Преднізолон 5мг №100

Пігулки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою з двох сторін та гравіюванням "Р" на одній стороні.

Фармакологічна дія

ДКЗ. Преднізолон – синтетичний глюкокортикоїдний препарат, дегідрований аналог гідрокортизону. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію.

Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами та утворює комплекс, що проникає в ядро клітини, стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти (мРНК); остання індукує утворення білків, зокрема. ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін.

Пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ.

Знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує – еритроцитів (стимулює вироблення еритропоетинів).

Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині

Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового поясу, обличчя, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії.

Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із ШКТ; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводять до активації глюконеогенезу.

Водно-електролітний обмін: затримує натрій та воду в організмі, стимулює виведення калію (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію із ШКТ, "вимиває" кальцій з кісток, підвищує його виведення нирками.

Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення, індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; зі зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних).

Протиалергічний ефект розвивається в результаті пригнічення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості T зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму

При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія ґрунтується, головним чином, на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів та відкладенні у слизовій оболонці бронхів. Відбувається гальмування ерозування та десквамації слизової оболонки. Преднізолон підвищує чутливість β-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції.

Протишокова та антитоксична дія пов'язана з підвищенням АТ (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі енд.

Імунодепресивний ефект обумовлений пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), придушенням міграції В-клітин та взаємодії Т- та В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-іферомінтеромінтеромінтеромінтеромінтеромінтеромінтеромінтеромінтеромінофоміоіемфоімофіем-інтеромоіемомінтером-інтеромон-інтеромон-інтеромон-іферомієнфоміфоміо-інтеромон-інтеромон-інтеромон-інтеромон-інтеромон-інтеромон-інтеромон-інтеромон антитіл.

Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.

Всмоктування та розподіл

Абсорбція - висока, C _max у крові при пероральному прийомі досягається через 1-1.5 год. У плазмі до 90% преднізолону зв'язується з білками: транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном) та альбумінами.

Метаболізм та виведення

Метаболізується у печінці, нирках, тонкій кишці, бронхах. Окислені форми глюкуронізуються чи сульфатуються. Метаболіти неактивні. T _1/2 - 2 - 4 ч. Виводиться через кишечник та нирками шляхом клубочкової фільтрації та на 80-90% реабсорбується канальцями. 20% виводиться нирками у незміненому вигляді.

Ендокринні порушення: первинна та вторинна надниркова недостатність (в т.ч. стан після видалення надниркових залоз), вроджена гіперплазія надниркових залоз, підгострий тиреоїдит, гіпоглікемічні стани.

Системні захворювання сполучної тканини: ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, дерматоміозит, склеродермія, вузликовий періартеріїт.

Гострий ревматизм, гострий кардит, мала хорея.

Гострі та хронічні запальні захворювання суглобів: плечолопатковий періартрит, анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерєва), подагричний та псоріатичний артрит, остеоартроз (в т.ч. посттравматичний), поліартрит, ювенільний артрит, синдром Стілла у дорослих, бурс .

Гострі та хронічні алергічні захворювання: алергічні реакції на лікарські засоби та харчові продукти, лікарська екзантема, сироваткова хвороба, кропив'янка, поліноз, ангіоневротичний набряк, алергічний риніт.

Бронхіальна астма, астматичний статус

Захворювання крові та системи кровотворення: аутоімунна гемолітична анемія, гострі лімфо- та мієлоїдний лейкози, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, панмієлопатія, вторинна тромбоцитопенія у дорослих, аерія.

Захворювання шкіри: пухирчатка, екзема, псоріаз, ексфоліативний дерматит, атопічний дерматит, дифузний нейродерміт, контактний дерматит (з ураженням великої поверхні шкіри), токсидермія, себорейний дерматит, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлсиндер) Стівенса-Джонсона).

Алергічні та запальні захворювання очей: алергічні виразки рогівки, алергічні форми кон'юнктивіту, симпатична офтальмія, важкі мляві передні та задні увеїти, неврит зорового нерва.

Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразковий коліт, хвороба Крона, гепатит, локальний ентерит.

Рак легені (у комбінації із цитостатичними препаратами).

Мієломна хвороба.

Захворювання легень: гострий альвеоліт, фіброз легень, саркоїдоз ІІ-ІІІ стадії.

захворювання нирок аутоімунного генезу (в т.ч. гострий гломерулонефрит); нефротичний синдром.

Туберкульозний менінгіт, туберкульоз легень.

Аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною хіміотерапією).

Бериліоз, синдром Леффлера (що не піддається іншій терапії).

Розсіяний склероз.

Набряк мозку (в т.ч. на фоні пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови) після попереднього застосування парентеру.

Профілактика реакції відторгнення трансплантату під час пересадки органів.

Гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань.

Нудота та блювання при проведенні цитостатичної терапії.

Доза та тривалість лікування підбирається лікарем в індивідуальному порядку залежно від показань та тяжкості захворювання.

Зазвичай добову дозу приймають одноразово або приймають подвійну дозу через день, вранці, в інтервалі від 6 до 8 год ранку.

Високу добову дозу можна розподілити на 2-4 прийоми, при цьому вранці слід приймати більшу дозу.

Таблетки слід приймати під час або після їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини.

При гострих станах і як замісна терапія дорослим призначають у початковій дозі 20-30 мг на добу, підтримуюча доза становить - 5-10 мг на добу. При деяких захворюваннях (нефротичний синдром, деякі ревматичні захворювання) призначають вищі дози. Лікування припиняють повільно, поступово знижуючи дозу. Якщо в анамнезі є психози, високі дози призначають під суворим контролем лікаря.

Дози для дітей: початкова доза - 1-2 мг/кг/добу на 4-6 прийомів, підтримуюча - 0.3-0. 6 мг/кг/добу.

При призначенні слід зважати на добовий секреторний ритм глюкокортикоїдів: вранці призначають велику (або всю) частину дози.

Частота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини дози, що використовується, і можливості дотримання циркадного ритму призначення преднізолону.

З боку ендокринної системи: пригнічення функції надниркових залоз, зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску ), уповільнення зростання та затримка статевого розвитку у дітей.

З боку травної системи: оральний кандидоз, нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ.

З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску, аритмії, брадикардія; розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення вираженості хронічної серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, гіперкоагуляції, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза.

З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми.

З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових чи вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм.

З боку обміну речовин: гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення.

Побічні реакції, зумовлені мінералокортикоїдною активністю: затримка рідини та натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, слабкість та стомлюваність).

З боку кістково-м'язова система: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, “стероїдна” міопатія м'язової маси (атрофія).

З боку шкірних покривів та слизових оболонок : уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів.

З боку сечовидільної системи: прискорене нічне сечовипускання, сечокам'яна хвороба внаслідок підвищеної екскреції кальцію та фосфату.

З боку імунної системи: генералізовані (шкірні висипання, свербіж шкіри, анафілактичний шок) та місцеві алергічні реакції.

Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільні імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія.

Єдиним протипоказанням для короткочасного застосування за життєвими показаннями є підвищена чутливість до преднізолону або до компонентів препарату.

У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря.

З обережністю

Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим): простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної терапії.
Пре- та поствакцинальний періоди (період тривалістю 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ.

Імунодефіцитні стани (у тому числі СНІД або ВІЛ-інфікування).

Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно сформований анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт.

Захворювання серцево-судинної системи, у т.ч. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та, як наслідок цього, розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія.

Ендокринні захворювання: цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV ступеня).

Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз.

Гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення.

Системний остеопороз, тяжка міастенія, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома.

Під час вагітності застосування преднізолону можливе, якщо передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода.
У І триместрі вагітності преднізолон застосовується лише за життєвими показаннями.

При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування у III триместрі вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого.

Оскільки кортикостероїди проникають у грудне молоко, у разі необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування годування груддю рекомендується припинити.

З обережністю застосовують при тяжкій печінковій недостатності.

Препарат має більш виражену дію у разі цирозу печінки.

Лікування дітей кортикостероїдами в період зростання можливе виключно за абсолютними показаннями і при ретельному спостереженні лікаря.

Дітям із бронхіальною астмою протипоказано застосування преднізолону одночасно з аерозолями симпатоміметиків.

Дітям, які отримують терапію Преднізолоном і які перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни.

Перед початком лікування хворий має бути обстежений щодо виявлення можливих протипоказань. Клінічне обстеження має включати дослідження серцево-судинної системи, рентгенологічне дослідження легень, дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки; системи сечовиділення, органу зору. До початку та під час проведення стероїдної терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, концентрацію глюкози у крові та сечі, електролітів у плазмі.

У період лікування кортикостероїдами, особливо у високих дозах, не рекомендується проводити вакцинацію через зниження її ефективності.

Середні та високі дози кортикостероїдів можуть викликати підвищення артеріального тиску.

При туберкульозі препарат можна призначати лише разом із протитуберкульозними препаратами.

При інтеркурентних інфекціях, септичних станах необхідне одночасне проведення антибіотикотерапії.

При тривалому лікуванні кортикостероїдами необхідно призначати калій, щоб уникнути гіпокаліємії.

При хворобі Аддісона препарат не слід приймати одночасно з барбітуратами через небезпеку розвитку гострої недостатності надниркових залоз (аддисонічний криз).

ГКС можуть викликати уповільнення зростання у дітей та підлітків. Призначення препарату через день зазвичай дозволяє уникнути або мінімізувати ймовірність розвитку такого побічного ефекту.

У пацієнтів похилого віку частота побічних реакцій зростає.

При раптовій відміні, особливо у разі застосування високих доз, виникає синдром "скасування" глюкокортикостероїдів: зниження апетиту, нудота, загальмованість, генералізовані кістково-м'язові болі, астенія.

Імовірність надниркової недостатності в результаті прийому препарату та пов'язаних з нею ускладнень можна знизити, проводячи поступове скасування препарату. Після відміни препарату недостатність надниркових залоз може тривати місяцями, тому при будь-якій стресовій ситуації в цьому періоді слід відновити гормональну терапію.

При гіпотиреозі та при цирозі печінки дія кортикостероїдів може посилюватися.

Слід заздалегідь попереджати хворих про те, що їм та їх близьким слід уникати контактів з хворими на вітряну віспу, кір, герпес. У випадках, коли проводиться системне лікування кортикостероїдів або лікування кортикостероїдів проводилося в найближчі 3 місяці, і при цьому хворий не був вакцинований, слід призначити специфічні імуноглобуліни.

Лікування глюкокортикостероїдів вимагає медичного контролю при цукровому діабеті (в т.ч. у сімейному анамнезі), остеопорозі (у період постменопаузи ризик вищий), артеріальній гіпертензії, хронічних психотичних реакціях (ДКР можуть викликати психічні порушення та посилювати емоційну нестабільність), туберкульозі в анамнезі, глаукомі, стероїдної міопатії, виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, епілепсії, простому герпесі ока (небезпека перфорації рогівки).

Внаслідок слабкого мінералокортикоїдного ефекту для замісної терапії при недостатності надниркових залоз преднізолон застосовують з мінералокортикоїдами.

У хворих на цукровий діабет слід контролювати вміст глюкози крові та за необхідності коригувати терапію.