Зовіракс таблетки 200 мг №25

Пігулки білі, круглі, двоопуклі, з написом "GXCL3" з одного боку.

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмалю гліколат, повідон К30, стеарат магнію, целюлоза мікрокристалічна.

Противірусний препарат, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду, який має здатність інгібувати in vitro та in vivo реплікацію вірусів Herpes simplex типу 1 та 2, вірусу Varicella zoster, вірусу Епштейна-Барра (EBV) та цитомегаловірусу (CMV). У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо Herpes simplex типу 1, далі в порядку зменшення активності слідують: Herpes simplex типу 2, Varicella zoster, EBV і CMV.

Дія ацикловіру на віруси має високовиборчий характер. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому він малотоксичний для клітин ссавців. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами Herpes simplex типу 1 і 2, Varicella zoster, EBV і CMV, перетворює ацикловір на ацикловіру монофосфат - аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат і трифосфат під дією клітинних ферментів. Включення ацикловіру трифосфату в ланцюг вірусної ДНК і подальший обрив ланцюга блокують подальшу реплікацію вірусної ДНК.

У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до утворення резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу Herpes simplex in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлено кореляції між чутливістю штамів вірусу Herpes simplex до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.

Всмоктування

При прийомі внутрішньо ацикловір лише частково абсорбується із кишечника. При прийомі 200 мг ацикловіру кожні 4 години середня C _SSmax у плазмі становила 3.1 мкмоль (0.7 мкг/мл), а середня C _SSmin - 1.8 мкмоль (0.4 мкг/мл). При прийомі 400 мг і 800 мг ацикловіру кожні 4 години C _SSmax становила 5.3 мкмоль (1.2 мкг/мл) та 8 мкмоль (1.8 мкг/мл) відповідно, а середня C _SSmin - 2.7 мкмоль (0.6 мкмоль/0 мкг 0.9 мкг/мл) відповідно.

Розподіл

Концентрація ацикловіру в спинномозковій рідині становить приблизно 50% від його плазмової концентрації. Ацикловір незначною мірою (9-33%) зв'язується з білками плазми крові.

Метаболізм та виведення

Основним метаболітом ацикловіру є 9-карбоксиметокси-метилгуанін, частку якого в сечі припадає близько 10-15% від введеної дози препарату.

T _1/2 становить 2.5-3.3 год. Більшість препарату виводиться нирками у незміненому вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про виведення ацикловіру не лише за допомогою клубочкової фільтрації, а й канальцевої секреції. При призначенні ацикловіру через 1 годину після прийому 1 г пробенециду T _1/2 та AUC збільшувалися на 18 та 40% відповідно.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю T _1/2 ацикловіру становив у середньому 19.5 год; при проведенні гемодіалізу відповідно 5.7 год, а концентрація ацикловіру в плазмі знижувалася приблизно на 60%.

У людей похилого віку кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зниженням кліренсу креатиніну, проте T _1/2 ацикловіру змінюється незначно.

При одночасному введенні ацикловіру та зидовудину ВІЛ-інфікованим пацієнтам фармакокінетичні характеристики обох препаратів практично не змінювалися.

- лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex типу 1 і 2, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес;

- Профілактика рецидивів інфекцій, викликаних вірусом Herpes simplex типу 1 і 2, у пацієнтів з нормальним імунним статусом;

- Профілактика інфекцій, викликаних вірусом Herpes simplex типу 1 і 2, у пацієнтів з імунодефіцитом;

- Лікування інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster (вітряної віспи та оперізувального герпесу);

- Лікування пацієнтів з тяжким імунодефіцитом, головним чином з ВІЛ-інфекцією (кількість клітин CD4 + <200/мкл), з ранніми клінічними проявами ВІЛ-інфекції і з розгорнутою клінічною картиною СНІД), які перенесли трансплантацію кісткового мозку.

Дорослим для лікування інфекцій, викликаних вірусом Herpes simplex типу 1 і 2 , рекомендована доза Зовіраксу становить 200 мг 5 разів на добу кожні 4 години (за винятком періоду нічного сну). Зазвичай курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях.

При вираженому імунодефіциті (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні абсорбції з кишечника доза Зовіраксу для прийому внутрішньо може бути збільшена до 400 мг 5 разів на добу. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах препарат рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу.

Для профілактики рецидивів інфекцій, викликаних вірусом Herpes simplex типу 1 і 2 , у пацієнтів з нормальним імунним статусом рекомендована доза Зовіраксу становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). Багатьом пацієнтам підходить зручніша схема терапії: по 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У ряді випадків виявляються ефективними нижчі дози Зовіраксу: по 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин) або 2 рази на добу (кожні 12 годин). Лікування Зовіраксом слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін протягом захворювання.

Для профілактики виникнення інфекцій, що викликаються вірусом Herpes simplex типу 1 і 2 , у пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза Зовіраксу становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). При вираженому імунодефіциті (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні абсорбції з кишечника доза Зовіраксу для прийому внутрішньо може бути збільшена до 400 мг 5 разів на добу. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду існування ризику інфікування.

Для лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендована доза Зовіраксу становить 800 мг 5 разів на добу, препарат приймають кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну. Курс лікування становить 7 днів.

Препарат слід призначати якнайшвидше після початку інфекції, т.к. у цьому випадку лікування ефективніше.

Для лікування пацієнтів з вираженим імунодефіцитом рекомендована доза Зовіраксу становить 800 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин).

Пацієнтам, які перенесли трансплантацію кісткового мозку, перед призначенням Зовіраксу внутрішньо зазвичай рекомендується проводити курс внутрішньовенної терапії ацикловіром протягом 1 міс. При проведенні клінічних досліджень максимальна тривалість курсу лікування реципієнтів трансплантату кісткового мозку становила 6 місяців (з 1-го по 7-й місяць після трансплантації). У пацієнтів з розгорнутою клінічною картиною ВІЛ-інфекції курс лікування Зовіраксом становив 12 місяців, проте є підстави вважати, що у таких пацієнтів можуть бути ефективніші триваліші курси терапії.

Лікування та профілактика інфекцій, викликаних вірусами Herpes simplex , у дітей з імунодефіцитом віком від 2 років і старше – такі ж дози, як для дорослих; віком до 2 років - половину дози для дорослих.

Для лікування вітряної віспи дітям віком від 6 років препарат призначають у разовій дозі 800 мг; від 2 до 6 років – 400 мг; молодше 2 років – 200 мг. Кратність прийому 4 рази на добу. Більш точно разову дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг). Курс лікування становить 5 днів.

Дані про застосування Зовіраксу для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex , та при лікуванні оперізувального герпесу у дітей із нормальними показниками імунітету відсутні.

Згідно з наявними дуже обмеженими відомостями для лікування дітей віком від 2 років з вираженим імунодефіцитом можна застосовувати такі ж дози Зовіраксу, як для лікування дорослих.

При призначенні Зовіраксу пацієнтам похилого віку слід враховувати можливість зниження кліренсу ацикловіру паралельно із зниженням кліренсу креатиніну. За наявності ознак ниркової недостатності необхідно вирішити питання щодо зниження дози Зовіраксу. Пацієнти похилого віку повинні отримувати достатню кількість рідини на фоні прийому Зовіраксу у високих дозах.

У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, що викликаються вірусами Herpes simplex , не призводить до кумуляції препарату до концентрацій, що перевищують встановлені безпечні рівні. Однак у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв дозу Зовіраксу рекомендується знижувати до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). Для лікування вітряної віспи, що оперізує герпесу , а також для лікування пацієнтів з вираженим імунодефіцитом при КК менше 10 мл/хв рекомендовані дози Зовіраксу становлять 800 мг 2 рази на добу кожні 12 годин; при КК 10-25 мл/хв 800 мг 3 рази на добу кожні 8 год.

Зовіракс таблетки можна приймати під час їжі, оскільки їда не порушує значною мірою його абсорбцію. Таблетки слід запивати повною склянкою води.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі; рідко – оборотне підвищення рівня білірубіну та активності печінкових ферментів.

З боку системи кровотворення: дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку сечовидільної системи: рідко – підвищення рівня сечовини та креатиніну у крові; дуже рідко – гостра ниркова недостатність.

З боку центральної нервової системи: головний біль; рідко – оборотні неврологічні порушення, такі як запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, сонливість, судоми, кома. Зазвичай, ці побічні ефекти спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю, які приймали препарат у дозах, що перевищують рекомендовані.

Алергічні реакції: висипання, фотосенсибілізація, кропив'янка, свербіж; рідко – задишка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія.

Інші: швидка стомлюваність; рідко – швидке дифузне випадання волосся. Оскільки такий тип алопеції спостерігається при різних захворюваннях та при терапії багатьма лікарськими засобами, зв'язок її з прийомом ацикловіру не встановлено.

У пацієнтів, які отримували антиретровірусні препарати, додатковий прийом Зовіраксу не викликав значного посилення токсичних ефектів.

- Підвищена чутливість до ацикловіру або валацикловіру.

З обережністю призначають при дегідратації та нирковій недостатності.

Призначення Зовіраксу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) потребує обережності та можливе лише після оцінки передбачуваної користі для матері та потенційного ризику для плода та дитини.

Не виявлено збільшення числа вроджених дефектів у дітей, матері яких отримували Зовіракс під час вагітності порівняно із загальною популяцією.

Після прийому Зовіраксу внутрішньо в дозі 200 мг 5 разів на добу ацикловір визначався у грудному молоці в концентраціях, що становили 0.6-4.1% від плазмових концентрацій. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 300 мкг/кг/добу.

Лікування та профілактика інфекцій, викликаних вірусами Herpes simplex , у дітей з імунодефіцитом віком від 2 років і старше – такі ж дози, як для дорослих; віком до 2 років - половину дози для дорослих.

Для лікування вітряної віспи дітям віком від 6 років препарат призначають у разовій дозі 800 мг; від 2 до 6 років – 400 мг; молодше 2 років – 200 мг. Кратність прийому 4 рази на добу. Більш точно разову дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг). Курс лікування становить 5 днів.

Дані про застосування Зовіраксу для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex , та при лікуванні оперізувального герпесу у дітей із нормальними показниками імунітету відсутні.

Згідно з наявними дуже обмеженими відомостями для лікування дітей старше 2 років з вираженим імунодефіцитом можна застосовувати такі ж дози Зовіраксу, як для лікування дорослих.

При випадковому одноразовому прийомі ацикловіру в дозах до 20 г токсичні ефекти не зареєстровані.

Симптоми: порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) та неврологічні порушення (головний біль та сплутаність свідомості); іноді – задишка, діарея, порушення функції нирок, летаргія, судоми, кома.

Лікування: ретельне медичне спостереження для виявлення можливих симптомів інтоксикації. Можливе застосування гемодіалізу.

Клінічно значимих взаємодій Зовіраксу з іншими лікарськими засобами не відзначалося.

Блокатори кальцієвих каналів та циметидин збільшують AUC ацикловіру та знижують його нирковий кліренс (корекції режиму дозування Зовіраксу не потрібно).

При одночасному застосуванні Зовіраксу з препаратами, що виводяться шляхом активної канальцевої секреції, можливе підвищення концентрації активних речовин або їх метаболітів у плазмі (необхідна обережність при призначенні таких комбінацій).

Поєднане застосування ацикловіру та мікофенолату мофенілу, імунодепресанту, що застосовується при трансплантації органів, призводить до підвищення показника AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофенілу.

Список Б. Препарат слід зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 5 років.

Препарат відпускається за рецептом.