Міртазапін таблетки 30 мг №15

Міртазапін Сандоз

Інструкція

склад

діюча речовина: миртазапін;

1 таблетка містить міртазапіну 15 мг або 30 мг

ядро таблетки - лактоза, крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат

таблетки по 15 мг оболонка (опадрі жовтий) - гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 8000, заліза оксид жовтий (Е 172), хінолін жовтий (Е 104), жовтий захід сонця FCF (Е

таблетки по 30 мг оболонка (опадрі бежевий) - гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 8000, заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид чорний (Е172)

Лікарська форма

Пігулки, покриті плівковою оболонкою.

ОСНОВНІ ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

таблетки по 15 мг жовті овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку;

таблетки по 30 мг бежеві овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку.

ФАРМАКОЛОГІЧНА ГРУПА

Антидепресанти

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Фармакологічні.

Міртазапін є антагоністом пресинаптичних a 2 рецепторів, що посилює центральну норадренергічну та серотонінергічну нейротрансмісію. Посилення серотонінергічної нейротрансмісії відбувається виключно через 5-HT 1 -рецептори, оскільки міртазапін блокує 5-HT 2 і 5-HT 3 рецептори. Обидва енантіомери миртазапіну мають антидепресантну активність, причому енантіомер S(+) блокує a 2- та 5-HT 2 рецептори, а енантіомер R(-) блокує 5-HT 3 рецептори. Міртазапін блокує H 1 рецептори, що призводить до його седативних властивостей. У терапевтичних дозах міртазапін практично не виявляє антихолінергічної активності і не впливає на серцево-судинну систему.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування міртазапін швидко та добре всмоктується (біодоступність становить приблизно 50%), досягаючи максимальної концентрації у плазмі через 2 години. Майже 85% міртазапіну зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення – 20-40 годин; зареєстровані випадки, коли період напіввиведення становив 65 годин; Короткий період напіввиведення зазвичай спостерігається у молодих пацієнтів. Тривалий період напіввиведення дозволяє приймати препарат один раз на добу. Стабільна концентрація досягається через 3-4 доби, після чого акумуляція зникає. У рекомендованих дозах фармакокінетика міртазапіну є лінійною. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику миртазапіну.

Міртазапін активно метаболізується і виводиться з організму із сечею та калом протягом декількох днів. Основними шляхами біотрансформації є деметилювання та окислення з подальшою кон'югацією. Дані in vitro з мікросом печінки вказують, що ферменти CYP2D6 та CYP1A2 цитохрому P450 залучені у формування 8-гідрокси метаболіту миртазапіну, а CYP3A4 вважається відповідальним за формування N-деметил та N-оксид метаболітів. N-деметил метаболіт фармакологічно активний і, напевно, має таку ж фармакологічну дію, як і вихідну речовину.

Кліренс міртазапіну може зменшуватись при нирковій або печінковій недостатності.

ПОКАЗАННЯ

Лікування станів глибокої депресії.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

Підвищена чутливість до міртазапіну або будь-якого іншого компонента препарату.

Одночасне застосування міртазапіну з інгібіторами МАО (MAO).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакодинамічні взаємодії.

Міртазапін не слід приймати одночасно з інгібіторами МАО або протягом 2 тижнів після закінчення терапії. Після завершення лікування міртазапіном має пройти приблизно 2 тижні, перш ніж пацієнти зможуть застосовувати інгібітори МАО.

Крім того, супутній прийом миртазапіну з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та іншими серотонергічними активними речовинами (L-триптофан, триптанами, трамадол, лінезолід, венлафаксин, літій і препарати, що містять у складі звіробій, Hypericum per серотоніном При комбінованому застосуванні цих активних речовин з міртазапіном рекомендується бути обережними та перебувати під ретельним медичним наглядом.

Міртазапін може посилювати седативні властивості бензодіазепінів та інших седативних препаратів (у тому числі більшість антипсихотиків, антагоністів H 1 рецепторів, опіоїдів). Слід бути обережним, призначаючи ці лікарські засоби разом із міртазапіном.

Міртазапін може посилювати депресивну дію алкоголю на центральну нервову систему, тому пацієнтам слід утриматися від вживання алкоголю під час лікування препаратом.

Міртазапін у дозі 30 мг 1 раз на добу викликав невелике, але статистично значуще збільшення МНІ (міжнародний нормалізований індекс, INR) у пацієнтів, лікованих варфарином. Рекомендується контролювати МНІ у разі супутнього застосування варфарину з міртазапіном через можливість його збільшення.

Ризик подовження інтервалу QT та/або шлуночкових аритмій (наприклад, torsade de pointes) може підвищуватися при одночасному застосуванні препаратів, які подовжують інтервал QT (наприклад, деякі антипсихотики та антибіотики).

Фармакокінетичні взаємодії.

Карбамазепін і фенітоїн, індуктори CYP3A4 збільшують кліренс миртазапіну приблизно в 2 рази і, як наслідок, середня концентрація миртазапіну в плазмі зменшується на 60% і 45% відповідно. Коли карбамазепін або інший індуктор печінкового метаболізму (наприклад, рифампіцин) додається до терапії миртазапіном, дозу останнього слід збільшити. Якщо лікування таким препаратом припиняється, може виникнути необхідність зменшення дози міртазапіну.

Одночасне застосування потужного інгібітору CYP3A4 кетоконазолу підвищувало пікові рівні у плазмі крові та AUC (площа під кривою «концентрація/час») миртазапіну приблизно на 40% та 50% відповідно.

При застосуванні циметидину (слабкого інгібітора CYP1A2, CYP2D6 та CYP3A4) з міртазапіном середні плазмові концентрації міртазапіну можуть збільшитись більш ніж на 50%. Слід вживати запобіжних заходів та зменшувати дозу при сумісному застосуванні миртазапіну з потужними інгібіторами CYP3A4, інгібіторами ВІЛ-протеази, азольними протигрибковими засобами, еритроміцином, циметидином або нефазодоном.

Не виявлено жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні миртазапіну з пароксетином, амітриптиліном, рисперидоном або літієм.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення. Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, заподіяння собі шкоди та суїциду (випадки, пов'язані з суїцидом). Цей ризик продовжується до виникнення вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або більше, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом до поліпшення. Згідно з загальним клінічним досвідом ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Відомо, що пацієнти із суїцидальними випадками в анамнезі, або пацієнти, які виявляють виражений ступінь суїцидального мислення ще до початку лікування, мають більш високий ризик виникнення суїцидальних думок чи спроб самогубства та повинні перебувати під ретельним контролем протягом усього лікування. Аналіз клінічних досліджень антидепресантів, які застосовують дорослі з психічними розладами, показав підвищений ризик розвитку суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів порівняно з пацієнтами віком до 25 років, які отримували плацебо.

Під час терапії антидепресантами необхідне ретельне спостереження за пацієнтами з високим ризиком суїцидальної поведінки, особливо на початку терапії та після зміни дозування. Пацієнтів (і доглядачів пацієнтів) слід попереджати про необхідність звертати увагу на будь-які клінічні прояви, суїцидальну поведінку чи думки та незвичайні зміни у поведінці та звертатися за медичними рекомендаціями негайно, якщо такі симптоми виникли.

Зважаючи на можливість самогубства, особливо на початку лікування, пацієнту необхідно давати мінімально необхідну кількість таблеток миртазапіну.

Пригнічення функції кісткового мозку. При лікуванні міртазапіном повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку, що зазвичай проявляється гранулоцитопенією або агранулоцитозом.

Повідомлялося про поодинокі випадки агранулоцитозу, зазвичай оборотні, але іноді – з летальним кінцем (переважно у пацієнтів віком від 65 років). Лікар повинен звертати увагу на такі симптоми як пропасниця, біль у горлі, стоматит або інші ознаки інфекції. Коли виникають такі симптоми, лікування слід припинити та зробити аналіз крові.

Жовтяниця. Лікування необхідно припинити, якщо виникне жовтяниця.

Стани, які потребують лікарського контролю.

Обережне дозування, а також регулярне та ретельне спостереження необхідно пацієнтам з такими станами:

епілепсія та органічні ураження головного мозку. Міртазапін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі. Лікування слід припинити пацієнтам, у яких розвиваються епілептичні напади або коли спостерігається збільшення частоти епілептичних нападів

печінкова недостатність: після перорального застосування 15 мг миртазапіну його кліренс зменшився приблизно на 35% у хворих на печінкову недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Середня плазмова концентрація міртазапіну збільшилася приблизно на 55%. Призначаючи 30 мг міртазапіну, слід враховувати співвідношення користь/потенційний ризик для пацієнта;

ниркова недостатність: після одноразового прийому внутрішньо 15 мг миртазапіну пацієнтами з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (10 мл/хв ≤ кліренс креатиніну <40 мл/хв) або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну <10 мл/хв) кліренс миртазапіну знизився приблизно на та 50% відповідно порівняно зі здоровими пацієнтами. Середня концентрація миртазапіну в плазмі підвищилася на 55% і 115% відповідно. Не було значних відмінностей у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (40 мл/хв ≤ кліренс креатиніну <80 мл/хв) порівняно з контрольною групою. Призначаючи 30 мг миртазапіну, слід враховувати співвідношення користь / потенційний ризик для пацієнта та контролювати кліренс креатиніну

захворювання серця, такі як порушення провідності, стенокардія та нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Такі випадки вимагають звичайних заходів та призначення супутньої терапії з обережністю;

артеріальна гіпотензія

цукровий діабет : у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, антидепресанти можуть впливати на рівень глюкози в крові. Може виникнути необхідність корекції дози інсуліну та/або пероральних протидіабетичних препаратів та рекомендується ретельне спостереження.

Як і при застосуванні інших антидепресантів, необхідно взяти до уваги наступне:

при застосуванні антидепресантів пацієнтам із шизофренією або іншими психічними розладами можуть загострюватися психотичні симптоми; можуть стати більш інтенсивними параноїдальні думки;

при лікуванні депресивної фази біполярного розладу може перейти в маніакальну фазу. Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами з маніакальними або гіпоманіакальними проявами в анамнезі. Застосування міртазапіну необхідно припинити, якщо пацієнт входить до маніакальної фази;

хоча звикання до міртазапіну не виникає, постмаркетинговий досвід застосування показує, що раптове припинення лікування після тривалого застосування може іноді призводити до появи симптомів відміни. Більшість реакцій скасування проявляються незначними клінічними симптомами і проходять власними силами. Серед різних симптомів скасування, про які повідомлялося, найчастішими були запаморочення, збудження, неспокій, біль голови та нудота. Хоча про них повідомлялося як про симптоми відміни, слід розуміти, що вони можуть бути пов'язані з перебігом основного захворювання. Рекомендується поступово припиняти лікування миртазапіном;

необхідно бути обережними при лікуванні пацієнтів з розладами сечовипускання, в т.ч. як наслідок гіпертрофії передміхурової залози, пацієнтів із гострою закритокутовою глаукомою та підвищеним внутрішньоочним тиском (проте вплив миртазапіну малоймовірний внаслідок його дуже низької антихолінергічної активності);

Акатизія / психомоторне збудження: застосування антидепресантів пов'язане з розвитком акатизії, яка характеризувалася суб'єктивно неприємним або тривожним збудженням і необхідністю часто рухатися разом з неможливістю спокійно сидіти або стояти. Швидше за все ці симптоми можуть виникнути протягом перших кількох тижнів лікування, тому збільшення дози може бути шкідливим для здоров'я;

повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT, torsade de pointes, шлуночкової тахікардії та раптові летальний кінець. Більшість повідомлень пов'язана з передозуванням або стосується пацієнтів з іншими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема при одночасному призначенні препаратів, що подовжують інтервал QT.

Слід обережно призначати міртазапін пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями або сімейним анамнезом подовження інтервалу QT, а також при одночасному використанні з іншими лікарськими засобами, які можуть подовжувати інтервал QT.

Гіпонатріємія . Існували окремі повідомлення про гіпонатріємію при застосуванні миртазапіну, що пов'язано з неадекватною секрецією АДГ (АДГ). Пацієнти похилого віку або пацієнти, які застосовують супутню терапію, можуть призвести до гіпонатріємії, які потребують застосування заходів.

Серотоніновий синдром . Взаємодія з активними серотонінергічними речовинами: серотоніновий синдром може виникнути, коли селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну застосовують супутнє з іншими активними речовинами. Симптомами серотонінового синдрому можуть бути гіпертермія, ригідність м'язів, міоклонія, автономна нестабільність із можливими швидкими коливаннями життєво важливих показників. Зміни психічного стану включають сплутаність свідомості, дратівливість та крайнє збудження, що прогресує до делірію та коми. Серотоніновий синдром виникає дуже рідко у пацієнтів, яких лікують лише міртазапіном.

Пацієнти похилого віку. Призначаючи міртазапін пацієнтам похилого віку, слід брати до уваги побічні ефекти від застосування антидепресантів. Виникнення побічних реакцій у пацієнтів похилого віку спостерігалося не частіше, ніж у інших вікових категорій.

Лактоза . Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

ЗАСТОСУВАННЯ В ПЕРІОД ВАГІТНОСТІ АБО ГАРДІННЯ ГРУДДЮ.

Вагітність. Обмежені дані щодо застосування миртазапіну вагітним жінкам не вказують на підвищений ризик розвитку вроджених вад. Дослідження на тваринах не показали жодних тератогенних ефектів, що проявляються клінічними симптомами, проте спостерігався несприятливий вплив на внутрішньоутробний розвиток.

Епідеміологічні дані вказують на те, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, підвищує ризик розвитку персистуючої артеріальної гіпертензії у новонародженого (PPHN). Хоча в яких дослідженнях не вивчався зв'язок PPHN з лікуванням миртазапіном, цей потенційний ризик не може бути виключений з огляду на відповідний механізм дії (збільшення концентрацій серотоніну).

Необхідно з особливою обережністю, враховуючи співвідношення користь/потенційний ризик для плода, призначати вагітним жінкам. Якщо міртазапін застосовувати до народження дитини або перед пологами, рекомендується проводити постнатальний нагляд новонародженого, щоб врахувати можливі ефекти відміни.

Період годування груддю. Дослідження на тваринах та наявні обмежені дані досліджень на людині показали виведення миртазапіну у грудне молоко в дуже малій кількості. Рішення про те, продовжувати/припинити годування груддю або продовжувати/припинити терапію миртазапіном, приймається з урахуванням переваг для дитини та переваги лікування миртазапіном для жінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Міртазапін має незначний або помірний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Препарат може погіршувати концентрацію та увагу (особливо на початковій стадії лікування). Пацієнти, які застосовують миртазапін, повинні уникати виконання потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують концентрації та уваги.

СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ

Дорослі. Ефективна добова доза становить від 15 до 45 мг початкова доза - 15 або 30 мг. Міртазапін починає проявляти ефект в цілому після 1-2 тижнів лікування. Лікування адекватною дозою є причиною позитивної відповіді протягом 2-4 тижнів. За недостатньої відповіді дозу можна збільшити. Якщо протягом наступних 2-4 тижнів ефекту не спостерігається, препарат слід відмінити.

Пацієнти похилого віку. Доза, що рекомендується така ж, як і для дорослих. З метою досягнення задовільного та безпечного результату збільшення дози для пацієнтів похилого віку здійснюють під наглядом лікаря.

Дозування у разі порушення функції нирок. Кліренс миртазапіну може зменшуватися у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну <40 мл/хв). Призначаючи препарат цієї категорії пацієнтів, слід контролювати кліренс креатиніну.

Дозування при печінковій недостатності. Кліренс миртазапіну може зменшуватися у пацієнтів із печінковою недостатністю. Цей факт слід враховувати при призначенні препарату цієї категорії пацієнтів, особливо з печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Починати лікування слід з мінімальної дози, контролюючи кліренс міртазапіну, особливо у разі підвищення дози.

Період напіввиведення міртазапіну становить 20-40 годин, тому його можна застосовувати 1 раз на добу. Бажано застосовувати препарат одноразово проти ночі перед сном. Добову дозу можна розділити на 2 прийоми (вранці та ввечері; велику дозу слід приймати на ніч).

Таблетки приймати внутрішньо, ковтати, не розжовуючи; за необхідності - запивати водою.

Пацієнтів з депресією слід лікувати протягом тривалого часу не менше 6 місяців до повного зникнення симптомів.

Рекомендується припиняти лікування міртазапіном поступово, щоб уникнути симптомів відміни.

ДІТИ.

Препарат не застосовувати для лікування дітей. Поведінка, пов'язана із суїцидом (спроби самогубства та суїцидальні думки), і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігалися серед дітей та підлітків, лікованих антидепресантами. Якщо, ґрунтуючись на клінічній необхідності, розпочали лікування, за пацієнтом необхідно ретельно спостерігати щодо виникнення суїцидальних симптомів. Крім того, довгострокові дані щодо безпеки у дітей та підлітків щодо зростання, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку відсутні.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

Наявний досвід передозування миртазапіном свідчить про те, що спостерігалися симптоми зазвичай легкого ступеня тяжкості. Повідомлялося про пригнічення центральної нервової системи з дезорієнтацією та тривалою седатацією, що супроводжувалося тахікардією та незначною артеріальною гіпо- або гіпертензією. Однак можливі тяжчі наслідки (включаючи летальні) при застосуванні дози, значно більшої від терапевтичної, особливо при змішаних передозуваннях.

У цих випадках також повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкової тахікардії типу torsade de pointes.

При передозуванні пацієнти повинні отримувати відповідну симптоматичну терапію підтримки життєвих функцій організму. Слід провести моніторинг ЕКГ. Можна застосовувати активоване вугілля або зробити промивання шлунка.

Діти. При передозуванні слід вжити заходів, описаних для дорослих.

ПОБОЧНІ РЕАКЦІЇ

Пацієнти у стані депресії мають численні симптоми, які можуть бути пов'язані із самим захворюванням. Однак іноді важко визначити, які саме симптоми є проявом хвороби, а які – результатом лікування міртазапіном.

Найбільш поширеними побічними реакціями, що виникають у більш ніж 5% пацієнтів, яких лікують препаратом, є сонливість, седатації, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту, запаморочення та підвищена стомлюваність.

Побічні ефекти класифіковані за частотою проявів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (побічні реакції від спонтанних звітів).

З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – пригнічення функції кісткового мозку (гранулоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія), еозинофілія.

З боку ендокринної системи: частота невідома – порушення секреції АДГ.

Метаболізм та порушення харчування: дуже часто – збільшення маси тіла, підвищення апетиту; частота невідома – гіпонатріємія.

Психічні порушення: часто – незвичайні сновидіння, сплутаність свідомості, занепокоєння, безсоння; нечасто – нічні кошмари, манія, ажитація, галюцинації, психомоторна збудливість (в т.ч. акатизія, гіперкінезія); рідко – агресія; частота невідома – суїцидальні настрої, суїцидальна поведінка.

З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, седатації, головний біль; часто – загальмованість, запаморочення, тремор нечасто – парестезії, синдром неспокійних ніг, непритомність; рідко – міоклонія; частота невідома – судоми (крововиливи), серотоніновий синдром, парестезії ротової порожнини, дизартрія.

З боку судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія; нечасто – артеріальна гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – сухість у роті; часто - нудота, діарея, блювання, запор; нечасто - гіпестезія ротової порожнини; рідко – панкреатит; частота невідома – набряк слизової оболонки порожнини рота, підвищене виділення слини.

З боку травної системи: рідко – підвищення активності трансаміназ у сироватці крові.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висип; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, бульозний дерматит, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.

З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія, міалгія, біль у спині, частота невідома – рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовидільної системи: частота невідома – затримка сечі.

Загальні порушення: часто – периферичні набряки, підвищена стомлюваність; частота невідома – сомнамбулізм, генералізований набряк, локалізований набряк.

Лабораторні показники: частота невідома – підвищення рівня КФК.

Зниження дози зазвичай не призводить до зменшення сонливості/седатації, але може загрожувати ефективності антидепресанту.

Порушення та безсоння, які можуть бути симптомами депресії, можуть розвинутись або погіршитися внаслідок лікування антидепресантами, у т.ч. миртазапіном.

Про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки повідомлялося під час терапії миртазапіном або одразу після припинення лікування.

Оцінка лабораторних показників при клінічних дослідженнях свідчила про тимчасове збільшення рівня трансаміназ та гамма-глютамілтрансферази (проте не повідомляється про побічні реакції, пов'язані з міртазапіном, які виникали з більшою частотою під час лікування миртазапіном, ніж плацебо).

Педіатричне населення.

У клінічних дослідженнях у дітей спостерігалися такі небажані явища: збільшення маси тіла, кропив'янка та гіпертригліцеридемія.

УПАКОВКА

По 10 таблеток у блістері, по 2 (10×2) блістери у картонній коробці.