Преднізолон ампули 25 мг 1 мл №3

Інструкція

Преднізолон Нікомед

Торгова назва

Преднізолон Нікомед

Міжнародна непатентована назва

Преднізолон

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій 25 мг/мл 1 мл

склад

1 мл розчину містить

активна речовина – преднізолон 25 мг,

допоміжні речовини: гліцерол формаль, 1,3 – бутиленгліколь, хлорид натрію, вода для ін'єкцій.

Опис

Прозорий безбарвний розчин

Фармакотерапевтична група

Кортикостероїди для системного використання. Глюкокортикоїди

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

При внутрішньовенному введенні преднізолону час досягнення максимальної концентрації в плазмі становить приблизно 0.5 год. У плазмі більша частина (90%) Преднізолону зв'язується з транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном) і альбуміном. Метаболізується у печінці, нирках, тонкій кишці, бронхах. Окислені форми утворюють комплекси з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Період напіввиведення з плазми становить 2-3 години. Виводиться нирками – 20% у незміненому вигляді.

Фармакодинаміка

Преднізолон Нікомед є синтетичним кортикостероїдом, що володіє глюкокортикоїдною та мінералокортикоїдною активністю. У порівнянні з гідрокортизоном, основним протизапальним кортикостероїдом, що застосовується у людини, глюкокортикоїдна активність преднізолону вища в чотири рази, проте мінералокортикоїдна активність нижче.

Преднізолон зазвичай вважається одним із глюкокортикоїдів вибору для протизапальної або імуносупресорної терапії, але внаслідок низької мінералокортикоїдної активності він не підходить як єдина терапія при первинній адренокортикальній недостатності. Біологічний період напіввиведення становить близько 16 – 38 годин.

Показання до застосування

у складі комплексної невідкладної терапії:

- шокових станів (опіковий, травматичний, операційний, токсичний, кардіогенний) - при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмазамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії

- алергічних реакцій (гострі важкі форми), гемотрансфузійному, анафілактичному шоці, анафілактоїдних реакцій

- набряку мозку (в т.ч. на тлі пухлини мозку або пов'язаної з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови)

- бронхіальної астми (важка форма), астматичного статусу

- системних захворювань сполучної тканини (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит)

- гострої надниркової недостатності

- тиреотоксичний криз

- гострого гепатиту, печінкової коми

- для зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень (при отруєнні рідинами, що припікають)

Спосіб застосування та дози

На початку терапії будь-яким кортикостероїдом необхідно пам'ятати такі принципи. Початкова доза кортикостероїдів повинна відповідати необхідному для досягнення бажаного терапевтичного ефекту та визначається клінічною оцінкою. Періодично необхідно оцінювати цю дозу, оскільки вираженість основного захворювання може змінюватися або при терапії можуть розвиватися ускладнення. Дозу слід поступово знижувати до мінімальної величини, яка підтримуватиме задовільну клінічну реакцію на лікування. При тривалій терапії іноді під час стресу або ускладнень основного захворювання може виникнути необхідність підвищення дози кортикостероїдів.

Якщо тривала терапія преднізолоном (зазвичай більше 3 тижнів) має бути припинена, скасування необхідно здійснювати поступово для уникнення

"синдрому скасування". Різке припинення терапії може призвести до смерті. Дозу слід знижувати протягом тижнів або місяців залежно від дозування, тривалості терапії, захворювання, на яке спрямована терапія, та індивідуальної реакції пацієнта на лікування. Малоймовірно, що різке скасування лікування преднізолоном, яке проводилося менше 3 тижнів, призведе до клінічно значущого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи у більшості пацієнтів. Однак, слід пам'ятати, що реакція на кортикостероїди та переносимість їх відміни може варіювати у широких межах. Необхідно розглядати питання про поступову відміну навіть після більш коротких курсів, якщо в ході лікування застосовувалися більш високі дози, або у пацієнтів з іншими факторами ризику розвитку адренокортикальної недостатності.

Преднізолон Нікомед вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

Препарат є готовим розчином. Не допускається його розведення у будь-яких ін'єкційних розчинах!

Дорослі

При гострих станах і як замісна терапія дорослим призначають у початковій дозі 20-30 мг на добу, підтримуюча доза становить - 5-10 мг на добу.

При необхідності початкова доза може становити 15-100 мг на добу, підтримуюча - 5-15 мг на добу.

Доза встановлюється індивідуально, повільно вводять в/в або в/м глибоко.

При гострій недостатності надниркових залоз разова доза - 100-200 мг, добова - 300-400 мг.

Тяжкі алергічні реакції: добова доза - 100-200 мг протягом 3-16 днів.

Бронхіальна астма: 75-675 мг на курс лікування від 3 до 16 днів, у тяжких випадках дозу збільшують до 1400 мг на курс (з поступовим зменшенням дози).

Астматичний статус: добова доза – 500-1200 мг з подальшим зменшенням до підтримуючої дози.

Тиреотоксичний криз: разова доза - 100 мг, добова доза - 200-300 мг, при необхідності дозу збільшують до 1000 мг, тривалість введення - зазвичай до 6 днів.

При шоці, резистентному до стандартної терапії: разова доза – 50-150 мг (у тяжких випадках – до 400 мг). Повторно вводять через 3-4 години. Добова доза - 300-1200 мг (з подальшим зменшенням дози).

При гострій печінково-нирковій недостатності (гострі отруєння, післяопераційний та післяпологовий період та ін.): по 25–75 мг на добу, можливе збільшення дози до 300–1500 мг на добу та більше.

Ревматоїдний артрит і системний червоний вовчак: додатково до системного прийому - 75-125 мг на добу протягом не більше 7-10 днів.

Гострий гепатит та цироз печінки: по 75–100 мг на добу протягом 7–10 днів.

При отруєнні рідинами, що припікають, з опіками травного тракту і верхніх дихальних шляхів: 75–400 мг/добу протягом 3–18 днів.

Дози для дітей

Для дітей початкова доза становить 1-2 мг/кг/добу у 4-6 прийомів, підтримуюча – 0,3-0,6 мг/кг/добу

Побічні дії

Дуже часто (> 1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000).

Загалом частота розвитку прогнозованих небажаних ефектів, включаючи супресію системи гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози, залежить від дози, часу призначення та тривалості лікування. Небажані ефекти можуть бути зведені до мінімуму застосуванням найнижчої ефективної дози протягом, наскільки можливо, мінімального періоду.

Дуже часто

- підвищена сприйнятливість до інфекції, посилення наявної інфекції, активація латентної інфекції та маскування симптомів інфекції внаслідок імуносупресорного та протизапального ефекту преднізолону

- зниження кількості еозинофілів та лімфоцитів

- імуносупресорний та протизапальний ефект, що призводить до маскування або посилення існуючого захворювання

- недостатність надниркових залоз (починається з інгібування гіпоталамуса і завершується істинною атрофією кори надниркових залоз) при тривалому пероральному застосуванні преднізолону, синдром відміни внаслідок недостатності надниркових залоз (головний біль, нудота, запаморочення, анорексія, слабкість, зміни емоційного стану, апетація «стероїдний цукровий діабет» з низькою чутливістю до інсуліну, підвищення рівня цукру крові у пацієнтів, які вже страждають на цукровий діабет (100%) Затримка росту у дітей внаслідок порушення секреції гормону росту та зниження чутливості до гормону росту

- Підвищення внутрішньоочного тиску (до 40% пацієнтів, які отримували лікування пероральним препаратом), катаракти у 30% пацієнтів при тривалому лікуванні препаратом перорально

- абсцес легені у пацієнтів, які страждають на рак легені (12%)

- остеопороз з такими симптомами, як біль у спині, зниження рухливості, гострий біль, компресійні переломи хребців та зниження висоти хребців, переломи довгих кісток (25% при тривалому лікуванні препаратом для прийому внутрішньо, див. розділ 4.4). Міопатія (10%) при лікуванні високими дозами.

Часто

- підвищення кількості лейкоцитів та тромбоцитів

- Синдром Кушинга, включаючи зміну відкладення жиру (місяцеподібне обличчя, центральне ожиріння, «бичачий горб») при тривалому призначенні пероральних доз вище фізіологічних (зазвичай більше 50 мг на добу), гіпокаліємія внаслідок утримання натрію замість калію, аменорея у жінок дітородного віку, підвищення рівня холестерину, тригліцеридів та ліпопротеїнів при лікуванні високими дозами, що приймаються внутрішньо.

- ейфорія, депресія, індукований кортикостероїдами психоз

- гіпертензія (внаслідок утримання натрію, що призводить до утримання рідини), збільшення застійної серцевої недостатності (внаслідок утримання натрію)

- Підвищений ризик розвитку туберкульозу

- кандидоз ротової порожнини, посилення симптомів при коліті, ілеїті, дивертикуліті

- грибкова інфекція слизових оболонок, розтяжки, вугровидний висип, утворення синців, дерматит, екхімоз, еритема обличчя, атрофія, гірсутизм, повільне загоєння ран, підвищене потовиділення, телеангіектазії та витончення шкіри, маскування або погіршення

- нічна поліурія

Не часто

- Алергічні реакції

- цукровий діабет (<1%) при лікуванні малими дозами перорально, підвищення рівня холестерину, тригліцеридів та ліпопротеїнів при лікуванні низькими дозами перорально

- безсоння, коливання настрою, зміни особистості, маніакальний синдром та галюцинації

- міопатія дихальної мускулатури

- виразки шлунка або виразки ободової кишки, шлунково-кишкові крововиливи (0,5%), перфорації шлунка, кишечника

- асептичний некроз кісткової тканини

- сечові камені внаслідок підвищеної екскреції кальцію та фосфату, порушення секреції статевих гормонів (порушення менструального циклу, гірсутизм, імпотенція), васкуліт

Рідко

- ризик тромбозу внаслідок згортання крові

- Зміни функції щитовидної залози

- при церебральній малярії стан коми може продовжитися, недоумство.

Рідко: високий ризик руйнування рогової оболонки ока при одночасної герпесної інфекції очей (через маскування цієї інфекції), глаукома (тривале лікування перорально)

Дуже рідко

- кетоацидоз та гіперосмолярна кома, прояв латентного гіперпаратиреозу, прискорення розвитку порфірії.

- синдром лізису пухлини

- прояв латентної епілепсії, псевдопухлина головного мозку (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія з такими симптомами, як головний біль, неясний зір та порушення зору)

- екзофтальм (після дуже тривалого лікування препаратом)

- кардіоміопатія з підвищенням ризику зниження хвилинного об'єму серця, аритмія внаслідок гіпокаліємії

- панкреатит після тривалого лікування високими дозами

-епідермальний некроліз, синдром Стівен-Джонсона

Протипоказання

- підвищена чутливість до преднізолону та інших стероїдів або будь-якої допоміжної речовини у складі препарату

- системні грибкові інфекції

- під час проведення імуносупресорної терапії кортикостероїдами протипоказана вакцинація живими вірусними або бактеріальними вакцинами, оскільки при зниженні імунітету вакцина може спричинити розвиток інфекційного захворювання.

При тривалій терапії:

- виразки 12-палої кишки

- виразки шлунка

- тяжкі форми остеопорозу

- сильна міопатія (за винятком міастенії вагітних)

- психіатричний анамнез

- гострі вірусні інфекції (поперечний герпес, пухирцевий лишай, вітряна віспа)

- хронічний активний гепатит з Hbs Ag-позитивною реакцією

- глаукома

- поліомієліт

- пре і поствакцинальний період (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації)

- лімфаденіт після щеплення БЦЖ

Лікарські взаємодії

Можлива фармацевтична несумісність Преднізолону з іншими препаратами, що вводяться внутрішньовенно - його рекомендується вводити окремо від інших препаратів. При змішуванні розчину преднізолону з гепарином утворюється осад. Одночасне призначення Преднізолону з:

індукторами «печінкових» мікросомальних ферментів (фенобарбітал, рифампіцин, фенітоїн, теофілін, рифампіцин, ефедрин) призводить до зниження його концентрації;

діуретиками (особливо «тіазидними» та інгібіторами карбоангідрази) та амфотерицином В – може призвести до посилення виведення з організму калію та збільшення ризику розвитку серцевої недостатності;

інгібітори карбоангідрази та «петлеві» діуретики можуть збільшувати ризик розвитку остеопорозу;

з натрійсодержащими препаратами - до розвитку набряків та підвищення артеріального тиску;

серцевими глікозидами - погіршується їх переносимість і підвищується ймовірність розвитку шлуночкової екстраситолії (через гіпокаліємію, що розвивається);

непрямими антикоагулянтами - послаблює (рідше посилює) їхню дію (потрібна корекція дози);

антикоагулянтами та тромболітиками – підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у шлунково-кишковому тракті;

етанолом та нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) – посилюється ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень у шлунково-кишковому тракті та розвитку кровотеч (у комбінації з НПЗП при лікуванні артритів можливе зниження дози глюкокортикостероїдів через сумацію);

індометацином – збільшується ризик розвитку побічних ефектів Преднізолону (витіснення індометацином Преднізолону із зв'язку з альбумінами);

парацетамолом – зростає гепатотоксичність внаслідок індукції печінкових ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу);

ацетилсаліциловою кислотою - прискорює її виведення та знижує концентрацію в крові (при відміні Преднізолону рівень саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ);

інсуліном та пероральними гіпоглікемічними препаратами, гіпотензивними засобами – зменшується їх ефективність;

вітаміном В – знижується його вплив на всмоктування Са2+ у кишечнику;

соматотропним гормоном - знижує ефективність останнього, і з празиквантелом - його концентрацію;

М-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати та трициклічні антидепресанти) та нітратами - сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску;

ізоніазидом і мексилетином - збільшує їхній метаболізм (особливо у "повільних" ацетилаторів), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій.

Адренокортикотропний гормон посилює дію преднізолону.

Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається преднізолоном.

Циклоспорин і кетоконазол, уповільнюючи метаболізм преднізолону, можуть часом збільшити ймовірність побічних ефектів.

Одночасне призначення андрогенів та стероїдних анаболічних препаратів із преднізолоном сприяє розвитку периферичних набряків та гірсутизму, появі вугрів.

Естрогени і пероральні контрацептиви, що містять естроген, знижують кліренс преднізолону, що може супроводжуватися посиленням вираженості його дії.

Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози преднізолону.

При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізації збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій.

Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних із вірусом Епштейна-Барра.

Антипсихотичні засоби (нейролептики) та азатіоприн підвищують ризик розвитку катаракти при призначенні преднізолону.

Одночасне призначення антацидів знижує всмоктування преднізолону.

При одночасному застосуванні з антитиреоїдними препаратами знижується, а з тиреоїдними гормонами – підвищується кліренс преднізолону.

особливі вказівки

За винятком замісної терапії, кортикостероїди діють не тільки з лікувальним ефектом, але і як паліативний засіб завдяки своїм протизапальним та імуносупресорним ефектам. Тривалий прийом, залежно від дози та тривалості лікування, пов'язаний із підвищенням частоти виникнення небажаних ефектів. Пацієнти, які отримують тривалу терапію кортикостероїдами системної дії, повинні перебувати під наглядом з метою виявлення пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (ГГН) недостатності надниркових залоз, синдрому Кушинга, гіперглікемії та глюкозурії.

Після тривалої терапії кортикостероїдами лікування слід скасовувати плавно для запобігання «синдрому відміни». Адренокортикальна недостатність може зберігатися місяцями після припинення лікування кортикостероїдами, в періоди стресу (хірургічна операція, хвороба) може бути потрібна замісна терапія. Ризик недостатності надниркових залоз може бути знижений призначенням лікарського засобу через день замість доз, що щодня вводяться.

Кортикостероїди слід призначати обережно при будь-якому відомому інфекційному захворюванні або підозрі на нього. У зв'язку з протизапальними та імуносупресорними ефектами кортикостероїдів, їх застосування у дозах вищих у порівнянні з необхідним для фізіологічного заміщення, підвищує сприйнятливість до інфекції, призводить до посилення наявного інфекційного захворювання та активації латентних інфекцій. Протизапальна дія може призводити до маскування симптомів доти, доки інфекційне захворювання не перейде в запущену стадію. Якщо під час лікування виникають нові інфекції, слід звертати особливу увагу на нездатність локалізувати інфекцію.

У пацієнтів з латентним туберкульозом (ТБ) терапія кортикостероїдами може підвищити ризик розвитку ТБ. Слід ретельно спостерігати таких пацієнтів щодо реактивації ТБ, і якщо потрібне тривале лікування кортикостероїдами, може бути показана протитуберкульозна хіміотерапія. Застосування кортикостероїдів при активному ТБ повинно обмежуватись випадками швидкоплинних або дисемінованих форм захворювання, коли кортикостероїд призначається для лікування поряд із відповідною протитуберкульозною терапією.

Системна терапія кортикостероїдами може підвищити ризик тяжкого або летального інфекційного захворювання у осіб, які контактують з хворими на вірусні інфекції, такі як вітряна віспа або кір (пацієнтів слід попереджати про необхідність уникати контактів з хворими на вірусні інфекції та негайного звернення до лікаря у разі контакту).

Кортикостероїди можуть активувати латентні амебні інфекції, і до початку лікування кортикостероїдами рекомендується виключити їх наявність. Преднізолон Нікомед посилює глюконеогенез. Приблизно у 20% пацієнтів, які отримують лікування високими дозами стероїдів, розвивається доброякісний «стероїдний діабет» із низькою чутливістю до інсуліну та низьким нирковим порогом для глюкози. Стан оборотний при скасуванні терапії. При підтвердженому цукровому діабеті лікування кортикостероїдами зазвичай призводить до порушення балансу, що може компенсуватися коригуванням дози інсуліну.

Тривале лікування преднізолоном впливає на метаболізм кальцію та фосфату та підвищує ризик остеопорозу. Преднізолон Нікомед сприяє зниженню рівня кальцію та фосфату, що впливає на рівень вітаміну D, тим самим викликаючи залежне від дози зниження рівня остеокальцину у сироватці (білок кісткового матриксу, який корелює з утворенням кістки). Втрату кісткової тканини, що індукується глюкокортикоїдами, може запобігти призначенню кальцію та вітаміну D3.

Терапія Преднізолон протягом кількох тижнів викликає у дітей ризик затримки росту, пов'язаний зі скороченням секреції гормону росту і зниженою периферійною чутливістю до цього гормону. У дитячій практиці лікарський препарат призначають, якщо очікувана терапевтична користь перевершує ризик.

Кортикостероїди можуть викликати психічні порушення, включаючи ейфорію, безсоння, коливання настрою, депресію та психотичні тенденції.

Тривале призначення кортикостероїдів системної дії може спричинити задню субкапсулярну катаракту та глаукому (внаслідок підвищеного внутрішньоочного тиску), а також підвищення ризику зараження очей інфекціями.

Кортикостероїди слід призначати з обережністю при таких станах:

- шлунково-кишкові захворювання, такі як неспецифічний виразковий коліт, дивертикуліт та ілеїт у зв'язку з ймовірністю прокидання ободової кишки, абсцесу або інших піогенних інфекцій, обструкції ободової кишки, вираженої фістули, свіжих кишкових анастомозів, латентних пептичних

- артеріальна гіпертонія, інфаркт міокарда, конгестивні захворювання серцево-судинної системи

- розрідження кістки

- захворювання печінки

- гіпотиреоз

- цукровий діабет

- міастенія, яка може призвести до посилення міопатії

- церебральна малярія

- наявних лімфоїдних пухлинах, оскільки є повідомлення про розвиток синдрому гострого лізису пухлини після призначення глюкокортикоїдів

- прихована епілепсія

- гіперпаратиреоз (Преднізолон може сприяти прояву хвороби)

Мінералокортикоїдний ефект преднізолону може призводити до утримання натрію та води з подальшим компенсаторним підвищенням екскреції калію у нирках та гіпокаліємії. Може виникнути необхідність обмеження солі в їжі та додаткове введення калію. Кортикостероїди слід призначати з обережністю пацієнтам, які одночасно отримують лікування діуретиками, які виводять калій.

Пацієнти, які страждають на спадкову непереносимість галактози, лактозну недостатність або синдром недостатнього всмоктування глюкози не повинні приймати даний препарат.

Вагітність та період лактації

Преднізолон Нікомед значною мірою інактивується при проходженні через плаценту. Тривале або повторне застосування під час вагітності збільшує ризик уповільнення внутрішньоутробного росту плода, проте цього не спостерігається при короткочасному лікуванні.Призначення кортикостероїдів на пізніх термінах вагітності пов'язане з ризиком прямих небажаних ефектів щодо плода, таких як підвищений ризик інфекції та недостатності надниркових залоз. Преднізолон слід призначати лише в тому випадку, якщо очікувана користь від лікування перевищує ризик.

Кількість Преднізолону Нікомед, що екскретується у грудне молоко, оцінюється як 0,1% від дози, отриманої матір'ю. Доза, що отримується дитиною, може бути зведена до мінімуму при відмові від годування груддю протягом 3-4 годин після отримання дози преднізолону матері.

Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом чи потенційно небезпечними механізмами

Вплив відсутній або дуже незначний.

Передозування

Симптоми: повідомлення про гострі токсичні ефекти та/або смерть внаслідок передозування рідкісні.

Лікування: симптоматичне. Специфічний антидот відсутня.