Квамател ампули 20 мг №5

Пігулки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, опуклі, з гравіюванням "F20" на одній стороні; на зламі білого чи майже білого кольору.

Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 1 мг, магнію стеарат – 2 мг, повідон К90 – 4 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 6 мг, тальк – 6 мг, крохмаль кукурудзяний – 56 мг, лактози моногідрат – 105 мг.

Склад плівкової оболонки: заліза оксид червоний - 0.012 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.088 мг, титану діоксид - 0.288 мг, макрогол 6000 - 0.499 мг, сепіфільм 003 - 6.613 мг (макрогол-8-2 целюлоза мікрокристалічна – 35-45%, гіпромелоза – 45-55%).

Блокатор гістамінових _H2- рецепторів. Пригнічує секрецію соляної кислоти, базальну та стимульовану гастрином, гістаміном та ацетилхоліном, при цьому зростає рН вмісту шлунка та знижується активність пепсину.

Фамотидин слабко впливає мікросомальні ферменти печінки.

Після прийому препарату внутрішньо дія настає через 1 годину, максимум дії – протягом 3 годин після прийому, тривалість ефекту коливається в межах 12-24 години, залежно від дози.

Всмоктування

Абсорбція неповна. C _max досягається через 1-3 години і становить 0.07-0.1 мг/л. Біодоступність - 40-45%, збільшується при одночасному прийомі їжі та знижується при одночасному прийомі антацидів.

Розподіл

Зв'язування із білками плазми становить 10-20%. Проникає через плацентарний бар'єр та через гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється із грудним молоком.

Метаболізм

30-35% препарату метаболізується у печінці з утворенням S-оксиду.

Виведення

T _1/2 із плазми становить 2.3-3.5 год. Після прийому внутрішньо 30-35% фамотидину виводиться нирками у незміненому вигляді.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

При КК <10 мл/хв. T _1/2 може досягати 20 год (потрібна корекція дози).

- виразкова хвороба дванадцятипалої кишки та шлунка у фазі загострення, профілактика рецидивів;

- лікування та профілактика симптоматичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (пов'язаних з прийомом нестероїдних протизапальних засобів, стресових, післяопераційних виразок);

- Ерозивний гастродуоденіт;

- функціональна диспепсія, що асоціюється з підвищеною секреторною функцією шлунка;

- Рефлюкс-езофагіт;

- синдром Золлінгера-Еллісона;

- Профілактика рецидивів кровотечі з верхніх відділів ШКТ;

- Попередження аспірації шлункового соку при загальній анестезії (синдром Мендельсона).

Приймають усередину.

При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення Квамател призначають у дозі 40 мг 1 раз на добу перед сном або по 20 мг 2 рази на добу. За потреби добову дозу можна збільшити до 80-160 мг. Тривалість лікування становить 4-8 тижнів.

З метою профілактики загострень виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки Квамател призначають у дозі 20 мг 1 раз на добу перед сном.

При рефлюкс-езофагіті початкова доза становить 20 мг 2 рази на добу; при необхідності препарат можна застосовувати по 40 мг двічі на добу.

При синдромі Золлінгера-Еллісона початкова доза становить 20-40 мг кожні 6 годин; за потреби добову дозу можна збільшити до 240-480 мг.

Для профілактики аспірації шлункового соку під час загальної анестезії Квамател призначають у дозі 40 мг перед операцією або вранці в день операції.

При нирковій недостатності, якщо КК <30 мл/хв або вміст сироватки креатиніну >3 мг/дл, добову дозу слід зменшити до 20 мг або збільшити інтервал між прийомами до 36-48 год.

З боку травної системи: сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі, зниження апетиту; підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатоцелюлярний, холестатичний або змішаний гепатит, гострий панкреатит.

З боку системи кровотворення: дуже рідко – агранулоцитоз, панцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпо-або аплазія кісткового мозку.

Алергічні реакції: кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

Серцево-судинна система: аритмія, брадикардія, AV-блокада, зниження артеріального тиску.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, підвищена втома, галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку органів чуття: зниження гостроти зору, шум у вухах.

З боку статевої системи: при тривалому застосуванні у високих дозах – аменорея, зниження лібідо, гіперпролактинемія, гінекомастія.

Порушення з боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія.

Дерматологічні реакції: алопеція, прості вугри, сухість шкіри.

Інші: лихоманка.

- Вагітність;

- Період лактації;

- Дитячий вік;

- Підвищена чутливість до фамотидину та інших блокаторів гістамінових H ₂ -рецепторів.

З обережністю: ниркова або печінкова недостатність, цироз печінки з портосистемною енцефалопатією в анамнезі.

З обережністю: печінкова недостатність, цироз печінки з портосистемною енцефалопатією в анамнезі.

З обережністю: ниркова недостатність.

Застосування фамотидину може маскувати симптоми раку шлунка, тому, перш ніж розпочати лікування фамотидином, необхідно виключити наявність злоякісного новоутворення.

Подібно до всіх блокаторів гістамінових H ₂ -рецепторів, при різкому припиненні лікування фамотидин може викликати синдром відміни, тому лікування припиняють, поступово знижуючи його дозу.

Пацієнтам із порушеннями функції печінки Квамател слід призначати з обережністю та в нижчих дозах.

При тривалому лікуванні ослаблених хворих чи пацієнтів за умов стресу можливі бактеріальні ураження шлунка з подальшим поширенням інфекції.

Квамател слід приймати через 2 години після прийому ітраконазолу або кетоконазолу, щоб уникнути значного зменшення їх всмоктування.

Блокатори гістамінових H ₂ -рецепторів можуть інгібувати кислотостимулюючу дію пентагастрину та гістаміну, тому за 24 години до проведення тесту слід відмовитися від призначення фамотидину.

Блокатори гістамінових H ₂ -рецепторів можуть пригнічувати шкірну реакцію на гістамін, приводячи до помилково-негативних результатів шкірних проб. Тому перед проведенням діагностичних шкірних проб виявлення алергічної шкірної реакції негайного типу фамотидин слід скасувати.

Під час лікування слід уникати вживання продуктів харчування, напоїв та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подразнення слизової оболонки шлунка.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування фамотидином пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Симптоми: блювання, рухове збудження, тремор, зниження артеріального тиску, тахікардія, колапс.

Лікування: промивання шлунка, симптоматична та підтримуюча терапія; гемодіаліз.

Внаслідок підвищення рН вмісту шлунка фамотидин при одночасному застосуванні зменшує всмоктування кетоконазолу та ітраконазолу.

Антациди та сукральфат уповільнюють абсорбцію фамотидину. Слід дотримуватись 1-2-годинної перерви між прийомами цих препаратів.

При одночасному прийомі фамотидину та лікарських засобів, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик розвитку нейтропенії.

Фамотидин збільшує всмоктування амоксициліну та клавуланової кислоти.

Препарат слід зберігати в недоступному для дітей захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.