення симптомів збільшення інтенсивності або тривалості терапевтичних та/або побічних ефектів, контролювати концентрацію препарату в плазмі крові і при необхідності зменшити дозу відповідного препарату або призупинити його застосування.

З обережністю слід застосовувати кетоконазол одночасно з такими препаратами: алфентаніл, бупренорфін (в/в та сублінгвально), оксикодон, дигоксин, кумарини, цилостазол, репаглінід, саксагліптин, празиквантел, ебастин, елетриптан, бортезоміб, бортезоміб, , лапатініб, триметрексат, алкалоїди барвінку, алпразолам, арипіпразол, бротизолам, буспірон, галоперидол, мідазолам (в/в), пероспірон, кветіапін, рамелтерон, рисперидон, маравірок, індинавір, саквінавір, саквінавір, , циклоспорин, дексаметазон, флутиказон, метилпреднізолон, сиролімус, такролімус, темсіролімус, аторвастатин, ребоксетин, фезотеродин, імідафенацин, силденафіл, соліфенацин, тадалфіл, толтеродин, алітретиноін (пероральна ліків). При сумісному застосуванні рекомендується ретельний моніторинг клінічного стану пацієнта, при необхідності – контроль концентрації препарату в плазмі крові та, якщо потрібно, – зменшення його дози.

У поодиноких випадках можлива дисульфірамоподібна реакція при вживанні алкоголю під час прийому кетоконазолу.